Туринська плащаниця. Погребальний покров Ісуса?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІТАЛІЇ

З 18 квітня по 14 червня 1998 року в соборі Іоанна Хрестителя, що в італійському місті Турині, була виставлена для показу плащаниця (або покров), у котру, як кажуть, було загорнуте після страти тіло Ісуса з Назарета. Плащаниця була поміщена в спеціальну, герметично закриту й наповнену інертним газом вітрину з куленепробивного скла. І для ліпшого її зберігання усередині вітрини підтримувалися сталі кліматичні умови.

ВІДВІДУВАЧІ проходили повз добре захищену плащаницю трьома доріжками, встановленими на різній висоті. Завдяки цьому кожний мав змогу якнайліпше роздивитись експонат. Відвідати експозицію можна було лише за попередньою домовленістю; до того ж час відвідування був обмежений двома хвилинами. Під час споглядання експонату присутніх опановували різні почуття: від екстатичного самозаглиблення із слізьми на очах до простої цікавості. За певними даними, експозицію відвідало близько 2,5 мільйона осіб.

«Що плащаниця означає для вас?» Це запитання часто можна було почути тими днями. Для всіх, хто любить вести бесіди про релігію, експозиція була слушною нагодою, аби ще уважніше розглянути цю тему та перечитати сторінки з Біблії, де розповідається про похорон Ісуса. (Дивіться інформацію в рамці на наступній сторінці).

Сама плащаниця — це льняне полотно завдовжки 436 см і завширшки 110 см, на якому відбилися контури тіла чоловіка, котрий, як стверджують, помер мученицькою смертю. Однак постає запитання: чи Туринська плащаниця і є тим покровом, в який більше 19 сторіч тому загорнули тіло Ісуса?

Історія плащаниці

«Протягом перших декількох сторіч християнської ери не було жодних відомостей про існування якої-небудь плащаниці»,— говориться у «Новій католицькій енциклопедії» (англ.). У 544 році н. е. в місті Едесса (територія сучасної Турції) з’явилося полотно з відбитком, який, начебто, не був плодом рук людських. Казали, нібито зображення представляло обличчя Ісуса. У 944 році н. е. стверджували, ніби те полотно було вже в Константинополі. Проте більшість істориків не думають, що то був саме той предмет, відомий сьогодні як Туринська плащаниця.

У XIV сторіччі якась плащаниця з’явилась у Франції; її власником був Жофруа де Шарні. У 1453 році вона стала власністю Луї, герцога Савойї, який передав її церкві в Шамбері, столиці Савойського герцогства. Звідти 1578 року Емануель Філібер забрав її до Турина.

Різниця у поглядах

Згодом, 1988 року, тодішній Туринський архієпископ Анастасій Беллестреро передав Туринську плащаницю фахівцям для визначення її віку за допомогою радіовуглецевого аналізу. Дослідження, проведені трьома авторитетними лабораторіями у Швейцарії, Англії та Сполучених Штатах, показали: плащаницю було виготовлено в період середньовіччя, тобто набагато пізніше після смерті Христа. Беллестреро погодився з цим вердиктом, зауваживши в одній з офіційних заяв наступне: «Церква довіряє висновкам науки щодо цих результатів, але знову повторює, що вона й надалі ставитиметься з повагою та трепетом до цієї благоговійної ікони Христа, котра залишається предметом поклоніння для вірних».

Теперішній архієпископ, Джованні Сальдаріні, визнає: «Ми не можемо сказати, що це зображення є ликом Христа, знятого з хреста». Однак у той самий час він заявляє: «Немає жодного сумніву, що у тому відбитку віруючий може побачити образ людини, описаної в Євангеліях». А 24 травня 1998 року, коли плащаниця була виставлена для показу, папа Іоанн Павло II назвав зображення на ній «відбитком, який залишило закатоване тіло Розп’ятого».

Як видно, докази неухильно свідчать про те, що Туринська плащаниця не може бути погребальним покровом Ісуса. Ну, а якщо б вона все-таки була тим покровом? Чи було б правильно, щоб людина, яка хоче слухатися вчень Біблії, поклонялася йому?

Зауважте, що́, згідно з одним католицьким перекладом Біблії, говориться у другій з Десяти Заповідей: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць» (Вихід 20:4, 5, Хом.). Дійсно, правдиві християни прислухаються до слів апостола Павла: «[Ми] ходимо вірою, а не видінням» (2 Коринтян 5:7; 1 Івана 5:21).

[Рамка на сторінці 24]

Плащаниця та повідомлення в Євангеліях

Письменники Євангелій кажуть, що, коли Йосип з Ариматеї взяв зі стовпа тіло Ісуса, то «обвинув його чистою плащаницею» (Матвія 27:57—61, Галущинський; Марка 15:42—47; Луки 23:50—56). Апостол Іван додає: «Прийшов і Никодим... приніс смирни, змішаної з алоєм,— літрів з сотню. Взяли ж тіло Ісусове, обгорнули його покрівцями з пахощами, як це звичай у Жидів ховати» (Івана 19:39—42, Галущинський).

Юдеї зазвичай мили померлого, а тоді намащували тіло оліями й пахощами (Матвія 26:12; Дії 9:37). Вранці, як минула субота, жінки, котрі товаришували з Ісусом, мали намір завершити підготовку його тіла (на той час воно вже було в гробниці). Коли ж вони прийшли туди з ‘пахощами, щоб... намастити Його’, Ісусового тіла в гробниці не було! (Марка 16:1—6; Луки 24:1—3).

А що побачив Петро, який невдовзі прийшов до гробниці? Очевидець того — Іван — повідомляє: «Бачить, лежать покрівці, а хустка, що була в нього на голові, не лежить з покрівцями, а осібно звита на одному місці» (Івана 20:6, 7, Галущинський). Зверніть увагу: про льняне полотно в повідомленні не згадується, а йдеться лише про покрівці й хустку. Оскільки Іван конкретно вказує, що там були покрівці й хустка, то хіба ж він не згадав би полотно, або плащаницю, якби воно там було?

На довершення подумайте ще про один момент: коли б на поховальних покривалах Ісуса й справді був його образ, хіба б цього не помітили, хіба б цього не почали широко обговорювати? Однак окрім Євангелій, про поховальні покривала в Біблії абсолютно ніде більше не згадується.

Навіть ті письменники третього й четвертого сторіччя, які заявляли про свою належність до християнства,— а дехто з них писав про силу-силенну так званих чуд, пов’язаних з численними реліквіями,— не згадують про існування плащаниці з образом Ісуса. Зрозуміти це досить важко, бо, згідно з єзуїтським ученим Гербертом Турстоном, люди, котрі жили в XV й XVI століттях і мали можливість подивитися на ту реліквію, «описують відбитки на плащаниці настільки чітко, детально й барвисто, ніби вони тільки-но були зроблені».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

David Lees/©Corbis