Як Ісус може змінити ваше життя?
ІСУС ХРИСТОС — це Великий Учитель, який жив у Палестині майже 2000 років тому. Про його дитинство відомо дуже мало. Втім, є ґрунтовне свідчення, що у віці близько 30 років Ісус розпочав служіння, метою котрого було «засвідчити правду» (Івана 18:37; Луки 3:21—23). Події наступних трьох з половиною років Ісусового життя є в центрі уваги розповідей, які вийшли з-під пера чотирьох його учнів.
У час свого служіння Ісус Христос дав учням наказ, котрий міг служити ліком проти численних недуг людства. Про що йшлося в цьому наказі? Ісус промовив: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13:34). І справді, засіб для розв’язання багатьох проблем людства — це любов. Коли Ісуса одного разу запитали, котра заповідь найбільша, він відказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37—40).
Словами і ділами Ісус показав нам, як любити Бога та ближніх. Розгляньмо кілька прикладів й побачмо, чого з них можна навчитись.
Його вчення
В одній з найвідоміших в історії проповідей Ісус Христос сказав своїм послідовникам: «Ніхто двом панам служити не може,— бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Матвія 6:24). Чи Ісусове вчення про те, аби відводити Богові перше місце в житті, несе практичну цінність також сьогодні — в час, коли стільки людей уважає, що гроші вирішують усе? Безперечно, гроші нам потрібні для прожитку (Екклезіяста 7:12, Хом.). Але якщо дозволити, аби нашим паном була «мамона», тобто багатство, тоді «грошолюбство» заволодіє нами й керуватиме цілим життям (1 Тимофія 6:9, 10). Чимало тих, хто потрапив у таку пастку, поплатилися розбитими сім’ями, здоров’ям і навіть власним життям.
З другого боку, коли наш Пан — Бог, життя набуває змісту. Як Творець, він — Джерело життя, а отже єдина особа, гідна нашого поклоніння (Псалом 36:10; Об’явлення 4:11). У тих, хто дізнає́ться про Божі риси та розвиває любов до нього, виникає спонука додержуватись його заповідей (Екклезіяста 12:13; 1 Івана 5:3). Така поведінка корисна для нас самих (Ісаї 48:17).
У Нагірній проповіді Ісус навчав своїх учнів і того, як виявляти любов до ближніх. Він казав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Слово «люди», вжите Ісусом, охоплює навіть ворогів. У тій же проповіді він промовив: «Любіть ворогів своїх... і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:43, 44). Хіба така любов не розв’язала б численних проблем, які стоять сьогодні на нашому шляху? Цієї думки дотримувався індуський лідер Мохандас Ганді. Повідомляють, що він колись сказав: «Коли [ми] погодимось із навчанням Христа в його Нагірній проповіді, тоді розв’яжемо проблеми... цілого світу». Застосовуючи Ісусові вчення про любов, людство можна звільнити від багатьох недуг.
Його діла
Ісус не лише навчав глибоких істин про те, як виявляти любов, але й застосовував їх у власному житті. Він, приміром, ставив інтереси інших вище своїх особистих. Одного разу Ісус та його учні були настільки зайняті допомогою людям, що навіть не мали часу поїсти. Він побачив, що учням потрібно трохи перепочити, й тому вирушив з ними в безлюдне місце. Але там їх уже чекав натовп. Як би ви зреагували, коли б, прагнучи перепочити, побачили юрбу, котра вимагає, щоб ви виконували якусь роботу? Ісус же «змилувався над ними» і «зачав їх багато навчати» (Марка 6:34). Така турбота завжди спонукувала його допомагати людям.
Ісус не тільки навчав людей, але й надавав їм практичну допомогу. Наприклад, якось він нагодував понад 5000 осіб, що слухали його аж допізна. Невдовзі після тієї події Ісус нагодував ще один натовп — цього разу більш як 4000 осіб, котрі слухали його три дні й уже не мали чого їсти. У першому випадку Ісус використав п’ять хлібин і дві риби, а в другому — сім хлібин та декілька рибок (Матвія 14:14—22; 15:32—38). Невже цей чоловік чинив чуда? Авжеж.
Ісус також зціляв багатьох хворих. Він уздоровлював сліпих, кривих, прокажених та глухих. Ісус навіть воскрешав померлих! (Луки 7:22; Івана 11:30—45). Раз один прокажений почав благати його: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!» Як Ісус відповів на це? «Змилосердився Він,— простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу,— будь чистий!» (Марка 1:40, 41). Чинячи такі чуда, Ісус виявляв любов до обтяжених стражданнями людей.
Чи вам важко повірити в його чуда? Декому — так. Але пам’ятайте, що Ісус чинив чуда прилюдно. Цього не могли заперечити навіть його вороги, котрі завжди намагались відшукати в ньому якийсь недолік (Івана 9:1—34). Крім того, Ісус виконував чуда з певною метою. Завдяки їм люди могли розпізнати в ньому Божого Посланця (Івана 6:14).
Здійснюючи чуда, Ісус не намагався привернути увагу до себе — він прославляв Бога, Джерело своєї сили. Одного дня, відвідуючи Капернаум, він перебував у хаті, переповненій людьми. Через це один паралізований чоловік, що хотів уздоровитись, не міг потрапити досередини. Тож друзі спустили його на ложі крізь отвір у даху. Побачивши їхню віру, Ісус зцілив хворого. Унаслідок цього люди «славили Бога» й казали: «Ніколи такого не бачили ми!» (Марка 2:1—4, 11, 12). Ісусові чуда несли хвалу Єгові, його Богу, а також поміч тим, хто цього потребував.
Проте чудесні зцілення хворих не були головною метою Ісусового служіння. Один чоловік, який склав розповідь про його життя, так пояснив цю мету: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Івана 20:31). Справді, Ісус прийшов на землю, аби віруючі люди могли мати життя.
Його жертва
«Ісус приходив на землю? — запитуєте ви.— Але звідки?» Ось що він сам сказав про це: «Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Івана 6:38). Ісус існував ще перед тим, як став людиною; він був єдинородний Божий Син. Якою ж була воля Того, хто послав його на землю? «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого,— каже Іван, котрий написав одне з Євангелій,— щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Як це було можливо?
Біблія розповідає про те, як смерть стала невід’ємною частиною людського буття. Перші чоловік і жінка отримали від Бога життя, котре мало тривати вічно. Однак вони обрали шлях бунту й повстали проти свого Сотворителя (Буття 3:1—19). Через цей учинок, тобто перший людський гріх, нащадків Адама та Єви чекав небажаний спадок — смерть (Римлян 5:12). Для того щоб людство одержало справжнє життя, необхідно було усунути гріх і смерть.
Смерть не може усунути жоден науковець, тут безсилі навіть методи генної інженерії. Проте Творець людства має засіб, аби привести слухняних осіб до досконалості й уможливити для них вічне життя. У Біблії цей засіб називається викупом. Перші двоє людей продали себе й своїх нащадків у рабство гріха та смерті. Вони проміняли своє досконале життя, яке передбачало послух Богові, на життя, незалежне від Нього: обрали керуватися власними рішеннями стосовно того, що вважати правильним, а що — ні. Аби відкупити право на життя в досконалості, потрібно було плати, котра б дорівнювала ціні досконалого людського життя, втраченого нашими прабатьками. Люди ж були нездатні зробити це, бо вспадкували недосконалість (Псалом 49:8).
Тож їм на поміч прийшов Бог Єгова. Він перемістив досконале життя свого єдинородного Сина в утробу діви, яка народила дитину на ім’я Ісус. Ще кілька десятків років тому думку про народження дитини незайманою дівчиною можна було відкинути. Але нині вченим вдається клонувати ссавців і переносити гени від однієї тварини до іншої. Хто ж тоді має достатньо підстав, аби ставити під сумнів здатність Творця обійти звичайний процес розмноження?
Завдяки появі досконалого людського життя з’явилась плата, якою людство можна було б викупити від гріха та смерті. Проте немовля на ім’я Ісус, народжене на землі, ще мало вирости й стати тим «лікарем», котрий був би спроможним надати символічні ліки для зцілення недуг суспільства. Ісус виконав цю вимогу, живучи бездоганно і безгрішно. Він не лише бачив муки людства, над яким володіє гріх, але й відчув на собі фізичні обмеження людського організму. Унаслідок цього Ісус став ще співчутливішим лікарем (Євреїв 4:15). Чудотворні зцілення, котрі він здійснював живучи на землі, засвідчили, що в нього є і бажання, і сила уздоровити хворих (Матвія 4:23).
Після того як Ісус прослужив на землі три з половиною роки, вороги вбили його. Своїм життям він показав, що досконала людина може бути слухняною Творцеві навіть попри найтяжчі випробування (1 Петра 2:22). Досконале людське життя, пожертвуване Ісусом Христом, стало тією платою, котрою людство можна було викупити від гріха й смерті. Він сам сказав: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). На третій день після смерті Ісус був воскрешений до життя в духовній сфері, а через кілька тижнів зійшов на небо, щоби представити Богу Єгові ціну свого викупу (1 Коринтян 15:3, 4; Євреїв 9:11—14). Цим Ісус набув право застосовувати вартість власної викупної жертви до своїх послідовників.
Чи ви хотіли б почерпнути користь з такого зцілення духовних, емоційних та фізичних немочів? Для цього необхідно віри в Ісуса Христа. Чому б вам особисто не звернутися до цього Лікаря? Це можна зробити, набуваючи знань про Ісуса Христа і його роль у спасінні вірного людства. Свідки Єгови з радістю допоможуть вам у цьому.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Ісус має і бажання, і силу уздоровити хворих.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Як Ісусова смерть стосується вашого життя?