Чи відданість реліквіям задовольняє Бога?
КРОВ «сан Женнаро», яка, як кажуть, перетворюєтся на рідину звичайно три рази на рік, є одною з багатьох релігійних реліквій, як і саван Туріна, в якому ніби було закутане тіло Ісуса Христа. Між реліквіями зв’язаними з Ісусом є Його гадане дитяче ліжко (у великій базиліці в Римі), Його орфографічний довідник, і понад тисячу цвяхів, які, як кажуть, уживалися в Його страті! Між релігійними реліквіями також є кілька голів Івана Хрестителя і, по різних місцевостях Європи, чотири трупи, як заявляють «санта Луції».
Між містами, головно відомі за реліквії, збережені в них є Трір, у Німеччині, в якому знаходиться одна з багатьох «святих тунік» — Ісусів одяг з одного куска. У Ватікані зберігається понад тисячу реліквій в спеціальних архівах. У церкві «святої Урсули» у Кельні, Німеччині, зберігаються тисячі релігійних реліквій. І спискові кінця немає. Тільки в Італії є 2468 так званих священних місцевостей з релігійними реліквіями!
Шанування реліквій, як і «святих», вірять, почалося в четвертому столітті нашої ери. Через релігійні, економічні, а навіть політичні причини, кількість реліквій поступово збільшувалась протягом століть так, що тепер їх є тисячі. На Другому Ватіканському соборі знову підтвердили, що «згідно з її традиціями, церква робить святих об’єктом шанування і удостоює автентичні реліквії та зображення їхні» (Конституція «Сакросанктум консіліум» сулла сакра літурджія, у Документі дел кончіліо ватікано II, едіціоні паоліне, італ.). «Славетні реліквії, як і ті яких багато людей удостоюють», згадуються у Кодіче Іюріс канонікі (Кодекс церковного закону) проголошеного папою Іоанном-Павлом II у 1983 році (Канон 1190). Англіканська церква, як і православ’я також удостоюють реліквії.
Тому що є так багато цвяхів, нібито з Христового розп’яття і голів Івана Хрестителя, то очевидно багато релігійних реліквій є обманом. Наприклад, метод датування радіоактивним випромінюванням виявив саван Туріна бути обманом. Цікаво, у розпалі обговорення цього савану в 1988 році, відомий ватіканський спостерігач, Марко Тозатті, запитав: «Коли б так проаналізували всі інші об’єкти популярного поклоніння, то яка була б оцінка їх?»
Очевидно жодна розумна людина не хотіла б шанувати фальшивої реліквії. Але чи це все над чим слід подумати?
Що Біблія говорить?
Біблія не каже, що народ, якому Бог виявляв ласку, стародавній Ізраїль, шанував релігійні реліквії під час поневолення в Єгипті. Правда, патріарх Яків помер у Єгипті і його залишки перевезли у Ханаан на поховання «в печері поля Махпели». Йосип, син Якова, також помер у Єгипті, і згодом його кості перевезли в Ханаан на поховання (Буття 49:29-33; 50:1-14, 22-26; Вихід 13:19). Проте Святе Письмо нічого не говорить чи ізраїльтяни шанували залишки Якова і Йосипа, як релігійні реліквії.
Подумайте також про те, що сталося з пророком Мойсеєм. Під Божим керівництвом, він проводив ізраїльтян протягом 40 років. Тоді, як йому сповнилось 120 років, він вийшов на гору Нево, подивився на Обітовану землю, і помер. Архангел Михаїл сперечався з Дияволом над Мойсеєвим тілом, і цим чином розстроїв його імовірний намір заманити ізраїльтян поклонятися реліквіям (Юди 9). Хоч звичайно ізраїльтяни оплакували Мойсеєву смерть, то ніколи не шанували його прах. Фактично Бог не дав їм змоги шанувати Мойсея, поховавши його в невідзначеній могилі в місцевості, якої ніхто не знає до цих пір (Повторення Закону 34:1-8).
Декотрі оборонці шанування реліквій звертають увагу на 2 Царів 13:21, в якому вірші каже: «І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої». Це було чудо безжиттєвих костей одного з Божих пророків. Але Єлисей помер і «нічого не знав» у час того чуда (Екклезіястова 9:5, 10). Отже це воскресіння мусимо приписати чудотворній силі Бога Єгови, Який воскресив того чоловіка Своїм святим духом, або активною силою. Також вартим нашої уваги є те, що Святе Письмо нічого не говорить про вшанування костей Єлисея.
Дехто в так званому християнстві обстоює шанування реліквій через сказане в Діях апостолів 19:11, 12, де читається, що «Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим,— і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них». Просимо звернути увагу на те, що Бог виконував ті надзвичайні діла через Павла. Апостол не виконував їх незалежно від Бога, і ніколи не дозволив людям шанувати його (Дії 14:8-18).
Протилежне навчанню Біблії
В дійсності шанування релігійних реліквій є протилежне кільком навчанням Біблії. У такому поклонінні обов’язково вірити в безсмертя людської душі. Мільйони людей, які вірно ходять до церкви вірять, що душі всіх канонізованих і шанованих «святих» живуть на небі. Ці щирі люди моляться до таких «святих», шукають у них охорони й просять їх заступатися перед Богом за них. По суті, як є сказано в одному церковному творі, католики приписують реліквіям «силу заступництва святого перед Богом».
Згідно з Біблією, проте, людська душа не є безсмертна. У людини безсмертної душі немає, яка існувала б окремо від тіла після смерті. Краще, Святе Письмо говорить так: «Створив Господь Бог [Єгова, НС] людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею» (Буття 2:7). Замість навчати, що люди мають безсмертні душі, Біблія каже: «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4). Це стосується всіх людей — а навіть пізніше канонізованих «святих» — тому, що всі успадкували гріх і смерть від першої людини, Адама (Римлян 5:12).
Конче треба ухилятися від шанування «святих» тому, що їх ніколи не уповноважено заступатися перед Богом за жодну людину. Бог Єгова видав декрет, щоб тільки Його Син, Ісус Христос, заступався перед Ним за людей. Апостол Павло сказав, що Ісус не тільки «вмер, надто й воскрес,— Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас». (Римлян 8:34; порівняйте Івана 14:6, 14).
Ми також повинні ухилятися від шанування «святих» і релігійних реліквій через те, що Біблія говорить про ідолопоклонство. В одній з Десятьох Заповідей, яких Бог дав ізраїльтянам, кажеться: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь [Єгова, НС], Бог твій, Бог заздрісний» (Вихід 20:4, 5). Багато століть пізніше, апостол Павло сказав співхристиянам: «Любі, утікайте від служіння ідолам» (1 Коринтян 10:14). Подібно цьому, апостол Іван написав: «Дітоньки,— бережіться від ідолів!» (1 Івана 5:21).
Шанування канонізованих «святих» і релігійних реліквій не підтверджується в Біблії. Проте декотрі люди бажають мати щось, яке вважається святе, якого можуть доторкатися, і яке припустимо має спасаючу силу. Багато людей вважають релігійні реліквії невидимою ланкою ланцюга між небом а землею. Подумайте про це на хвилинку.
Людина не дотримує Ісусових слів про поклоніння Богові в Його спосіб баченням і доторкненням релігійних реліквій. Ісус сказав: «Наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:23, 24). Бог Єгова є невидимий «Дух». Поклонятися Йому «духом» значить, що наше поклоніння спонукується серцем сповнене любові й вірі (Матвія 22:37-40; Галатів 2:16). Ми не можемо поклонятися Богові «в правді» шануванням реліквій, а тільки коли відкинемо фальшиве релігійне навчання, і будемо вчитися Його волі так, як вона виявляється в Біблії, і виконувати її.
Отже не дивно, що вчений Джеймс Бентлей визнає: «Стародавні євреї не шанували реліквій». Він також каже, що протягом чотирьох століть між смертю Степана а викопання його трупа Луціаном, ставлення християн до реліквій зовсім змінилося. До п’ятого століття нашої ери, проте, відступницьке так зване християнство вже не додержувалося ясного біблійного вчення про ідолопоклонство, про становище померлих і роль Ісуса Христа, як Той, Хто «заступається за нас» (Римлян 8:34; Екклезіястова 9:5; Івана 11:11-14).
Якщо хочемо задовольняти Бога нашим поклонінням, то конче мусимо уникати всякої форми ідолопоклонства. Конче треба поклонятися Творцю, Богу Єгові, а не реліквіям або якомусь створінню (Римлян 1:24, 25; Об’явлення 19:10). Також мусимо здобувати точного знання Біблії і зміцнювати віру (Римлян 10:17; Євреїв 11:6). І, якщо будемо ходити шляхом правдивого поклоніння, то будемо поводитися в згоді з численним біблійним доказом, що шанування реліквій не задовольняє Бога.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Хоч чоловік, який доторкнувся Єлисеєвих костей воскрес, то їх не вшановували.