Праведність — не через усні традиції

«Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне» (МАТВІЯ 5:20).

 1, 2. Що сталось саме перед Ісусовою Нагірною проповіддю?

ІСУС перебув цілу ніч на горі, під зоряним небом. Нічну тишу переривало шелестіння нічних тварин у кущах. Хвильки плескали об берег Галілейського моря на сході. Але Ісус мабуть дуже мало усвідомлював таку спокійну, заспокоюючу красу. Він перебув цілу ніч на молитві до Свого небесного Отця, Єгови. Йому було потрібне керівництво Його Отця. Це буде критичний день.

² На сході почало світати. Пташки розлітались і цвірінькали. Легенький вітрець похитував дикими квітами. Як перші промені сонця появлялись над обрієм, Ісус скликав Своїх учнів і з-поміж них вибрав 12 бути Його апостолами. Тоді, разом з Ними, Він почав сходити додолу. Люди вже товпились з Галілеї, Тіра, Сидона, Іудеї й Єрусалима. Вони приходили, щоб зцілитись з їхніх хвороб. З Ісуса випромінювалась сила Єгови, як Він доторкався до людей й зцілив їх. Люди також збирались, щоб почути Його слова, які успокоювали душу як той болезаспокійливий бальзам (Матвія 4:25; Луки 6:12​-19).

 3. На що учні й натовп чекали, коли Ісус почав промовляти?

³ Рабини, які навчали народ формально, як звичайно сідали й цього особливого весняного ранку 31 року н. е., Ісус теж сів, очевидно на вищій рівнині схилу гори. Коли учні й народ побачили Його, то усвідомили, що їм готувалось щось спеціального, і зібрались довкола Ісуса сподіваючись почути щось нового. Ісус почав промовляти, і присутні сподівались цього; коли Він закінчив якийсь час пізніше, то народ дуже дивувався почутим. Давайте, довідаємось чому (Матвія 7:28).

Два роди праведності

 4. (а) Яких два роди праведності обговорювалось? (б) Яка була ціль усних традицій, і чи вона здійснилась?

⁴ В його Нагірній проповіді, записаній в Євангелії від Матвія 5:1—7:29 і в Євангелії від Луки 6:17​-49, Ісус провів гостру протилежність між двома класами: книжниками й фарисеями та звичайними людьми, яких вони гнобили. Він говорив про два роди праведності,— праведність лицемірних фарисеїв і правдиву праведність Божу (Матвія 5:6, 20). Фарисейська праведність укорінювалась на усних традиціях. Ці традиції започаткувались у другому столітті до н. е. як «огорожа довкола Закону», щоб охороняти його від вторгнення еллінізму (грецької культури). Згодом ці традиції вважались бути частиною Закону. Книжники навіть давали перевагу усним традиціям над писаним Законом. Тому-то, у Мішні каже так: «Суворіше треба додержуватись слів книжників [їхніх усних традицій] ніж слів писаного Закону». Отже, замість бути «огорожою довкола Закону» щоб охороняти його, їхні традиції послабляли Закон і робили його недійсним, так як Ісус сказав: «Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання» (Марка 7:5​-9; Матвія 15:1​-9).

 5. (а) Яке було становище звичайних людей, які приходили слухати Ісуса, і як книжники та фарисеї дивились на них? (б) Чому усні традиції стали таким тягарем працюючим чоловікам?

⁵ Духовно виснажні звичайні люди, які товпились, щоб вислухати Ісуса, були «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Зухвало книжники й фарисеї ставились до них з презирством, називаючи їх ‛ам-га·’аʹрец (люди землі), зневажаючи їх бути неосвіченими, проклятими грішниками негідні воскресіння, тому що не додержувались усних традицій. До Ісусового часу цих традицій вже було так багато, що вони стали гнобливою драговиною надмірного формалізму — такий обтяжений час марнуючими церемонійними ритуалами — що жодна людина не могла додержуватись їх. Не дивно, що Ісус оголосив ці традиції недійсними, як «тяжкі тягарі яких кладуть їх на людські рамена» (Матвія 23:4; Івана 7:45​-49).

 6. Чому народ дуже здивувався з Ісусових початкових слів, і яку зміну це натякало для Його учнів і для книжників та фарисеїв?

⁶ Отже, коли Ісус сів на схилі гори, до Нього наблизились Його учні й духовно спрагнені люди. Вони мабуть дуже здивувались Його початковими словами. «Щасливі вбогі, щасливі голодні, щасливі, ті що плачуть, щасливі зненавиджені». Але хто ж може бути щасливий, коли він бідний, голодний, плаче, або його ненавидять? Ісус оголосив горе заможним, нагодованим, веселим, і тим про яких добре говорять! (Луки 6:20​-26). У тих кількох словах, Ісус повністю змінив усі їхні звичаї й прийнятну норму. Ісус пізніше говорив про цю драматичну зміну позиції так: «Кожен, хто підноситься,— буде понижений, хто ж понижається,— той піднесеться» (Луки 18:9​-14).

 7. Як Ісусові початкові слова мабуть вплинули на духовно спрагнених людей, які слухали Ісуса?

⁷ У протилежності самозадоволеним книжникам і фарисеям, присутні перед Ісусом того ранку усвідомлювали їхній жалюгідний духовний стан. Вони мабуть дуже підбадьорились Ісусовими початковими словами: «Щасливі ті що усвідомлюють їхню духовну потребу, тому що царство небесне належить до них». І як вони підбадьорились на духа, коли Він додав: «Щасливі ті що голодують і прагнуть праведності, бо будуть наповнені!» (Матвія 5:3, 6, НС; Івана 6:35; Об’явлення 7:16, 17). Наповнені праведністю, так, але не фарисейською.

«Праведність перед людьми» не все що є потрібне

 8. Чому декотрі бажали знати, як їхня праведність може бути ряснішою від праведності книжників і фарисеїв, однак чому це мусить бути так?

⁸ «Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв,— сказав Ісус,— то не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 5:17​-20; дивіться Марка 2:23​-28; 3:1​-6; 7:1​-13). Декотрі з присутніх мабуть подумали: «Більш праведні ніж фарисеї? Таж вони постять і моляться, віддають десятину та милостиню і ціле своє життя досліджують Закон. Як же наша праведність може перевершувати їхню?» Але наша праведність мусила бути рясніша. Люди мабуть дуже поважали фарисеїв, але не Бог. Іншого разу Ісус сказав тим фарисеям: «Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота» (Луки 16:15).

 9-11. (а) З якої причини книжники й фарисеї вірили, що матимуть праведне становище перед Богом? (б) З якої другої причини вони сподівались здобути праведність? (в) З якої третьої причини вони шукали праведності, і що апостол Павло каже осуджувало їх?

⁹ Рабини вигадували свої власні правила для здобуття праведності. Одно з цих було достоїнство через походження від Авраама: «Учні Авраама, отця нашого, насолоджуються цим світом і успадкують майбутній» (Мішна). Опираючись проти цієї традиції, Іван Хреститель перестеріг фарисеїв, які приходили до нього: «Учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама [наче це все, що було потрібне]». (Матвія 3:7​-9; також дивіться Івана 8:33, 39).

¹⁰ Другий спосіб набуття праведності, вони казали, був даванням милостинь. Ця традиція знаходиться в двох апокрифічних книгах писаних відданими євреями протягом другого століття до н. е. Одна заява знаходиться в Товіті і каже: «Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає» (12:9, Хоменко). Книга Сірах (Екклезіястика) погоджується з цим і каже: «Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає» (3:30, Хоменко).

¹¹ Третій спосіб яким вони шукали праведності було виконанням вимог Закону. Усною традицією навчали, що коли більшість діл людини були праведні, то вона спасеться. Суд «залежний від надмірностей діл, будь-то добрих чи лукавих» (Мішна). Щоб здобути сприятливого суду вони турбувались «досягненням достоїнств які переважають гріхи». Коли б добрі діла людини перевищили погані одним, то вона спасеться — немов Бог тримає рахунок дрібних діяльностей людини, а тоді судить її по них! (Матвія 23:23, 24). Павло висловив правильний погляд цього, кажучи: «Жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним,— Законом бо гріх пізнається» (Римлян 3:20). Дійсно, праведність християнина мусить бути рясніша від праведності книжників і фарисеїв!

«Ви чули, що було сказано»

12. (а) Яким інакшим способом Ісус цитував з Святого єврейського Письма в Його Нагірній проповіді, і чому? (б) Що ми навчаємось з шостого «сказаного»?

¹² Коли Ісус цитував з Святого єврейського Письма, то сказав: «Написано» (Матвія 4:4, 7, 10). Але шість разів у Нагірній проповіді, Він уносив вислови, які здавалось походили з Святого єврейського Письма, так: «Сказано» (Матвія 5:21, 27, 31, 33, 38, 43). Чому? Тому що звертався до Святого Письма так як його тлумачено в світлі фарисейських традицій, які суперечать Божим наказам (Повторення Закону 4:2; Матвія 15:3). Це стає очевидним з Ісусової шостої й останньої довідки цієї серії: «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». Але в Мойсеєвому Законі ніде не каже, щоб «ненавидіти свого ворога». Книжники й фарисеї придумали це. Це було їхнє тлумачення Закону, щоб любити вашого ближнього — єврейського, а нікого іншого.

13. Як Ісус перестерігає, що навіть спочатку поведінка може довести до дійсного душогубства?

¹³ Зверніть увагу на першу заяву цієї серії з шістьох. Ісус сказав: «Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові» (Матвія 5:21, 22). Гнів у серці може довести до лайки, а лайка звідти до осудливого суду, і зрештою навіть до душогубства. Затяжний гнів, який живиться в серці, може бути людині смертельний: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб» (1 Івана 3:15).

14. Як Ісус радить, щоб ми навіть не вступали на дорогу до статевої розпусти?

¹⁴ Ісус тоді каже: «Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвія 5:27, 28). Певно, що ви не хочете чинити статевої розпусти? Якщо так, то навіть не вступайте на ту дорогу думками про неї. Стережіть своє серце, в якому така поведінка знаходить своє джерело (Приповістей 4:23; Матвія 15:18, 19). В Якова 1:14, 15 перестерігає: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть». Люди деколи кажуть: «Не починайте діла якого не можете докінчити». Але в цьому разі можна сказати: «Не починайте діла, якого не можете зупинити». Декотрі, які доказались вірними навіть під погрозою смерті перед командою розстрілу, пізніше поступились перед підступною приманкою статевої неморальності.

15. Як Ісусова позиція в справі розлучення була зовсім інакшою від позиції усних традицій євреїв?

¹⁵ Ісус тепер оголошує Свою третю заяву, кажучи: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться [тобто розлученою, не через статеву розпусту], той чинить перелюб» (Матвія 5:31, 32). Декотрі євреї поводились зрадницько з їхніми дружинами й розлучувались з найдрібніших причин» (Малахії 2:13​-16; Матвія 19:3​-9). Усні традиції дозволяли чоловікові розлучуватись з його дружиною «навіть коли б вона зіпсувала якусь страву» або «коли б він знайшов іншу вродливішу від неї» (Мішна).

16. Через яку єврейську практику клятва не мала значення, і яку позицію Ісус узяв у цій справі?

¹⁶ У тому ж дусі Ісус продовжує: «Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво... А Я вам кажу не клястися зовсім». Євреї зловживали присяганням і присягались у дрібницях яких не виконували. Але Ісус сказав: «Не кляніться зовсім... Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні». Його правило легкозрозуміле. Завжди говоріть правду, і не буде потрібно гарантувати ваше слово клятвою. Клятва це для важливих справ. (Матвія 5:33​-37; порівняйте 23:16​-22).

17. Який кращий спосіб Ісус навчав ніж «око за око й зуб за зуба»?

¹⁷ Ісус тоді каже: «Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою,— підстав йому й другу» (Матвія 5:38​-42). Ісус не мав на думці удар з наміром пошкодити, але образний ляпас тильною поверхнею руки. Не принижуйте себе обміном образ. Не відплачуйте злом за зло. Краще, відплачуйте добром і таким чином «перемагайте зло добром» (Римлян 12:17​-21).

18. (а) Як євреї змінювали закон про любов ближнього, і як Ісус протидіяв цьому? (б) Як Ісус відповів одному адвокатові, який не хотів повністю застосовувати цей закон відносно «ближнього»?

¹⁸ У шостому й останньому прикладі, Ісус ясно показує як рабинська традиція послабляла Мойсеїв Закон: «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає» (Матвія 5:43, 44). Писаний Мойсеїв Закон не обмежував любові: «Будеш любити ближнього свого, як самого себе» (Левит 19:18). Це фарисеї не обходили цього наказу, і щоб виправдатись обмежували слово «ближній» тільки до тих, які додержувались традицій. Тому-то коли Ісус пізніше згадав одному адвокатові цей наказ, щоб «любити ближнього свого як самого себе», то чоловік ухилявся від суті його вислову кажучи: «А хто то мій ближній?» Ісус відповів притчею про милосердного самарянина — робіть себе ближнім тим людям яким ви потрібні (Луки 10:25​-37).

19. Який приклад Єгови відносно лукавих Ісус пропонує нам наслідувати?

¹⁹ Продовжуючи Свою проповідь, Ісус оголосив, що «Бог показував любов лукавим. Він наказує сонцю сходити й дощу падати на них». Немає достоїнства любити тільки тих, які вас люблять. Лукаві те саме роблять. У цьому немає причини на нагороду. Докажіть себе синами Божими. Будьте такими, як Бог. Зробіть себе ближніми всім людям. Любіть ближнього вашого. І таким чином «будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Матвія 5:45​-48). Яка ж висока норма, щоб добиватись її! І яка ж недостатня праведність книжників і фарисеїв!

20. Замість відкидати Мойсеїв Закон, як Ісус, зміцнив його вплив?

²⁰ Коли Ісус згадував частини Закону й додав, «А Я вам кажу», то не відкидав Мойсеєвого Закону й не заступав його чимсь іншим. Ні, Він тільки зміцнив силу того Закону виявляючи його дух. Вищий братерський закон судить затяжну злу волю бути таким самим як душогубство. Вищий закон непорочності осуджує похітливі думки бути розпустою. Вищий закон про шлюб відкидає легковажне розлучення, яке доводить до перелюбного новоодруження. Вищий закон правди показує непотрібність повторних клятв. Вищий закон лагідності відвертає відплату. Вищий закон любові вимагає безмежної богобоязливої любові.

21. Що Ісусові зауваження виявляють про рабинське самовдоволення, і що іншого слухаючі ще навчаться?

²¹ Як глибоко такі нечувані напучування вплинули на присутніх, які слухали їх перший раз! Яким зовсім нічого не вартим доказалось лицемірне себелюбство з додержування рабинських традицій! Як Ісус продовжує Свою Нагірну проповідь, то присутні, спрагнені Божої праведності, навчаться точно як здобути її, так як наступна стаття покаже.

Запитання для пройденого

◻ Чому євреї придумали усні традиції?

◻ Яку драматичну зміну Ісус згадав відносно книжників та фарисеїв і звичайних людей?

◻ Як книжники й фарисеї сподівались здобути праведного становища перед Богом?

◻ Яким способом Ісус каже, щоб уникати перелюбу й порушення подружньої вірності?

◻ Виявивши правдивий дух Мойсеєвого Закону, які вищі рівні Ісус заснував?