«Будь моїм учнем». Що мав на увазі Ісус?

1, 2. Яке запрошення перевершує всі інші і про що нам слід себе запитати?

ЗА СВОЄ життя ти, мабуть, не раз отримував різні запрошення. Яке з них було для тебе особливо цінним? Можливо, це було запрошення на якусь урочисту подію, наприклад на весілля двох дуже дорогих тобі людей. А може, тебе запросили на роботу, про яку ти довгий час мріяв. Якщо ти отримував такі запрошення, то, без сумніву, надзвичайно радів і навіть вважав це за честь. Але чи відомо тобі, що ти отримав одне запрошення, яке перевершує всі інші? Таке запрошення отримав фактично кожен з нас. І те, як ми реагуємо на нього, має для нас велике значення. Прийняти його чи ні — це найважливіше рішення в нашому житті.

² Про яке запрошення йдеться? Це запрошення дав Ісус Христос, єдинородний Син Всемогутнього Бога Єгови. Воно записане в Біблії, в Марка 10:21. Ісус сказав: «Приходь та будь моїм учнем». По суті, ці слова звернені до кожного з нас. Запитаймо себе: «Чи прийму я це запрошення?» Відповідь здається очевидною. Хто ж відмовиться від такого чудового запрошення? Та, як не дивно, більшість людей відмовляється. Чому?

3, 4. а) З огляду на що дехто міг би позаздрити чоловіку, який поставив Ісусу запитання про вічне життя? б) Які добрі риси, мабуть, побачив Ісус у цьому багатому молодому начальнику?

³ Візьмімо для прикладу чоловіка, який близько 2000 років тому отримав це запрошення від самого Ісуса. Цей чоловік був шанованою людиною. У нього було те, чого зазвичай прагнуть люди і чому вони навіть заздрять,— молодість, багатство і влада. Біблія говорить, що він був «дуже багатим» «молодим чоловіком» і притому «начальником» (Матвія 19:22; Луки 18:18, 23). Однак цей чоловік відзначався чимось важливішим. Він дізнався про Великого Вчителя, Ісуса, і йому сподобалося те, що він почув про нього.

⁴ У той час більшість людей, наділених владою, не виявляли до Ісуса належної поваги (Івана 7:48; 12:42). Але цей начальник був не таким. Біблія розповідає: «Коли Ісус ішов дорогою, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: “Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?”» (Марка 10:17). Звернімо увагу, як сильно цей чоловік хотів поговорити з Ісусом: він прилюдно підбіг до нього, наче якась проста, вбога людина. Потім він шанобливо впав перед Христом на коліна. Отже, можна сказати, що він був смиренною людиною та усвідомлював свої духовні потреби. Ісус цінував такі добрі риси (Матвія 5:3; 18:4). Тож не дивно, що Ісус пройнявся до нього любов’ю (Марка 10:21). Як же він відповів на запитання цього молодого чоловіка?

Виняткове запрошення

5. Що Ісус відповів багатому молодому чоловіку і звідки ми знаємо, що від нього не вимагалося жити в бідності? (Дивись також примітку.)

⁵ Ісус показав, що його Батько в минулому вже роз’яснив, як можна отримати вічне життя. Він звернув увагу молодого чоловіка на Писання, і той сказав, що вірно дотримується Мойсеєвого закону. Проте завдяки надзвичайній проникливості Ісус побачив, що було в його серці (Івана 2:25). Він помітив у цього начальника серйозний недолік, який впливав на його стосунки з Богом. Тому Ісус сказав: «Одного тобі бракує». Чого саме? Ісус продовжив: «Піди продай усе, що маєш, і роздай гроші бідним» (Марка 10:21). Чи Ісус мав на увазі, що людина повинна бути без копійки, аби служити Богові? Ніa. Христос хотів вказати на щось дуже важливе.

6. Що запропонував Ісус багатому молодому начальнику і що говорить реакція того чоловіка про стан його серця?

⁶ Щоб виявити, чого бракувало цьому багатому начальнику, Ісус запропонував йому щось надзвичайне: «Приходь та будь моїм учнем». Лише уяви собі, Син Всевишнього Бога особисто запросив цього чоловіка стати його послідовником! Ісус також пообіцяв йому незрівнянну нагороду. Він сказав: «Так ти збереш собі скарб у небі». Чи скористався багатий начальник цією нагодою, чи прийняв таке чудове запрошення? Біблія говорить: «Така відповідь засмутила чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток» (Марка 10:21, 22). Як бачимо, несподівані слова Ісуса виявили недолік, який крився в його серці. Він надто сильно любив своє багатство і, безперечно, владу та видатне становище, які мав завдяки цьому багатству. На жаль, ця любов була сильнішою, ніж любов до Христа. Отже, багатому чоловіку бракувало глибокої, самовідданої любові до Ісуса і Єгови. Саме тому він відмовився прийняти виняткове запрошення. Але як це все стосується тебе?

7. Чому ми можемо бути впевненими, що Ісусове запрошення стосується й нас?

⁷ Ісусове запрошення стосувалося не тільки того чоловіка або кількох інших людей. Ісус сказав: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай... постійно йде за мною» (Луки 9:23). Отже, будь-хто може стати Христовим послідовником, якщо справді цього хоче. Бог приводить таких щирих людей до свого Сина (Івана 6:44). Запрошення Ісуса стосувалося не лише багатих або бідних, не лише представників тої чи іншої раси або національності і не лише тих, хто жив у часи Христа. Можливість прийняти його мають усі люди. Тож Ісусові слова: «Приходь та будь моїм учнем» — звернені й до тебе. Чому варто бути послідовником Христа? І що це означає?