Єгова приводить багатьох синів до слави
«Належало, щоб Той [Бог]... до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» (ЄВРЕЇВ 2:10).
1. Чому ми можемо бути впевнені, що намір Єгови стосовно людства сповниться?
ЄГОВА створив Землю, щоб вона була вічним домом для досконалої людської сім’ї, яка мала насолоджуватись нескінченним життям (Екклезіяста 1:4; Ісаї 45:12, 18). Щоправда, наш прабатько Адам згрішив, і тому передав гріх та смерть своїм нащадкам. Але Божий намір для людства сповниться через його обіцяне Насіння, Ісуса Христа (Буття 3:15; 22:18, Ог., 1988; Римлян 5:12—21; Галатів 3:16). Любов до світу людства спонукала Єгову віддати «Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Любов також спонукала Ісуса «душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Цей відповідний «викуп» повертає права й перспективи, втрачені Адамом, а також уможливлює вічне життя (1 Тимофія 2:5, 6; Івана 17:3).
2. Яким способом те, що здійснювалося у щорічний день Окуплення в Ізраїлі, є прообразом Ісусової викупної жертви?
2 Те, що здійснювалось у щорічний день Окуплення, було прообразом застосування Ісусової викупної жертви. У цей день ізраїльський первосвященик спочатку складав у жертву бичка як жертву за гріх і приносив кров цього бичка до священного Ковчега у Святеє Святих скинії, а пізніше у храмі. Це виконувалося заради нього, його домочадців і племені Левія. У такий самий спосіб Ісус Христос спершу представив Богові ціну своєї крові, щоб згладити гріхи своїх духовних ‘братів’ (Євреїв 2:12; 10:19—22; Левит 16:6, 11—14). У день Окуплення первосвященик також складав у жертву козла як жертву за гріх і приносив його кров у Святеє Святих, цим самим окупав гріхи 12 несвященицьких племен Ізраїлю. Так само Первосвященик Ісус Христос застосує свою кров заради віруючих людей, скасовуючи їхні гріхи (Левит 16:15).
Приведені до слави
3. Що Бог виконує протягом 1900 років, за словами в Євреїв 2:9, 10?
3 Протягом 1900 років Бог виконує дивовижні речі, які стосуються Ісусових ‘братів’. Апостол Павло про це написав: «Бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той [Бог Єгова], що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» (Євреїв 2:9, 10). Провідник спасіння — це Ісус Христос, який навчився досконалого послуху з того, що́ вистраждав, живучи людиною на землі (Євреїв 5:7—10). Ісус є перший, хто був зачатий як духовний син Бога.
4. Коли і як Ісус був зачатий як Божий духовний Син?
4 Єгова використав свій святий дух, тобто діючу силу, щоб зачати Ісуса як свого духовного Сина, аби привести його до небесної слави. Перебуваючи з Іваном Хрестителем, Ісус пройшов повне занурення у воду, щоб символізувати свою готовність служити Богові. В Євангелії від Луки повідомляється: «Як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Луки 3:21, 22). Іван бачив, що святий дух зійшов на Ісуса, і чув, як Єгова відкрито визнав його своїм улюбленим Сином. У цей момент Єгова зачав Ісуса святим духом, як першого з ‘багатьох синів, що будуть приведені до слави’.
5. Хто перший скористався з Ісусової жертви й скільки їх?
5 ‘Брати’ Ісуса перші скористали з його жертви (Євреїв 2:12—18). У видінні апостол Іван бачив їх уже в славі на небесній горі Сіоні з Агнцем, воскреслим Господом Ісусом Христом. Іван також виявив їхнє число словами: «Я глянув,— і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім’я Його й Ім’я Отця Його, написане на своїх чолах... Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні» (Об’явлення 14:1—5). Тому в цілому ‘багатьох синів, що приведені до слави’ в небі, є лише 144 001 — Ісус та його духовні брати.
‘Родились від Бога’
6, 7. Хто «родився від Бога» і що це означає для них?
6 Зачаті Єговою ‘родились від Бога’. Звертаючись до таких осіб, апостол Іван написав: «Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його [Єгови]. І не може грішити, бо від Бога народжений він» (1 Івана 3:9). Це «насіння» є Божим святим духом. Діючи в поєднанні з Божим словом, воно ‘знову породжує’ кожного із 144 000, даючи їм небесну надію (1 Петра 1:3, Кул.; 1:4, 5, 23).
7 Ісус народився Божим Сином на землі, таким же яким був досконалий чоловік Адам — «Сином Божим» (Луки 1:35; 3:38). Знаменно те, що після Ісусового хрещення Єгова проголосив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Марка 1:11). Завдяки цьому проголошенню, а також злиттю святого духу стало ясно, що в той час Бог породив Ісуса як свого духовного Сина. Тоді Ісус, так би мовити, ‘знову народився’, маючи право ще раз отримати життя духовного Сина Бога на небі. Подібно як він, його 144 000 духовних братів теж ‘народилися знову’. (Івана 3:1—8, СМ; дивіться «Вартову башту» за 15 листопада 1992 року, сторінки 3—6). Також як Ісус, вони помазані Богом. Їм також доручено звіщати добру новину (Ісаї 61:1, 2; Луки 4:16—21; 1 Івана 2:20).
Доказ зачаття
8. Який доказ зачаття духом існує у випадку: а) Ісуса? б) його ранніх учнів?
8 Існував доказ того, що Ісус був зачатий духом. Іван Хреститель бачив, як на Ісуса сходив дух, і чув, що Бог проголосив духовне синівство новопомазаного Месії. Але як Ісусові учні мали знати, що вони зачаті духом? У день свого вознесіння на небо Ісус сказав: «Іван... водою христив,— ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!» (Дії 1:5). Ісусові учні були «охрищені... Духом Святим» у П’ятидесятницю 33 року н. е. Це вилиття духу супроводжувалося ‘шумом із неба, ніби буря раптова’ та ‘язиками поділеними, немов би огненними’ на кожному учневі. Найдивовижнішим було те, що учні могли «говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Тому існував видимий та чутний доказ, що для послідовників Христа відкрився шлях до небесної слави Божих синів (Дії 2:1—4, 14—21; Йоіла 3:1, 2).
9. Який існував доказ того, що самаряни, Корнилій та інші люди в першому сторіччі були зачаті духом?
9 Згодом благовісник Пилип проповідував у Самарії. Хоча самаряни прийняли його звістку й охрестилися, їм бракувало доказів, що Бог зачав їх як своїх синів. Коли апостоли Петро та Іван помолилися й поклали на тих віруючих руки, «прийняли вони Духа Святого» у такий спосіб, що це стало очевидним для спостерігачів (Дії 8:4—25). То було доказом, що віруючі самаряни були зачаті духом як сини Бога. Так само в 36 році н. е. Корнилій та інші язичники прийняли Божу правду. Петро та єврейські віруючі, які були з ним, «здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували» (Дії 10:44—48). Багато християн першого сторіччя отримували «духовні дари», як, наприклад, говоріння мовами (1 Коринтян 14:12, 32). Отже, ці особи мали ясний доказ, що вони були зачаті духом. Але звідки християни пізніших часів могли знати, чи вони зачаті духом, чи ні?
Свідчення духу
10, 11. Як би ви на основі слів з Римлян 8:15—17 пояснили той факт, що дух свідчить Христовим співспадкоємцям?
10 В усіх 144 000 помазаних християн був переконливий доказ, що вони мають Божий дух. Стосовно цього Павло написав: «Взяли [ви] Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Римлян 8:15—17). Помазані християни виявляють дух синівства до свого небесного Отця — панівне почуття синівства (Галатів 4:6, 7). Вони цілком упевнені, що зачаті Богом до духовного синівства як співспадкоємці з Христом у небесному Царстві. Визначну роль у цьому відіграє́ дух Єгови.
11 Під впливом Божого святого духу дух помазанців, тобто панівне почуття, спонукує їх позитивно реагувати на те, що Боже Слово говорить про небесну надію. Приміром, коли вони читають у Святому Письмі про духовних дітей Єгови, то мимовільно визнають, що ці слова стосуються їх (1 Івана 3:2). Їм відомо, що вони ‘охрестилися у Христа Ісуса’ та в його смерть (Римлян 6:3). Вони твердо переконані, що є Божими духовними синами, які, подібно до Ісуса, помруть, а потім воскреснуть до небесної слави.
12. Що Божий дух породжує в помазаних християнах?
12 Зачаття до духовного синівства не має нічого спільного з розвинутим бажанням. Зачаті духом хочуть іти на небо не через те, що страждають через теперішні злидні на землі (Йова 14:1). Радше дух Єгови породжує в справжніх помазанцях надію та бажання, незвичні для людей у цілому. Ці зачаті знають, що вічне життя в людській досконалості на райській землі, а також в оточенні щасливої родини й друзів є надзвичайним. А втім, таке життя не є головним бажанням їхнього серця. Помазанці мають настільки сильну небесну надію, що готові пожертвувати всіма перспективами, пов’язаними із землею (2 Петра 1:13, 14).
13. Що Павло ‘бажав’, за словами в 2 Коринтян 5:1—5, і що це говорить про зачатих духом?
13 Дана Богом надія на небесне життя настільки міцна для цих людей, що вони поділяють почуття Павла, який написав: «Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі,— дім нерукотворний та вічний. Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі! Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа» (2 Коринтян 5:1—5). Павло мав ‘бажання’ воскреснути на небі безсмертною духовною істотою. Говорячи про людське тіло, він використав метафору: нестійкий намет у порівнянні з домом — ламке тимчасове житло. Хоча християни, котрі мають дух як завдаток майбутнього небесного життя, перебувають на землі в смертному людському тілі, вони сподіваються отримати «будівлю від Бога», безсмертне, нетлінне духовне тіло (1 Коринтян 15:50—53). Подібно як Павло, вони можуть переконано сказати: «Ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім [людського] тіла й мати дім [в небі] у Господа» (2 Коринтян 5:8).
Залучені в особливу угоду
14. Про яку угоду насамперед говорив Ісус, започатковуючи відзначання Спомину, і яку роль вона відіграє́ для духовних ізраїльтян?
14 Зачаті духом християни впевнені, що вони залучені у дві особливі угоди. Ісус згадав одну з них, коли використав прісний хліб і вино, започатковуючи Спомин своєї близької смерті, а потім сказав про чашу з вином: «Оця чаша — Новий Заповіт [«нова угода», НС] у Моїй крові, що за вас проливається» (Луки 22:20; 1 Коринтян 11:25). Хто є учасниками нової угоди? Бог Єгова й члени духовного Ізраїлю — ті, яких Єгова має намір привести до небесної слави (Єремії 31:31—34; Галатів 6:15, 16; Євреїв 12:22—24). Дійсна на основі Ісусової пролитої крові, нова угода вибирає, так би мовити, з народів людей для імені Єгови й робить цих зачатих духом християн частиною Авраамового «насіння» (Галатів 3:26—29; Дії 15:14). Нова угода дає всім духовним ізраїльтянам можливість бути приведеними до слави через воскресіння до безсмертного життя в небі. Оскільки це ‘вічний заповіт’, або вічна угода, її блага триватимуть вічно. Майбутнє покаже, чи ця угода відіграватиме іншими способами якусь роль під час Тисячоліття й після нього (Євреїв 13:20).
15. В яку іншу угоду, відповідно до Луки 22:28—30, почали залучатися Ісусові помазані послідовники і коли?
15 «Багато синів», яких Єгова мав намір ‘привести до слави’, також особисто залучені в угоду про небесне Царство. Ісус сказав про цю угоду між ним і його послідовниками: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Луки 22:28—30). Угода про Царство вступила в дію, коли Ісусові учні були помазані святим духом у П’ятидесятницю 33 року н. е. Ця угода назавжди залишиться чинною між Христом і його співцарями (Об’явлення 22:5). Отже, зачаті духом християни впевнені, що вони є в новій угоді та в угоді про Царство. Отже, під час відзначання Господньої вечері відносно малий останок помазанців, члени котрого ще живуть на землі, споживають хліб, який представляє Ісусове безгрішне людське тіло, і п’ють вино, яке означає його досконалу кров, пролиту в смерті, котра затверджує нову угоду. (1 Коринтян 11:23—26; дивіться «Вартову башту» за 1 лютого 1990 року, сторінки 17—20).
Покликані, вибрані й вірні
16, 17. а) Які вимоги стоять перед усіма 144 000, щоб бути приведеними до слави? б) Хто такі «десять царів» і як вони ставляться до земного останку Христових ‘братів’?
16 Перше застосування Ісусової викупної жертви уможливлює 144 000 осіб покликання до небесного життя й вибрання Богом через зачаття духом. Звичайно, щоб бути приведеними до слави, вони повинні ‘дбати чинити міцним своє покликання та вибрання’ й мусять бути вірними до смерті (2 Петра 1:10; Ефесян 1:3—7; Об’явлення 2:10). Невеличкий останок помазанців, котрі ще є на землі, залишаються непорочними, незважаючи на опір ‘десяти царів’, які зображають усі політичні влади. «Вони воюватимуть проти Агнця,— сказав ангел,— та Агнець переможе їх, бо Він — «Господь над панами та Цар над Царями». А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні» (Об’явлення 17:12—14, Ог., 1988).
17 Людські правителі нічого не можуть зробити Ісусові, ‘Цареві над Царями’, бо він на небі. Але вони виявляють ворожість до останку його ‘братів’, які ще перебувають на землі (Об’явлення 12:17). Божа війна Армагеддон покладе край цій ворожості. Саме тоді «Цар над Царями» і його ‘брати’ — «покликані, і вибрані, і вірні», отримають беззаперечну перемогу (Об’явлення 16:14, 16). Тим часом зачаті духом християни дуже зайняті. Чим тепер вони займаються, перш ніж Єгова приведе їх до слави?
Які ваші відповіді?
◻ Кого Бог ‘приводить до небесної слави’?
◻ Що означає ‘родитись від Бога’?
◻ Як «Дух свідчить» декотрим християнам?
◻ Які угоди укладено із зачатими духом?
[Ілюстрація на сторінці 15]
У П’ятидесятницю 33 року н. е. було подано доказ, що відкрився шлях до небесної слави.