Яким буде ваш присуд, коли ви станете перед судним престолом?
«Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї» (МАТВІЯ 25:31).
1—3. Яка існує підстава для оптимізму стосовно справедливості?
«ВИНЕН ЧИ НЕВИНЕН?» — думають багато людей, чуючи повідомлення про судові процеси. Судді і присяжні засідателі може і намагаються бути справедливими, але чи справедливість, як правило, бере гору? Хто з нас не чув про несправедливість чи нечесність на судових процесах? Несправедливість такого роду не є чимось новим, якщо взяти до уваги Ісусову притчу в Луки 18:1—8.
2 Яким би не був ваш досвід стосовно людської справедливості, зверніть увагу на Ісусів висновок: «Чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх [«не зробить так, щоб здійснилося правосуддя для обранців Його», «Современный перевод»], що голосять до Нього день і ніч... Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?»
3 Так, Єгова попіклується, щоб для його слуг зрештою здійснилося правосуддя. У цю справу залучено також Ісуса, особливо сьогодні, оскільки ми живемо в «останні дні» теперішньої злої системи. Невдовзі Єгова за допомогою свого могутнього Сина повністю усуне із землі зло (2 Тимофія 3:1; 2 Солунян 1:7, 8; Об’явлення 19:11—16). Одна з останніх Ісусових притч, яку часто називають притчею про овець і козлів, допомагає нам зрозуміти його роль.
4. До якого часу ми відносили сповнення притчі про овець і козлів і чому зараз ми звернемо увагу на цю притчу? (Приповістей 4:18).
4 Досить довго ми розуміли, що ця притча зображає Ісуса, який засідає як Цар у 1914 році і з того часу виносить присуди — вічне життя для людей, що подібні до овець, і постійну смерть для козлів. Але перегляд цієї притчі вказує на поправлене розуміння часу, якого вона стосується, а також того, що́ вона ілюструє. Це уточнення посилює важливість нашої праці проповідування і значення відгуку людей. Щоб зрозуміти основу для такого глибшого розуміння цієї притчі, розгляньмо, що́ Біблія відкриває про Єгову та Ісуса як про Царів та Суддів.
Єгова — Найвищий Суддя
5, 6. Чому слушно вважати Єгову Царем і Суддею?
5 Єгова править усесвітом і має владу над усім. Оскільки він не має ні початку, ні кінця, він є «Царем віків», або вічності (1 Тимофія 1:17; Псалом 90:2, 4; Об’явлення 15:3, НС). Він має владу встановлювати закони і проводити їх у життя. Але його влада включає в себе відповідальність Судді. В Ісаї 33:22 сказано: «Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!»
6 Божі слуги вже давно визнають Єгову Суддею справ і спірних питань. Наприклад, коли «Той, Хто всю землю судить» розглянув докази злих вчинків Содома і Гоморри, він виніс присуд, згідно з яким мешканці тих міст заслуговували знищення, і прослідкував, щоб цей праведний вирок було виконано (Буття 18:20—33; Йова 34:10—12). Як же заспокоює запевнення, що Єгова є праведним Суддею, який завжди може виконати свої присуди!
7. Яким Суддею Єгова проявив себе у стосунках з Ізраїлем?
7 У стародавньому Ізраїлі Єгова деколи судив безпосередньо. Чи вас, якби ви жили у той час, не заспокоювала б думка, що справи вирішує досконалий Суддя? (Левит 24:10—16; Числа 15:32—36; 27:1—11). Бог також давав «присуди», які були чудовими судовими нормами (Левит 25:18, 19; Неемії 9:13; Псалом 19:10, 11; 119:7, 75, 164; 147:19, 20). Він є Тим, «Хто всю землю судить», отже всіх людей (Євреїв 12:23).
8. Яке видіння, що стосується нашої теми, мав Даниїл?
8 Стосовно цієї справи у нас є свідчення «очевидця». Пророк Даниїл отримав видіння диких звірів, які представляли уряди або імперії (Даниїла 7:1—8, 17). Він сказав: «Поставили престоли, і всівся [«засів», Хоменко] Старий днями. Одежа Його — біла, як сніг» (Даниїла 7:9). Зауважте, що Даниїл бачив престоли і що ‘засів Старий днями [Єгова]’. Запитайте себе: чи Даниїл спостерігав за тим, як Бог ставав Царем?
9. Яке значення може мати вираз «засісти» або «сісти» на престолі чи троні? Наведіть приклади.
9 Читаючи, що хтось «засів» або «сів» на престолі чи троні, можна подумати про те, що він став царем, бо деколи Біблія вживає цей вираз у такому значенні. Наприклад, «як він [Зімрі] зацарював та сів на його троні, то він...» (1 Царів 16:11; 2 Царів 10:30; 15:12; Єремії 33:17). В одному Месіанському пророцтві сказано: «[Він] сяде, і буде панувати на троні своєму». Отже, ‘сісти на троні’ може мати значення стати царем (Захарія 6:12, 13). Про Єгову говориться як про Царя, що сидить на престолі (1 Царів 22:19; Ісаї 6:1; Об’явлення 4:1—3). Він є «Царем вічності». Однак коли він проголошує новий аспект суверенітету, можна сказати, що він стає Царем, він ніби знову, по-новому сідає на трон (1 Хронік 16:1, 31, НС; Ісаї 52:7, Куліш; Об’явлення 11:15—17; 15:3, НС; 19:1, 2, 6).
10. Що було головним обов’язком Ізраїльських царів? Проілюструйте.
10 Тут криється ключовий момент: головним обов’язком стародавніх царів було слухати судові справи і виносити присуди (Приповістей 29:14). Згадаймо мудрий присуд Соломона, коли дві жінки претендували на одну і ту ж дитину (1 Царів 3:16—28; 2 Хронік 9:8). Одним з його урядових приміщень був «ґанок для престолу, де робив суд», який також називали «судовою світлицею» (1 Царів 7:7, Хом.). Єрусалим було названо місцем, де «на престолах для суду сидять» (Псалом 122:5). Отже ясно, що ‘сісти на престолі’ може означати застосовувати судову владу (Вихід 18:13; Приповістей 20:8).
11, 12. а) Що означають слова в 7-му розділі Даниїла про те, що Єгова засів на престолі? б) Як інші вірші підтверджують, що Єгова засідає, щоб судити?
11 Повернімося тепер до моменту, коли Даниїл бачив, як ‘засів Старий днями’. У Даниїла 7:10 (Хом.) додається: «Суд засів, і розгорнуто книги». Так, Старий днями засів, щоб винести присуд стосовно панування над світом і присудити, що Син Людський достойний правити (Даниїла 7:13, 14). Після цього ми читаємо, що «прийшов Старий днями, і даний був суд святим [«на користь святих», НС]», тим, кого визнано придатними правити із Сином Людським (Даниїла 7:22). Зрештою ‘засів суд’ і виніс обвинувальний вирок останній світовій державі (Даниїла 7:26)a.
12 Отже, коли Даниїл бачив, як Бог ‘засів на престолі’, то це означало, що Бог прийшов, щоб винести присуд. Ще раніше Давид співав: «Суд мій і справу мою розсудив Ти [Єгова], Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний» (Псалом 9:5, 8). Подібно писав Йоіл: «Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я [Єгова] там, щоб судити всі народи». (Йоіла 4:12; порівняйте Ісаї 16:5). Як Ісус, так і Павло потрапляли під суд, у якому люди сиділи для слухання справи і винесення вирокуb (Івана 19:12—16; Дії 23:3; 25:6).
Становище Ісуса
13, 14. а) Яке запевнення, що Ісус мав стати Царем, отримали Божі люди? б) Коли Ісус сів на свій трон і в якому розумінні він правив з 33 року н. е.?
13 Єгова є і Царем, і Суддею. Ким же тоді є Ісус? Ангел, що оголосив про його народження, сказав: «Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. ...І царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Ісус мав бути постійним нащадком Давидового царства (2 Самуїла 7:12—16). Він мав правити з неба, тому що Давид сказав: «Промовив Господь Господеві моєму [Ісусу]: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» Господь із Сіону пошле берло сили Своєї,— пануй Ти поміж ворогами Своїми!» (Псалом 110:1—4).
14 Коли це мало відбутися? Ісус не царював, коли був людиною (Івана 18:33—37). У 33 році н. е. він помер, воскрес і зійшов на небо. У Євреїв 10:12 говориться: «Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди «по Божій правиці засів». Яку владу мав Ісус? Бог посадив його «на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування. ...І Його дав найвище за все — за Голову Церкви» (Ефесян 1:20—22). Оскільки Ісус вже мав царську владу над християнами, Павло міг написати, що Єгова «визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13; 3:1).
15, 16. а) Чому ми говоримо, що Ісус не став Царем Божого Царства у 33 році н. е.? б) Коли Ісус почав правити у Божому Царстві?
15 Однак у той час Ісус не діяв як Цар і Суддя над народами. Він сидів поряд з Богом, чекаючи на час, коли зможе діяти як Цар Божого Царства. Павло писав про нього: «Кому з Анголів Він промовив коли: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм» (Євреїв 1:13).
16 Свідки Єгови опублікували багато доказів того, що час Ісусового чекання закінчився у 1914 році, коли він став правителем Божого Царства у невидимих небесах. В Об’явлення 11:15, 18 говориться: «Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його,— і Він зацарює на вічні віки!» «А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов». Так, народи виразили гнів одні до одних під час першої світової війни (Луки 21:24). Війни, землетруси, пошесті, голод і таке інше — все це ми спостерігаємо з 1914 року і все це підтверджує, що Ісус тепер править у Божому Царстві і що остаточний кінець цього світу близько (Матвія 24:3—14).
17. Які ключові пункти ми встановили до цього моменту?
17 Коротко повторимо: можна сказати, що Бог сидить на троні як Цар, але в іншому значенні він може сідати на трон, щоб судити. У 33 році н. е. Ісус сів по правиці в Бога, і зараз він є Царем у Царстві. Але чи Ісус, правлячи зараз як Цар, також служить Суддею? Крім того, чому це повинно цікавити нас особливо у цей час?
18. Які є докази того, що Ісус мав бути також Суддею?
18 Єгова, який має право призначати суддів, вибрав Ісуса Суддею, котрий відповідає Його нормам. Ісус виявив це, говорячи про людей, які оживають духовно: «Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові» (Івана 5:22). Однак судова роль Ісуса виходить за межі цього суду, тому що він є суддею живих і мертвих (Дії 10:42; 2 Тимофія 4:1). Одного разу Павло проголосив: «[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа [Ісуса], що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (Дії 17:31; Псалом 72:2—7).
19. Чому це правильно говорити, що Ісус засідає як Суддя?
19 Чи є підстави зробити висновок, що Ісус сідає на славний трон у конкретній ролі Судді? Так. Ісус говорив апостолам: «Коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді засядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Матвія 19:28). Хоча Ісус зараз є Царем у Царстві, його подальша діяльність, згадана в Матвія 19:28,— це сидіти на троні, щоб судити протягом Тисячоліття. У той час він судитиме усіх людей, праведних і неправедних (Дії 24:15). Нам було б добре мати це на увазі, розглядаючи одну з Ісусових притч, яка стосується нашого часу і нашого життя.
Що говориться у притчі?
20, 21. Яке запитання Ісусових апостолів стосується нашого часу і до якого іншого запитання воно доводить?
20 Невдовзі перед Ісусовою смертю апостоли запитали його: «Коли станеться це і який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (Матвія 24:3, НС). Ісус передрік знаменні події на землі перед тим, як мав ‘прийти кінець’. Саме перед тим кінцем народи «побачать... «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою» (Матвія 24:14, 29, 30).
21 Що буде з людьми тих народів, коли Син Людський прийде у славі своїй? Про це ми дізнаємося з притчі про овець і козлів, яка починається такими словами: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться» (Матвія 25:31, 32).
22, 23. Які моменти вказують на те, що притча про овець і козлів не почала виконуватися у 1914 році?
22 Чи ця притча стосується часу, коли Ісус засів у царській владі в 1914 році, як ми розуміли довгий час? У Матвія 25:34 його названо Царем, отже логічно, що притча стосується часу після того, як Ісус став Царем у 1914 році. Але який суд він почав невдовзі після цього? Це не був суд ‘усіх народів’. У той час він звернув увагу на тих, які заявляли, що належать до «Божого дому» (1 Петра 4:17). Згідно з Малахії 3:1—3, Ісус, будучи вісником Єгови, в судовому порядку перевірив помазаних християн, які ще були на землі. Це також був час винесення судового вироку загальновизнаному християнству, яке неправдиво заявляло, що є «Божим домом»c (Об’явлення 17:1, 2; 18:4—8). Однак нічого не говорить про те, що у той час, або з того часу, Ісус засів остаточно судити людей усіх народів як овець чи козлів.
23 Аналізуючи Ісусову діяльність у цій притчі, ми бачимо, як він остаточно судить усі народи. Ця притча не показує, що такий суд мав тривати багато довгих років, ніби кожну людину, яка помирає протягом останніх десятиліть, суджено, чи вона достойна вічної смерті, чи вічного життя. Виглядає, що більшість людей, котрі померли у недавні десятиліття, пішли у спільну могилу людства (Об’явлення 6:8; 20:13). Притча зображає час, коли Ісус судить людей, які походять з «усіх народів» і які, будучи тоді живими, стоятимуть перед виконанням його судового вироку.
24. Коли сповниться притча про овець і козлів?
24 Іншими словами, притча говорить про майбутнє, коли Син Людський прийде у славі своїй. Він засяде судити людей, живих на той час. Судити він буде згідно з тим, якими вони себе проявили. У той час «різниця між праведником і безбожником» буде чітко визначена (Малахії 3:18, Хом.). Безпосереднє винесення і виконання вироку відбуватиметься протягом обмеженого часу. Ісус прийме праведні рішення на основі того, якою людина себе показала. (Дивіться також 2 Коринтян 5:10).
25. Чого стосуються слова в Матвія 25:31 про те, що Син Людський засяде на престолі слави своєї?
25 Отже слова в Матвія 25:31 про те, що Ісус «засяде на престолі слави Своєї», щоб судити, стосуються майбутнього часу, коли цей могутній Цар засяде виносити і виконувати вирок над народами. Так, суд за участю Ісуса, описаний у Матвія 25:31—33, 46, можна порівняти до суду в 7-му розділі Даниїла, де правлячий Цар, Старий днями, засідає, щоб виконати свою роль Судді.
26. Яке нове пояснення притчі стає очевидним?
26 Таке розуміння притчі про овець і козлів означає, що суд овець і козлів відбуватиметься у майбутньому. Він відбудеться після того, як почнеться «скорбота», згадана в Матвія 24:29, 30, і «прийде Син Людський у славі Своїй». (Порівняйте Марка 13:24—26). Тоді перед самим кінцем всієї злої системи Ісус почне суд і винесе та приведе у виконання вирок (Івана 5:30; 2 Солунян 1:7—10).
27. Чим нам слід цікавитися стосовно останньої притчі Ісуса?
27 Це прояснює наше розуміння часу, якого стосується Ісусова притча, і показує, коли будуть суджені вівці і козли. Але як це впливає на нас, тих, які ревно проповідують добру новину про Царство? (Матвія 24:14). Чи це робить нашу працю менш важливою, чи робить її ще більш значущою? Розгляньмо у наступній статті вплив, який це розуміння робить на нас.
[Примітки]
a Слово, перекладене в Даниїла 7:10, 26 як «суд», вживається також в Ездри 7:26 та Даниїла 4:37; 7:22.
b Стосовно християн, які подавали одні на одних в суд, Павло говорив: «Ставите суддями [буквально «садите»] тих, хто нічого не значить у Церкві» (1 Коринтян 6:4).
c Дивіться книжку «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», сторінки 55, 56, 73, 235—245, 259, 260, опубліковану Товариством Вартової башти.
Чи ви пригадуєте?
◻ Чому можна сказати, що Єгова є і Царем, і Суддею?
◻ Які два значення може мати вираз ‘сісти на троні’ чи ‘засісти на престолі’?
◻ До якого часу ми раніше відносили сповнення Матвія 25:31, але яка зараз є основа для виправленого погляду?
◻ Коли, згідно з Матвія 25:31, Син Людський засідає на своєму престолі?