Подальші поради Ісуса

Ісус щойно показав на прикладі, яке мислення повинні мати його учні. Їм слід бути смиренними, як діти, і не домагатися високого становища. Учням треба приймати таких малих дітей в ім’я Ісуса, адже так вони прийматимуть і його самого (Матвія 18:5).

Недавно апостоли сперечалися про те, хто з них найбільший, тому для них слова Ісуса, можливо, звучать як докір. Тепер апостол Іван розповідає про ще одну ситуацію, яка виникла в дорозі: «Ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами» (Луки 9:49).

Очевидно, на думку Івана, тільки апостоли мають право зціляти хворих і виганяти демонів. Тож його, мабуть, дивує, що цей юдей також виганяє демонів. Здається, Іван вважає, що він не повинен виконувати могутніх діл, оскільки не ходить з Ісусом та апостолами.

Але, на велике здивування Івана, Ісус каже: «Не перешкоджайте йому, жодна людина, яка моїм іменем здійснює могутнє діло, не може відразу після того говорити про мене щось погане. Бо, хто не проти нас, той за нас. Правду кажу вам: хто напоїть вас кухлем води за те, що ви належите Христу, той нізащо не втратить своєї нагороди» (Марка 9:39—41).

Поки що той чоловік не мусить ходити з Ісусом Христом, щоб бути на його стороні. Християнський збір буде заснований лише в майбутньому, і те, що чоловік не супроводжує Ісуса, не означає, що він противиться йому або поширює фальшиве поклоніння. Чоловік, безумовно, вірить в Ісусове ім’я, і, як видно зі слів Ісуса, він не втратить своєї нагороди.

Однак було б дуже погано, якби цей чоловік спіткнувся через слова або вчинки апостолів. Ісус говорить: «Якщо хтось стане каменем спотикання для когось із цих малих, що мають віру, то ліпше було б, якби йому на шию повісили жорно, подібне до того, яке обертає осел, і кинули його в море» (Марка 9:42). Ісус закликає своїх послідовників усунути все, що може довести їх до спотикання,— навіть щось настільки цінне, як рука, нога чи око. Ліпше відмовитись від чогось цінного і увійти в Боже Царство, ніж зберегти це і потрапити в геєну (долину Гіннома). Апостоли, мабуть, бачили біля Єрусалима цю долину, в якій спалюють сміття, тому розуміють, що вона є символом вічного знищення.

Ісус також попереджає: «Дивіться, не зневажайте нікого з цих малих, бо, кажу вам, їхні ангели в небі завжди дивляться на обличчя мого небесного Батька». Наскільки Батько цінує таких «малих»? Ісус показує це на прикладі. Чоловік має 100 овець, і одна з них заблукала. Він залишає 99 і вирушає на пошуки заблуканої. Коли ж він знаходить її, то тішиться нею більше, ніж 99-ма, котрі не заблукали. Ісус робить висновок: «Мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один із цих малих» (Матвія 18:10, 14).

Можливо маючи на увазі суперечку апостолів про те, хто з них найбільший, Ісус заохочує: «Майте сіль у собі та зберігайте між собою мир» (Марка 9:50). Сіль робить їжу смачнішою. Якщо наші слова міститимуть символічну сіль, то іншим буде легше їх сприймати, а це, на відміну від суперечок, допоможе зберігати мир (Колоссян 4:6).

Все ж іноді серйозні проблеми будуть виникати, тож Ісус пояснює, як їх вирішувати. «Якщо твій брат учинить гріх,— каже Ісус,— піди і віч-на-віч вияви йому, що він зробив не так. Коли він послухається, ти здобув свого брата». А що, коли він не послухається? «Візьми з собою ще одного чи двох,— радить Ісус,— щоб підтвердити кожну справу свідченням двох чи трьох свідків». Якщо це не принесе жодних результатів, потрібно сказати «збору», тобто відповідальним старійшинам, які приймуть рішення в цій ситуації. Але що робити, коли грішник не послухається і їх? «Нехай він буде для тебе як людина з іншого народу і як збирач податків», тобто як ті, з ким євреї не спілкуються (Матвія 18:15—17).

Наглядачі збору повинні керуватися Божим Словом. Якщо вони вирішать, що хтось винний і заслуговує покарання, то їхнє рішення «вже буде зв’язане на небі». А якщо визнають когось невинним, то це «вже буде розв’язане на небі». Ці поради будуть дуже цінними, коли сформується християнський збір. Щодо розгляду таких серйозних справ Ісус каже: «Де двоє або троє зібралися в моє ім’я, там і я посеред них» (Матвія 18:18—20).