Погляд Біблії

Яким повинен бути погляд християн на месу?

ВІДДАНІ католики погоджуються з папою Іоанном Павлом II, який, за словами газети «Нью-Йорк таймс», недавно «підтвердив, що в очах церкви католик, котрий пропускає месу, вчиняє гріх». Що таке меса? Чи церква й Біблія сходяться у цьому питанні?

У книжці «Речі, про які запитують католиків» (англ.) католицький священик Мартін Дж. Скотт подає наступне визначення меси: «Меса — це безкровна жертва Тіла й Крові Христа. Голгофа була кривавою жертвою Христа. Меса, по суті, є такою самою жертвою, як і та, що її Ісус приніс на хресті. І це не образний вислів, не метафора і не перебільшення». Він також зазначає: «Вважається, що меса складає на наші вівтарі Сина Божого й приносить Його в жертву Богу».

Чи меса узгоджується з Біблією?

Щирі католики думають, що меса ґрунтується на Біблійних вченнях. На доказ цього вони наводять Ісусові слова, які він промовив на загальновідомій Тайній Вечері. Після того як Ісус подав хліб і вино своїм апостолам, він сказав стосовно хліба: «То єсть тіло моє». А стосовно вина: «То єсть кровь моя» (Матвія 26:26—28, Бачинський). Католики вважають, що, коли Ісус промовив ці слова, він фактично перетворив хліб і вино на своє тіло й кров. Однак «Нова католицька енциклопедія» 1967 року (англ.) застерігає: «Ми не повинні надто буквально сприймати слова: «То єсть тіло моє» чи «То єсть кровь моя». (...) Тому що у таких висловах, як «жниво єсть конец світа» (Матвія 13:39, Бач.) або «Я єсмь правдива винна лоза» (Івана 15:1, Бач.), [дієслово «бути»] просто означає зображати щось або представляти когось». Отже, навіть ця авторитетна енциклопедія зазначає, що форма вислову в Матвія 26:26—28 не є доказом того, що на Тайній Вечері хліб і вино були перетворені на Ісусове буквальне тіло й кров.

Дехто може пригадати, як Ісус одного разу сказав: «Я єсмь хліб жизни, котрый зійшов з неба. (...) Хто їсть моє тіло, и пьє мою кровь, той має жизнь вічну» (Івана 6:51, 54, Бач.). Деякі з тих, хто слухав Ісуса, сприйняли його слова буквально й були шоковані (Івана 6:60, Хом.). Але ми можемо запитати: «Чи Ісус тоді перетворив своє тіло на хліб?» Звичайно, ні! Він говорив образно. Ісус порівняв себе з хлібом, бо завдяки своїй жертві він мав дати людству життя. В Івана 6:35, 40 чітко показано, що їда й пиття повинні здійснюватися через вияв віри в Ісуса Христа.

Оскільки меса є головним ритуалом католицької церкви, можна сподіватися, що Писання підтримуватимуть його. Але це не так. «Католицька енциклопедія» 1913 року (англ.) пояснила чому: «Основне джерело нашої доктрини... то традиція, яка з давніх часів проголошує вмилостивляючу [благальну] цінність Жертовної Меси». Так, римсько-католицьке вчення про месу ґрунтується на традиції, а не на Біблії.

Хоч би як щиро хтось дотримувався цього звичаю, традиція, котра суперечить Біблії, неприйнятна для Бога. Ісус докорив релігійним провідникам свого часу: «Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу» (Матвія 15:6, Хом.). Оскільки Ісус цінував Боже Слово, дослідімо вчення щодо меси з погляду Святого Письма.

Христове жертвоприношення — як часто?

Католицька церква навчає, що кожного разу, коли відправляється меса, Ісус приносить себе у жертву. Однак вона обстоює думку, що він насправді не вмирає і ця жертва є безкровною. Чи Біблія підтримує такий погляд? Зверніть увагу на слова в Євреїв 10:12, 14, (Бач.): «[Ісус] приніс одну жертву за гріхи й сидить всегда по правиці Бога. Бо одным приношенєм на всегда привів до совершенности посвяченых».

Проте щирий католик може заперечити: «Чи не повинен Ісус жертвувати себе часто? Ми всі грішимо багато разів». Біблійна відповідь міститься в Євреїв 9:25, 26 (Хом.): «Не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву. (...) Він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою». Зауважте, що Христос не повинен ‘приносити себе багато разів у жертву’. У Римлян 5:19 (Хом.) апостол Павло пояснює чому: «Через непослух одного чоловіка [Адама] багато людей стали грішниками, так через послух одного [Ісуса] багато людей стане праведними». Через Адамів єдиний акт непослуху всі ми стали підвладні смерті, а єдиний акт покути Ісуса уможливив для тих, хто виявляє віру в цю жертву, прощення гріхів тепер і вічне життя в майбутньому.

Яке має значення, чи Ісус один раз приніс себе у жертву, чи він робить це часто? Це питання пов’язане з тим, наскільки ми усвідомлюємо цінність Ісусової жертви. Адже вона є найбільшим даром, який будь-коли давали,— даром настільки дорогоцінним і досконалим, що ніколи не треба буде його повторювати.

Звичайно, те, що Ісус приніс себе у жертву, є подією, яку варто пам’ятати. Але існує різниця між тим, щоб пам’ятати цю подію, і тим, щоб повторювати цю церемонію. Наприклад, подружжя, яке святкує річницю свого весілля, може згадувати день одруження, не повторюючи церемонії. Щороку Свідки Єгови відзначають річницю Ісусової смерті. Вони роблять це так, як наказав Ісус,— «на спомин» про нього, а не жертвуючи його (Луки 22:19, Хом.). До того ж протягом року ці християни намагаються розвивати близькі стосунки з Богом Єговою через Ісуса Христа, узгоджуючи своє життя, вчинки й погляди зі Святим Письмом.

Для того щоб зробити це, їм часто необхідно змінити спосіб мислення. Але Свідки радіють, усвідомлюючи, що коли вони вірно і віддано підтримуватимуть вчення з Божого Слова замість людських традицій, то отримають благословення. І, коли вони виявлятимуть віру в жертовну кров Ісуса, яку він пролив раз і назавжди майже дві тисячі років тому, вона очистить їх від усякого гріха (1 Івана 1:8, 9, Хом.).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Меса св. Гілеса (фрагмент).

[Відомості про джерело]

Erich Lessing/Art Resource, NY