Проповідники Царства. Служителі, які охоче виконують працю

1, 2. Яку величезну працю передрік Ісус і яке у зв’язку з цим виникає запитання?

ПОЛІТИЧНІ ПРАВИТЕЛІ часто щось обіцяють, але не виконують. Навіть ті, хто справді бажає для народу добра, не завжди спроможні виконати свої обіцянки. Як же приємно знати, що на відміну від них Месіанський Цар, Ісус Христос, завжди виконує своє слово!

² Ісус, як тільки став Царем у 1914 році, зразу був готовим виконати пророцтво, яке він висловив близько 1900 років тому. Незадовго до своєї смерті Ісус сказав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі» (Матв. 24:14). Сповнення цих слів мало стати частиною ознаки його присутності у царській владі. Проте виникає важливе запитання: як Цар зможе організувати військо охочих проповідників у ці останні дні — в час, коли більшість людей будуть самолюбними, не матимуть любові та віри в Бога? (Матв. 24:12; 2 Тим. 3:1—5). Нам треба знати відповідь на це запитання, адже воно стосується усіх правдивих християн.

 3. Яку впевненість висловив Ісус і чому в нього була така впевненість?

³ Ще раз звернімо увагу на це Ісусове пророцтво. Чи у словах «будуть проповідувати» відчувається впевненість? Безперечно! Ісус був упевнений, що в останні дні він матиме багато охочих послідовників. Чому в нього була така впевненість? Він перейняв її у свого Батька (Ів. 12:45; 14:9). Ісус, ще до того як прийти на землю, особисто бачив, як Єгова був упевненим у своїх поклонниках, котрі мали дух охочості. Подивімось, як Єгова виявляв таку впевненість.

 4. Яку працю Єгова заохотив ізраїльтян підтримувати і як вони на це відгукнулись?

⁴ Пригадаймо, що́ відбулось, коли Єгова наказав Мойсеєві збудувати скинію, тобто святий намет, який мав бути центром поклоніння народу Ізраїля. Єгова через Мойсея заохотив увесь народ підтримувати це будівництво. Мойсей сказав: «Нехай кожен, кого серце спонукує щось пожертвувати для Єгови, принесе золото, срібло, мідь». Як на це відгукнулись люди? Вони «і далі кожного ранку давали йому добровільні приношення». Пожертв було стільки, що Мойсей зрештою попросив: «Більше не збирайте пожертв» (Вих. 35:5; 36:3, 6). Так ізраїльтяни показали, що Єгова мав усі підстави бути впевненим у своєму народові.

5, 6. Згідно з Псалмом 110:1—3, який дух Єгова, а отже й Ісус, сподівався побачити серед своїх правдивих служителів за часу кінця?

⁵ Чи Єгова сподівався побачити такий же охочий дух серед своїх служителів у ці останні дні? Так! Понад 1000 років до того, як Ісус народився, Єгова надихнув Давида написати про час, коли Месія почне правити. (Прочитайте Псалом 110:1—3). Ісус, новокоронований Цар, матиме ворогів, які чинитимуть йому опір. Але він також матиме армію своїх прихильників. Їх не треба буде змушувати служити Цареві. Навіть молоді люди серед них служитимуть охоче, і їх буде так багато, що в Біблії вони влучно прирівнюються до краплин роси, які покривають землю і виблискують у променях ранкового сонцяa.

⁶ Ісус знав, що пророцтво зі 110-го Псалма стосується його (Матв. 22:42—45). Тож він мав усі підстави бути впевненим у тому, що його віддані прихильники охоче проповідуватимуть добру новину по цілій землі. Про що свідчать факти? Чи в ці останні дні Цар організував армію охочих проповідників?

 7. До чого почав підготовляти своїх послідовників Ісус, ставши Царем?

⁷ Ісус, ставши Царем, одразу почав підготовляти своїх послідовників до виконання грандіозної праці. Як ми побачили у 2-му розділі, з 1914 до початку 1919 року він перевіряв та очищав свій народ (Мал. 3:1—4). У 1919 році він призначив вірного раба брати провід серед своїх послідовників (Матв. 24:45). Власне відтоді раб почав роздавати духовну поживу — через промови на конгресах і друковані публікації, наголошуючи на відповідальності кожного християнина особисто брати участь у проповідуванні.

8—10. Як конгреси дали поштовх проповідницькій праці? Наведіть приклад. (Дивіться також «Конгреси, які дали поштовх проповідницькій праці»).

⁸ Промови на конгресах. Дослідники Біблії прагнули нових вказівок, тому зібрались на перший великий конгрес, що відбувся після Першої світової війни з 1 по 8 вересня 1919 року в Сідар-Пойнті (штат Огайо). На другий день конгресу брат Рутерфорд звернув увагу делегатів на те, що «на землі християнин має завдання... проповідувати звістку про царство Господа».

⁹ Кульмінацією цього конгресу стала промова, виголошена через три дні братом Рутерфордом. Вона називалась «Звернення до співпрацівників» і була опублікована у «Вартовій башті» під назвою «Оголошуйте Царство». Він сказав: «Християнину важливо замислитись над таким запитанням: “Чому я живу на землі?” А відповідь лише одна: “Господь великодушно зробив мене своїм посланцем, аби нести Божу звістку примирення по цілому світі, і я маю честь та обов’язок оголошувати цю звістку”».

¹⁰ У цій історичній промові Рутерфорд повідомив про видання нового журналу за назвою «Золотий вік» (тепер «Пробудись!»). Журнал мав звертати увагу людей на Царство як єдину надію для людства. Потім Рутерфорд запитав, хто з присутніх на конгресі хоче брати участь у розповсюджуванні цього журналу. У звіті про той конгрес ішлося: «То був незабутній момент. Усі шість тисяч осіб дружно підвелися зі своїх місць»b. Це засвідчило, що Цар дійсно має охочий народ, який ревно звіщатиме про Царство!

11, 12. Що пояснювала «Вартова башта» у 1920 році про час виконання передреченої Ісусом праці?

¹¹ Друковані публікації. На сторінках «Вартової башти» щораз чіткіше висвітлювалась важливість праці, про яку передрікав Ісус,— проповідування доброї новини про Царство. Ось що обговорювалось у журналі на початку 1920-х років.

¹² Яку звістку мали проголошувати на сповнення слів з Матвія 24:14? Коли буде виконана ця праця? У «Вартовій башті» за 1 липня 1920 року в статті «Євангеліє Царства» пояснювалось: «Добра новина стосується кінця старого ладу і встановлення Месіанського царства». Далі стаття чітко показала, коли буде проповідувана добра новина: «Її звіщатимуть між часом великої світової війни [Першої світової війни] і часом великої скорботи». У статті підсумовувалось: «Тепер час... повсюдно серед християнського світу звіщати цю добру новину».

13. Як «Вартова башта» у 1921 році закликала помазаних християн виявляти охочий дух?

¹³ Чи хтось змушував Божий народ виконувати передречену Ісусом працю? Ні. Стаття «Будь відважним» у «Вартовій башті» за 15 березня 1921 року закликала помазаних християн виявляти охочий дух. Вона теж спонукувала кожного запитати себе: «Чи для мене участь у цій праці — найвища честь та обов’язок?» Далі там ішлося: «Ми впевнені, що коли ви вважатимете цю працю для себе великою честю, то будете як пророк Єремія. У Єреміїному серці слово Господа було “мов полум’я в [його] кістках”, яке спонукувало пророка і далі говорити» (Єрем. 20:9). Таке щире заохочення відображало впевненість у тому, що Єгова та Ісус мають відданих прихильників Царства.

14, 15. До чого заохочувала помазаних християн «Вартова башта» у 1922 році?

¹⁴ Як правдиві християни мають доносити іншим звістку про Царство? Коротка, але сильна стаття «Чому служіння є вкрай важливим», у «Вартовій башті» за 15 серпня 1922 року, заохочувала помазанців: «Відвідуючи людей від дому до дому, важливо ревно звіщати звістку, яка міститься в наших публікаціях. Необхідно розповідати, що небесне царство вже близько».

¹⁵ Отже з 1919 року і далі Христос послуговувався своїм вірним і розсудливим рабом, аби постійно наголошувати на тому, що християни на землі мають честь і обов’язок звіщати новину про Царство. Але чи ті Дослідники Біблії відгукнулися на заохочення брати участь у проповідуванні про Царство?

16. Як деякі виборні старійшини сприйняли пораду про те, що всі мають брати участь у служінні?

¹⁶ У 1920-х і 1930-х роках дехто не погоджувався з тим, що всі помазані християни повинні брати участь у служінні. «Вартова башта» за 1 листопада 1927 року описувала це так: «Нині в церкві [зборі] є такі, хто, посідаючи відповідальне становище старійшини... відмовляються заохочувати своїх братів брати участь у проповідницькому служінні і самі не хочуть цього робити... Вони насміхаються з поради йти від дверей до дверей зі звісткою від Бога, його Царя і царства». У статті конкретно говорилось: «Настав час вірним позначити таких осіб та уникати їх, а також сказати, що вони вже не займатимуть становища старійшин»c.

17, 18. Як сприйняли вказівку від усесвітнього центру більшість членів зборів і як на неї відгукнулись мільйони людей за останні сто років?

¹⁷ Більшість вісників у зборах з ентузіазмом прийняли пораду від усесвітнього центру. Для них була велика честь проповідувати звістку про Царство. «Вартова башта» за 15 березня 1926 року писала: «Віддані стануть добровольцями... і звіщатимуть цю звістку людям». Ті віддані діяли згідно з пророчими словами, записаними у Псалмі 110:3, і довели, що охоче підтримують Месіанського Царя.

¹⁸ За останні 100 років мільйони людей завзято виконують працю проповідування про Царство. У кількох наступних розділах ми розглянемо те, як саме вони проповідували — їхні методи і знаряддя,— а також те, які результати це принесло. Спершу обговорімо, чому мільйони добровільно звіщають про Царство серед егоїстичних людей цього світу. Отримавши відповідь на це запитання, варто обміркувати: «Чому я проголошую людям добру новину?».

19. Чому ми слухаємось Ісусової поради «і далі шукати найперше Царства»?

¹⁹ Ісус дав пораду своїм послідовникам: «І далі шукайте найперше Царства» (Матв. 6:33). Чому нам потрібна ця порада? Тому що ми усвідомлюємо важливість Царства, а також те, що воно відіграє головну роль у Божому намірі. Як ми побачили у попередньому розділі, святий дух поступово відкривав дивовижні істини про Царство. Тож коли дорогоцінна правда про Царство торкається нашого серця, ми прагнемо шукати найперше Царства.

20. Як Ісусів приклад про захований скарб показує, якою буде реакція його послідовників на пораду шукати найперше Царства?

²⁰ Ісус знав, як його послідовники відгукнуться на пораду шукати найперше Царства. Розгляньмо його приклад про захований скарб. (Прочитайте Матвія 13:44). У цьому прикладі рільник, що працював на полі, знайшов захований скарб та одразу зрозумів його цінність. Що він зробив? Він «на радощах пішов, продав усе, що мав, і купив те поле». Чого ми вчимося? Коли ми знаходимо правду про Царство і розуміємо, наскільки вона цінна, то охоче йдемо на жертви, необхідні для того, аби справи Царства в нашому житті завжди були на належному місці — на першому місціd.

21, 22. Як віддані прихильники Царства показували, що ставлять на перше місце справи Царства? Наведіть приклад.

²¹ Віддані прихильники Царства доводять не лише словами, але й учинками, що шукають найперше Царства. Вони присвячують своє життя, здібності та засоби для праці проповідування. Багато хто йде на великі жертви, аби виконувати повночасне служіння. Усі ці добровільні проповідники на власному досвіді переконуються, що Єгова благословляє тих, хто ставить справи Царства на перше місце. Розгляньмо приклад з минулого.

²² Ейвері та Ловенія Брісто в кінці 1920-х років служили колпортерами (піонерами) на півдні Сполучених Штатів. Пізніше Ловенія розповідала: «Ми з Ейвері разом провели у піонерському служінні багато щасливих літ. Нерідко бувало так, що ми не знали, звідки з’являлись у нас гроші на бензин і продукти. Все ж так чи інакше Єгова завжди давав нам усе необхідне. Ми лише продовжували піонерувати і постійно мали все, в чому була потреба». Ловенія пригадувала, як одного разу під час служіння у Пенсаколі (штат Флорида) в них майже закінчились гроші та продукти. Повернувшись до свого трейлера, в якому жили, вони побачили дві великі сумки з продуктами і записку: «З любов’ю від громади “Пенсакола”»e. Про десятиліття свого повночасного служіння Ловенія каже: «Єгова нас ніколи не покидав. Він ніколи не зраджував довір’я, яке ми мали до нього».

23. Як ви ставитесь до правди про Царство, яку колись знайшли, і що ви прагнете робити?

²³ Не всі ми можемо проповідувати однакову кількість часу, адже в кожного різні обставини. Проте всі ми вважаємо, що звіщати добру новину від усього серця — це велика честь (Кол. 3:23). Чудова правда про Царство є для нас дуже цінною, тому ми охоче, і навіть з великим прагненням, ідемо на різні жертви, аби служити якомога більше. Чи ви теж цього прагнете?

24. Яке одне з найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні?

²⁴ Упродовж останніх ста років Цар, безперечно, виконував своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. І він робив це, не змушуючи інших. Його послідовники виходять з цього егоїстичного світу й охоче беруться за працю проповідування. Служіння, яке вони виконують по цілому світі, є частиною ознаки Ісусової присутності у царській владі та одним із найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні.