У вечір перед своєю смертю Ісус радив апостолам не прагнути видатного становища серед одновірців. Він сказав їм: «Царі народів панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються добродійниками. Однак ви не повинні бути такими, як вони» (Луки 22:25, 26).

Тож що мав на увазі Ісус, коли сказав своїм учням: «Однак ви не повинні бути такими, як вони»? Чи Ісус говорив їм не брати участі в суспільному житті, інакше кажучи, не цікавитися добробутом людей? Зовсім ні. Очевидно, Ісус мав на увазі спонуки, які стояли за щедрими вчинками людей.

За днів Ісуса заможні люди прагнули здобути собі добре ім’я тим, що фінансували вистави та ігри на аренах, будували парки й храми тощо. Але вони робили це тому, що хотіли слави й популярності або заради голосів. В одному довіднику говориться: «Хоча були випадки, коли такі жертводавці виявляли справжню щедрість, часто це робилося з корисливих політичних мотивів». Саме такого честолюбства і корисливості Ісус радив уникати своїм послідовникам.

Через кілька років апостол Павло теж наголосив, наскільки важливо виявляти щедрість з правильних спонук. Він написав своїм одновірцям у Коринфі: «Нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:7).