Випускники школи Ґілеад — «справжні місіонери!»
«ЩО ТАКЕ місіонер?» Це питання було поставлено у редакційній статті однієї газети сорок років тому. Автор вважав, що правдиві місіонери є знаряддям для проведення соціальних та економічних реформ. Однак у неділю 5 березня 1995 року в Залі конгресів Свідків Єгови у Джерсі-Сіті було дано переконливу відповідь іншого роду. Яка ж там відбувалася подія? Випуск 98-го класу Біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової башти — школи, яка розсилає місіонерів по цілому світі!
Після початкової пісні і молитви член Керівного органу Альберт Д. Шредер тепло привітав усіх 6430 присутніх. У вступних словах брат Шредер пояснив, чим випускники Ґілеаду відрізняються від інших осіб, які називають себе місіонерами. Він сказав: «Головним підручником в Ґілеаді є Біблія». Випускники школи Ґілеад вчаться не для того, щоб займатися соціальними проблемами, а щоб бути вчителями Божого Слова. Тому вони як ніхто кваліфіковані піклуватися духовними потребами людей в інших країнах.
Наступні промовці торкнулися інших галузей, у яких випускники Ґілеаду дають докази того, що вони «справжні» місіонери. Чарлз Мологан звернувся до них із темою «Постійно приносьте місіонерські плоди». Використовуючи слова апостола Павла в Колосян 1:9, 10, брат Мологан нагадав випускникам, що минулі п’ять місяців у Ґілеаді допомогли їм зрости у «пізнанні Бога». Це допоможе їм бути плодотворними двома способами: виявляючи плоди Божого духу і ділячись біблійними істинами з іншими.
Потім член Керівного органу Деніел Сидлік продовжив глибокою темою «Не торгуйте своїм життям». Він згадав Ісусове запитання: «Що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26). Брат Сидлік сказав: «Люди продають свої душі за легший, приємніший спосіб життя». Однак ті, хто має живу віру, не можуть іти на компроміс перед лицем випробовувань. Ісусові слова показують, що треба бути готовим ‘дати’, тобто пожертвувати чимось, щоб отримати душу, тобто життя. Нових місіонерів було заохочено віддати Єгові все найліпше, що в них є, повністю присвятитися його служінню!
Після цього Уїльям Ван де Вал з Комітету відділу служіння виголосив промову на тему «Апостол Павло — приклад, гідний наслідування». Брат Ван де Вал сказав, що «Павло очолював місіонерську працю у першому столітті». Після цього було виділено чотири складові гарного прикладу, який апостол Павло дав сьогоднішнім місіонерам: 1) Павлова щира турбота про людей і любов до них, 2) ефективність його служіння, 3) його скромна відмова від самозвеличення, 4) його безсумнівне довір’я до Єгови.
«Дозвольте Єгові дослідити вас у вашому новому призначенні». Так називалася тема, яку обговорив Лайман А. Суїнґл з Керівного органу. Використавши денний вірш з Псалма 139:16, брат Суїнґл визнав, що, як нові місіонери, вони зустрінуться з проблемами у своїх призначеннях, але Єгова знає, як ці проблеми розв’язати. «Звертайтеся до нього,— заохочував він,— говоріть з ним, коли маєте проблему. Старайтеся визначити, у чому полягає його воля».
Джон Е. Барр з Керівного органу продовжив програму темою «Сильно росте віра ваша» (2 Солунян 1:3). В Луки 17:1 ми читаємо такі слова Ісуса: «Неможливо, щоб спокуси не мали прийти». Дехто спіткнувся через особистості своїх співмісіонерів. Але брат Барр заохотив місіонерів мати віру, необхідну, щоб прощати. Власне у цьому контексті Ісусові учні благали: «Додай Ти нам віри!» (Луки 17:2—5). Віра місіонерів може теж бути випробувана різними організаційними змінами. «Чи ми маємо віру, щоб прийняти їх,— запитав брат Барр,— чи, може, вони стануть для нас перешкодами, такими, як гора?»
Наступними свої зауваження висловили два інструктори школи Ґілеад. Джек Редфорд заохотив випускників зберігати позитивний склад думок. Він розповів про місіонерку, яка залишила своє призначення через те, що її дражнили інші місіонерки. Однак Святе Письмо перестерігає нас щодо зайвих обра́з (Екклезіяста 7:9). «Майте правильний склад думок,— заохотив він.— Прощайте помилки та недосконалості людей, що навколо вас».
Після цього Ю. В. Ґласс, реєстратор школи Ґілеад, поставив питання: «Чи ви готові справлятися з «часом і випадком»? (Екклезіяста 9:11, Москаленко). «Наш спосіб життя завжди змінюється,— зауважив брат Ґласс,— і деякі зміни можуть бути досить болісними». Одні місіонери раптово захворіли, в інших з’явилися проблеми в сім’ї, через що дехто змушений був залишити своє призначення. «Хоч би там що сталося,— сказав брат Ґласс,— ми знаємо, що Єгова бачить це і турбується нами. Якщо ми покладаємося на нього, то знаємо, що переможемо!»
Остання промова до обіду мала тему «Виділені для місіонерського служіння». У ній брат Теодор Ярач з Керівного органу висвітлив питання, підняте на початку: «Що таке місіонер?» Відповідаючи на нього, він обговорив 13-й і 14-й розділи Дії, де описується місіонерська праця Павла і Варнави. Ясно, що ця праця зосереджувалася не на розв’язанні соціальних проблем, а на праці ‘благовіщення’ (Дії 13:32). Брат Ярач запитав: «Чи ж ви не погодитеся, що Павло і Варнава показали, якими повинні бути справжні місіонери?» Тоді на сцену було запрошено Роберта Трейсі, місіонера-ветерана з Мексики, який поділився своїм досвідом благовісника.
Апогей ранкової програми наступив тоді, коли брат Шредер почав вручати 48 випускникам дипломи. Присутні з хвилюванням дізналися про 21 країну, у яку було призначено місіонерів: Барбадос, Бенін, Болівія, Венесуела, Гвінея-Бісау, Гондурас, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Коста-Ріка, Кот д’Івуар, Латвія, Маврикій, Мозамбік, Нікарагуа, Парагвай, Перу, Підвітряні острови, Сенегал, Тайвань і Центральноафриканська Республіка.
Після обідньої перерви всі знову зібралися в залі на вивчення «Вартової башти», яке жваво провів Роберт П. Джонсон з відділу служіння. Відповідали на питання випускники 98-го класу. Після цього працівники школи Ґілеад взяли кілька цікавих інтерв’ю. Присутні отримали велике підбадьорення, слухаючи, як випускники розповідали випадки, що сталися з ними під час проповідування, і висловлювалися про те, як вони почуваються, отримавши закордонні призначення.
Шість з половиною років школа Ґілеад діяла у приміщеннях Товариства Вартової башти в Уолкіллі (Нью-Йорк). Але у квітні 1995 року школа переїхала в новий Освітній центр Товариства Вартової башти в Паттерсоні (Нью-Йорк). Як сім’я Бетелю в Уоллкіллі поставилася до цієї зміни? Було взято інтерв’ю у кількох працівників з Уоллкілла. Їхні зворушливі відгуки виявили, що студенти Ґілеаду залишили по собі незабутні враження. Дійсно, ці охочі чоловіки і жінки є справжніми місіонерами: смиренними, саможертовними, з великим бажанням допомагати іншим.
Після закінчення випускної програми всі присутні були глибоко переконані, що школа Ґілеад і надалі успішно робитиме те, що робила протягом 50 років,— готуватиме справжніх місіонерів!
[Рамка на сторінці 18]
Статистичні дані про клас
Кількість представлених країн: 8
Кількість країн призначення: 21
Кількість студентів: 48
Середній вік: 32,72
Середня кількість років у правді: 15,48
Середня кількість років у повночасному служінні: 10,91
[Ілюстрація на сторінці 18]
98-й клас Біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової башти
У цьому списку ряди пронумеровані, починаючи з переднього, а імена перераховані зліва направо в кожному ряді.
1) А. Еслінґер; Т. Манн; Ґ. Рівера; М. Баруеро; М. Ваз; К. Дурґа; Г. Сільверикс; Д. Альварадо. 2) Б. Тот; С. Сеґарра; Р. Гарт; І. Рорик; П. Ескобар; Я. Айструп; Л. Слай; Е. Рівера. 3) Д. Арчард; С. Снейт; П. Марсіель; Д. Колйонен; С. Вадделл; Л. Блекбурн; М. Ескобар; К. Арчард. 4) М. Гарт; С. Тот; Ю. Колйонен; Г. Берґман; Д. Манн; Дж. Блекбурн; Д. Парк; Ф. Ваз. 5) С. Сеґарра; Л. Слай; Л. Леслі; Б. Берґман; У. Баруеро; Г. Альварадо; Д. Леслі; Д. Парк. 6) К. Сільверикс; Р. Еслінґер; Дж. Вадделл; К. Снейт; А. Дурґа; Ф. Рорик; К. Айструп; Д. Марсіель.