Діти, які тішать Бога

ЯК ТИ думаєш, хто з дітей на землі тішив Єгову найбільше? (...) Це був його Син, Ісус. Поговорімо про те, як Ісус тішив свого небесного Батька.

Ісусова сім’я жила за три дні ходу від Єрусалима, де розташовувався прегарний храм Єгови. Ісус назвав храм ‘домом свого Отця’. Щороку разом із сім’єю він ходив туди на свято Пасхи.

Коли Ісусові було 12 років, його сім’я поверталася зі свята Пасхи. Тільки зупинившись на ночівлю, батьки побачили, що Ісуса немає ані серед родичів, ані серед друзів. Не гаючи часу, Марія та Йосип повернулися до Єрусалима шукати Ісуса. Як ти думаєш, де він був? (...)

Батьки знайшли Ісуса в храмі. Він слухав там учителів і ставив їм запитання. А коли вони щось запитували його, він завжди знав відповідь. Учителі дивувались, які гарні відповіді він давав. Тепер ти розумієш, чому Бог тішився своїм Сином? (...)

Звичайно, коли Марія та Йосип врешті знайшли Ісуса, то відчули полегшення. Але Ісус не хвилювався. Він знав, що храм є безпечним місцем. Тому він запитав: ‘Хіба ви не знали, що я в домі свого Отця?’ Він знав, що храм — це Божий дім, і йому подобалося бувати там.

Потім Марія та Йосип забрали 12-річного Ісуса і повернулися з ним до Назарета. Як, на твою думку, Ісус ставився після цього до своїх батьків? (...) У Біблії говориться, що він «був їм слухняний». А що це означає? (...) Це означає, що він в усьому слухався їх. Авжеж, він робив усе, що просили його батьки, наприклад, приносив воду з криниці (Луки 2:41—52).

Поміркуй ось над чим: хоча Ісус був досконалий, він слухався своїх недосконалих батьків. Чи це тішило Бога? (...) Безумовно, адже Слово Бога наказує дітям: «Слухайтеся своїх батьків» (Ефесян 6:1). Ти також тішитимеш Бога, коли будеш слухатися своїх батьків, як Ісус.

Ще ми можемо тішити Бога, розповідаючи про нього іншим. Але дехто каже, що діти не повинні розповідати про Бога. Проте коли одного разу люди намагалися заборонити це малим хлопцям, Ісус сказав: ‘Хіба ви не читали у Святому Письмі: «Із уст малих дітей Бог учинив хвалу»?’ (Матвія 21:16). Отже, якщо нам хочеться, то ми всі можемо розповідати іншим про Єгову і про те, яким чудовим Богом він є. Коли будемо розповідати про Бога, то це потішить його.

А де ми отримуємо знання про Бога, якими можемо ділитися з іншими? (...) На біблійному вивченні в себе вдома. Але ще більше ми можемо навчитися у місці, де Божий народ збирається для вивчення. А як нам визначити, які люди є Божим народом? (...)

Що роблять ті люди на своїх зібраннях? Чи вони дійсно навчають того, що написано в Біблії? Чи вони читають і обговорюють Біблію? Адже тільки так ми слухаємо Бога, правда? (...) А на християнських зібраннях ми повинні чути, що говорить Бог, чи не так? (...) Однак що, коли якісь люди кажуть, ніби тобі не треба жити згідно з Біблією? Чи ти б назвав таких людей Божим народом? (...)

Подумай ще над таким. У Біблії сказано, що Божий народ буде ‘народом в його ім’я’ (Дії 15:14). Оскільки ім’я Бога — Єгова, то можна запитати тих людей, чи Єгова є їхнім Богом. А коли вони скажуть «ні», то ми зрозуміємо, що ці люди не є Божим народом. Божі люди також повинні розповідати іншим про Боже Царство і показувати свою любов до Бога, виконуючи його заповіді (1 Івана 5:3).

Якщо ти знаєш таких людей, котрі все це роблять, то треба збиратися з ними, щоб разом поклонятися Єгові. Ти повинен уважно слухати програму зібрань і давати відповіді на запитання. Так робив Ісус, коли був у Божому домі. Коли і ти так робитимеш, то потішиш Бога, як Ісус.

Чи ти можеш пригадати з Біблії інших дітей, які тішили Бога? (...) Добрий приклад подав нам Тимофій. Його батько не вірив у Єгову. Але його мама Евнікія, а також бабця Лоіда вірили в Бога. Тимофій слухав їх і навчався від них про Єгову.

Коли Тимофій виріс, у місто, де він жив, прийшов Павло. Він побачив, як сильно Тимофій хоче служити Єгові. Тому Павло запросив Тимофія піти з ним, щоб служити Богу ще більше. Вони всюди розповідали людям про Боже Царство та Ісуса (Дії 16:1—5; 2 Тимофія 1:5; 3:14, 15).

Але чи у Біблії розповідається тільки про хлопців, які тішили Бога? (...) Зовсім ні. Розглянь приклад дівчинки-ізраїльтянки. У час, коли вона жила, сирійський та ізраїльський народи ворогували між собою. Одного разу сирійці воювали проти ізраїльтян і забрали ту маленьку дівчинку в полон. Вона потрапила у дім одного воєначальника, на ім’я Нааман. Там вона стала служницею для дружини Наамана.

Нааман хворів, його хвороба називалася проказою. Жоден лікар не міг йому допомогти. Але маленька дівчинка з Ізраїля вірила, що один пророк, тобто особливий служитель Бога, може допомогти Нааману. Ясна річ, Нааман та його дружина не поклонялися Єгові. Чи розповість їм ця дівчинка про пророка? Що б ти зробив на її місці? (...)

Ця маленька дівчинка сказала: ‘Якби Нааман пішов до пророка Єгови в Ізраїлі, то він зцілився б від прокази’. Нааман послухався дівчинки і пішов до пророка Єгови. Коли він зробив усе, що сказав йому пророк, то зцілився. Це спонукало Наамана стати поклонником правдивого Бога (2 Царів 5:1—15).

Чи хотів би і ти, подібно до цієї дівчинки, допомогти комусь дізнатися про Єгову і про те, що він може зробити? (...) Кому ти можеш допомогти? (...) Мабуть, спочатку люди не вважатимуть, що їм потрібна твоя допомога. Але їм можна розповісти про добрі діла Єгови. Можливо, тоді вони послухають. Будь впевнений, що це потішить Бога.