Наслідуймо їхню віру

Він вчився на власних помилках

ЙОНА хотів би не чути тих моторошних звуків. Шалений вітер свистів між корабельними тросами, величезні хвилі зі страшним гуркотом розбивалися об борти корабля, на якому рипіла і стогнала кожна дошка. Але найбільше Йону лякали крики моряків, капітана й команди, які з усіх сил намагались утримати корабель на плаву. Його жахала думка, що ті люди ось-ось загинуть — і все через нього!

Чому Йона потрапив у таку жахливу ситуацію? Він повівся так, що це не сподобалось його Богу, Єгові. Що ж він зробив? Чи міг Йона сподіватися Божого прощення? Ми багато чого навчимось, розглянувши відповіді на ці запитання. Наприклад, з історії Йони ми дізна́ємось, що хибні кроки роблять навіть люди, котрі мають сильну віру, і що все можна виправити.

Пророк з Галілеї

Коли люди чують про Йону, то здебільшого згадують його негативні риси — неслухняність і впертість. Але чи це все, що про нього можна сказати? Зауважте, Йона став пророком, оскільки його вибрав Єгова. Бог не доручив би Йоні такого відповідального завдання, якби він був невірним чи неправедним.

З 2 Царів 14:25 ми дещо дізнаємось про походження Йони. Він народився у Ґат-Гахефері, розташованому за чотири кілометри від Назарета, в якому пізніше, через вісім століть, виростав Ісус Христосa. Йона служив під час правління Єровоама II, царя десятиплемінного царства Ізраїль. Вже давно минули часи пророка Іллі та його наступника, Єлисея, який помер ще за днів царювання Єровоамового батька. Цими пророками Єгова послуговувався, щоб викоренити серед свого народу поклоніння Ваалу. Але ізраїльтяни все одно продовжували грішити. Державою знову правив цар, який «робив... зло в Господніх очах» (2 Царів 14:24). Тож служіння Йони було не таким вже й легким і приємним. Однак він витривало його виконував.

Одного дня в житті Йони сталася велика зміна. Єгова доручив пророку завдання, яке здалось йому надзвичайно складним. У чому ж воно полягало?

«Устань, іди до Ніневії»

Єгова сказав Йоні: «Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє» (Йони 1:2). Неважко зрозуміти, чому це доручення здавалося Йоні непосильним. Ніневія лежала за 800 кілометрів на схід від Ізраїлю, і піша подорож туди могла тривати цілий місяць. Однак це була не найскладніша частина завдання. У Ніневії Йона мав проголошувати присуди Єгови ассирійцям, відомим своєю брутальністю і жорстокістю. Якщо звістку Йони неохоче слухав навіть Божий народ, то чого він міг сподіватися від цих поган? Як міг один-єдиний слуга Єгови успішно виконати це доручення у величезній Ніневії, котру з часом стали називати «містом... кровожерним»? (Наума 3:1, 7).

Ми не знаємо, з’являлись в Йони такі думки чи ні, проте ми знаємо, що він утік. Єгова звелів йому йти на схід, а Йона вирушив якнайдалі на захід. Він подався до портового міста Яфи і сів там на корабель, котрий плив до Таршішу. Згідно з припущеннями деяких вчених, Таршіш лежав на території сучасної Іспанії. Якщо це так, то Йона прямував за 3500 кілометрів від Ніневії. Така подорож до протилежного кінця Великого моря, як тоді називали Середземне море, могла тривати аж цілий рік. Але Йону нічого не зупиняло — тільки б втекти від доручення Єгови.

Чи це означає, що Йона був боягузом? Не поспішаймо робити такий висновок. Як ми побачимо, Йона згодом виявив неабияку мужність. Проте він, як і всі ми, був недосконалою людиною та боровся з багатьма слабкостями (Псалом 51:7). А кому з нас не доводилось долати страх?

Іноді нам здається, що слухатись певних Божих вимог надто важко, а то й неможливо. Це може стосуватись даного християнам наказу проповідувати добру новину про Боже Царство (Матвія 24:14). Трапляється, ми забуваємо важливу істину, про яку говорив Ісус: «Для Бога можливе все» (Марка 10:27). Мабуть, у такі хвилини ми добре розуміємо почуття Йони. До чого ж призвела його втеча?

Єгова виправляє свого неслухняного пророка

Уявімо собі, як Йона сідає на корабель, очевидно, фінікійське торгове судно. Він спостерігає за капітаном і командою, які здійснюють останні приготування перед виходом у море. Корабель відпливає, берег повільно віддаляється і зрештою зникає з поля зору. Йона заспокоюється, і йому здається, що він утік від небезпеки, якої так боявся. Аж раптом починається шторм.

Сильний вітер розбурхує море з несамовитою лютістю. Він здіймає хвилі, які можуть перекинути навіть сучасний лайнер. Скільки протримається дерев’яний вітрильник, який наче іграшку носить між гігантських хвиль? Згодом Йона написав: «Господь кинув сильного вітра на море». Важко сказати, чи Йона усвідомлював це під час тої бурі. Він чув, як моряки кликали до різних богів, і розумів, що це не допоможе. Як сказав Йона, люди «вже думали, що корабель буде розбитий» (Йони 1:4; Левит 19:4). Однак пророк не наважувався молитись до Бога, від якого тікав.

Йона бачив, що нічого не може зробити, тож спустився у трюм, ліг на підлогу і міцно заснувb. Там його знайшов капітан корабля. Розбудивши Йону, він почав благати, щоб той молився до свого бога, як і решта людей. Моряки були переконані, що бурю спричинили надприродні сили, і стали кидати жеребок, аби зрозуміти, хто винен у цьому лиху. Серце Йони завмирало щоразу, коли під час жеребкування відсівалась одна людина за іншою. Невдовзі все з’ясувалося. Єгова скерував жереб на Йону, аби показати, що спричинив бурю саме через нього (Йони 1:5—7).

Йона усе розповів морякам. Він зізнався, що є служителем Всемогутнього Бога Єгови, від якого тікає і якого образив, і що саме тому всі вони опинились у смертельній небезпеці. Чоловіки були приголомшені, і Йона бачив у їхніх очах страх. Вони спитали його, що з ним зробити, аби врятувати себе і корабель. Йона, мабуть, здригався від однієї думки, що його вкинуть у розбурхане холодне море. Але хіба він може приректи на смерть усіх цих чоловіків, знаючи, що міг би їх спасти! Отже Йона сказав: «Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас» (Йони 1:12).

Не схоже, що таке міг промовити боягуз. Як же, мабуть, зігріла серце Єгови Йонина мужність та саможертовність перед лицем небезпеки! Цей чоловік виявив справжню віру. Ми можемо наслідувати приклад Йони, ставлячи благополуччя інших вище власного (Івана 13:34, 35). Чи готові ми пожертвувати собою, щоб допомогти комусь, хто потребує фізичної, емоційної або духовної підтримки? Якщо так, то це дуже тішить Єгову.

Слова Йони, очевидно, зворушили й моряків, адже вони спочатку відмовились зробити те, що він їм сказав. Чоловіки з усіх сил намагалися втримати корабель на плаву. Але шторм ставав дедалі лютішим, і зрештою вони зрозуміли, що не мають вибору. Благаючи Йониного Бога, Єгову, про милосердя, вони викинули Йону за борт (Йони 1:13—15).

Порятунок Йони

Йона опинився серед величезних хвиль, піни та бризок і бачив, як корабель швидко віддаляється від нього. Спочатку він, можливо, боровся зі стихією. Але потім могутні хвилі накрили Йону, і його потягнуло на дно. Опускаючись нижче й нижче, він втрачав останню надію.

Пізніше Йона описав, як тоді почувався. В уяві проминали картини його життя. Йона з сумом думав, що вже ніколи не побачить прекрасного храму Єгови в Єрусалимі. Він мав відчуття, що сходить до найнижчих глибин моря, до самого підніжжя гір, де його обплутають водорості. Здавалося, морське дно стане його могильною ямою (Йони 2:3—7, Кул.).

Аж ось він помітив, як на нього рухається щось велике і темне. Невиразні обриси ставали дедалі чіткішими. Перед Йоною розкрилася безодня гігантської пащі і поглинула його.

Мабуть, це кінець! Однак, на здивування Йони, він був живий. Він не задихнувся і не зазнав жодної іншої шкоди, хоча місце, в яке він потрапив, могло стати його могилою. Потроху Йону почало охоплювати благоговіння. Безумовно, це Єгова, його Бог, «призначив... велику рибу, щоб вона проковтнула Йону»c (Йони 2:1).

Йона опинився у повній темряві, і йому здалося, що хвилини тягнуться, наче години. Він трохи заспокоївся і почав молитись до Єгови. Ця молитва, яку записано в другому розділі книги Йони, багато чого розкриває про нього. Вона показує, що Йона добре знав Писання, оскільки часто посилався на Псалми. Вона також свідчить про цінну рису Йони — вдячність. Він завершив молитву словами: «Голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння — у Господа!» (Йони 2:10).

Йона зрозумів, що Єгова може врятувати будь-кого, будь-де і за будь-яких обставин. Бог знайшов свого збентеженого служителя навіть «в середині цієї риби» та врятував його (Йони 2:1). Тільки завдяки Єгові людина могла протягом трьох днів та трьох ночей залишатися живою і здоровою в череві величезної риби. Отже нам ніколи не варто забувати, що Єгова є Богом, «в руці якого [наше] дихання» (Даниїла 5:23, Хом.). Ми завдячуємо йому кожним подихом і кожною хвилиною свого життя. А чи виявляємо ми Богу свою вдячність? Якщо так, то хіба ми не повинні бути йому слухняними в усьому?

А що сказати про Йону? Чи вдячність Єгові спонукувала його виявляти послух? Так. Через три дні і три ночі риба припливла до берега і «викинула Йону на суходіл» (Йони 2:11). Звичайно, він ще мав з’ясувати, де опинився. Але подумайте, Йоні навіть не довелося плисти самому! Незабаром його вдячність була випробувана. В Йони 3:1, 2 говориться: «Було Господнє слово до Йони вдруге таке: “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі”». Що зробить пророк цього разу?

Він анітрохи не вагався. У Біблії сказано: «Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом» (Йони 3:3). Він послухався Єгову. Без сумніву, Йона навчився з власних помилок. Це також хороший приклад для нас. Усі ми грішимо і багато помиляємось (Римлян 3:23). Але що ми тоді робимо: опускаємо руки чи вчимось на своїх помилках і продовжуємо слухатись Єгову?

Чи Єгова винагородив Йону за його слухняність? Безперечно. Наприклад, Йона довідався про те, що моряки врятувались. Шторм утихомирився відразу після саможертовного вчинку Йони. Тоді ці чоловіки «налякалися... Господа великим страхом». Вони принесли жертву Єгові, а не своїм фальшивим богам (Йони 1:15, 16).

Проте найбільшу нагороду Йона отримає в майбутньому. Ісус порівняв перебування Йони в череві риби з часом, протягом якого він сам перебуватиме в могилі, або шеолі (Матвія 12:38—40). Як же радітиме Йона, коли воскресне і дізнається, що ця подія з його життя стала пророчим образом! (Івана 5:28, 29). Єгова прагне винагородити і вас. Йона вчився на власних помилках, виявляв послух і дух саможертовності. Чи будете ви наслідувати його приклад?

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 29]

Нападки на книгу Йони

▪ Чи події біблійної книги Йони відбувались насправді? З давніх часів багато хто піддавав цю книгу критиці. А в епоху так званої вищої критики записане в ній вважали вигадкою, легендою чи міфом. Автор однієї публікації XIX століття згадував про священика, який пояснював, що оповідь про Йону і велику рибу є своєрідною алегорією. Згідно з його тлумаченням Йона зупинився в заїзді міста Яфи за назвою «Кит». Коли в нього закінчились гроші, власник заїзду його вигнав. Таким чином риба спочатку «проковтнула» Йону, а потім «викинула». Як бачимо, біблійні критики мали сильніше бажання пожерти Йону, ніж та велетенська риба.

Чому книга Йони викликає таку недовіру? Тому що описує чуда. Багато критиків абсолютно переконані — чудес не буває. Але наскільки розсудливий такий погляд? Запитайте себе: «Чи вірю я в те, що говорить самий перший вірш Біблії?» Там сказано: «На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Мільйони мислячих людей по цілому світі погоджуються з цією простою істиною. Проте вона вказує на подію набагато величнішу, ніж будь-яке інше згадане в Біблії чудо.

Лише подумайте: Бог створив безмежне зоряне небо і землю з надзвичайно складними формами життя. Хіба йому важко було спричинити події, описані в книзі Йони? Хіба він не міг викликати бурю? Або змусити велику рибу спочатку проковтнути людину, а потім вивергнути її з себе? Для Творця, який володіє необмеженою силою, це зовсім не складно (Ісаї 40:26).

Іноді дивовижні речі трапляються навіть без Божого втручання. Розповідають, що якось 1758 року в Середземному морі один моряк впав з корабля, і його проковтнула акула. В неї почали стріляти з гармати, і поранена риба вивергнула з себе чоловіка. Його швидко підняли на борт. Виявилося, що він був живий і майже не зазнав ушкоджень. Якщо все так і сталося, ми б назвали цю історію вражаючою, але не сказали б, що це чудо. Тож хіба могутній Творець не міг вчинити щось більш дивовижне?

Скептики кажуть, що ніхто не може перебувати в череві риби три дні і не задихнутися. Але поміркуйте: людина придумала, як наповнювати балони стисненим повітрям і дихати ним під водою протягом довгого часу. Невже Бог не міг використати свою неперевершену силу і мудрість, щоб підтримати життя Йони і забезпечити його киснем на три дні? Як сказав Марії, матері Ісуса, один з ангелів, «для Бога нема неможливої жодної речі» (Луки 1:37, Огієнко).

Які інші докази підтверджують достовірність книги Йони? Пророк детально і реалістично розповідає про події, які відбувались на кораблі. Наприклад, в Йони 1:5 сказано, що моряки викидали речі з судна, аби зробити його легшим. Згідно з повідомленнями стародавніх істориків і навіть рабинським законом, моряки часто робили це під час шторму. Йона також дуже точно описує Ніневію. Про це свідчать історичні документи та археологічні знахідки. А найголовніше, Ісус використав триденне перебування Йони в череві риби як пророчий образ на своє власне перебування в могилі (Матвія 12:38—40). Слова Ісуса найпереконливіше доводять правдивість Йониної оповіді.

«Для Бога нема неможливої жодної речі» (ЛУКИ 1:37, Огієнко)

[Ілюстрація на сторінці 26]

На прохання Йони моряки викинули його в море