² Ісус любив Марту не лише за її гостинність і працьовитість, але й за духовність. Ця жінка по-справжньому вірила в Ісусові вчення. Вона мала глибоку віру в те, що Ісус — обіцяний Месія (Ів. 11:21—27). Усе ж вона, як і всі ми, не була досконалою людиною. Одного разу Ісус гостював у домі Марти, і вона наважилась вказувати Ісусу, щоб він виправив неправильну, на її погляд, ситуацію. «Господи,— промовила Марта,— невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені». (Прочитайте Луки 10:38—42). Чого ми вчимося з цієї розповіді?

⁴ Але Марта була зайнята приготуванням особливої гостини та іншими справами, прагнучи якнайліпше прийняти Ісуса. Проте вся ця робота лише завдавала їй непотрібного клопоту, і тому вона роздратувалася на Марію. Ісус помітив, що Марта надто заклопотана, і з добротою промовив: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами». Він пояснив, що було б достатньо тільки однієї страви. Після цього Ісус оправдує Марію, кажучи, що вона «вибрала ліпшу частку, яка від неї не забереться». Марія, мабуть, скоро забула, які страви тоді споживала, але навряд чи вона забула похвалу і чудовий духовний харч, які отримала від Ісуса, уважно його слухаючи. Через більш як 60 років апостол Іван написав: «Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря» (Ів. 11:5). Ці натхнені слова, безсумнівно, свідчать про те, що Марта взяла до серця Ісусові слова і старалася вірно служити Єгові решту свого життя.