Бортовий журнал Ноя. Чи він має значення для нас?

КОЛИ Ісус передрік знак своєї присутності і закінчення системи речей, він сказав: «Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:3, 37). Ісус чітко показав, що події нашого часу аналогічні подіям часу Ноя. Отже, надійний і точний запис того, що відбувалося за життя Ноя, може мати велику цінність для нас.

Чи бортовий журнал Ноя має таку цінність? Чи є у нього ознаки правдивого історичного документа? Чи можливо точно визначити, коли відбувся Потоп?

Коли відбувся Потоп?

Біблія містить хронологічну інформацію, яка дозволяє точно вирахувати дати стародавніх подій від самого початку людської історії. В Буття 5:1—29 знаходимо генеалогічну лінію від створення першого чоловіка Адама до народження Ноя. Потоп почався «року шостої сотні літ життя Ноєвого» (Буття 7:11).

Щоб визначити час Потопу, потрібно почати відлік від якоїсь ключової дати. Це має бути дата, яку визнає світська історія і яка відповідає конкретній події, описаній у Біблії. Опираючись на таку ключову дату, можна провести обчислення і встановити дату Потопу згідно з григоріанським календарем, який використовується сьогодні.

Одною з таких ключових дат є 539 рік до н. е. — рік, коли перський цар Кір завоював Вавилон. Серед небіблійних джерел, які стосуються часу його царювання, є вавилонські таблички, а також твори Діодора, Секста Юлія Африканського, Євсевія і Птолемея. Кір видав наказ, згідно з яким останок євреїв вийшов з Вавилона і прибув на батьківщину 537 року до н. е. Це позначило кінець 70-річного спустошення Юди, яке, за біблійними записами, почалося 607 року до н. е. Включивши до розрахунку період суддів і царювання ізраїльських царів, можна визначити, що вихід ізраїльтян з Єгипту відбувся 1513 року до н. е. Біблійна хронологія переносить нас ще на 430 років назад до 1943 року до н. е., коли була укладена угода з Авраамом. Далі у розрахунок слід включити час народження і тривалість життя таких людей, як Терах, Нахор, Серуґ, Реу, Пелеґ, Евер, Шелах і Арпахшад, який народився «два роки по потопі» (Буття 11:10—32). Отже, за дату початку Потопу можна вважати 2370 рік до н. е.a

Початок Потопу

Перш ніж ми переглянемо події Ноєвого часу, було б добре прочитати Буття з 7-го розділу 11-го вірша до 8-го розділу 4-го вірша. Ось що там говориться про початок Потопу: «Року шостої сотні літ життя Ноєвого [2370 рік до н. е.], місяця другого, сімнадцятого дня місяця,— цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори» (Буття 7:11).

Ной ділив рік на 12 місяців по 30 днів кожен. У стародавні часи перший місяць починався приблизно в середині нашого вересня. Вода почала падати «місяця другого, сімнадцятого дня місяця» і продовжувала падати 40 днів і 40 ночей протягом листопада і грудня 2370 року до н. е.

Далі стосовно Потопу читаємо: «І панували води на землі сто п’ятдесят днів... Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п’ятдесят днів, опали; і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату» (Буття 7:24—8:4, Хом.). Отже, з моменту, коли води почали панувати на землі, до часу, коли вони відступили, минуло 150 днів, тобто п’ять місяців. Тож ковчег спинився на Араратських горах у квітні 2369 року до н. е.

Тепер прочитайте, будь ласка, Буття 8:5—17. Вершини гір завиднілися приблизно через два з половиною місяці (73 дні) — «першого дня десятого місяця [у червні]» (Буття 8:5)b. Через три місяці (90 днів) «року [Ноєвого] шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця», тобто в середині вересня 2369 року до н. е., Ной зняв дах ковчега. Тоді він побачив, що «висохла поверхня землі» (Буття 8:13). Через один місяць і 27 днів (тобто через 57 днів), «місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця [середина листопада 2369 року до н. е.] — висохла земля». Тоді Ной та його родина вийшли з ковчега. Отже, Ной зі своїми супутниками провів у ковчезі один місячний рік і десять днів (370 днів) (Буття 8:14).

Про що говорять ці точні записи подій, подробиць і періодів часу? Про те, що єврейський пророк Мойсей, який писав Буття, очевидно, на основі отриманих записів, розповідав факти, а не наводив міфічну алегорію. Отже, Потоп має велике значення для нас сьогодні.

Погляд інших письменників Біблії на Потоп

Окрім опису в книзі Буття, Біблія містить багато інших згадок про Ноя і Потоп. Ось кілька прикладів.

1) Дослідник Ездра включив Ноя та його синів (Сима, Хама і Яфета) до родоводу ізраїльського народу (1 Хронік 1:4—17).

2) Лікар і письменник Євангелія Лука згадав Ноя у списку предків Ісуса Христа (Луки 3:36).

3) Апостол Петро неодноразово посилається на Потоп у своїх листах до співхристиян (2 Петра 2:5; 3:5, 6).

4) Апостол Павло говорить про те, що Ной виявив велику віру, збудувавши ковчег для порятунку своєї родини (Євреїв 11:7).

Тож чи можуть бути сумніви, що ці натхнені письменники Біблії вважали опис Потопу з книги Буття достовірним? Вони не сумнівалися, що Потоп — реальна подія.

Ісус і Потоп

До свого приходу на землю Ісус Христос жив у небі як духовна істота (Приповістей 8:30, 31). Він був очевидцем Потопу і тому дав найліпше біблійне підтвердження інформації про Ноя і Потоп. Ісус сказав: «Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід [«присутність», НС] Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:37—39).

Чи Ісус посилався б на міфи, аби попередити нас про прийдешній кінець цієї системи речей? Аж ніяк! Ми впевнені, що він використав правдивий приклад виконання Божого присуду над злими людьми. Зрозуміло, багато людей втратило життя, але потішає те, що Ной та його родина врятувалися під час Потопу.

«Дні Ноєві» мають велике значення для тих, хто живе сьогодні, протягом ‘присутності сина Людського’ — Ісуса Христа. Читаючи детальний опис усесвітнього Потопу, ми можемо бути впевнені, що ці записи, зроблені Ноєм,— правдивий історичний документ. Натхнений Богом опис Потопу в книзі Буття має для нас велике значення. Подібно як Ной, його сини та їхні дружини повірили в Божий захід для спасіння, ми сьогодні можемо стати під захист Єгови на основі своєї віри в Ісусову викупну жертву (Матвія 20:28). Крім того, читаючи бортовий журнал Ноя, ми можемо надіятися пережити кінець цієї злої системи речей, так само як Ной та його родина пережили Потоп, що став кінцем тогочасного безбожного світу.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 5]

Чи справді вони так довго жили?

«ВСІХ Ноєвих днів було дев’ятсот літ і п’ятдесят літ. Та й помер»,— каже Біблія (Буття 9:29). Серед людей, згаданих у Біблії, Метушалах, дідусь Ноя, жив найдовше — 969 років. Середня тривалість життя людей перших десяти поколінь від Адама до Ноя перевищувала 850 років (Буття 5:5—31). Чи люди у той час жили так довго?

Божий початковий намір полягав у тому, щоб люди жили вічно. Якби перший чоловік Адам був слухняний Богові, його життя ніколи б не закінчилось (Буття 2:15—17). Але Адам не послухався і втратив цю можливість. Після 930 років існування, протягом якого Адам поступово наближався до смерті, він вернувся до землі, з якої був узятий (Буття 3:19; 5:5). Перший чоловік передав у спадок усім своїм нащадкам гріх і смерть (Римлян 5:12).

Усе ж люди, які жили у ті давні часи, були ближче до початкової досконалості Адама й, очевидно, з цієї причини жили довше, ніж люди, які народилися пізніше. Отож до Потопу тривалість життя становила майже тисячу років, а після Потопу вона різко знизилась. Наприклад, Авраам прожив лише 175 літ (Буття 25:7). І приблизно через 400 років після смерті цього патріарха пророк Мойсей написав: «Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ, і гордощі їхні — страждання й марнота» (Псалом 90:10). Сьогодні тривалість життя така ж, як у дні Мойсея.

[Таблиця/Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Обчислення дати початку Потопу за днів Ноя від наказу Кіра, який дозволив євреям повернутися з вигнання

537 Наказ Кіраc

68 років

1513 Вихід Ізраїля з Єгипту

1943 Затвердження угоди з Авраамом

205 років

2148 Народження Тераха

222 роки

2370 Початок Потопу

[Примітка]