«Я — дорога, і правда, і життя» (Івана 14:6)

«На це Ісус відповів: “Я — дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Батька, якщо не через мене”» (Івана 14:6, «Переклад нового світу»).

«Промовляє до нього Ісус: Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6, переклад І. Огієнка).

Людина, яка хоче поклонятися Батькові, Богу Єговіa, має визнавати важливу роль Ісуса Христа.

«Я — дорога». Ісус є «дорогою» в тому розумінні, що він показує нам, як наближатися до Бога. Наприклад, ті, хто молиться до Бога, повинні молитися в ім’я Ісуса (Івана 16:23, 24). Завдяки Ісусовій смерті люди можуть примиритися з Богом, тобто здобути його схвалення (Римлян 5:8—11). Крім того, Ісус подав приклад у тому, як мають поводитися ті, хто хоче подобатися Богові (Івана 13:15).

«Я... правда». Ісус завжди говорив правду і керувався нею в житті (1 Петра 2:22). Слухаючись його, людина може пізнати правду про Бога (Івана 8:31, 32). Ісус був «правдою» також у тому розумінні, що на ньому сповнились біблійні пророцтва. Так він втілив у життя Божі обіцянки (Івана 1:17; 2 Коринфян 1:19, 20; Колоссян 2:16, 17).

«Я... життя». Ісус віддав своє життя, щоб ті, хто вірить у нього, могли жити вічно (Івана 3:16, 36). Ісус є «життям» також для тих, хто помер, оскільки він воскресить їх (Івана 5:28, 29; 11:25).

«Ніхто не приходить до Батька, якщо не через мене». Ті, хто хоче мати добрі взаємини з Богом, визнають унікальну роль Ісуса. Вони моляться до Бога в ім’я Ісуса і цим показують, що визнають Ісусову владу (Івана 15:16). Крім того, вони усвідомлюють, що спасіння можливе лише завдяки Ісусу (Дії 4:12; Філіппійців 2:8—11).

У розділах з 13-го по 17-й Євангелія від Івана містяться прощальні настанови Ісуса, які він дав своїм 11 вірним апостолам у ніч перед своєю смертю. У 14-му розділі Ісус заохотив своїх учнів вірити в нього і його Батька та виявляти любов і слухняність (Івана 14:1, 12, 15—17, 21, 23, 24). У цьому ж розділі він показав, що має близькі стосунки зі своїм Батьком (Івана 14:10, 20, 28, 31). Ісус знав, що невдовзі повернеться до неба, але запевнив учнів, що ніколи їх не покине (Івана 14:18). Він також пообіцяв дати їм «помічника, святий дух, якого Батько пошле в [Ісусове] ім’я» (Івана 14:25—27). Так і ще багатьма іншими способами Ісус готував своїх послідовників до труднощів, які їх чекали попереду.