«Всі скарби мудрості»

1—3. За яких обставин Ісус виголошує свою проповідь одного весняного дня 31 року н. е. і чому ті, хто його слухає, дуже дивуються?

ВЕСНЯНИЙ день 31 року н. е. Ісус Христос перебуває поблизу Капернаума, метушливого міста на північно-західному узбережжі Галілейського моря. Цілу ніч Ісус, усамітнившись, молився на горі. З настанням ранку він кличе своїх учнів, вибирає з-посеред них дванадцятьох і називає їх апостолами. Тим часом великий натовп людей, дехто з яких ішов за Ісусом здалеку, зібрався на пологому схилі гори. Вони хочуть почути, що він скаже, а також зцілитися від хвороб. Ісус виправдовує їхні сподівання (Луки 6:12—19).

²  Наблизившись до натовпу, Ісус зціляє хворих. Коли не залишається вже нікого, кому б дошкуляли серйозні недуги, він сідає і починає навчатиa. Слова Ісуса, мабуть, справляють глибоке враження на тих, хто його слухає. Ці люди ще ніколи не чули, щоб хтось так навчав. Промовляючи, він не спирається ні на усні традиції, ні на висловлювання відомих юдейських рабинів. Він знову й знову цитує натхнені Єврейські Писання. Ісус говорить прямо, його слова прості й зрозумілі. Коли він закінчує навчати, народ дуже дивується. І це природно. Адже вони слухали наймудрішу людину всіх часів (Матвія 7:28, 29).

³ Ця проповідь записана в Божому Слові. У ньому міститься і чимало інших висловлювань Ісуса, а також розповідається про його вчинки. Отже, нам варто глибоко досліджувати, що́ Біблія говорить про Ісуса, оскільки в ньому заховані «всі скарби мудрості» (Колосян 2:3). Звідки в нього така мудрість — здатність застосовувати на практиці знання і розуміння? Як він виявляв мудрість і як ми можемо наслідувати його приклад?

 4. Яке запитання виникло в людей, котрі слухали Ісуса в Назареті, і чому?

⁴ Під час однієї проповідницької подорожі Ісус прийшов до Назарета, міста, де він виріс. Там він почав навчати в синагозі. Багато людей, які слухали його, дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка така мудрість?» Вони знали його сім’ю — його батьків, братів і сестер, знали, як ті скромно жили (Матвія 13:54—56; Марка 6:1—3). І, безумовно, їм було відомо, що цей красномовний тесля не навчався в престижних рабинських школах (Івана 7:15). Тож зрозуміло, чому в них виникло таке запитання.

 5. З якого джерела, за словами Ісуса, походила його мудрість?

⁵ Ісус виявляв таку мудрість не тому, що мав досконалий розум. Пізніше, відкрито навчаючи в храмі, Ісус пояснив, що його мудрість походить з набагато вищого джерела. Він сказав: «Те, чого я навчаю, походить не від мене, а від того, хто мене послав» (Івана 7:16). Отже, справжнім джерелом Ісусової мудрості був Батько, який послав його на землю (Івана 12:49). Але яким чином Ісус отримав мудрість від Єгови?

6, 7. Яким чином Ісус отримав мудрість від свого Батька?

⁶ Святий дух Єгови впливав на Ісусове серце й розум. Про Ісуса, обіцяного Месію, Ісая передрік: «Спочине на Нім Дух Господній,— дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього» (Ісаї 11:2). Так, на Ісусі спочивав дух Єгови, який керував його думками й рішеннями. Тож немає нічого дивного, що Ісусові слова і вчинки відображали неперевершену мудрість.

⁷ Ісус міг і по-іншому здобувати мудрість від свого Батька. Як розповідається в 2-му розділі, Божий Син, перш ніж стати людиною, незліченні віки перебував з Батьком і мав можливість переймати його спосіб мислення. Навіть важко собі уявити, наскільки велику мудрість набув Син від свого Батька, будучи в нього «майстром» під час творення всього живого й неживого. Доречно, що Ісуса до приходу на землю зображено в Біблії як уособлення мудрості (Приповістей 8:22—31; Колосян 1:15, 16). Протягом земного служіння Ісус використовував мудрість, яку отримав, перебуваючи зі своїм Батьком у небіb (Івана 8:26, 28, 38). Саме тому Ісусові слова відображали глибокі знання і розуміння, а кожен вчинок свідчив про розсудливість.

 8. Як ми, будучи послідовниками Ісуса Христа, можемо здобувати мудрість?

⁸ Нам, як послідовникам Ісуса, також слід шукати мудрості в Єгови (Приповістей 2:6). Єгова не наділяє людей мудрістю в якийсь надприродний спосіб. А втім, коли ми в молитві благаємо Бога про мудрість, він дає нам її, щоб успішно справлятися з життєвими труднощами (Якова 1:5). І ми мусимо докладати зусиль, аби отримати таку мудрість. Її треба шукати, наче «схованих скарбів» (Приповістей 2:1—6). Тому ми повинні й далі глибоко досліджувати Боже Слово, в якому Бог виявляє свою мудрість, а також застосовувати ці знання в житті. До того ж здобувати мудрість нам особливо допоможе приклад Сина Єгови. Розгляньмо кілька галузей життя, в яких Ісус виявляв мудрість, і дізнаймося, як ми можемо наслідувати його приклад.

 9. У чому виявлялась мудрість Ісусових вчень?

⁹ Біля Ісуса збиралися великі натовпи людей, які хотіли його послухати (Марка 6:31—34; Луки 5:1—3). І це не дивно, адже від Ісуса Христа завжди можна було почути слова неперевершеної мудрості. Його вчення відображали глибоке знання Божого Слова і незрівнянну проникливість. Вони не підвладні часу й подобаються людям в усіх куточках землі. Розгляньмо кілька прикладів, які виявляють мудрість слів Ісуса, передреченого «Чудесного порадника» (Ісаї 9:6, Хом. [9:5]).

10. Які позитивні риси Ісус заохочував розвивати і чому?

¹⁰ Нагірна проповідь, про яку згадувалось на початку,— це найбільша збірка вчень Ісуса, які не перериваються оповідями чи словами інших. У цій проповіді Ісус не просто дає поради стосовно того, якою має бути наша мова й поведінка. Знаючи, що до слів і вчинків спонукують думки й почуття, Ісус заохочує нас розвивати позитивні риси, як-от лагідність, прагнення до праведності, милосердя, миролюбність та любов до інших (Матвія 5:5—9, 43—48). Розвиваючи такі риси, ми будемо розважливими в мові та поведінці, а це не лише подобається Єгові, але й сприяє добрим взаєминам з іншими (Матвія 5:16).

11. Як Ісус, даючи поради про те, яким чином уникати грішної поведінки, вказує на корінь проблеми?

¹¹ Коли Ісус радить, як уникати грішної поведінки, то вказує на корінь проблеми. Він не просто каже стримуватись від насилля, а радше застерігає не давати місця гніву в нашому серці (Матвія 5:21, 22; 1 Івана 3:15). Він не тільки забороняє перелюб, але наголошує, що до перелюбу призводить пристрасть, яка зароджується в серці. Ісус радить не дивитися на те, що збуджує неправильні бажання і пожадливість (Матвія 5:27—30). Він говорить про причини, а не лише про наслідки. Він розкриває, який умонастрій і які бажання породжують грішні вчинки (Псалом 7:15).

12. Як послідовники Ісуса ставляться до його порад і чому?

¹² Яку ж мудрість містять Ісусові слова! Природно, що «народ дуже дивувався тому, як він навчав» (Матвія 7:28). Для нас, послідовників Христа, його мудрі поради є дороговказом у житті. Слухаючись Ісуса, ми прагнемо розвивати добрі риси, серед яких милосердя, миролюбність та любов. Завдяки таким рисам ми зможемо догоджати Богові своєю поведінкою. А для того щоб уникати гріха, ми намагаємось викорінювати з наших сердець негативні почуття й бажання, наприклад гнів та неморальні прагнення (Якова 1:14, 15).

13, 14. Чому можна сказати, що Ісус виявив розсудливість у виборі життєвого шляху?

¹³ Ісус виявляв мудрість не лише на словах, але й на ділі. Його рішення, думка про самого себе, ставлення до інших — усе його життя показувало різні грані мудрості. Ось деякі приклади того, що Ісус керувався «добрим розумом [«мудрістю», НС] і розважністю» (Приповістей 3:21).

¹⁴ Однією з граней мудрості є розсудливість. Ісус виявив розсудливість у виборі життєвого шляху. Чи ти можеш уявити, яке життя міг би мати Ісус? Він міг би збудувати чудовий дім, зайнятися власною справою та досягти видатного становища в суспільстві. Але Ісус знав, що присвятити життя таким цілям — це «марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 4:4; 5:9). Такий вибір свідчив би про брак мудрості. Ісус вирішив вести просте життя. Він не прагнув заробляти гроші та нагромаджувати матеріальні багатства (Матвія 8:20). Відповідно до того, про що Ісус навчав, він зосереджував своє око на одному — на виконанні Божої волі (Матвія 6:22). Христос виявляв мудрість тим, що присвячував увесь свій час та сили справам Царства, які значно важливіші і приносять більше користі, ніж матеріальні речі (Матвія 6:19—21). Так Ісус залишив чудовий приклад для наслідування.

15. Як послідовники Ісуса показують, що зосереджують своє око на чомусь одному, і чому це мудро?

¹⁵ Сьогодні послідовники Христа бачать, наскільки мудро зосереджувати своє око на чомусь одному. Тому вони не обтяжують себе зайвими боргами чи буденними клопотами, які вимагають надто багато уваги й зусиль (1 Тимофія 6:9, 10). Чимало християн спростило своє життя, щоб присвячувати більше часу служінню, скажімо, бути повночасними вісниками Царства. Такий вибір життєвого шляху наймудріший, адже, якщо ми відводимо справам Царства належне місце, це приноситиме нам найбільше щастя та радість (Матвія 6:33).

16, 17. а) Як Ісус показав, що він скромний і знає, що йому під силу? б) Як ми покажемо, що є скромними і розуміємо, що нам під силу?

¹⁶ У Біблії мудрість пов’язується зі скромністю, тобто усвідомленням меж своїх можливостей (Приповістей 11:2). Ісус був скромний і знав, що йому під силу. Він розумів, що не наверне всіх, хто слухає його звістку (Матвія 10:32—39). Також Ісус усвідомлював, що не зможе особисто донести цю звістку всім. Тому він виявив мудрість, довіривши працю підготовки учнів своїм послідовникам (Матвія 28:18—20). Ісус Христос скромно визнав, що його учні виконуватимуть «навіть ще більші» діла, ніж він, оскільки вони будуть проповідувати більшій кількості людей, на більшій території та протягом довшого періоду (Івана 14:12). Крім того, Ісус визнавав, що потребує підтримки, та охоче її приймав. Наприклад, під час його перебування в пустелі ним опікувались ангели, також ангел зміцнив його в Гефсиманії. Коли Божому Сину було найважче, він волав про допомогу (Матвія 4:11; Луки 22:43; Євреїв 5:7).

¹⁷ Ми теж маємо бути скромними і розуміти, що нам під силу. Кожному з нас потрібно з усіх сил і від усієї душі брати участь у праці проповідування й підготовки учнів (Луки 13:24; Колосян 3:23). Разом з тим пам’ятаймо: Єгова не порівнює нас з іншими, тож не робімо цього й ми (Галатів 6:4). Мудрість допоможе нам ставити перед собою реалістичні цілі, беручи до уваги свої можливості та обставини. А ті, хто має у зборі відповідальне становище, визнаватимуть, керуючись мудрістю, що їхні можливості обмежені і що вони теж час від часу потребують допомоги й підтримки. Завдяки скромності вони з вдячністю прийматимуть допомогу, розуміючи, що Єгова може спонукати когось зі співвіруючих стати для них опорою (Колосян 4:11).

18, 19. а) З чого видно, що Ісус був поміркований і намагався бачити у своїх учнях щось добре? б) Чому слід бути поміркованими в стосунках один з одним та бачити в інших щось добре і що для цього можна робити?

¹⁸ У Якова 3:17 сказано: «Мудрість, що згори... поміркована». Ісус був поміркований і намагався бачити у своїх учнях щось добре. Він знав їхні недоліки, та все ж шукав у них позитивні риси (Івана 1:47). Ісусові було відомо, що учні полишать його у вечір арешту, але він не сумнівався в їхній відданості (Матвія 26:31—35; Луки 22:28—30). Петро навіть тричі заперечував, що знає Ісуса. Однак Ісус молився за Петра і висловив впевненість у його вірності (Луки 22:31—34). Коли в останню ніч земного життя Ісус молився до Батька, він не згадував помилок своїх учнів. Навпаки, він з похвалою говорив про них: «Вони виконали твоє слово» (Івана 17:6). Попри їхню недосконалість, Ісус доручив їм проповідувати про Царство й навчати майбутніх послідовників (Матвія 28:19, 20). Така довіра, безперечно, зміцнила учнів, так що вони могли виконувати доручену ним працю.

¹⁹ Послідовники Ісуса мають підставу наслідувати його приклад у цьому. Якщо досконалий Божий Син був терпеливий до своїх недосконалих учнів, то наскільки ж більше нам, грішним людям, потрібно виявляти поміркованість у стосунках один з одним! (Филип’ян 4:5). Замість того щоб зосереджуватись на недоліках наших співвіруючих, треба шукати в них добрі риси. Мудро пам’ятати, що їх привів Єгова (Івана 6:44). Він, безумовно, помітив у них щось добре, тому і ми повинні дивитись на них так само позитивно. Такий погляд допоможе нам не лише «переступи забувати», але й шукати те добре, за що їх можна похвалити (Приповістей 19:11, Хом.). Виражаючи впевненість у наших християнських братах і сестрах, ми допомагаємо їм від усього серця служити Єгові й отримувати від цього радість (1 Фессалонікійців 5:11).

20. Як нам отримувати користь з безцінної мудрості, котра міститься в Євангеліях, і які це принесе результати?

²⁰ Розповіді про життя і служіння Ісуса, які містяться в Євангеліях,— це справжнє джерело мудрості! Як нам отримувати користь з цього безцінного дару? Наприкінці Нагірної проповіді Ісус заохотив присутніх не лише слухати його мудрі слова, але й виконувати їх (Матвія 7:24—27). Якщо наші думки, спонуки та дії узгоджуватимуться з мудрими словами й вчинками Ісуса, то вже сьогодні ми зможемо бути найщасливішими людьми і йти дорогою до вічного життя (Матвія 7:13, 14). Адже немає мудрішого й кращого життєвого шляху!