Потішайте згорьованих так, як це робив Ісус

ЛАЗАР з Віфанії важко захворів. Його сестри, Марта й Марія, відсилають посланців, щоб повідомити про це Ісуса, свого близького друга. На жаль, через хворобу Лазар помирає. Друзі та сусіди приходять до Марти і Марії, аби «потішити їх після смерті брата» (Івана 11:19). І от Ісус уже наближається до Віфанії. Проаналізуймо те, що він сказав і зробив, прийшовши до своїх згорьованих друзів. З цього ми побачимо, як потішати тих, хто втратив близьку особу.

Ваша присутність — вияв турботи

Щоб добратись до Віфанії, Ісус ішов два дні. Йому довелося перейти річку Йордан і піднятися крутою звивистою дорогою з Єрихона. Марта швидко вийшла на околицю села, щоб зустріти Ісуса. Потім Марія, почувши, що йде Ісус, теж поспішила до нього (Івана 10:40—42; 11:6, 17—20, 28, 29). Сама присутність Ісуса, без сумніву, дуже потішила засмучених сестер.

Подібно й наша присутність є підтримкою для тих, хто в жалобі. Скотт і Лідія через нещасний випадок втратили шестирічного сина Тео. Вони пригадують: «Ми дуже хотіли, щоб біля нас були наші рідні та друзі. Вони приїхали вночі прямо до лікарні». Як друзі потішили цю пару? «У той час ми не потребували слів. Їхня присутність сказала про все — вони турбувалися нами»,— кажуть Скотт і Лідія.

У Біблії сказано, що Ісус, побачивши, як люди плачуть за Лазарем, «глибоко зітхнув», і з його очей «покотилися сльози» (Івана 11:33—35, 38). Ісус плакав у присутності інших і не вважав, що це свідчитиме про його слабкий характер. Ісус проймався болем людей, він усвідомлював, якою гіркою є їхня втрата. Урок для нас — не треба соромитися плакати разом з тими, хто плаче (Римлян 12:15). З іншого боку, не спонукуйте згорьовану особу плакати. Декому легше робити це наодинці.

Слухайте зі співчуттям

Ісус, мабуть, мав багато слів і думок, які могли б потішити Марту та Марію, але він дав змогу говорити їм (Івана 11:20, 21, 32). Коли Ісус заговорив з Мартою, то поставив запитання, а тоді уважно вислухав (Івана 11:25—27).

Якщо ми уважно слухаємо, то показуємо людині, що від щирого серця цікавимося нею. Аби підтримати засмучену особу, треба бути хорошим слухачем. Для цього ми можемо ставити запитання, які спонукуватимуть її виливати нам свої почуття. Однак не нав’язуйте розмову, якщо особа хоче просто помовчати. Можливо, через виснаження вона потребує відпочинку.

Від сильного переживання дехто може заціпеніти і повторювати одне й те саме. Інші дають волю емоціям. Як Марта, так і Марія сказали Ісусу: «Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат» (Івана 11:21, 32). Що зробив Ісус? Він слухав терпеливо і зі співчуттям. Ісус не казав, які почуття в них мають бути. Він, безумовно, розумів, що тих, хто переживає втрату, охоплює сильний біль.

Якщо ви не знаєте, що сказати згорьованій особі, просто запитайте: «Хочеш про це поговорити?» Після цього повністю зосередьтесь на тому, що вона скаже. Вникайте в те, що чуєте, дивіться на співрозмовника і намагайтеся зрозуміти його почуття.

Щоправда, пройнятися почуттями засмученої особи нелегко. «Наш настрій і потреби часто змінювались,— пояснює Лідія.— Бувало, коли нас відвідували, ми плакали і не могли зупинитись. Ми просто хотіли, щоб інші були оптимістичними. Друзі з усіх сил старалися зрозуміти наші почуття».

Ісус був дуже проникливим. Він знав, що кожен має «поразу свою та горе своє» (2 Хронік 6:29). Ісус по-різному повівся з Мартою та Марією, коли вони підбігли до нього. Марта хотіла говорити, тож Ісус підтримав розмову. Марія ж плакала, тому Ісус сказав лише кілька слів (Івана 11:20—28, 32—35). Чого ми вчимося з цього? Було б добре, щоб особа сама вела розмову. Наше щире бажання вислухати її значно полегшить біль втрати.

Слова, що лікують

Коли Марта і Марія сказали Ісусу: «Якби ти був тут», він не звинуватив їх і не образився. Навпаки, Ісус запевнив Марту: «Твій брат воскресне» (Івана 11:23). Цими словами Ісус ласкаво нагадав їй про надію на майбутнє.

Коли розмовляєте з засмученою особою, пам’ятайте: лише кілька теплих і щирих слів мають велику силу. Слова потіхи можна сказати усно або ж написати. Оскільки лист чи листівку можна перечитувати знову і знову, вони ще довго будуть джерелом потіхи. Через дев’ять місяців після того, як помер чоловік Кет, Боб, вона перечитала всі листівки, які їй прислали. «Тепер вони потішили мене ще більше,— каже Кет.— Я відчула справжню підтримку».

Що написати людині, яка тужить за близькою особою? Ви можете пригадати щось про померлого — якийсь випадок, що трапився з ним і з вами, або якусь його цінну рису. Кет говорить: «Читаючи у листівках теплі розповіді про Боба, я сміялась та плакала. Кумедні історії про нього веселили мене і пригадували мені щасливі моменти нашого життя. Ці листівки мене й досі дуже потішають. Чимало з них містять вірші з Біблії».

Надавайте допомогу

Щоб допомогти рідним Лазаря, Ісус зробив те, чого ми не в силі зробити,— він воскресив його (Івана 11:43, 44). Але й ми можемо допомагати особі, котра переживає горе. Наприклад, можна приготувати їжу, запропонувати помешкання для тих, хто приїхав, щоб підтримати засмучену особу. А може, треба щось випрати, побути з дітьми, виконати якісь доручення або кудись підвезти. Такі щирі вияви любові будуть безцінними для того, хто горює.

Звичайно, особі, котра втратила близьку людину, інколи треба побути на самоті. А втім, варто й далі підтримувати з нею зв’язок. Будьте тактовні. Одна мати, в якої померла дитина, каже: «Неможливо знати, коли припиниться біль, і немає точної дати, коли стане легше». Дехто приходить до осіб, котрі зазнали втрати, у важливі для них дні, наприклад у річницю весілля або річницю смерті. Якщо ви будете поряд у такі моменти, то станете справжнім другом за часу недолі (Приповістей 17:17).

Ісус ніс людям надію. Ця надія дуже потішала тих, хто втратив близьку людину. Ісус сказав своїм учням: «Наш друг Лазар заснув, і я йду розбудити його» (Івана 11:11). Ісус запевнив своїх послідовників у тому, що буде воскресіння. Він запитав Марту: «Віриш у це?» Жінка відповіла: «Так, Господи» (Івана 11:24—27).

А ви вірите в те, що Ісус воскресить померлих? Якщо так, то потішайте цією надією тих, хто втратив близьку особу. Надавайте практичну допомогу. Ваші слова і вчинки обов’язково принесуть їм потіху (1 Івана 3:18).

[Карта на сторінці 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПЕРЕЯ

річка Йордан

Єрихон

Віфанія

Солоне море

Єрусалим

САМАРІЯ