ГОСПОДЬ

Грецьке і єврейське слова, що перекладаються як «Господь», можуть також означати «пан», «господар» і «власник». Вони вживаються стосовно Бога Єгови (Єз 3:11), Ісуса Христа (Мт 7:21), одного зі старійшин з видіння Івана (Об 7:13, 14), ангелів (Бт 19:1, 2; Дн 12:8), людей (1См 25:24; Дії 16:16, 19, 30) і фальшивих богів (1Кр 8:5). Іноді цими словами називали тих, хто мав владу над людьми або чимось володів (Бт 24:9; 42:30; 45:8, 9; 1Цр 16:24; Лк 19:33; Дії 25:26; Еф 6:5). Сарра називала паном свого чоловіка (Бт 18:12), діти — своїх батьків (Бт 31:35), а молодший брат — старшого (Бт 32:5, 6). Це слово використовували, щоб виявити повагу до видатних людей, урядовців, пророків та царів (Бт 23:6; 42:10; Чс 11:28; 2См 1:10; 2Цр 8:10—12; Мт 27:63). Також панами називали незнайомців, коли хотіли ввічливо до них звернутися (Ів 12:21; 20:15; Дії 16:30).

Бог Єгова. Бог Єгова є «Господом неба і землі» та Всевладним Правителем усесвіту, оскільки він створив усе, що існує (Мт 11:25; Об 4:11). «Господом» його називають небесні створіння, як видно з Об’явлення 11:15. Там сказано: «В небі пролунали гучні голоси: “Тепер царська влада над світом належить нашому Господу [Єгові] і його Христу”». Вірні служителі Бога на землі звертались до нього як до «Всевладного Господа», і в натхнених Писаннях цей титул вживається більше 300 разів (Бт 15:2; Об 6:10). Також його доречно названо «правдивим Господом» (Іс 1:24). Саме під керівництвом Єгови відбуваються символічні жнива — збирання людей, котрі отримають вічне життя. Тому прохання вислати на ці жнива більше робітників треба скеровувати до нього, «Господаря [Господа] жнив» (Мт 9:37, 38; див. NW, додатки 1E, 1H).

Ісус Христос. Під час свого служіння на землі Ісус казав, що «має владу над суботою», або буквально «є Господом [або «господарем, паном»] суботи» (Мт 12:8). Тому в суботу він виконував діла, які йому доручив його небесний Батько. Зокрема він зціляв хворих. (Пор. Мт 8:16, 17.) Ісус знав, що Мойсеїв закон, який вимагав дотримуватися суботи, був «тінню прийдешніх благ» (Єв 10:1). Ці «прийдешні блага» пов’язані з суботою, владу над якою він матиме. (Див. СУБОТА, Ісус «має владу над суботою».)

Коли Ісус жив на землі, деякі люди, що не були його учнями, звертались до нього, використовуючи титули «Господь» та «Пан» (Мт 8:2; Ів 4:11). Вони робили це на знак поваги і ввічливості. Однак Ісус пояснив своїм апостолам, що вони мають називати його «Господом» не лише з ввічливості. Він сказав: «Ви звертаєтесь до мене: “Учителю” й “Господи”,— і робите правильно, бо так воно і є» (Ів 13:13). Апостоли були Ісусовими учнями, тому він був їхнім Господом.

Титул Ісуса «Господь» набув ще більшого значення після його смерті і воскресіння. Віддавши життя у жертву, Ісус викупив своїх послідовників і став їхнім Власником (Ів 15:13, 14; 1Кр 7:23; 2Пт 2:1; Юд 4; Об 5:9, 10). Також він був їхнім Царем і Нареченим, якому вони підкорялися, як своєму Господу (Дії 17:7; Еф 5:22—27; пор. Ів 3:28, 29; 2Кр 11:2; Об 21:9—14). Винагородивши свого Сина за те, що він залишився вірним до самої смерті, ганебної смерті на стовпі мук, Єгова «підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені. Він зробив це для того, щоб перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно — ті, хто на небі, хто на землі і хто під землею, — і щоб кожен язик відкрито визнав, що Ісус Христос — це Господь на славу Бога, нашого Батька» (Флп 2:9—11). Визнавати Ісуса Господом означає щось більше, ніж просто називати його цим титулом. Потрібно також поважати становище Ісуса і слухатись його. (Пор. Ів 14:21.) Він сам сказав: «Не кожен, хто каже до мене: “Господи, Господи”, увійде в Царство небесне, а тільки той, хто чинить волю мого Батька, який на небі» (Мт 7:21).

Крім того, Єгова дарував своєму вірному Синові безсмертя. Тому, хоча багато людей були царями та панами, тільки Ісус, «Цар над царями і Пан над панами», має безсмертя (1Тм 6:14—16; Об 19:16).

Оскільки в Ісуса є ключі від смерті й могили (Об 1:17, 18), він може звільнити людей зі спільної могили (Ів 5:28, 29), а також визволити від смерті, яку вони успадкували від Адама (Рм 5:12, 18). Тому його можна назвати «Господом... мертвих», у тому числі Господом царя Давида, який був його прабатьком (Дії 2:34—36; Рм 14:9).

Шанобливе звертання. Те, що християни мають лише «одного Господа», або пана, Ісуса Христа (Еф 4:5), не означає, що їм не можна називати інших панами на знак поваги, ввічливості або визнання їхнього становища. Скажімо, апостол Петро написав, що Сарра є хорошим прикладом для одружених християнок, тому що, слухаючись Авраама, вона «називала його паном» (1Пт 3:1—6). Це не була проста формальність. Так вона виявляла щиру покору своєму чоловікові, адже називала його паном «у своєму серці» (Бт 18:12). Проте оскільки всі християни є братами, було б неправильно називати когось «Провідником» або «Паном», вважаючи його своїм духовним лідером (Мт 23:8—10; див. ЄГОВА; ІСУС ХРИСТОС).

Грецьке «Кіріос». Це грецьке слово є прикметником, що означає «такий, який посідає силу (кı́рос) чи владу», але також може виступати в ролі іменника. Це слово використовується в усіх книгах Грецьких Писань, крім листа Павла до Тита і листів Івана. Воно є відповідником єврейського слова Адо́н. Ісус Христос, як створений Богом Син і Слуга, слушно називав свого Батька і Бога (Ів 20:17) «Господом» (Адона́й чи Кı́ріос), адже Бог має більшу силу та владу і є його Головою (Мт 11:25; 1Кр 11:3). Оскільки Ісус був звеличений і сидить праворуч від свого Батька, його названо «Паном над панами». Цей титул вказує на те, що своїм становищем він перевершує всіх, окрім свого Батька, Всемогутнього Бога (Об 17:14; 19:15, 16; пор. 1Кр 15:27, 28).

Вживається замість Божого імені. В II або III ст. н. е. переписувачі Септуагінти, грецького перекладу Єврейських Писань, замінили Боже ім’я, Єгова, словами Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог). Цей підхід був використаний в інших перекладах Біблії, таких, як латинська Вульгата, «Переклад Дуея» (переклад Вульгати англійською), «Біблія короля Якова», а також у багатьох сучасних перекладах. Боже ім’я в них було замінено словами «Бог» або «Господь». У деяких англійських та українських перекладах ці слова набрані великими літерами або іншим шрифтом, щоб показати місця, де вони заміняють тетраграму, тобто ім’я Єгова.

Комітет перекладачів, який працював над «Американським стандартним перекладом» (виданий в 1901 р.) у передмові пояснив, чому відійшов від цієї традиції: «Після ретельного аналізу перекладачі дійшли одностайного висновку, що юдейський забобон, згідно з яким Боже Ім’я надто святе, щоб його вимовляти, більше не повинен впливати на англійський чи будь-який інший переклад Старого Завіту. І, на щастя, численні сучасні переклади, здійснені місіонерами, не підпали під вплив цього забобону... Це особисте ім’я [Єгова], що має тісний зв’язок з багатьма священними поняттями, нарешті зайняло у святому тексті місце, на яке воно має незаперечне право».

Багато перекладів, які були видані з того часу (An, JB [англійський і французький відповідно], NC, BC [іспанські] та інші), послідовно передають тетраграму як «Ягве».

Стаття ЄГОВА (У Грецьких Писаннях) містить докази того, що Боже ім’я, Єгова, вживалось в оригіналах Грецьких Писань, від Матвія до Об’явлення. З огляду на це в «Перекладі нового світу», який цитується в цій праці, Боже ім’я було відновлене в Грецьких Писаннях, де воно вживається 237 разів. Боже ім’я відновили також і в інших перекладах, особливо в перекладах Грецьких Писань єврейською мовою.

Стосовно відновлення Божого імені Комітет перекладу Біблії нового світу зазначає: «Щоб визначити, в яких місцях Боже ім’я було замінено грецькими словами Κύριος і θεός, ми встановили, де в Грецьких Писаннях цитуються вірші, уривки і фрази з Єврейських Писань, а потім перевірили, чи в цих місцях у Єврейських Писаннях вживається ім’я Бога. Так ми з’ясували, кого саме названо титулами Кı́ріос і Тео́с і як їх потрібно перекладати». Далі Комітет пояснює: «Щоб не вийти за рамки перекладацької праці і не стати тлумачами, ми з великою обачністю підходили до вживання Божого імені в Християнських Грецьких Писаннях, завжди ретельно звіряючи текст з Єврейськими Писаннями. Крім того, ми шукали підтверджень вживання Божого імені у єврейських перекладах Грецьких Писань». Такі підтвердження у перекладах на єврейську були знайдені для всіх 237 місць, в яких Комітет перекладу Біблії нового світу відновив Боже ім’я в основному тексті перекладу. (Див. ГП, додаток 2; NW, додаток 1D.)

Єврейські слова «Адон» і «Адонай». Слово адо́н вживається в Єврейський Писаннях 334 рази. Воно передає думку про володіння чимось або головування над кимось і вживається стосовно Бога та людей. Форма множини цього слова, адонı́м, інколи просто вказує на те, що йдеться про кількох осіб, і перекладається як «господарі» або «пани» (Пс 136:3; Іс 26:13). У деяких місцях форма множини вказує на вищість або велич Бога чи людини (Пс 8:1; Бт 39:2), і в таких випадках займенники та прикметники, які стосуються цього слова, вживаються в однині (Пс 45:11; 147:5). Інколи це слово стоїть у множині два рази підряд, щоб протиставити Єгову (форма множини вказує на його вищість) іншим численним панам (Пв 10:17; Пс 136:3; пор. 1Кр 8:5, 6).

У Біблії титули Адо́н і Адонı́м вживаються стосовно Єгови 25 разів. У дев’яти місцях у масоретському тексті перед словом Адо́н стоїть означений артикль га, який вказує на те, що титул стосується Єгови (Вх 23:17; 34:23; Іс 1:24; 3:1; 10:16, 33; 19:4; Мих 4:13; Мл 3:1). В шести місцях, де слово Адо́н використовується без означеного артикля і стосується Єгови, воно описує його як Господа (Власника) землі, що виключає будь-яку двозначність (ІсН 3:11, 13; Пс 97:5; 114:7; Зх 4:14; 6:5). В десяти випадках, коли щодо Єгови вживається титул Адонı́м, зрозуміти, що мова йде про Бога, допомагає близький контекст (Пв 10:17; Не 8:10; 10:29; Пс 8:1, 9; 135:5; 136:3; 147:5; Іс 51:22; Ос 12:14).

Закінчення ай, що додається до єврейського слова адо́н, утворює іншу форму множини, яка вказує на вищість. Коли Адона́й вживається без додаткового суфікса, воно завжди стосується Єгови і вказує на те, що він є Всевладним Господом. Згідно з однією енциклопедією, «така форма слова підкреслює силу і верховну владу Ягве як “Господа”» (The International Standard Bible Encyclopedia. 1986. Vol. 3. P. 157). Використовуючи це слово щодо Бога, люди покірно визнають цей незаперечний факт (Бт 15:2, 8; Пв 3:24; ІсН 7:7).

Очевидно, на початку нашої ери юдейські рабини почали вважати, що Боже ім’я, ЙГВГ, надто святе, аби його вимовляти. Тому, читаючи Писання вголос, вони замінювали його словом Адона́й (інколи Елогı́м). Соферими, або переписувачі, перестали не лише вимовляти, а й писати Боже ім’я і у своїх копіях Писань 134 рази (133 у Biblia Hebraica Stuttgartensia) замінили його словом Адона́й. Приблизно з V по IX ст. н. е. текст Писань переписували масорети, які робили це дуже ретельно. Вони виявили зміни в тексті, зроблені соферимами, і зазначили їх в масорі (примітках до тексту), тому сьогодні всі 134 зміни відомі. (Перелік змін міститься в NW, в додатку 1B.) З огляду на це можна стверджувати, що слово Адона́й вживається в оригінальному тексті лише 306 разів.

Титул Адона́й використовували переважно пророки, найчастіше Єзекіїль. Здебільшого він використовував поєднання цього титулу з Божим іменем, Адона́й Йегвı́, тобто «Всевладний Господь Єгова». Інше поєднання титулів, Адона́й Йегвı́ цевао́т, тобто «Всевладний Господь Єгова, Бог військ», вживається 16 разів: 14 разів у книгах Ісаї та Єремії і двічі — в інших місцях (Пс 69:6; Ам 9:5). Цей титул показує, що Єгова має силу і рішуче налаштований не тільки помститися за свій пригноблений народ, але й покарати його за невірність.