Ісусове життя і служба

Урок у милосердю

ІСУС ще можливо в Наїні, в якому Він недавно воскресив сина вдови, або можливо відвідує якесь інакше недалеке місто. Фарисей, Симон, бажає ближче приглянутись на Того, Який виконує такі чудесні діла. Він запрошує Ісуса на обід.

Ісус приймає запрошення, так як Він приймав запрошення на обід з митниками й грішниками, тому що на цьому прийнятті матиме нагоду послужити присутнім. Однак, у домі Симона не приймають Ісуса сердечною привітністю, так як звичайно вітають гості.

Спітнілі й забруднені ноги гостей подорожуючих порошними галілейськими дорогами звичайно миють холодною водою. Це звичай гостинності. Але Симон не миє Ісусових ніг. Він також не привітує Його поцілунком, і не намазує Його волосся олією гостинності.

Під час обіду як гості напівлежать при столі, у кімнату тихенько входить незапрошена жінка. У місті вона відома за своє неморальне життя. Вона правдоподібно чула Ісусові навчання, а також Його запрошення, щоб усі «обтяжені приходили до Нього і відсвіжувались». Будучи глибоко спонукана тим що бачила й чула, вона шукає Ісуса.

Жінка підходить до Ісуса ззаду й припадає до Його ніг. Як сльози капають на Ісусові ноги, жінка витирає їх своїм волоссям. Вона також бере пахучої олії, ніжно цілує Ісуса в ноги, і виливає на них олію. Симон дивиться з несхваленням. «Коли б був Він пророк,— він розмірковує,— Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається,— бож то грішниця».

Усвідомлюючи його думку, Ісус каже: «Маю, Симоне, дещо сказати тобі».

— Кажи, Учителю,— відповів Симон.

— Були два боржники в одного вірителя,— каже Ісус.— Один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

— Думаю,— відповідає Симон, байдуже на це нібито недоречне запитання,— той, кому більше простив.

— Розсудив ти правдиво,— Ісус каже. І, обернувшись до жінки, промовив до Симона: «Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім,— ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені,— а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив,— а вона миром ноги мої намастила».

Цим чином та неморальна жінка визнала сердечне покаяння за свою колишню неморальність. На закінчення Ісус каже: «Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить».

Це не значить, що Ісус виправдує або пробачає за неморальність. Краще, ця подія виявляє Його співчутливе розуміння людей, які грішать у житті, але жаліють і приходять до Христа за полегшенням. Потішаючи жінку, Ісус сказав: «Прощаються тобі гріхи... Твоя віра спасла тебе,— іди з миром собі!» (Луки 7:36-50; Матвія 11:28-30).

◆ Як Симон приймає Ісуса?

◆ Хто вишукує Ісуса, і чому?

◆ Яку притчу Ісус розповідає, і як Він застосовує її?