МАТВІЙ

(імовірно, скорочена форма євр. імені Маттітія, що озн. «дар від Єгови»).

Єврей, відомий також як Левій, апостол Ісуса Христа і письменник Євангелія, названого його іменем. Син чоловіка, на ім’я Алфей. Перш ніж стати Ісусовим учнем, був збирачем податків (Мт 10:3; Мр 2:14; див. ЗБИРАЧ ПОДАТКІВ). У Біблії не згадується, коли саме він отримав ім’я Матвій — до чи після того, як стати учнем Ісуса, чи так його назвав Ісус, коли обрав своїм апостолом.

Ісус Христос покликав Матвія стати його учнем, коли той сидів у конторі, де збирали податки. Очевидно, це сталося в Капернаумі чи його околицях невдовзі після того, як Ісус почав своє служіння в Галілеї, у 30-му чи на початку 31-го р. н. е. (Мт 9:1, 9; Мр 2:1, 13, 14). Матвій «встав, залишив усе та пішов за Ісусом» (Лк 5:27, 28). Потім він «влаштував... великий бенкет», можливо, щоб відсвяткувати те, що Христос вибрав його як свого послідовника. Серед запрошених були Ісус та його учні, а також багато збирачів податків і грішників. Це не сподобалось фарисеям і книжникам, тож вони почали нарікати на те, що Ісус їсть і п’є зі збирачами податків і грішниками (Лк 5:29, 30; Мт 9:10, 11; Мр 2:15, 16).

Пізніше, після Пасхи 31 р. н. е., Ісус вибрав 12 апостолів, і Матвій став одним із них (Мр 3:13—19; Лк 6:12—16). Біблія не раз згадує апостолів як групу, але ім’я Матвій знову з’являється лише після Ісусового вознесіння на небо. Матвій бачив воскреслого Ісуса Христа (1Кр 15:3—6), чув його прощальні настанови і був очевидцем його вознесіння на небо. Після того він та інші апостоли повернулися в Єрусалим і зупинились у горішній кімнаті одного будинку. Біблія прямо каже, що Матвій був серед присутніх, тому можна зробити висновок, що він був одним з приблизно 120 учнів, які отримали святий дух у день П’ятидесятниці 33 р. н. е. (Дії 1:4—15; 2:1—4).