Ісусові поради щодо багатства

У той час як Ісус обідав у домі фарисея, на вулиці зібрався кількатисячний натовп людей. Всі вони чекають Ісуса. Раніше в Галілеї до нього теж сходилися натовпи (Марка 1:33; 2:2; 3:9). Тут, в Юдеї, багато хто хоче побачити і почути його. У цих людей зовсім інше ставлення до Ісуса, ніж у фарисеїв, з якими він щойно обідав.

Початкові слова Ісуса мають особливе значення для його учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства». Ісус уже застерігав їх про це, але побачене на обіді спонукує його повторити цю пораду (Луки 12:1; Марка 8:15). Хоча фарисеї приховують свою неправедність удаваною побожністю, їх потрібно викрити, бо вони становлять велику небезпеку. Ісус пояснює: «Немає нічого прихованого, що не розкриється, чи таємного, що не стане відомим» (Луки 12:2).

Очевидно, серед натовпу є багато юдеїв, які не чули Ісусових повчань у Галілеї. Тому він повторює головні думки. Ісус заохочує всіх слухачів: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло і потім уже нічого не може зробити» (Луки 12:4). Як і раніше, Ісус наголошує, що його послідовники мають довіряти Богові, який попіклується про них. Вони також повинні визнавати Сина людського і усвідомлювати, що Бог може їм допомогти (Матвія 10:19, 20, 26—33; 12:31, 32).

Раптом один чоловік з натовпу звертається до Ісуса з проблемою, яка його непокоїть: «Учителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною спадщиною» (Луки 12:13). Закон чітко говорить, що первісток отримує подвійну частку спадщини, тому не мало б виникати жодних суперечок (Повторення Закону 21:17). Проте чоловік, мабуть, хоче отримати більше, ніж йому належить. Виявляючи мудрість, Ісус відмовляється втручатися в цю справу. «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи вирішувати ваші суперечки?» — питає Ісус (Луки 12:14).

Тоді Ісус дає всім людям таку пересторогу: «Будьте обачні, остерігайтеся всілякої жадібності, бо, навіть якщо людина й має достаток, її життя залежить не від її майна» (Луки 12:15). Хоч би скільки майна назбирала людина, зрештою вона помре і все залишить. Щоб підкреслити цю думку і показати цінність доброго імені в Божих очах, Ісус наводить яскравий приклад:

«В одного багатого чоловіка рясно вродила земля. Тож він почав міркувати собі: “Я не маю куди зібрати свій урожай. Що ж мені робити?” Далі він сказав: “Ось що зроблю: поруйную свої комори й побудую більші, зберу туди все збіжжя і все добро та скажу собі: «Ти маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися»”. Але Бог промовив до нього: “Нерозумний, цієї ночі від тебе зажадають твоє життя. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?” Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатим у Божих очах» (Луки 12:16—21).

Ісусові учні та інші слухачі можуть потрапити в пастку гонитви за багатством. Або ж їх можуть відволікати від служіння Єгові щоденні турботи. Тож Ісус повторює чудову пораду, яку він дав приблизно півтора року тому в Нагірній проповіді:

«Перестаньте тривожитись про своє життя — що будете їсти, або про своє тіло — у що вдягнетесь... Подивіться на круків: вони не сіють, не жнуть, не мають ні стодоли, ні комори, але Бог їх годує. Хіба ж ви не набагато цінніші за птахів?.. Подивіться, як ростуть лілії: вони не трудяться і не прядуть, але, кажу вам, навіть Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них... Тому перестаньте шукати, що вам їсти і що пити, перестаньте жити в непевності й тривозі... ваш Батько знає, що ви потребуєте цього. Натомість і далі шукайте його Царства, а все це вам додасться» (Луки 12:22—31; Матвія 6:25—33).

Хто буде шукати Божого Царства? Ісус виявляє, що це робитиме відносно невелика група вірних людей — «мала отара». Згодом стане відомо, що їх буде лише 144 000. Яка нагорода на них чекає? Ісус дає таке запевнення: «Вашому Батькові було до вподоби дати вам Царство». Вони не здобуватимуть скарбів на землі, де їх можуть вкрасти злодії, а будуть збирати «невичерпний скарб у небесах», де правитимуть з Христом (Луки 12:32—34).