«Хто читає, нехай розуміє»

«Коли ви побачите ту «гидоту спустошення»... на місці святому... тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають» (МАТВІЯ 24:15, 16).

 1. Що трапилося внаслідок Ісусового попередження, котре міститься в Луки 19:43, 44?

КОЛИ наближається лихо, пильність може допомогти нам уникнути його (Приповістей 22:3). Тому уявіть собі ситуацію християн в Єрусалимі після нападу римлян, що відбувся 66 року н. е. Ісус попереджав, що це місто оточать і знищать (Луки 19:43, 44). Більшість євреїв не прислуха́лось до нього. Але учні звернули увагу на Ісусове попередження. Унаслідок цього вони врятувалися від лиха, що трапилось у 70 році н. е.

2, 3. Чому нас повинно цікавити Ісусове пророцтво, записане у Матвія 24:15—21?

² У пророцтві, що стосується нас, Ісус описав збірний знак, складовими частинами якого мали бути війни, нестатки харчів, землетруси, пошесті та переслідування християн, котрі проповідують про Боже Царство (Матвія 24:4—14; Луки 21:10—19). Ісус також дав інформацію, яка мала допомогти його учням зрозуміти, що вже близько кінець,— інформацію про «гидоту спустошення»... на місці святому» (Матвія 24:15). Ще раз дослідімо ці значущі слова, щоб зрозуміти, як вони можуть вплинути на наше життя тепер і в майбутньому.

³ Описавши в загальних рисах знак, Ісус сказав: «Коли ви побачите ту «гидоту спустошення», що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, «якої не було з первопочину світу» (Матвія 24:15—21).

 4. Який є доказ того, що слова з Матвія 24:15 сповнилися в першому сторіччі?

⁴ В описах Марка й Луки з’являються додаткові подробиці. Там, де Матвій говорить, що вона стоїть «на місці святому», Марко в 13-му розділі 14-му вірші говорить, що вона «залягла, де не слід». У Луки 21:20 додаються слова Ісуса: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення». Це допомагає нам зрозуміти, що в перше сповнення входив напад римлян на Єрусалим та його храм,— місце, святе для євреїв, але більше не святе для Єгови,— який почався 66 року н. е. Повне спустошення відбулося 70 року н. е., коли римляни знищили місто й храм. Що було «гидотою» на той час? І в якому розумінні вона стояла «на місці святому»? Відповіді на ці запитання допоможуть внести ясність у сучасне сповнення пророцтва.

5, 6. а) Чому читачам 9-го розділу Даниїла потрібно було проникливості? б) Як сповнилося Ісусове пророцтво про «гидоту»?

⁵ Ісус заохочував читачів розуміти, або застосовувати проникливість. Читачів чого? Мабуть, 9-го розділу Даниїла. Тут знаходимо пророцтво про те, коли мав з’явитися Месія, і в якому передрікалося, що він буде «погублений» після трьох з половиною років. У пророцтві говориться: «На святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя». (Даниїла 9:26, 27; також дивіться Даниїла 11:31; 12:11).

⁶ Євреї думали, що це стосувалося опоганення храму, здійсненого Антіохом IV за 200 років до того. Однак Ісус виявив щось інше, спонукуючи виявляти проникливість, бо «гидота» тільки мала з’явитися і стати «на місці святому». Ісус явно говорив про римську армію, яка мала прийти 66 року н. е., несучи особливі корогви́. Маючи довгу історію, ці прапори були справжніми ідолами й гидотою для євреївa. Але коли римська армія стала «на місці святому»? Це сталося тоді, коли вона з корогвами пішла штурмом на святий для євреїв Єрусалим і храм. Римляни навіть почали підкопувати мур у районі храму. Авжеж, те, що віддавна було огидним, тепер стояло на святому місці! (Ісаї 52:1; Матвія 4:5; 27:53; Дії 6:13).

Сучасна «гидота»

 7. Яке Ісусове пророцтво сповняється в наш час?

⁷ Уже від Першої світової війни ми бачимо більше сповнення Ісусового знака, описаного в 24-му розділі Матвія. Проте пригадаймо Ісусові слова: «Коли ви побачите ту «гидоту спустошення»... на місці святому... тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають» (Матвія 24:15, 16). Ця частина пророцтва також повинна сповнитися в наш час.

 8. Чим, з погляду Свідків Єгови впродовж років, була сучасна «гидота»?

⁸ Показуючи, що слуги Єгови впевнені у сповненні цього пророцтва, «Вартова башта» (англ.) за 1 січня 1921 року пов’язувала його з подіями на Близькому Сході. Потім в англійському виданні «Вартової башти» за 15 грудня 1929 року на сторінці 374 недвозначно говорилося: «Загальна мета Ліги націй — відвернути людей від Бога й Христа; тому вона є спустошувачкою, продуктом Сатани й огидою в очах Бога». Отже, «гидота» з’явилася 1919 року. З бігом часу Ліга поступилася місцем Організації Об’єднаних Націй. Свідки Єгови віддавна відверто повідомляють про те, що ці людські миротворчі організації є огидними в Божих очах.

9, 10. Як початкове розуміння великої скорботи вплинуло на наш погляд щодо часу, коли «гидота» мала стати на святому місці?

⁹ У попередній статті підсумовувалося прояснене розуміння більшості слів з 24-го і 25-го розділів Матвія. Чи потрібно прояснити розуміння слів про «гидоту... на місці святому»? Авжеж. Ісусове пророцтво тісно пов’язує її перебування «на місці святому» з раптовим початком передреченої «скорботи». Отже, хоча «гидота» вже довго існує, зв’язок з її перебуванням «на місці святому» й великою скорботою повинен вплинути на наше мислення. Як саме?

¹⁰ Колись Божий народ розумів, що перший етап великої скорботи почався 1914 року, а завершальна частина настане в битві Армагеддон. (Об’явлення 16:14, 16; порівняйте «Вартову башту» за 1 квітня 1939 року, сторінка 110, англ.). Тож неважко зрозуміти, чому колись вважалося, що «гидота» мала стати на святому місці невдовзі після Першої світової війни.

11, 12. Який поправлений погляд на велику скорботу було подано в 1969 році?

¹¹ Проте пізніше ми змінили своє розуміння. У четвер 10 липня 1969 року в Нью-Йорку на міжнародному конгресі «Мир на землі» Ф. В. Франц, тодішній віце-президент Товариства Вартової башти, виголосив надзвичайно цікаву промову. Переглядаючи попереднє розуміння Ісусового пророцтва, брат Франц сказав: «Пояснювалося, що «велика скорбота» почалась у 1914 році н. е. і що не було дозволено, аби вона в той час набрала повного розмаху, оскільки Бог поклав край Першій світовій війні в листопаді 1918 року. З того часу Бог призупинив «велику скорботу» заради діяльності свого помазаного останку вибраних християн, щоб потім відновити її завершальну частину в битві Армагеддон».

¹² Відтак було подано істотно поправлене пояснення: «У згоді з подіями першого сторіччя... прообразна «велика скорбота» не почалась у 1914 році н. е. Радше те, що сталося в 1914—1918 роках із сучасним прототипом Єрусалима, було лише «початком терпінь породільних»... «Велика скорбота», подібної якій не було й не буде, усе ще попереду, бо вона означатиме знищення світової імперії фальшивої релігії (включаючи загальновизнане християнство), після котрого настане Армагеддон — ‘війна того великого дня Вседержителя Бога’». Це означало, що велика скорбота мала повністю відбутися в майбутньому.

13. Чому є логічним сказати, що «гидота» буде стояти «на місці святому» в майбутньому?

¹³ Це безпосередньо пов’язано з розумінням часу, в який «гидота» стоїть на святому місці. Пригадайте, що́ сталося в першому сторіччі. Римляни пішли штурмом на Єрусалим в 66 році н. е., але раптово відступили, завдяки чому християнська «плоть» змогла спастись (Матвія 24:22, Дерк.). Отже, ми сподіваємось, що велика скорбота незабаром розпочнеться, але її буде вкорочено заради Божих вибраних. Візьміть до уваги таку головну думку: у стародавньому прообразі «гидоту... на місці святому» пов’язувалося з нападом римлян під керівництвом полководця Галла в 66 році н. е. Сучасна аналогія цього нападу — раптовий початок великої скорботи — ще в майбутньому. З цього видно, що «гидота спустошення», яка існує з 1919 року усе ще має стати на святому місціb. Як це відбудеться? І як це може вплинути на нас?

Майбутній напад

14, 15. Як 17-й розділ Об’явлення допомагає нам зрозуміти події, котрі приведуть до Армагеддону?

¹⁴ Книга Об’явлення описує майбутній нищівний напад на фальшиву релігію. У 17-му розділі описується в загальних рисах Божий суд над ‘Великим Вавилоном, матір’ю розпусти’ — світовою імперією фальшивої релігії. Головною її частиною є загальновизнане християнство, яке твердить, що перебуває з Богом в угоді. (Порівняйте Єремії 7:4). Фальшиві релігії, включаючи загальновизнане християнство, вже віддавна підтримують незаконні стосунки із ‘земними царями’, але цим стосункам прийде кінець, коли релігії спіткає спустошення (Об’явлення 17:2, 5). З чиїх рук?

¹⁵ Об’явлення змальовує ‘червону звірину’, котра існує деякий час, зникає і відтак повертається (Об’явлення 17:3, 8). Цю звірину підтримують світові правителі. Подробиці цього пророцтва допомагають нам розпізнати в символічній звірині миротворчу організацію, що почала існувати 1919 року як Ліга націй («гидота»), а тепер є Організацією Об’єднаних Націй. Об’явлення 17:16, 17 показує, що Бог ще покладе у серце певних людських правителів, котрі обіймають високе становище в цій «звірині», думку спустошити світову імперію фальшивої релігії. Цим нападом раптово почнеться велика скорбота.

16. Які варті уваги події розгортаються навколо релігії?

¹⁶ Оскільки велика скорбота почнеться в майбутньому, чи перебування гидоти «на місці святому» все ще попереду? Очевидно, що так. Хоча «гидота» з’явилася на початку цього сторіччя і проіснувала десятиріччя, у недалекому майбутньому вона займе позицію «на місці святому» в якийсь особливий спосіб. Християни сьогодні так само, як і послідовники Христа в першому сторіччі, пильно стежать за розгортанням подій, пов’язаних з майбутнім перебуванням гидоти «на місці святому». Звичайно, щоб дізнатися про всі подробиці, треба почекати самого сповнення. Але вартим уваги є те, що в деяких країнах уже відчутна чимраз більша неприязнь до релігії. Певні політичні елементи разом з колишніми християнами, котрі відпали від правдивої віри, сприяють ворожому ставленню до релігії загалом і зокрема до правдивих християн (Псалом 94:20, 21; 1 Тимофія 6:20, 21). Отже, навіть тепер політичні сили ‘воюють проти Агнця’, і, як зазначається в Об’явленні 17:14, цей бій розгорятиметься дедалі більше. Хоча ці сили не можуть буквально схопити Агнця Божого,— Ісуса Христа, який перебуває на високому, прославленому становищі,— вони далі чинитимуть опір Божим правдивим поклонникам, особливо його ‘святим’. (Даниїла 7:25; порівняйте Римлян 8:27; Колосян 1:2; Об’явлення 12:17). Але Бог запевняє нас, що Агнець і ті, хто з ним, переможуть (Об’явлення 19:11—21).

17. Не висловлюючись догматично, що можна сказати про спосіб, яким «гидота» стане на святому місці?

¹⁷ Ми знаємо, що на фальшиву релігію чекає спустошення. Вавилон Великий ‘п’яний від крови святих’ і поводиться, як цариця, але його знищення певне. Нечистий вплив, який релігія справляє на царів землі, раптово обернеться проти неї і виллється в шалену ненависть з боку ‘десяти рогів та звірини’ (Об’явлення 17:6, 16; 18:7, 8). Коли ‘червона звірина’ накинеться на релігійну розпусницю, «гидота» буде загрозливо стояти на так званому святому місці загальновизнаного християнстваc. Отже, спустошення почнеться з віроломного загальновизнаного християнства, яке видає себе за святе.

Як ‘втікати’?

18, 19. З чого видно, що ‘втеча в гори’ не означатиме зміни релігії?

¹⁸ Передрікши перебування «гидоти... на місці святому», Ісус перестеріг проникливих осіб, щоб вони діяли. Чи він мав на увазі, що в цей пізній момент, коли «гидота» стоятиме «на місці святому», багато людей покидатимуть фальшиву релігію і прийматимуть правдиве поклоніння? Навряд. Пригадайте перше сповнення. Ісус сказав: «Ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!» (Марка 13:14—18).

¹⁹ Ісус не говорив, що люди повинні утекти тільки з Єрусалима, немовби наголошуючи на потребі вийти із центру єврейського поклоніння; у його попередженні також не містилося поради змінити релігію — покинути фальшиву й прийняти правдиву. Ісусові учні аж ніяк не потребували поради про втечу з однієї релігії в іншу, адже вони вже були правдивими християнами. Також наступ 66 року н. е. не спонукав тих, хто сповідував юдаїзм в Єрусалимі й по всій Юдеї, залишити цю релігію та прийняти християнство. Професор Генріх Ґрец говорить, що ті, котрі кинулись навздогін римлянам, повернулися до міста: «Голосно виспівуючи тріумфальні воєнні пісні, зелоти повернулися в Єрусалим (8-го жовтня); їхні серця билися радісним сподіванням свободи й незалежності... Хіба ж Бог через своє милосердя не допоміг їм так само, як допомагав їхнім прабатькам? Серця зелотів не стискалися від страху перед майбутнім».

20. Як ранні учні зреагували на Ісусове попередження втікати в гори?

²⁰ А як зреагувала в той час на Ісусову пораду порівняно невелика групка вибраних? Покидаючи Юдею і втікаючи в гори за Йордан, ці люди показали, що не були частиною єврейської системи — ні політично, ні релігійно. Вони покинули поля і домівки, навіть не забравши звідти свого майна. Упевнені в захисті й підтримці Єгови, вони віддали перевагу його поклонінню перед усім, що могло здаватися важливим (Марка 10:29, 30; Луки 9:57—62).

21. Чого нам не слід сподіватися, коли «гидота» здійснить напад?

²¹ Тепер розгляньмо більше сповнення. Багато десятиріч ми закликаємо людей вийти з фальшивої релігії та прийняти правдиве поклоніння (Об’явлення 18:4, 5). Мільйони вже зробили це. Ісусове пророцтво не вказує, що як тільки вибухне велика скорбота, почнеться масове навернення до чистого поклоніння; бо ж у 66 році н. е. не було масового навернення євреїв. Але правдиві християни матимуть сильну спонуку послухатись Ісусового попередження і втекти.

22. Що може означати для нас застосування Ісусової поради втікати в гори?

²² Сьогодні ми не можемо знати всіх подробиць про велику скорботу, але можемо дійти логічного висновку, що для нас втеча, про котру говорив Ісус, відбуватиметься не в географічному розумінні. Божий народ уже живе по цілій землі, по суті, в усіх її закутках. Однак ми можемо бути певними, що, коли виникне необхідність втечі, християнам потрібно буде й далі чітко вирізнятись з-поміж організацій фальшивої релігії. Також важливим є Ісусове попередження про те, аби не вертатися додому, щоб забрати одежу чи інше майно (Матвія 24:17, 18). Отже, попереду можуть бути випробування стосовно того, як ми ставимось до матеріальних речей; чи вони є найважливіші, чи важливішим є спасіння, котре прийде для всіх, хто перебуває на Божій стороні? Звісно, наша втеча може принести деякі труднощі й втрати. Нам треба бути готовими робити все необхідне, як це робили в першому сторіччі наші брати, втікаючи з Юдеї за Йордан до Переї.

23, 24. а) Тільки де ми знайдемо справжній захист? б) Як повинно впливати на нас Ісусове попередження про «гидоту спустошення»... на місці святому»?

²³ Нам треба бути впевненими, що нашим сховком залишається Єгова та його подібна до гори організація (2 Самуїла 22:2, 3; Псалом 18:3; Даниїла 2:35, 44). Тільки тут ми знайдемо захист! Ми не підемо за людськими масами, які втікатимуть у «печери» й ховатимуться «в скелі гірські» — людські організації та установи, що можуть ще існувати протягом короткого часу після спустошення Вавилона Великого (Об’явлення 6:15; 18:9—11). Часи можуть погіршитися, як часи 66 року н. е. для вагітних жінок, котрі втікали з Юдеї, або для тих, хто був змушений мандрувати у холодну й дощову погоду. Проте ми можемо бути певними, що Бог уможливить збереження. Зміцняймо вже тепер своє довір’я до Єгови та його Сина, який царює в Царстві.

²⁴ У нас немає підстав, аби жити в страху перед майбутнім. Ісус не хотів, щоб його учні боялися колись, він також не хоче, аби й ми боялися тепер і в майбутньому. Він попередив нас, щоб ми могли підготовлювати своє серце й розум. Адже коли на фальшиву релігію та на всю цю злу систему прийде знищення, слухняні християни не будуть покарані. Вони будуть проникливими й послухаються попередження про «гидоту спустошення»... на місці святому». Вони також рішуче діятимуть, оскільки мають непохитну віру. Ніколи не забуваймо Ісусової обіцянки: «Хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!» (Марка 13:13).

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

◻ Як «гидота спустошення» проявила себе в першому сторіччі?

◻ Чому розсудливо вважати, що сучасна «гидота» стоятиме на святому місці в майбутньому?

◻ Який напад «гидоти» передречено в Об’явленні?

◻ Якої «втечі» ще, мабуть, вимагатиметься від нас?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вавилон Великий названо ‘матір’ю розпусти’.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Червона звірина із 17-го розділу Об’явлення є «гидотою», про яку говорив Ісус.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Червона звірина очолить спустошливий напад на релігію.