Підійміть вірні й віддані руки в молитві
«Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті [«вірні й віддані», НС] руки без гніву та сумніву» (1 ТИМОФІЯ 2:8).
1, 2. а) Як слова з 1 Тимофія 2:8 стосуються молитви народу Єгови? б) Що ми розглядатимемо тепер?
ЄГОВА сподівається від своїх людей вірності й відданості до нього та одне до одного. Апостол Павло пов’язав вірність і відданість з молитвою, кажучи: «Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті [«вірні й віддані», НС] руки без гніву та сумніву» (1 Тимофія 2:8). Очевидно, Павло говорив про прилюдну молитву «на кожному місці», куди сходились християни. Хто мав представляти Божий народ у молитвах на зборових зібраннях? Тільки святі, праведні й шанобливі чоловіки, які старанно виконували всі біблійні обов’язки перед Богом (Екклезіяста 12:13, 14). Вони мали бути духовно й морально чистими та беззастережно відданими Богу Єгові.
2 ‘Піднімати вірні й віддані руки в молитві’ повинні зокрема старійшини збору. Їхні щиросерді молитви через Ісуса Христа виявляють вірність і відданість Богові, а також допомагають їм уникати суперечок та спалахів гніву. По суті, будь-який чоловік, котрий має привілей представляти християнський збір у прилюдній молитві, не повинен виявляти гніву, неприязні й віроломства щодо Єгови та його організації (Якова 1:19, 20). Які є додаткові біблійні вказівки для тих, хто має привілей представляти інших у прилюдній молитві? А які біблійні принципи потрібно застосовувати в наших особистих і сімейних молитвах?
Продумуйте молитви
3, 4. а) Чому корисно продумувати прилюдну молитву? б) Що Святе Письмо говорить про довжину молитов?
3 Якщо нас попросять прилюдно помолитися, ми, очевидно, хоча б трохи продумаємо молитву. Завдяки цьому ми зможемо охопити відповідні важливі справи, не вимовляючи довгих і незв’язних молитов. Звичайно, вимовляти вголос можна також наші особисті молитви. Вони можуть бути будь-якої довжини. Перед тим як вибрати 12 апостолів, Ісус молився цілу ніч. Але, коли він започаткував Спомин своєї смерті, його молитви перед хлібом і вином, мабуть, були короткі (Марка 14:22—24; Луки 6:12—16). І ми знаємо, що навіть короткі Ісусові молитви були повністю прийнятні Богові.
4 Припустімо, ми маємо привілей представляти сім’ю в молитві перед їдою. Така молитва може бути досить короткою, але, хоч би що ми говорили, сюди повинні входити вислови вдячності за поживу. Якщо ми молимося прилюдно перед або на закінчення християнського зібрання, то не потрібно вимовляти довгої молитви, котра охоплює багато справ. Ісус критикував книжників, які ‘молилися довго напоказ’ (Луки 20:46, 47). Побожна людина ніколи не повинна робити цього. Часом може бути доцільною трохи довша прилюдна молитва. Приміром, старійшина, якому призначили кінцеву молитву на конгресі, повинен продумати її та може згадати в ній декілька моментів. Проте навіть така молитва не повинна бути надмірно довгою.
Звертайтесь до Бога з благоговінням
5. а) Про що ми повинні пам’ятати, коли молимося прилюдно? б) Чому слід молитися з гідністю й шанобливо?
5 Коли ми молимось прилюдно, нам слід пам’ятати, що ми не звертаємося до людей. Натомість ми, грішні істоти, звертаємося з проханням до Суверенного Господа Єгови (Псалом 8:4—6, 10; 73:28). Тому нам потрібно виявляти благоговійний страх, боячись не сподобатися йому тим, що́ ми говоримо і як ми висловлюємо це (Приповістей 1:7). Псалмоспівець Давид говорив: «А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм» (Псалом 5:8, Ог., 1962). Маючи такий склад розуму, як ми висловлюватимемося, коли нас попросять прилюдно помолитися на зібранні Свідків Єгови? Якби ми говорили до людського царя, то робили б це шанобливо й з гідністю. Чи ж наші молитви не повинні бути пройняті більшою гідністю й висловлюватися шанобливіше, оскільки ми молимося до Єгови, «Царя вічності» (Об’явлення 15:3, НС). Отже, молячись, нам необхідно уникати таких формулювань, як «доброго ранку, Єгово», «з найліпшими побажаннями» або «приємного тобі дня». Святе Письмо показує, що Божий єдинородний Син, Ісус Христос, ніколи не звертався так до свого небесного Отця.
6. Про що ми повинні пам’ятати, коли ‘приступаємо до престолу благодаті’?
6 Павло сказав: «Приступаймо з відвагою [«свободою мови», НС] до престолу благодаті» (Євреїв 4:16). Незважаючи на свій грішний стан, завдяки вірі у викупну жертву Ісуса Христа ми можемо звертатися до Єгови зі «свободою мови» (Дії 10:42, 43; 20:20, 21). Але така «свобода мови» — це не фамільярна розмова з Богом; також ми не повинні говорити йому зневажливих речей. Коли ми хочемо, щоб наші прилюдні молитви подобались Єгові, їх потрібно говорити з відповідною пошаною та гідністю, і було б недоречним робити оголошення, давати поради особам або картати присутніх за допомогою молитов.
Моліться із смиренним духом
7. Як Соломон виявив смиренність, коли молився під час присвячення храму Єгови?
7 Чи ми молимося прилюдно, чи на самоті, важливим є пам’ятати біблійний принцип, що в молитвах потрібно виявляти смиренний склад розуму (2 Хронік 7:13, 14). Цар Соломон виявив смиренність у своїй прилюдній молитві під час присвячення храму Єгови в Єрусалимі. Він якраз закінчив будівництво однієї з найвеличніших будівель на землі. Однак Соломон смиренно молився: «Чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе,— що ж тоді храм той, що я збудував?» (1 Царів 8:27).
8. Якими способами можна виявляти смиренність у прилюдній молитві?
8 Подібно до Соломона, ми повинні бути смиренними, коли представляємо інших у прилюдній молитві. Хоча нам слід зважати, щоб молитви не звучали лицемірно-праведно, смиренність можна виявляти своїм тоном голосу. Смиренні молитви не є пишномовними або мелодраматичними. Вони зосереджують увагу не на особі, яка молиться, а на Тому, до кого моляться (Матвія 6:5). Смиренність також виявляється тим, що́ ми говоримо в молитві. Якщо молимося смиренно, то наш голос не буде звучати, немовби ми вимагаємо від Бога робити те, чого хочеться нам. Радше, ми прохатимемо Єгову діяти в спосіб, котрий відповідає його священній волі. Псалмоспівець дав приклад правильного складу думок, благаючи: «Просимо, Господи,— спаси! Просимо, Господи,— пощасти!» (Псалом 118:25; Луки 18:9—14).
Моліться від усього серця
9. Яку добру Ісусову пораду знаходимо в Матвія 6:7 і як її можна застосовувати?
9 Якщо ми хочемо, аби наші прилюдні й особисті молитви подобались Єгові, вони повинні линути від усього серця. Отже, ми не будемо всього-на-всього повторювати шаблонну молитву раз за разом, не думаючи про зміст. У Нагірній проповіді Ісус порадив: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани,— бо [помилково] думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство». Іншими словами, Ісус сказав: «Не белькотіть; не робіть пустих повторень» (Матвія 6:7; примітка в НС).
10. Чому є слушним молитися про ту саму справу більше, ніж один раз?
10 Звичайно, нам, мабуть, потрібно неодноразово молитися про ту саму справу. Це не було б помилкою, бо Ісус заохочував: «Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам» (Матвія 7:7). Можливо, постала потреба в новому Залі Царства, бо Єгова благословляє проповідницьку працю місцевих братів (Ісаї 60:22). Коли ми молимося на самоті або прилюдно на зібраннях народу Єгови, було б слушним постійно згадувати про цю потребу. Це не означає, що ми «робимо пусті повторення».
Пам’ятайте про вдячність і хвалу
11. Як слова з Филип’ян 4:6, 7 стосуються особистої та прилюдної молитви?
11 Багато людей моляться тільки, аби щось просити; втім наша любов до Бога Єгови повинна спонукувати нас дякувати йому та вихваляти його як в особистих, так і в прилюдних молитвах. «Ні про що не турбуйтесь,— написав Павло,— а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Так, окрім благань і прохань, ми повинні виражати Єгові подяку за духовні й матеріальні благословення (Приповістей 10:22). Псалмоспівець говорив: «Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому» (Псалом 50:14). Давид також благоговійно виспівував ці зворушливі слова: «Я піснею буду хвалити Ім’я Боже, співом вдячним Його величатиму!» (Псалом 69:31). Чи ж нам не слід робити те саме в прилюдних та особистих молитвах?
12. Як слова з Псалма 100:4, 5 сповняються сьогодні й за що ми можемо дякувати Богові й віддавати йому хвалу?
12 Псалмоспівець говорив про Бога: «Входьте у брами Його з подякою; заходьте на подвір’я Його з похвалою. Будьте вдячні Йому і прославляйте Його ім’я. Бо Господь добрий, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід» (Псалом 100:4, 5, Дерк.). Сьогодні люди з усіх народів входять на подвір’я святині Єгови, і за це ми можемо віддавати йому хвалу та подяки. Чи ви висловлюєте подяку Богові за місцевий Зал Царства, і чи виявляєте цінування, регулярно приходячи туди з тими, хто любить Бога? Перебуваючи там, чи ви від усього серця долучаєте свій голос до співу пісень хвали й подяки нашому велелюбному небесному Отцеві?
Ніколи не соромтесь молитися
13. Який біблійний приклад показує, що нам слід благати Єгову, навіть коли ми почуваємося негідними через вину?
13 Навіть почуваючись негідними через вину, нам слід звертатися до Бога зі щирим благанням. Коли євреї згрішили, беручи чужоземних дружин, Ездра клякну́в, простягнув до Бога вірні й віддані руки й смиренно молився: «Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!... Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього... А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину,— бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку,— чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався? Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!» (Ездри 9:1—15; Повторення Закону 7:3, 4).
14. Чого вимагається, аби отримати прощення від Бога, як про це свідчать події за днів Ездри?
14 Щоб отримати прощення від Бога, зізнання перед ним повинно поєднуватися зі скрухою і ‘гідним плодом покаяння’ (Луки 3:8; Йова 42:1—6; Ісаї 66:2). За днів Ездри покаянний склад думок людей підсилювався намаганнями виправити зло тим, що вони відпускали чужоземних дружин. (Ездри 10:44, Хом.; порівняйте 2 Коринтян 7:8—13). Якщо через серйозне правопорушення ми прагнемо Божого прощення, то зізнаймося Богові в смиренній молитві й принесімо гідні плоди покаяння. Покаянний дух і бажання виправляти зло також мають спонукувати нас звертатися за духовною допомогою до християнських старійшин (Якова 5:13—15).
Черпайте відраду з молитви
15. Як випадок з Анною унаочнює, що ми можемо знайти відраду в молитві?
15 Коли з якоїсь причини нам крається серце, ми можемо знайти відраду в молитві (Псалом 51:19; Приповістей 15:13). Саме це зробила вірна й віддана Анна. У той час в Ізраїлі було звичайним мати велику сім’ю, але вона так і не народила дитини. Її чоловік Елкана мав синів і дочок від іншої дружини, Пеніни, яка насміхалася з безплідності Анни. Палко молячись, Анна пообіцяла, що коли буде поблагословлена сином, то ‘дасть його Господеві на всі дні життя його’. Через те що Анна отримала розраду у своїй молитві й словах первосвященика Ілія, то ‘не була вже сумна’. Вона народила хлопчика, якого назвала Самуїлом. Відтак вона віддала його на служіння до святині Єгови (1 Самуїла 1:9—28). Вдячна за Божу доброту, ця жінка вимовила молитву подяки, вихваляючи Єгову, якому немає рівних (1 Самуїла 2:1—10). Подібно до Анни, ми можемо черпати відраду з молитви, упевнені, що Бог відповість на всі згідні з його волею прохання. Коли ми виливаємо перед ним свої серця, ‘не будьмо вже сумними’, бо він усуне наш тягар або дасть нам сили нести його (Псалом 55:23).
16. Чому, як показує випадок з Яковом, слід молитися, коли нам страшно або ми відчуваємо тривогу?
16 Якщо ситуація викликає страх, душевний біль або тривогу, не забуваймо звертатися за розрадою в молитві до Бога (Псалом 55:2—5). Яків боявся, коли наближувався до свого відчуженого брата, Ісава. Проте Яків молився: «Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: «Вернися до Краю свого, і до місця свого народження,— і Я зроблю тобі добре». Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я виріс на два табори. Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. А Ти ж був сказав: «Учинити добро — учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч» (Буття 32:10—13). Ісав не накинувся на Якова та його людей. Отже, за цих обставин Єгова справді ‘учинив добро’ Якову.
17. Беручи до уваги слова з Псалма 119:52, як молитва може дати нам розраду під час суворого випробування?
17 Прохаючи, ми можемо дістати розраду, коли пригадаємо те, що говориться в Божому Слові. У найдовшому псалмі,— гарній молитві, покладеній на музику,— очевидно, принц Єзекія співав: «Твої присуди я пам’ятаю відвіку, о Господи,— і радію!» (Псалом 119:52). У смиренній молитві під час суворого випробування ми можемо пригадати біблійний принцип або закон, котрий може допомогти нам іти шляхом, який приведе до розрадливого запевнення, що ми подобаємося нашому небесному Отцеві.
Вірні й віддані перебувають у молитві
18. Чому можна сказати, що ‘кожний побожний буде молитися до Бога’?
18 Усі, хто вірний та відданий Богу Єгові, ‘перебуватимуть у молитві’ (Римлян 12:12). У 32-му псалмі, написаному, мабуть, після того, як Давид згрішив з Вірсавією, він описав свої душевні муки, спричинені тим, що не шукав прощення і заспокоєння, які принесли б йому покаяння та зізнання перед Богом. Відтак Давид співав: «Тому [оскільки Єгова прощає тим, хто щиро кається] кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе» (Псалом 32:6).
19. Чому нам слід підіймати вірні й віддані руки в молитві?
19 Якщо ми дорожимо своїми взаєминами з Богом Єговою, то молитимемося про його милосердя на основі Ісусової викупної жертви. Сповнені вірою, ми можемо зі свободою мови приступати до його престолу незаслуженої ласки, щоб здобути милосердя й отримати своєчасну допомогу (Євреїв 4:16, НС). Авжеж, існує так багато приводів молитися! Тому ‘безперестанку молімося’, часто зі словами щирої хвали й подяки Богові (1 Солунян 5:17). День і ніч підіймаймо вірні й віддані руки в молитві.
Як би ви відповіли?
◻ Яку користь дає те, що ми продумуємо прилюдну молитву?
◻ Чому нам слід молитися з гідністю й шанобливо?
◻ Який дух нам необхідно виявляти, коли молимося?
◻ Чому нам потрібно пам’ятати про подяки та хвалу під час молитви?
◻ Як Біблія показує, що ми можемо черпати відраду з молитви?
[Ілюстрація на сторінці 17]
Цар Соломон виявив смиренність у прилюдній молитві під час присвячення храму Єгови.
[Ілюстрації на сторінці 18]
Подібно до Анни, ви можете черпати відраду з молитви.