До нього приходили великі натовпи людей

1—3. Що сталося, коли батьки почали приходити до Ісуса зі своїми дітьми, і що ця розповідь виявляє нам про нього?

ІСУС знає, що наближається кінець його земного життя. У нього залишилося всього кілька тижнів, а ще стільки треба зробити! Він проповідує з апостолами в Переї — області, що лежить на схід від річки Йордану. Вони йдуть на південь до Єрусалима і дорогою проповідують. В Єрусалимі Ісус востаннє у своєму житті справить Пасху.

² Після розмови Ісуса з релігійними провідниками зчиняється незначне сум’яття. До Ісуса починають підходити батьки зі своїми дітьми. Очевидно, це діти різного віку, бо Марко, описуючи цей епізод, вживає таке ж слово, яким раніше назвав 12-річну дитину. А Лука вживає слово, що може бути перекладене як «немовлята» (Луки 18:15; Марка 5:41, 42; 10:13). Звичайно, там, де є діти, часто зчиняється неабиякий галас і метушня. Ісусові учні докоряють батькам. Можливо, на їхню думку, Ісус надто зайнятий, щоб приділяти увагу дітям. А як на це реагує Ісус?

³ Побачивши, що відбувається, Ісус обурюється. На кого? На дітей? Чи, може, на батьків? Ні, він обурюється на своїх учнів. Ісус каже: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже царство. Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Божого царства так, як дитя, то ніколи в нього не ввійде». Потім Ісус пригортає дітей і благословляє їх (Марка 10:13—16). Зі слів Марка можна зробити висновок, що Ісус з любов’ю обіймає діток, можливо, навіть «бере на руки» немовлят і гойдає їх. Саме так передав цю думку один перекладач. Безсумнівно, Ісус любив дітей. Але з цієї розповіді ми дізнаємося про ще щось стосовно Ісуса — він був приступним.

4, 5. а) З чого видно, що Ісус був приступним? б) Що обговорюватиметься в цьому розділі?

⁴ Якби Ісус був суворим, холодним чи гордим чоловіком, то ні дітям, ні їхнім батькам не хотілося б підійти до нього. Можна собі уявити, яке щастя випромінювали обличчя батьків, коли вони спостерігали, як цей добрий чоловік виявляв ніжні почуття до їхніх дітей, благословляв їх і казав, що вони цінні в Божих очах. Хоч на Ісуса була покладена надзвичайно велика відповідальність, все ж він залишався найприступнішим з усіх людей.

⁵ Для кого ще Ісус був приступний? Завдяки чому Ісус був таким? І як ми можемо наслідувати його в цьому? Подивімося.

6—8. З ким часто спілкувався Ісус і як його ставлення до простих людей відрізнялось від ставлення релігійних провідників?

⁶ Коли читаєш Євангелія, то просто вражаєшся, наскільки багато людей приходило до Ісуса. «За ним ішли великі натовпи людей з Галілеї». «До нього зійшовся великий натовп людей». «Почали приходити до нього великі натовпи людей». «З ним ішли великі натовпи людей» (Матвія 4:25; 13:2; 15:30; Луки 14:25). Це лише кілька прикладів, які показують, що люди часто юрмилися біля Ісуса.

⁷ Здебільшого це були прості люди. Релігійні провідники ставились до них з презирством, називаючи їх «люди землі». Якось фарисеї та священики прямо сказали: «Ці люди взагалі не знають Закону, вони прокляті» (Івана 7:49). Такий погляд відображався і в пізніших рабинських писаннях. Чимало релігійних провідників вважало простих людей нікчемними. Вони не їли з ними, нічого в них не купували і не спілкувалися з ними. Дехто навіть стверджував, що для цих людей немає надії на воскресіння, оскільки вони не знають усного закону. Ці бідні люди, імовірно, уникали таких релігійних провідників, не наважуючись попросити в них поради чи допомоги. Але Ісус був зовсім іншим.

⁸ Ісус охоче спілкувався з простими людьми. Він їв з ними, зціляв та навчав їх і дарував їм надію. Звичайно, Ісус розумів, що більшість не захоче служити Єгові (Матвія 7:13, 14). Проте він проповідував кожній людині, надіючись, що вона відгукнеться на його звістку. Ісус бачив, що багато хто схильний чинити правильне. Наскільки ж він відрізнявся від тих безсердечних священиків і фарисеїв! Але, як не дивно, навіть священики і фарисеї приходили до Ісуса, і чимало з них змінилися й стали його учнями (Дії 6:7; 15:5). Деякі заможні і впливові особи також вважали Ісуса приступним (Марка 10:17, 22).

 9. Чому жінки не боялись приходити до Ісуса?

⁹ Жінки теж не боялись приходити до Ісуса. У той час з боку релігійних провідників вони, мабуть, нерідко зазнавали сильної зневаги. Як правило, рабини з осудом ставились до навчання жінок. Крім того, жінкам не дозволялось давати свідчення в судах, їх вважали ненадійними свідками. Рабини навіть в молитві дякували Богу за те, що вони не народились жінками. Однак з боку Ісуса жінки не відчували такого ставлення до себе. Багато жінок приходило до нього з великим бажанням вчитися. Наприклад, Марія, сестра Лазаря, сиділа біля ніг Господа і слухала його, тимчасом як її сестра Марта бігала і клопоталась, щоб приготувати їжу. Ісус похвалив Марію за те, що вона вибрала важливіше (Луки 10:39—42).

10. Як ставлення Ісуса до хворих відрізнялося від ставлення до них релігійних провідників?

¹⁰ Крім того, до Ісуса приходило багато хворих людей, хоча релігійні провідники часто ставились до них як до відщепенців. Згідно з Мойсеєвим Законом, прокажених піддавали карантину, аби захистити здорових від зараження (Левит, розділ 13). Але це не означало, що до таких хворих треба було ставитись жорстоко. Однак у пізніших рабинських правилах зазначалось, що прокажені були такими ж огидними, як екскременти. Деякі релігійні провідники навіть кидали у прокажених каміння, аби вони трималися від них подалі. Важко собі уявити, щоб ті зневажені люди могли насмілитися підійти до якогось вчителя. Та все ж прокажені підходили до Ісуса. Один з них сказав добре відомі нам слова, що засвідчували його віру: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити» (Луки 5:12). У наступному розділі ми детально розглянемо, як на це зреагував Ісус. Але вже зараз можна сказати: те, як повівся Ісус, чітко показує, що він справді був приступний.

11. Який приклад показує, що люди, обтяжені почуттям вини, тягнулися до Ісуса, і чому це важливо для нас?

¹¹ Люди, обтяжені почуттям вини, теж тягнулися до Ісуса. Наприклад, згадаймо ситуацію, коли Ісус обідав у домі фарисея. Туди прийшла жінка, відома як грішниця. Вона присіла біля ніг Ісуса і, почуваючись винною, стала плакати. Жінка зрошувала його стопи слізьми і витирала їх своїм волоссям. Господар дому відсахнувся від неї, а Ісуса осудив за те, що він дозволив цій жінці наблизитися до нього. Ісус лагідно похвалив жінку за щире каяття і запевнив її, що Єгова простив їй гріхи (Луки 7:36—50). Сьогодні людям, які обтяжені почуттям вини, теж вкрай потрібно відновити свої взаємини з Богом. Ті, хто може допомогти їм у цьому, повинні бути приступними. Завдяки чому Ісус був таким приступним?

12. Чому не дивно, що Ісус був приступний?

¹² Пам’ятаймо, що Ісус досконало наслідував свого небесного Батька (Івана 14:9). У Біблії сказано, що Єгова «недалеко від кожного з нас» (Дії 17:27). Єгова — той, хто вислуховує молитви,— завжди доступний для своїх вірних служителів і для всіх людей, котрі прагнуть знайти його і служити йому (Псалом 65:3). Тільки подумати: наймогутніша і найбільша Особа у всесвіті водночас є найбільш приступною! Ісус, як і його Батько, любить людей. У подальших розділах ми поговоримо про глибоку любов, яка була в Ісусовому серці. Люди тягнулися до Ісуса насамперед тому, що бачили цю любов. Обговорімо, у чому вона виявлялась.

13. Як батьки можуть наслідувати Ісуса?

¹³ Люди відчували, що Ісус особисто цікавиться ними. Навіть за складних обставин Ісус не переставав цікавитися людьми. Ми вже розглядали ситуацію, коли батьки стали підходити до Ісуса зі своїми дітьми. Хоч Ісус був зайнятий і мав чимало важливих справ, все ж він залишався приступним. Який же чудовий приклад для батьків! У сьогоднішньому світі виховувати дітей доволі непросто. Однак важливо, щоб батьки були для дітей приступними. Якщо у вас є дитина, то ви знаєте, що іноді через брак часу вам не вдається приділити їй необхідну увагу. Чи можете ви запевнити її в тому, що обов’язково виділите їй час трохи згодом? Якщо ви дотримаєте слова, ваша дитина зрозуміє, що терпеливість винагороджується. Також вона знатиме, що ви радо приймете її, коли вона захоче поділитися з вами своїми проблемами або переживаннями.

14—16. а) За яких обставин Ісус здійснив своє перше чудо і чому це справді було чудо? б) Що розповідає нам про Ісуса випадок у Кані і який урок можуть взяти з нього батьки?

¹⁴ Ісус давав людям зрозуміти, що він не байдужий до їхніх турбот. Наприклад, пригадаймо перше чудо, яке вчинив Ісус. Він був на весіллі в галілейському місті Кані. Під час бенкету виникла проблема — закінчилося вино. Ісусові повідомила про це його мати, Марія. І що зробив Ісус? Він сказав людям, які прислуговували, наповнити шість великих камінних посудин водою. Коли розпорядникові бенкету дали покуштувати те, що було в посудинах, він здивувався, звідки взялось таке добре вино! Чи це був якийсь спритний прийом? Ні, вода «перетворилась на вино» (Івана 2:1—11). Люди здавна мріяли навчитися перетворювати одну річ на іншу. Століттями алхіміки намагались перетворити свинець на золото. Але їм це ніколи не вдавалось, хоча свинець і золото надзвичайно схожі елементиa. А що сказати про воду і вино? Вода — це проста речовина, утворена внаслідок поєднання двох основних хімічних елементів. А вино містить приблизно тисячу компонентів, багато з яких є складними сполуками. Хіба брак вина на весіллі — це щось настільки особливе, що Ісусові треба було чинити таке чудо?

¹⁵ Так, для наречених це була справді неабияка проблема. У країнах стародавнього Близького Сходу багато уваги приділялось гостинності. Брак вина на весільному бенкеті міг завдати молодятам сорому, зіпсувати їм свято і затьмарити спогади про нього на роки. Тому це непокоїло молодих, а також непокоїло Ісуса. Тож він вирішив допомогти. Тепер ви, мабуть, розумієте, чому люди охоче підходили до Ісуса зі своїми проблемами?

¹⁶ З цього батьки також можуть взяти цінний урок. Уявіть, що ваша дитина підходить до вас з якоюсь своєю проблемою. Можливо, вам хочеться сказати їй, що ця проблема дріб’язкова, або вам навіть хочеться розсміятись. Проблеми дитини в порівнянні з вашими можуть видаватися зовсім не значними. Але пам’ятайте: для дитини вони дуже важливі! Якщо це має значення для того, кого ви так любите, то хіба це не повинне мати значення і для вас? Якщо ваша дитина бачитиме, що ви переймаєтесь її проблемами, вона вільно звертатиметься до вас.

17. Як Ісус подав приклад у виявленні лагідності і чому ця риса свідчить про силу?

¹⁷ Як ми вже обговорювали в 3-му розділі, Ісус був лагідний і смиренний (Матвія 11:29). Лагідність — чудова риса, яка показує, що людина має смиренне серце. Вона є частиною плоду Божого святого духу і тісно пов’язана з побожною мудрістю (Галатів 5:22, 23; Якова 3:13). Навіть у найбільш напружених ситуаціях Ісус зберігав самовладання. Лагідність, яку виявляв Ісус, безумовно, не була слабкістю. Один біблієзнавець написав про цю рису: «За м’якістю стоїть міцність сталі». Справді, для того щоб зберігати самовладання і з лагідністю ставитись до інших, часто необхідна неабияка сила. Але з допомогою Єгови ми зможемо, подібно до Ісуса, виявляти лагідність, а отже, будемо більш приступними для інших.

18. Яка ситуація показує, що Ісус був поміркований, і чому ця риса притягує людей?

¹⁸ Ісус був поміркований. У місті Тир до нього підійшла жінка, яка просила зцілити її доньку, «одержиму демоном». Ісус трьома способами дав їй зрозуміти, що не збирається виконувати її прохання. Спершу, він промовчав, потім сказав, чому не повинен робити те, що вона просить, а тоді чітко пояснив це за допомогою прикладу. Але чи був Ісус холодний і непоступливий? Чи він дав зрозуміти тій жінці, ніби небезпечно сперечатися з такою великою людиною, як він? Ні, жінка явно не боялася говорити з ним. Вона не лише попросила про допомогу, але й не відступалася, навіть коли Ісус відмовив їй. Наполегливість жінки вказувала на її міцну віру, і тому Ісус зцілив її доньку (Матвія 15:22—28). Ісусова поміркованість та його готовність слухати і, коли доречно, йти на поступки дуже притягували людей.

19. Як нам дізнатися, чи ми справді приступні?

¹⁹ Люди схильні вважати себе приступними. Наприклад, ті, хто при владі, інколи кажуть, що є відкритими для інших і що їхні підлеглі можуть у будь-який момент звернутися до них. Однак варто прислухатися до біблійного застереження: «Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?» (Приповістей 20:6). Легко казати, що ми приступні, але чи ми дійсно вірно віддзеркалюємо цю грань Ісусової любові? Правдиву відповідь на це запитання можуть дати інші, а не ми самі. Павло написав: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Филип’ян 4:5). Добре було б запитати себе: «Як мене сприймають інші? Яка в мене репутація?».

20. а) Чому для християнських старійшин важливо бути приступними? б) Чому нам слід бути поміркованими у своїх сподіваннях щодо цих вірних чоловіків?

²⁰ Християнські старійшини особливо стараються бути приступними. Вони прагнуть поводитися відповідно до слів, записаних в Ісаї 32:1, 2: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі». Якщо старійшина буде приступним, він зможе надавати такий захист, підбадьорення і потіху. Звичайно, старійшинам буває нелегко це робити, адже вони мають чимало обов’язків у теперішні важкі часи. Та все ж старійшини з усіх сил намагаються завжди знаходити час, щоб дбати про овець Єгови (1 Петра 5:2). Інші члени збору, виявляючи дух смирення і співпраці, стараються бути поміркованими у своїх сподіваннях щодо цих вірних чоловіків (Євреїв 13:17).

21. Як батьки можуть залишатися приступними для своїх дітей і що обговорюватиметься в наступному розділі?

²¹ Батьки докладають зусиль, щоб завжди бути приступними для своїх дітей. Це вкрай важливо, адже вони хочуть, щоб їхні діти довіряли їм. Тому християнські батьки стараються бути лагідними і поміркованими, щоб не реагувати занадто гостро, коли дитина зізнається у помилці або висловлює якісь неправильні думки. Терпеливо виховуючи своїх дітей, вони намагаються підтримувати відвертий обмін думками. Можна сказати, що кожен з нас прагне залишатися приступним, подібно до Ісуса. У наступному розділі обговорюватиметься Ісусове щире співчуття — одна з основних рис, завдяки яким він був таким приступним.