«Пильнуйте!»

«Що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (МАРКА 13:37).

1, 2. а) Який урок щодо захисту свого майна добре засвоїв один чоловік? б) Чого ми навчаємося з Ісусового прикладу про злодія стосовно потреби пильнувати?

ХУАН зберігав свої коштовності вдома. Він тримав їх під ліжком. На його думку, в домі це було найнадійніше місце. Проте одного разу, у той час як він та його дружина спали, до спальні прокрався злодій. Очевидно, цей злодій точно знав, де і що треба шукати. Він безшумно взяв усі цінні речі з-під ліжка, а також гроші, котрі Хуан залишив у тумбочці біля ліжка. Вранці Хуан довідався про крадіжку. Він надовго засвоїв гіркий урок: людина, що спить, не може захистити свого майна.

² Ці слова правдиві також і в духовному розумінні. Ми не зможемо захистити своєї надії й віри, якщо заснемо духовно. Тому Павло закликає: «Не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Солунян 5:6). Аби показати, наскільки важливо постійно пильнувати, Ісус навів приклад про злодія. Ісус описав події, що мали відбуватися перед тим, як він прийде судити людей, і після цього застеріг: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви,— бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:42—44). Злодій не повідомляє, коли прийде. Він наміряється прийти, коли на нього ніхто не чекатиме. Так само, за словами Ісуса, кінець цієї системи прийде ‘тієї години, коли ми не думаємо’.

«Пильнуйте, стійте у вірі»

 3. Як за допомогою прикладу про рабів, що очікують повернення свого пана з весілля, Ісус показав, наскільки важливо пильнувати?

³ У словах, що записані в Євангелії від Луки, Ісус порівняв християн до рабів, котрі очікують повернення свого пана з весілля. Вони повинні пильнувати, щоб, коли він прийде, не спати й бути готовими його прийняти. Ісус сказав, що так само «прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Луки 12:40). Деякі особи, котрі служать Єгові впродовж багатьох років, можуть втратити почуття невідкладності в наш час. Вони можуть навіть дійти висновку, що кінець ще далеко. Але таке мислення призведе до того, що ми випустимо з уваги духовні цінності й зосередимося на матеріалістичних цілях та клопотах, котрі здатні заколисати нас духовно (Луки 8:14; 21:34, 35).

 4. Яке переконання спонукуватиме нас пильнувати і як Ісус це показав?

⁴ З прикладу, наведеного Ісусом, ми можемо засвоїти ще один урок. Хоча раби й не знали години, коли прийде їхній пан, очевидно, вони знали, в яку з ночей це відбудеться. Якщо б вони вважали, що їхній пан прийде іншої ночі, то їм було б важко не спати. Але насправді вони знали, котрої ночі він прийде, і це було для них сильною спонукою пильнувати. Подібно біблійні пророцтва ясно показують, що ми живемо в час кінця, однак у них не сказано ні про день, ні про годину кінця (Матвія 24:36). Віра в те, що кінець наближається, допомагає нам не спати духовно. Проте, будучи переконані, що день Єгови дійсно близький, ми матимемо набагато сильніші спонуки, аби пильнувати (Софонії 1:14).

 5. Як можна відгукнутися на заклик Павла ‘пильнувати’?

⁵ У своєму листі до Коринтян Павло наполегливо радив: «Пильнуйте, стійте у вірі» (1 Коринтян 16:13). Як бачимо, пильнування пов’язане з тим, чи ми непохитно стоїмо в християнській вірі. Як можна залишатися пильними? Для цього слід набувати глибшого знання з Божого Слова (2 Тимофія 3:14, 15). Зміцнювати нашу віру допомагають ретельне особисте вивчення та регулярне відвідування зібрань. А одна з важливих граней нашої віри — постійно пам’ятати про день Єгови. Регулярно переглядаючи біблійні докази того, що ми живемо перед самим завершенням цієї системи, ми не випустимо з уваги важливі істини про кінець, який наближаєтьсяa. Також слід звертати увагу на світові події, які сповнюють біблійні пророцтва. Один брат з Німеччини написав: «Щоразу, коли я дивлюся новини — про війни, землетруси, насильство й забруднення нашої планети,— то знову переконуюся, що кінець близько».

 6. На якому прикладі Ісус показав, що з часом можна поступово втратити духовну пильність?

⁶ У 13-му розділі книги Марка міститься ще одна розповідь про те, як Ісус напучує своїх послідовників залишатися пильними. Тут Ісус порівнює їх до воротаря, що очікує повернення свого пана після далекої подорожі. Цей воротар не знав години, коли повернеться його пан. Тож він мав пильнувати. Ісус згадав чотири сторожі, протягом яких пан міг прийти. Четверта сторожа починалася приблизно о третій годині вночі й тривала до сходу сонця. Упродовж цієї останньої сторожі воротаря легко могла охопити сонливість. Кажуть, що для військових година перед світанком — найбільш підхожий час, аби напасти на ворога зненацька. Так само у цей завершальний період останніх днів, коли світ навколо нас у духовному розумінні безпробудно спить, нам, можливо, як ніколи раніше, доведеться наполегливо боротися, аби залишатися пильними (Римлян 13:11, 12). Отже, у своєму прикладі Ісус неодноразово закликає: «Уважайте, чувайте... Тож пильнуйте... Що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:32—37).

 7. Що становить для нас реальну загрозу і яке заохочення з огляду на це ми часто читаємо в Біблії?

⁷ Під час свого служіння й після воскресіння Ісус багато разів закликав пильнувати. Майже щоразу, коли Святе Письмо говорить про кінець цієї системи, ми знаходимо пересторогу бути пильними або чуйнимиb (Луки 12:38, 40; Об’явлення 3:2; 16:14—16). Безсумнівно, духовна сонливість становить для нас реальну загрозу. Тому всім нам слід прислухатися до цих застережень! (1 Коринтян 10:12; 1 Солунян 5:2, 6).

Три апостоли, котрі не могли пильнувати

 8. Як, перебуваючи в Гефсиманському саду, троє з Ісусових апостолів відгукнулися на його прохання попильнувати з ним?

⁸ Щоб пильнувати, мало лише цього прагнути, як видно з прикладу Петра, Якова й Івана. Це були троє духовних чоловіків, котрі віддано йшли за Ісусом і відчували глибоку прихильність до нього. Проте в ніч 14 нісана 33 року н. е. вони не змогли залишатися пильними. Покинувши горішню кімнату, де святкували Пасху, троє апостолів пішли з Ісусом до Гефсиманського саду. Там Ісус сказав їм: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною» (Матвія 26:38). Три рази Ісус гаряче молився до свого небесного Отця, і всі три рази, повернувшись до своїх друзів, він заставав їх сплячими (Матвія 26:40, 43, 45).

 9. Назвіть одну з можливих причин, чому апостолів охопила сонливість?

⁹ Чому ці вірні чоловіки не змогли підтримати Ісуса, залишаючись пильними тої ночі? Одна з причин — фізична втома. Була вже пізня година, можливо запівніч, і через сон «зважніли їм очі» (Матвія 26:43). Але Ісус сказав: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу,— бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Матвія 26:41).

10, 11. а) Що допомагало Ісусові у Гефсиманському саду залишатися пильним, незважаючи на втому? б) Чого ми навчаємося з того, що трапилося з трьома апостолами, коли Ісус просив їх пильнувати?

¹⁰ Безперечно, тої історичної ночі Ісус також був стомлений. Однак замість того щоб заснути, він присвятив ці неоціненні останні моменти свободи палкій молитві. За декілька днів до цього він спонукував своїх послідовників молитися, кажучи: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Луки 21:36; Ефесян 6:18). Якщо ми прислуха́ємося до Ісусової поради й наслідуємо його чудовий приклад щодо молитви, то наші щирі благання, звернені до Єгови, допомагатимуть нам залишатися пильними.

¹¹ Безсумнівно, на відміну від учнів Ісус розумів, що його невдовзі буде заарештовано й засуджено до страти. Апогеєм його випробувань мала стати мученицька смерть на стовпі мук. Ісус попереджав про це своїх апостолів, але вони не розуміли його слів. Тому вони поснули, коли він пильнував і молився (Марка 14:27—31; Луки 22:15—18). Як і у випадку з апостолами, наше тіло також немічне і є багато речей, котрих ми ще не знаємо. Однак, не усвідомлюючи невідкладності часу, в який живемо, ми можемо в духовному розумінні заснути. Лише пильнуючи, ми зможемо не спати духовно.

Три необхідні риси

12. Які три риси Павло пов’язує з тверезістю?

¹² Як можна зберегти почуття невідкладності? Ми вже говорили про важливість молитви й необхідність постійно пам’ятати про день Єгови. На додаток Павло згадує три необхідні риси, котрі нам слід розвивати. Він каже: «Ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння» (1 Солунян 5:8). Розгляньмо коротко, як віра, надія й любов допомагають нам залишатися духовно пильними.

13. Як віра допомагає нам бути насторожі?

¹³ Ми повинні мати непохитну віру в те, що Єгова існує і що «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Первісне сповнення Ісусового пророцтва про кінець, яке відбулось у першому столітті, зміцнює нашу віру в те, що воно сповниться в більшому масштабі в наш час. А завдяки вірі ми з великим нетерпінням чекаємо дня Єгови, будучи впевнені, що «[пророче видіння] конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3).

14. Чому, щоб пильнувати, необхідна надія?

¹⁴ Наша тверда надія «для душі неначе якір». Вона дає силу зносити труднощі, навіть якщо нам доводиться чекати сповнення певних Божих обітниць (Євреїв 6:18, 19, Дерк.). Маргарет, помазана духом сестра, котрій вже за 90 і яка охрестилася більш ніж 70 років тому, зізнається: «Коли в 1963 році мій чоловік умирав від раку, мені здавалося, що було б добре, якби кінець цієї системи прийшов якнайшвидше. Але сьогодні я чітко розумію, що турбувалася в першу чергу про себе. Тоді ми не мали жодного уявлення про те, наскільки пошириться наша праця по всьому світі. Навіть тепер є ще багато місць, де та праця тільки розпочинається. Отже, я тішуся, що Єгова виявив терпіння». Апостол Павло запевняє нас: «Терпеливість [приносить] досвід, а досвід — надію, а надія не засоромить [«ніколи не розчарує», СМ]» (Римлян 5:3—5).

15. До чого спонукуватиме нас любов, навіть якщо здається, що ми чекаємо надто довго?

¹⁵ Християнська любов — визначна риса, бо вона є спонукою, що лежить в основі всіх наших вчинків. Ми служимо Єгові, оскільки любимо його, і ця любов не залежить від того, коли він сповнить свої обітниці. Любов до ближнього спонукує нас проповідувати добру новину про Царство, навіть якщо згідно Божої волі доведеться робити це ще довго і ще багато разів треба буде повертатися до тих самих дверей. Як писав Павло, «залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов!» (1 Коринтян 13:13). Любов допомагає нам залишатися стійкими й пильними. «[Любов] сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:7, 8).

«Тримай, що ти маєш»

16. Замість того щоб опускати руки, який склад розуму нам треба розвивати?

¹⁶ Ми живемо в знаменний час, коли світові події постійно нагадують нам, що це завершальний період останніх днів (2 Тимофія 3:1—5). Тепер не час опускати руки, а навпаки, слід ‘тримати, що ми маємо’ (Об’явлення 3:11). ‘Пильнуючи в молитвах’ і розвиваючи віру, надію й любов, ми будемо готові зустріти годину випробування (1 Петра 4:7). Ми маємо багато роботи у ділі Господньому. Побожні вчинки допомагатимуть нам невтомно пильнувати (2 Петра 3:11).

17. а) Чому не слід знеохочуватися через можливі розчарування? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 21). б) Як можна наслідувати Єгову і які благословення чекають на тих, хто це робить?

¹⁷ Єремія писав: «Господь — це мій уділ... тому я надію на Нього складаю! Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє» (Плач Єремії 3:24—26). Дехто з нас ще не так довго чекає з надією спасіння від Єгови. Інші чекають вже протягом багатьох років. Але як же це мало в порівнянні з вічністю, що попереду! (2 Коринтян 4:16—18). Чекаючи визначеного Єговою часу, ми можемо розвивати цінні християнські риси й допомагати іншим стати на шлях правди, поки Єгова виявляє терпіння. Тож пильнуймо! Наслідуймо Єгову й будьмо терпеливими, вдячними за надію, котру він нам дав. Вірно залишаючись пильними, зберігаймо тверду надію на вічне життя. Тоді на нас неодмінно сповняться ці пророчі обітниці: «[Єгова] піднесе... тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні» (Псалом 37:34).

[Примітки]

Як би ви відповіли?

• Як можна зміцнити свою впевненість, що кінець цієї системи близько?

• Чого ми навчаємося з прикладу Петра, Якова й Івана?

• Які три риси допоможуть нам залишатися духовно пильними?

• Чому тепер час ‘тримати, що ми маємо’?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

«Благословенний той, хто чекає» (Даниїла 12:12).

Уявіть собі сторожа, який підозрює, що маєток, котрий він охороняє, хоче пограбувати злодій. Коли настає ніч, сторож уважно прислухається до кожного звуку, який міг би видати злочинця. Годину за годиною він насторожено слухає й усе навкруги оглядає. Неважко зрозуміти, що у такій ситуації будь-що — дерева, які колихаються від пориву вітру, кіт, котрий щось перекинув,— може легко ввести сторожа в оману (Луки 12:39, 40).

Щось подібне може відбуватися з тими, хто ‘очікує з’явлення Господа нашого Ісуса Христа’ (1 Коринтян 1:7). Апостоли вважали, що Ісус ‘відбудує царство Ізраїлеві’ невдовзі по своєму воскресінні (Дії 1:6). Через багато років християнам у Солуні потрібно було нагадувати, що час Ісусової присутності настане пізніше (2 Солунян 2:3, 8). Проте нездійснені сподівання стосовно приходу дня Єгови для тих ранніх послідовників Ісуса не стали приводом, аби залишити дорогу, що веде до життя (Матвія 7:13).

Сьогодні теж може здаватися, що кінець цієї системи запізнюється. Однак незважаючи на можливе розчарування, нам не слід переставати пильнувати. Хоча сторож і може через щось обманутися, він не повинен переставати пильнувати! Це його обов’язок. Те саме стосується й християн.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Чи переконані ви, що день Єгови близько?

[Ілюстрації на сторінці 19]

Зібрання, молитва та регулярне й ретельне особисте вивчення допомагають нам залишатися пильними.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Пильнуймо безупинно й терпеливо, як Маргарет.