Питання читачів
Чи став Захарій, батько Івана Хрестителя, не тільки німим, але й глухим, як здається вказує на це в Луки 1:62?
Дехто доходить до висновку, що Захарій також став глухим. Ми в Біблії читаємо: «Хотіли назвати його [дитя], йменням батька його — Захарій. І озвалася мати його та й сказала: „Ні,— нехай названий буде Іван!“ А до неї сказали: „Таж у родині твоїй нема жодного, який названий був тим ім’ям!“ І кивали до батька його,— як хотів би назвати його? Попросивши ж табличку, написав він слова: „Іван імення йому“. І всі дивувалися» (Луки 1:59-63).
У цьому тексті нічого особливого не сказано про те, що Захарій був глухим якийсь час.
Раніше ангел Гавриїл оголосив Захарії про те, що син, який народиться йому, називатиметься Іван. Літньому Захарії було трудно повірити в це. Ангел відповів: «І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!» (Луки 1:13, 18-20). Ангел сказав, що в Захарія відбереться мова, а не слух.
Розповідь продовжується: «Коли ж вийшов [із храму], не міг говорити до них [людей, що чекали], і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав,— і залишився німий» (Луки 1:22). Грецьке слово перекладене «німий» означає недолік мови й слуху або обох чуттів (Луки 7:22). Але як було в Захарія? Візьмім до уваги те, що трапилось, коли він зцілився. «І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому,— і він став говорити, благословляючи Бога!» (Луки 1:64). Це доводить до висновку, що Захарії тільки відібрало мову.
Чому ж інші питали Захарія «кивали до батька його,— як хотів би назвати його»? Декотрі перекладачі навіть передають цю думку виразом «мовою жестів» або «користувалися мовою жестів».
Захарія, який занімів після того, як ангел оголосив про це, був змушений часто користуватись жестами, мовою глухонімих. Наприклад, він «тільки знаки... давав» — тим, що були в храмі (Луки 1:21, 22). Коли він потім попросив дати йому табличку, то мусив користуватись якимись знаками або жестами (Луки 1:63). Отже цілком можливо, що ті, хто був з ним протягом його німоти, говорили до нього мовою глухонімих.
Проте є більш правдоподібне пояснення знаків, згаданих у Луки 1:62. Єлисавета тільки що висловила свою думку про ім’я їхнього сина. Отже не заперечуючи їй, вони вжили правильний захід, щоб зробити наступний відповідний крок, тобто дізнатись про рішення її чоловіка. Вони могли зробити це простим кивком голови або жестом. Тому що вони не писали свого запитання Захарії прочитати його, може послужити аргументом на те, що він чув слова своєї дружини. Отже тільки кивнути головою або зробити жест можна було б зрозуміти так: «Всі (а навіть ти Захарію) чули її пропозицію, але яке твоє кінцеве рішення щодо ім’я твого сина?»
І відразу після цього відбулось ще одно чудо, яке повністю змінило ситуацію. «І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому,— і він став говорити» (Луки 1:64). Не було потреби згадувати його слух, якщо йому його не відібрало.