12. (а) Яким інакшим способом Ісус цитував з Святого єврейського Письма в Його Нагірній проповіді, і чому? (б) Що ми навчаємось з шостого «сказаного»?

¹² Коли Ісус цитував з Святого єврейського Письма, то сказав: «Написано» (Матвія 4:4, 7, 10). Але шість разів у Нагірній проповіді, Він уносив вислови, які здавалось походили з Святого єврейського Письма, так: «Сказано» (Матвія 5:21, 27, 31, 33, 38, 43). Чому? Тому що звертався до Святого Письма так як його тлумачено в світлі фарисейських традицій, які суперечать Божим наказам (Повторення Закону 4:2; Матвія 15:3). Це стає очевидним з Ісусової шостої й останньої довідки цієї серії: «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». Але в Мойсеєвому Законі ніде не каже, щоб «ненавидіти свого ворога». Книжники й фарисеї придумали це. Це було їхнє тлумачення Закону, щоб любити вашого ближнього — єврейського, а нікого іншого.

16. Через яку єврейську практику клятва не мала значення, і яку позицію Ісус узяв у цій справі?

¹⁶ У тому ж дусі Ісус продовжує: «Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво... А Я вам кажу не клястися зовсім». Євреї зловживали присяганням і присягались у дрібницях яких не виконували. Але Ісус сказав: «Не кляніться зовсім... Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні». Його правило легкозрозуміле. Завжди говоріть правду, і не буде потрібно гарантувати ваше слово клятвою. Клятва це для важливих справ. (Матвія 5:33​-37; порівняйте 23:16​-22).