«Бог полюбив нас отак»
«Коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1 ІВАНА 4:11).
1. Чому 23 березня після заходу сонця мільйони людей по цілому світі зберуться в Залах Царства та інших місцях для зібрань?
НЕМАЄ сумніву, що в неділю, 23 березня 1997 року, після заходу сонця понад 13 000 000 чоловік по цілому світі збереться по Залах Царства та інших місцях, якими користуються Свідки Єгови. Чому? Тому що їхні серця зворушені найбільшим виявом Божої любові до людства. Ісус Христос зосередив увагу на цьому величному доказі Божої любові, коли сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).
2. Які запитання стосовно нашого відгуку на Божу любов усім нам було б корисно собі поставити?
2 Обговорюючи любов, яку виявив Бог, нам корисно запитати себе: «Чи я дійсно ціную те, що зробив Бог? Чи спосіб мого життя свідчить про таке цінування?»
«Бог є любов»
3. а) Чому виявляти любов не є чимось надзвичайним для Бога? б) Як у творенні виявляються Божа сила й мудрість?
3 Для Бога виявляти любов не є чимось надзвичайним, тому що «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Любов є його найголовнішою рисою. Коли він готував землю, щоб на ній жили люди, то виявив свою дивовижну силу, сформувавши гори і зібравши воду в озера й океани (Буття 1:9, 10). Коли Бог запустив кругообіг води і кругообіг кисню, коли він призначив, щоб незліченні мікроорганізми й різноманітні рослини перетворювали хімічні елементи землі у таку форму, в якій люди могли б їх засвоювати і цим підтримувати своє життя, коли він запустив наші біологічні годинники, які мали відповідати довжині днів і місяців на планеті Земля, це засвідчило про велику мудрість (Псалом 104:24; Єремії 10:12). Але ще визначнішими у фізичному творенні є докази Божої любові.
4. Які докази Божої любові у фізичному творенні всі ми повинні бачити й цінувати?
4 Відчуття смаку свідчить нам про Божу любов, коли ми кусаємо соковитий, стиглий фрукт, створений, очевидно, не тільки щоб живити нас, але також щоб приносити задоволення. Наші очі бачать очевидні докази цієї любові у дивовижних заходах сонця, зоряному небі безхмарної ночі, різноманітних формах і яскравих барвах квітів, пустощах маленьких тваринок і теплих усмішках друзів. Нюх свідчить нам про неї, коли ми вдихаємо солодкі пахощі весняних квітів. Вуха відчувають її, коли ми слухаємо шум водоспаду, пісні пташок і голоси дорогих нам осіб. Ми відчуваємо її, коли нас обіймає улюблена людина. Деякі тварини мають здатність бачити, чути і нюхати речі, недоступні людським органам чуття. Однак люди, створені на образ Божий, на відміну від тварин, мають здатність відчувати Божу любов особливим чином (Буття 1:27).
5. Як Єгова виявив велику любов до Адама і Єви?
5 Коли Бог Єгова створив перших людей Адама і Єву, він оточив їх доказами своєї любові. Він насадив райський сад і виростив у ньому різноманітні дерева. Він попіклувався, щоб його зрошувала ріка, і наповнив його чудовими птахами й тваринами. Він дав усе це Адаму і Єві як їхній дім (Буття 2:8—10, 19). Єгова поводився з ними, як зі своїми дітьми, що належать до його всесвітньої сім’ї (Луки 3:38). Небесний Отець цієї першої пари людей дав їм приємне завдання розширяти Рай по цілій землі, використовуючи Едем як взірець. Уся земля мала бути населена їхніми нащадками (Буття 1:28).
6. а) Що ви думаєте про бунтівничий спосіб дій, вибраний Адамом і Євою? б) По чому можна побачити, що ми чогось навчилися з подій в Едемі і що користаємо з цих знань?
6 Але невдовзі Адам і Єва стали перед випробуванням слухняності, пробою їхньої вірності. Спочатку Єва, а потім Адам виявили брак цінування тої любові, якою були обдаровані. Їхній вчинок був приголомшуючим. Він був непростимим! У результаті вони втратили свої взаємини з Богом, перестали бути членами його сім’ї, а також були вигнані з Едему. Сьогодні ми все ще відчуваємо наслідки їхнього гріха (Буття 2:16, 17; 3:1—6, 16—19, 24; Римлян 5:12). Але чи ми чогось навчилися з того, що сталося з ними? Як ми відповідаємо на Божу любов? Чи рішення, які ми приймаємо кожен день, свідчать про наше цінування його любові? (1 Івана 5:3).
7. Незважаючи на те що зробили Адам і Єва, як Єгова виявив любов до їхніх нащадків?
7 Але навіть така велика невдячність наших перших людських батьків за все, що Бог для них зробив, не притупила його любові. Зі співчуття до людей, тоді ще ненароджених,— у тому числі нас, людей, які живуть сьогодні,— Бог дозволив Адаму і Єві перш ніж вони помруть, виховати дітей (Буття 5:1—5; Матвія 5:44, 45). Якщо б він не зробив цього, ніхто з нас не народився б. Поступово відкриваючи свою волю, Єгова також дав основу для надії усім тим Адамовим нащадкам, які виявлятимуть віру (Буття 3:15; 22:18; Ісаї 9:5, 6). Його розпорядок включав засіб, завдяки якому люди усіх народів змогли б отримати те, що втратив Адам, тобто досконале життя схвалених членів Божої всесвітньої сім’ї. Бог зробив це, давши викуп.
Чому викуп?
8. Чому Єгова не міг просто постановити, що, хоча Адам і Єва мусять умерти, ніхто з їхніх слухняних нащадків не повинен умирати?
8 Чи справді необхідним був викуп у вигляді людського життя? Чи не міг Бог просто постановити, що, хоча Адам і Єва мусять умерти за свій бунт, усі їхні нащадки, які слухатимуться Бога, зможуть жити вічно? Через людську короткозорість нам це могло б видатися розсудливим. Однак Єгова «любить справедливість і правду» (Псалом 33:5, Кул.). Адам і Єва народили дітей лише після того, як стали грішниками, отже жодна їхня дитина не народилася досконалою (Псалом 51:7). Усі вони успадкували гріх, а покарання за гріх — смерть. Якщо б Єгова зігнорував це, то який приклад він подав би членам своєї всесвітньої сім’ї? Він не міг зігнорувати власні праведні норми. Він поважав вимоги справедливості. Ніхто ніколи не зміг би знайти поважних причин критикувати те, як Бог вирішив ці питання (Римлян 3:21—23).
9. Згідно з Божими нормами справедливості, який викуп потрібно було дати?
9 Але як можна було б дати належну підставу для врятування тих Адамових нащадків, котрі з любов’ю виявляли слухняність до Єгови? Якщо б досконалий чоловік помер жертовною смертю, то, згідно із справедливістю, цінність цього досконалого життя могла б покрити гріхи людей, які з вірою приймуть викуп. Оскільки через гріх одного чоловіка Адама всі члени людської сім’ї стали грішниками, пролита кров іншого досконалого чоловіка, як відповідна ціна, могла б врівноважити терези справедливості (1 Тимофія 2:5, 6). Але де можна було знайти таку особу?
Яким великим був кошт?
10. Чому Адамові нащадки не могли дати необхідного викупу?
10 Серед нащадків грішника Адама не було нікого, хто міг би дати необхідне, щоб відкупити перспективи на життя, втрачені Адамом. «Жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,— бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,— щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!» (Псалом 49:8—10). Замість залишити людей у безвиході, Єгова сам милосердно постачив необхідне.
11. Як Єгова постачив досконале людське життя, необхідне для відповідного викупу?
11 Єгова не послав на землю ангела, який би зробив вигляд, що помирає, залишаючи тіло, в котре він вселився, хоча продовжував би жити як дух. Замість цього Бог зробив чудо, яке міг придумати тільки Творець, і переніс життєву силу й індивідуальність свого небесного сина в утробу жінки Марії, дочки Ілія з Юдиного племені. Божа діюча сила, святий дух, охороняла розвиток дитини в утробі її матері, і дитина народилася досконалою людиною (Луки 1:35; 1 Петра 2:22). Ця людина мала ціну, необхідну для викупу, який повністю задовольнив би вимоги божественної справедливості (Євреїв 10:5).
12. а) В якому розумінні Ісус є Божим ‘єдинородним Сином’? б) Як Бог підкреслив свою любов до нас, пославши Ісуса дати викуп?
12 Кому з міріадів своїх небесних синів Єгова дав це призначення? Тому, кого Святе Письмо називає «єдинородним Сином» (1 Івана 4:9, Хом.). Цей вираз стосується не того, ким він став, народившись як людина, а того, ким він був у небі. Він єдиний, кого Єгова створив безпосередньо, без нічиєї співпраці. Він є первородний усього сотворіння. Саме його Бог використав для створення всіх інших істот. Ангели є синами Божими, як і Адам був сином Божим. Але про Ісуса сказано, що він має ‘славу як Єдинородний від Отця’. Також сказано, що він перебуває «в лоні Отця» (Івана 1:14, 18, Дерк.). Його взаємини з Отцем дуже близькі, довірливі й ніжні. Він поділяє любов свого Отця до людей. У Приповістей 8:30, 31 (Кул.) говориться про те, як Отець ставиться до свого Сина і як Син ставиться до людей, про те, що Ісус, майстер Єгови, уособлення мудрості, був «його [Єгови] радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час... радість же моя [Ісусова] була — діти людські». Власне цього найдорожчого Сина Бог послав на землю, щоб він дав викуп. Якими ж глибокими тому є Ісусові слова: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого»! (Івана 3:16).
13, 14. У цінуванні якого вчинку Єгови нам повинна допомогти біблійна розповідь про Авраамову спробу принести в жертву Ісака? (1 Івана 4:10).
13 Аби допомогти нам осягнути якоюсь мірою, що це означає, близько 3890 років тому, задовго до приходу Ісуса на землю, Бог сказав до Авраама: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі» (Буття 22:1, 2). Авраам з вірою послухався. Поставте себе на місце Авраама. Що, коли б це був ваш син, єдиний син, якого ви дуже любите? З якими почуттями ви рубали б дрова для цілопалення, кілька днів ішли до краю Морія і клали свого сина на жертовник?
14 Чому співчутливі батьки мають такі почуття? Буття 1:27 каже, що Бог створив людину на свій образ. Любов і співчуття людей є лише маленьким відображенням любові і співчуття Єгови. У випадку Авраама Бог втрутився у справу, так щоб Ісак насправді не був принесений у жертву (Буття 22:12, 13; Євреїв 11:17—19). Однак у своєму випадку Єгова в останній момент не відмовився дати викуп, хоча це було зроблено великим коштом для нього і для його Сина. Це було зроблено не через обов’язок Бога, але як вияв надзвичайної і незаслуженої ласки. Чи ми належно цінуємо її? (Євреїв 2:9).
Що стало можливим завдяки викупу
15. Як викуп впливає на життя людей навіть у теперішній системі речей?
15 Цей вияв Божої любові справляє глибокий вплив на життя тих людей, які з вірою приймають викуп. Раніше вони були відчужені від Бога через гріх. Вони були, як каже його Слово, «ворогами Його через думки свої та лихі вчинки» (Колосян 1:21—23, СМ). Але вони «примирилися з Богом через смерть Сина Його» (Римлян 5:8—10). Змінивши свій спосіб життя і прийнявши прощення, яке Бог робить можливим для тих, що вірять у Христову жертву, вони отримують чисте сумління (Євреїв 9:14; 1 Петра 3:21).
16. Які благословення отримують члени малої черідки завдяки своїй вірі у викуп?
16 Невелика кількість цих людей, мала черідка, через незаслужену ласку Єгови приєднається до його Сина у небесному Царстві, щоб сповнити Божий початковий намір для землі (Луки 12:32). Вони взяті «з усякого племени, і язика, і народу, і люду... [щоб бути] царями, і священиками,— і вони на землі [«над землею», НС] царюватимуть!» (Об’явлення 5:9, 10). Апостол Павло писав до них: «Ви... прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва! — Отче!» Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі — співспадкоємці Христа» (Римлян 8:15—17, Хом.). Будучи усиновлені Богом, вони мають дорогоцінні взаємини, втрачені Адамом; але ці сини отримають ще й додатковий привілей небесного служіння, щось, чого Адам ніколи не мав. Не дивно, що апостол Іван сказав: «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися»! (1 Івана 3:1, Хом.). Їм Бог виявляє не тільки любов, що ґрунтується на принципах (а·ґа́·пе), але також ніжні почуття (фі·лı́·а), характерні для узів, що існують між справжніми друзями (Івана 16:27).
17. а) Яка можливість дається всім, хто вірить у викуп? б) Що «свобода слави дітей Божих» означатиме для них?
17 Усім іншим, що вірять у Божий щедрий дар життя через Ісуса Христа, Єгова також відкриває нагоду мати цінні взаємини, втрачені Адамом. Апостол Павло пояснив: «Бо створіння [люди, які вийшли від Адама] очікує нетерпляче виявлення синів Божих [тобто чекають часу, коли стане ясно, що сини Бога, які із Христом є спадкоємцями небесного Царства, роблять рішучі кроки на користь людства]. Створіння було підпорядковане суєті [вони були народжені в гріху з перспективою смерті без жодного способу звільнитися] не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії [даній Богом], що й саме створіння визволиться від рабства тління на свободу слави дітей Божих» (Римлян 8:19—21, Хом.). Що означатиме ця свобода? Це означатиме для них звільнення від рабства гріха й смерті. Вони матимуть досконалі розуми й тіла, Рай буде їхнім домом, а також вони отримають вічне життя, щоб утішатися досконалістю й виражати своє цінування Єгови, єдиного правдивого Бога. А як усе це стало можливим? Через викупну жертву Божого єдинородного Сина.
18. Що ми будемо робити 23 березня після заходу сонця й чому?
18 У день 14 нісана 33 року н. е. в одній горішній кімнаті в Єрусалимі Ісус започаткував Спомин своєї смерті. Щорічне відзначення його смерті стало важливою подією в житті усіх правдивих християн. Сам Ісус наказував: «Це чиніть на спомин про Мене» (Луки 22:19). У 1997 році Спомин буде проводитися 23 березня після заходу сонця (власне тоді починається 14 нісана). У цей день нічого не може бути важливішим, як прийти на це відзначення Спомину.
Як би ви відповіли?
◻ В які способи Бог виявив велику любов до людства?
◻ Чому для викуплення Адамових нащадків потрібне було досконале людське життя?
◻ Яким великим коштом Єгова постачив викуп?
◻ Що стало можливим завдяки викупу?
[Ілюстрація на сторінці 10]
Бог віддав свого єдинородного Сина.