«Будь моїм учнем». Що мав на увазі Ісус?

1, 2. Яке запрошення перевершує всі інші і про що нам слід себе запитати?

ЗА СВОЄ життя ти, мабуть, не раз отримував різні запрошення. Яке з них було для тебе особливо цінним? Можливо, це було запрошення на якусь урочисту подію, наприклад, на весілля двох дуже дорогих тобі людей. А може, тебе запросили на роботу, про яку ти довгий час мріяв. Якщо ти отримував такі запрошення, то, без сумніву, надзвичайно радів і навіть вважав це за честь. Але чи відомо тобі, що ти отримав одне запрошення, яке перевершує всі інші? Таке запрошення отримав фактично кожен з нас. І те, як ми реагуємо на нього, має для нас велике значення. Прийняти його чи ні — це найважливіше рішення в нашому житті.

² Про яке запрошення йдеться? Це запрошення дав Ісус Христос, єдинородний Син Всемогутнього Бога Єгови. Воно записане в Біблії, в Марка 10:21. Ісус сказав: «Приходь та будь моїм учнем». По суті, ці слова звернені до кожного з нас. Запитаймо себе: «Чи прийму я це запрошення?» Відповідь здається очевидною. Хто ж відмовиться від такого чудового запрошення? Та, як не дивно, більшість людей відмовляється. Чому?

3, 4. а) З огляду на що дехто міг би позаздрити чоловіку, який поставив Ісусу запитання про вічне життя? б) Які добрі риси, мабуть, побачив Ісус у цьому багатому молодому начальнику?

³ Візьмімо для прикладу чоловіка, який близько 2000 років тому отримав це запрошення від самого Ісуса. Цей чоловік був шанованою людиною. У нього було те, чого зазвичай прагнуть люди і чому вони навіть заздрять,— молодість, багатство і влада. Біблія говорить, що він був «дуже багатим» «молодим чоловіком» і притому «начальником» (Матвія 19:22; Луки 18:18, 23). Однак цей чоловік відзначався чимось важливішим. Він дізнався про Великого Вчителя, Ісуса, і йому сподобалося те, що він почув про нього.

⁴ У той час більшість людей, наділених владою, не виявляли до Ісуса належної поваги (Івана 7:48; 12:42). Але цей начальник був не таким. Біблія розповідає: «Коли ж Ісус знову вирушив у дорогу, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: „Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?“» (Марка 10:17). Звернімо увагу, як сильно цей чоловік хотів поговорити з Ісусом: він прилюдно підбіг до нього, наче якась проста, вбога людина. Потім він шанобливо впав перед Христом на коліна. Отже, можна сказати, що він був смиренною людиною та усвідомлював свою потребу в духовному. Ісус цінував такі добрі риси (Матвія 5:3; 18:4). Тож не дивно, що Ісус пройнявся до нього любов’ю (Марка 10:21). Як же він відповів на запитання цього молодого чоловіка?

5. Що Ісус відповів багатому молодому чоловіку і звідки ми знаємо, що від нього не вимагалося жити в бідності? (Дивіться також примітку).

⁵ Ісус показав, що його Батько в минулому вже роз’яснив, як можна отримати вічне життя. Він звернув увагу молодого чоловіка на Писання, і той сказав, що вірно дотримується Мойсеєвого Закону. Проте завдяки надзвичайній проникливості Ісус побачив, що було в його серці (Івана 2:25). Він помітив у цього начальника серйозний недолік, який впливав на його стосунки з Богом. Тому Ісус сказав: «Одного тобі бракує». Чого саме? Ісус продовжив: «Йди, продай усе, що маєш, і роздай бідним» (Марка 10:21). Чи Ісус мав на увазі, що людина повинна бути без копійки, аби служити Богові? Ніa. Христос хотів вказати на щось дуже важливе.

6. Що запропонував Ісус багатому молодому начальнику і що говорить реакція того чоловіка про стан його серця?

⁶ Щоб виявити, чого бракувало цьому багатому начальнику, Ісус запропонував йому щось надзвичайне: «Приходь та будь моїм учнем». Лише уяви собі, Син Всевишнього Бога особисто запросив цього чоловіка стати його послідовником! Ісус також пообіцяв йому незрівнянну нагороду. Він сказав: «Так ти збереш собі скарб у небі». Чи скористався багатий начальник цією нагодою, чи прийняв таке чудове запрошення? Біблія говорить: «Ті слова засмутили чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток» (Марка 10:21, 22). Як бачимо, несподівані слова Ісуса виявили недолік, який крився в його серці. Він надто сильно любив своє багатство і, безперечно, владу та видатне становище, які мав завдяки цьому багатству. На жаль, ця любов була сильнішою, ніж любов до Христа. Отже, багатому чоловіку бракувало глибокої, самовідданої любові до Ісуса і Єгови. Саме тому він відмовився прийняти виняткове запрошення. Але як це все стосується тебе?

7. Чому ми можемо бути впевненими, що Ісусове запрошення стосується й нас?

⁷ Ісусове запрошення стосувалося не тільки того чоловіка або кількох інших людей. Ісус сказав: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай... постійно йде за мною» (Луки 9:23). Отже, будь-хто може стати Христовим послідовником, якщо справді цього хоче. Бог приводить таких щирих людей до свого Сина (Івана 6:44). Запрошення Ісуса стосувалося не лише багатих або бідних, не лише представників тої чи іншої раси або національності і не лише тих, хто жив у часи Христа. Можливість прийняти його мають усі люди. Тож Ісусові слова: «Приходь та будь моїм учнем» — звернені й до тебе. Чому варто бути послідовником Христа? І що це означає?

8. Чого потребують усі люди і чому?

⁸ Слід визнати один факт: усі ми конче потребуємо доброго керівництва. Така потреба існує, хоча не кожна людина усвідомлює її. Ось яку незмінну істину Єгова спонукав записати Єремію: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Людина не має ані здатності, ані права керувати собою. Історія показує, що здебільшого людське правління було безуспішним (Екклезіяста 8:9). За днів Ісуса люди, наділені владою, гнобили народ, знущалися над ним і обманювали його. Ісус влучно зауважив, що прості люди були «як вівці без пастуха» (Марка 6:34). Те саме можна сказати і про наш час. Людство в цілому і кожна людина зокрема потребує керівника, гідного довір’я і поваги. Чи може бути таким керівником Ісус Христос? Так. Розгляньмо, які є підстави так вважати.

9. Чим Ісус Христос відрізняється від інших керівників?

⁹ По-перше, Ісуса обрав сам Бог Єгова. У більшості випадків людських керівників обирають недосконалі люди, а вони схильні помилятися і їх легко обманути. Ісус відрізняється від інших керівників. Про це говорить навіть його титул. Слово «Христос», як і «Месія», означає «Помазанець». Ісуса помазав, тобто призначив на високе становище, не хто інший, як Всевладний Господь усесвіту. Єгова Бог сказав про свого Сина: «Ось мій слуга, якого я вибрав, мій любий, який до вподоби душі моїй! Нехай зійде на нього мій дух» (Матвія 12:18). Ніхто не знає ліпше, ніж Творець, який керівник нам потрібен. Мудрість Єгови безмежна, тож ми маємо вагому підставу довіряти його вибору (Приповістей 3:5, 6).

10. Чому можна сказати, що Ісус подав найліпший приклад для наслідування?

¹⁰ По-друге, Ісус подав досконалий приклад, який хочеться наслідувати. Найліпший керівник має риси, які подобаються його підданим, і піддані бажають бути подібними до нього. Своїм прикладом він спонукує інших змінюватися на краще. Які риси, на твою думку, повинен мати керівник? Мужність? Мудрість? Співчуття? А може, непохитність перед лицем труднощів? Ознайомившись з історією земного життя Ісуса Христа, ти побачиш, що йому були притаманні ці та інші чудові риси. Будучи досконалим відображенням свого небесного Батька, Ісус повною мірою виявляв усі Божі риси. Він був досконалим з усякого погляду. Тому в усіх його вчинках, словах і почуттях ми завжди знаходимо щось гідне наслідування. У Біблії сказано, що він залишив «приклад, щоб ви точно йшли його слідами» (1 Петра 2:21).

11. Як Ісус довів, що він — «пастир добрий»?

¹¹ По-третє, Христос довів своїм життям, що він — «пастир добрий» (Івана 10:14). Образ пастуха був знайомий людям тих часів. Пастухи самовіддано піклувалися про своїх овець. Про отару добрий пастух дбав більше, ніж про себе самого. Наприклад, Давид, з чийого роду походив Ісус, в юності був пастухом. Він неодноразово ризикував життям, щоб захистити своїх овець від диких звірів (1 Самуїла 17:34—36). Ісус зробив для своїх послідовників навіть більше. Він віддав за них своє життя (Івана 10:15). Хто з керівників виявляє такий же саможертовний дух?

12, 13. а) Як пастух знає своїх овець і як вони знають його? б) Чому ти хочеш, щоб твоїм керівником був Добрий Пастир?

¹² Ісус був «пастирем добрим» і в іншому розумінні. Він сказав: «[Я] знаю своїх овець, а вони знають мене» (Івана 10:14). Пороздумуймо над образом, який змальовував Ісус. Для пересічного спостерігача отара овець здається просто масою кудлатих створінь. А пастух знає кожну вівцю. Він знає, котра з них невдовзі окотиться і потребуватиме його допомоги; котре ягня треба носити, тому що воно ще надто мале й слабе; і яка вівця недавно хворіла чи була поранена. Вівці також знають свого пастуха. Вони впізнають його голос і ніколи не плутають його з голосом іншого пастуха. Коли вівці вчувають у його голосі тривогу, то швидко реагують. Вівці йдуть туди, куди їх веде пастух. А він знає, куди їх вести. Він знає, де соковиті й пишні луки, де чиста й прохолодна вода і де безпечні пасовища. Під його пильним наглядом вівці почуваються в безпеці (Псалом 23).

¹³ Чи хотів би ти мати такого керівника? Добрий Пастир поводиться зі своїми послідовниками саме так. І ніхто не може зрівнятися з ним у цьому. Він обіцяє вести нас, щоб ми вже тепер мали щасливе й змістовне життя, а в майбутньому жили вічно (Івана 10:10, 11; Об’явлення 7:16, 17). Отже, нам потрібно знати, що значить іти за Христом.

14, 15. Чому для того, щоб бути послідовником Ісуса Христа, недостатньо лише називати себе християнином або просто мати особливі почуття до Ісуса?

¹⁴ Сьогодні сотні мільйонів людей вважають, що прийняли Христове запрошення. Вони називають себе християнами. Можливо, вони належать до церкви, в якій їх хрестили батьки. Або ж вони твердять, що мають особливі почуття до Ісуса і вважають його своїм Спасителем. Але чи це означає, що такі люди є послідовниками Христа? Чи це мав на увазі Ісус, коли запросив нас стати його послідовниками? Ні, потрібне щось ще.

¹⁵ Подивімося на християнський світ — на країни, в яких більшість громадян вважають себе Христовими послідовниками. Чи християнський світ живе відповідно до вчень Ісуса Христа? Чи, навпаки, ми бачимо в ньому ненависть, гніт, злочинність і несправедливість, як і в решті країн світу? Шанований індуський лідер Мохандас Ганді сказав: «Я не знаю людини, яка б зробила для людства більше, ніж Ісус. У християнстві як такому немає нічого поганого». Однак він додав: «Проблема полягає у вас, християни. Ви зовсім не живете згідно з вашими вченнями».

16, 17. Чого часто бракує людям, які називають себе християнами, і чим вирізняються правдиві послідовники Христа?

¹⁶ Ісус сказав, що його правдиві послідовники будуть відомі не лише завдяки тому, що́ говорять, чи тому, як себе називають, але насамперед завдяки їхнім учинкам. Наприклад, він сказав: «Не кожен, хто каже до мене: „Господи, Господи“, увійде в царство небесне, а тільки той, хто чинить волю мого Батька, який на небі» (Матвія 7:21). Чому так багато людей, які визнають Ісуса своїм Господом, не чинять волі його Батька? Пригадаймо багатого молодого начальника. Дуже часто людям, які вважають себе християнами, бракує того ж, чого бракувало йому,— справжньої любові до Ісуса і до його Батька.

¹⁷ Чому так можна сказати? Хіба мільйони людей, які називають себе християнами, не говорять, що люблять Христа? Безперечно, говорять. Але любов до Ісуса і до Єгови виражається не лише словами. Ісус зазначив: «Якщо хтось любить мене, то буде дотримуватися моїх слів» (Івана 14:23). Крім того, будучи Добрим Пастирем, він сказав: «Мої ж вівці слухаються мого голосу; я їх знаю, і вони йдуть за мною» (Івана 10:27). Отже, справжню любов до Христа засвідчують не самі наші слова або почуття, а передусім наші вчинки.

18, 19. а) Як на нас має впливати знання про Ісуса? б) Яка мета цієї книжки і яку користь вона принесе тим, хто вже давно вважає себе послідовником Христа?

¹⁸ Але наші вчинки завжди чимось мотивовані й відображають те, що в нас у серці. Тому саме на серце нам потрібно звертати особливу увагу. Ісус сказав: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Якщо ми здобуваємо точне знання про Ісуса і роздумуємо над тим, чого вчимося, це впливатиме на наше серце. Наша любов до Ісуса буде зростати, і ми дедалі більше бажатимемо йти його слідами день у день.

¹⁹ У цьому і полягає мета цієї книжки. Вона не подає повного опису життя і служіння Ісуса Христа, а допомагає ліпше зрозуміти, як нам іти його слідамиb. Завдяки їй ми зможемо побачити себе в дзеркалі Святого Письма і поставити собі запитання: «Чи я справді йду слідами Ісуса?» (Якова 1:23—25). Можливо, ти вважаєш, що вже давно належиш до овець, яких веде Добрий Пастир. Та хіба ти не погодишся, що нам завжди є в чому поліпшуватись? Біблія закликає нас: «Перевіряйте, чи ви у вірі, ретельно випробовуйте себе» (2 Коринфян 13:5). Без сумніву, варто переконатися, чи насправді ми йдемо за Добрим Пастирем, Ісусом Христом, якого сам Єгова призначив нас вести.

20. Що ми розглянемо в наступному розділі?

²⁰ Нехай вивчення цієї книжки зміцнить твою любов до Ісуса і до Єгови. Коли така любов керуватиме твоїм життям, ти будеш відчувати мир і задоволення, яких не може принести ніщо інше в цьому старому світі. А в майбутньому ти зможеш жити вічно і прославляти Єгову за те, що він дав нам Доброго Пастиря. Звичайно, набуваючи знань про Христа, потрібно мати правильне уявлення про нього. Тож доречно, що в 2-му розділі ми розглянемо роль Ісуса в намірі Єгови стосовно його створінь.