Ісусове життя і служба
Хто дійсно є щасливий?
УСІ люди бажають щастя. Усвідомлюючи це бажання, на початку Своєї Нагірної проповіді Ісус каже, хто дійсно є щасливий. Так як можна уявити, багато присутніх дуже пильно слухають Його. Однак, для багатьох присутніх Його початкові слова здаються суперечні.
Звертаючись до Своїх учнів, Ісус каже: «Блаженні убогі,— Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас,.. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах».
Так то Лука описує вступ до Ісусової проповіді. Але в своєму євангелії Матвій пише, що лагідні, милостиві, та чисті серцем і миротворці теж щасливі. Вони щасливі, Ісус каже, тому що успадкують землю, будуть помилувані, побачать Бога, і будуть зватись синами Божими.
Проте, Ісус не має на думці, що щасливими є тільки особи веселого або радісного настрою. Правдиве щастя глибше, значить вдоволення й сповнення життєвих мет.
Дійсно щасливі люди це ті, Ісус сказав, що усвідомлюють їхню духовну потребу, і засмучуються своїм грішним станом, а тоді пізнають Бога й служать Йому. Коли б люди ненавиділи а навіть переслідували їх за виконування Божої волі, то вони таки радітимуть у знанні, що задовольняють Бога й одержать від Нього нагороду вічного життя.
Проте, багато Ісусових слухачів, так як дехто сьогодні, вірять, що люди зазнають щастя від матеріального багатства і насолоду від розкошів. Ісус інакше знає. Провівши протилежність, яка здивувала багатьох Його слухачів, Ісус каже:
«Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!»
Що Ісус мав на думці? Як це, що багатство, гонитва за розкошами, і втішатись схваленням людей доводить до горя? Тому що коли людина має все це й дорожить його, то не має часу служити Богові, яка то служба доводить до дійсного щастя. Проте, Ісус не мав на думці, що коли людина вбога, голодна, і сумує, то з цього зазнає щастя. Буває, що такі непривілейовані люди послухаються Ісусового навчання й зазнають з цього дійсне щастя.
Тоді Ісус звертається до Своїх учнів і каже: «Ви — сіль землі». Звичайно, Ісус не має на думці, що вони є дійсна сіль. Краще, сіль це запобіжний засіб. Біля вівтаря в храмі Єгови була велика купа солі, якою священики посолювали жертви.
Ісусові учні є «сіль землі» в значенні, що своєю звісткою можуть зберегти життя тих людей, які послухаються її! У життя таких людей їхня звістка впровадить сталість, лояльність, та вірність, і запобігатиме їх від духовного й морального зіпсуття.
«Ви світло для світу»,— каже Ісус Своїм учням. Світильника не запалюють, щоб поставити його під посудину, але кладуть на свічник. Тому то Ісус каже: «Ваше світло нехай світить перед людьми». Публічним проповідуванням, а також зразковою поведінкою, яка відповідає принципам у Біблії, Ісусові учні світять перед людьми (Луки 6:20-26; Матвія 5:3-16).
◆ Хто дійсно є щасливий, і чому?
◆ Хто зазнає горе, і чому?
◆ Як це, що Ісусові учні є «сіль землі» й «світло для світу»?