Чи християни повинні святкувати день відпочинку?

ЧЕРВЕНЬ був винятково дощовим. Через це 1991 року були знівечені всі плани споконвічної світської традиції тенісного чемпіонату на Уїмблдоні. Перший раз в історії, щоб надолужити втрачений час, партії відбувались у неділю. Крім таких винятків, неділя в Англії, а також в інших країнах залишається святим днем відпочинку.

Деякі люди святкують інший вихідний день. По всьому світі євреї незмінно святкують ша́баш від заходу сонця у п’ятницю до заходу сонця у суботу. Під час ша́башу повітряний флот ізраїльської державної авіалінії не діє, а в деяких містах навіть не ходить громадський транспорт. В Єрусалимі прихильники традиції перекривають декотрі вулиці, щоб заблокувати весь рух, який вважається незаконним у цей день.

Через той факт, що багато релігій донині святкують щотижневі дні відпочинку, або ша́баш, постає декілька запитань. Чи святкування ша́башу вимагається лише від євреїв? Чому більшість релігій загальновизнаного християнства прийняли інші вихідні дні? Чи святкування щотижневого дня відпочинку є біблійною вимогою сьогодні?

Чи завжди існував ша́баш?

Першу біблійну згадку про ша́баш ми знаходимо в книзі Вихід. Під час перебування у пустині євреї отримували манну — їжу, дану Єговою у надзвичайний спосіб. Кожного шостого дня тижня вони повинні були збирати подвійну порцію, бо сьомого дня мала бути «субота... для Господа», під час якої було заборонено виконання будь-якої роботи (Вихід 16:4, 5, 22—25).

Крім того, ша́баш було дано ізраїльтянам для нагадування про те, що вони були рабами в єгипетській землі. Таке нагадування не було б потрібне, якби вони вже до цього святкували ша́баш. Отже, обов’язкові постанови щодо ша́башу було дано лише Ізраїлю (Повторення Закону 5:2, 3, 12—15).

Вимогливі та обтяжливі звичаї

Оскільки Мойсеїв Закон не відзначався великою докладністю стосовно ша́башу, то протягом кількох століть рабини складали велику кількість заборон, головним чином, заборону щодо всіх видів роботи під час ша́башу. Згідно з Мішною, заборонена робота ділилась на 39 основних категорій, таких, як, наприклад, шиття, писання або робота в полі. Багато із цих постанов не мають під собою біблійної основи. Цитуючи Мішну, «Іудейська енциклопедія» (англ.) визнає, що ці постанови є як «гори, що висять на волосинці, бо про них у Святому Письмі говориться мало, а існує їх багато».

Для того щоб виконувався наказ про те, що жоден «нехай сьомого дня не виходить з свого місця», було встановлено максимальну відстань і її назвали «ша́башевим обмеженням». За певними джерелами, вона відповідає двом тисячам ліктів, або близько 900 метрів (Вихід 16:29). Проте цю постанову можна було хитро обминути: ввечері напередодні люди могли віднести їжу на день ша́башу від свого дому на відстань двох тисяч ліктів. Розташування їжі на такій відстані вважалося розширенням житла сім’ї, і звідтіля можна було відрахувати ще дві тисячі ліктів.

За Ісусових днів існувало багато подібних людських постанов. Релігійні провідники дорікали його учням за те, що ті, минаючи хлібні поля, зривали колоски, щоб поїсти. Їх звинувачували в порушенні ша́башу, бо зривання колосся вважалось збиранням врожаю, а тертя колосся вважалося помолом або розмелюванням. У різних ситуаціях Ісус засуджував такі крайні погляди, бо вони виставляли у фальшивому світлі дух закону Єгови (Матвія 12:1—8; Луки 13:10—17; 14:1—6; Івана 5:1—16; 9:1—16).

Від суботнього до недільного ша́башу

«Дотримуватиметесь неділі як дня відданого служіння Богові». Це — четверта заповідь про ша́баш, представлена католицькою церквою. Недавно опублікований французький «Катехізис для дорослих», пояснює: «Християнська неділя святкувалася на наступний день після ша́башу: на восьмий день, тобто перший день нового творення. Вона переймає істотні елементи ша́башу, але зосереджується на християнській пасці». Як же відбувся перехід від суботнього до недільного ша́башу?

Хоч неділя була днем, коли воскрес Ісус, для ранніх християн цей день був звичайним робочим днем. Але рішення Лаодикійського церковного собору (коло другої половини четвертого століття н. е.) виявляє, що з бігом часу єврейський ша́баш у суботу було замінено «християнським» ша́башем у неділю. Цей канон «забороняв християнам навертатися на іудаїзм та відпочивати в день [єврейського] ша́башу, а Господній день [день тижня, в який він воскрес] треба було вшановувати по-християнському». З того часу від прихильників загальновизнаного християнства вимагалось працювати в суботу, але стримуватись від праці в неділю. Пізніше їм було поставлено за вимогу відвідувати недільну церковну месу.

Невдовзі світські власті сприяли забороні праці у неділю у всьому загальновизнаному християнстві. Від шостого століття на порушників цієї постанови накладали штраф або їх били різками, а навіть могли конфіскувати їхню худобу. Іноді нерозкаяних грішників могли зробити слугами.

Закони, що стосувалися прийнятної роботи в неділю, були настільки складними, наскільки традиції, що стосувались єврейського ша́башу. «Діксіонєр де теоложі католік» (фр.) дає багатослівні пояснення про розвиток застосування в окремих випадках загальних догматичних положень церкви, і серед заборонених вчинків згадується: праця слуг, праця на полі, судочинство, торгівля та полювання.

Парадоксальним є те, що єврейський ша́баш наводився в оправдання цих заборон. «Нова католицька енциклопедія» (англ.) говорить про закони імператора Карла Великого стосовно неділь: «Поняття про ша́баш, категорично відкинуте святим Ієронімом та осуджене як єврейське і нехристиянське Орлеанським собором 538 року н. е., було чітко висловлене в указі Карла Великого 789 року, де цілком заборонялась праця в неділю через те, що вона вважалась порушенням [Десятьох Заповідей]». Таким чином, хоч церкві подобалось те, що державна влада нав’язала людям недільний день відпочинку, однак церква не противилась тому, що світська влада виправдала таке обмеження на основі відкиненого церквою Мойсеєвого закону про ша́баш.

Небіблійна позиція

Декілька століть раніше деякі отці церкви, і особливо Августин, справедливо визнали, що ша́баш був тимчасовим святом для євреїв. Визнавши це, отці церкви просто прийняли пояснення Святого грецького Письма, а саме, що ша́баш є невід’ємною частиною Закону-угоди, який був скасований Ісусовою жертвою (Римлян 6:14; 7:6; 10:4; Галатів 3:10—14, 24, 25).

У сучасному виданні «Вокаб’юлєр біблік» (фр.) протестантський теолог Оскар Кюлманн визнав, що, «оскільки Ісус прийшов, помер та воскрес, старозавітні свята тепер вже відіграли свою роль і святкування їх «означає повернення до старої угоди, неначе Христос ніколи не приходив». З огляду на цей істотний момент, чи існує підстава твердити про обов’язковість святкування ша́башу?

Сьогодні католицькі автори за підтвердженням цього посилаються в основному на книгу Дій 20:7, де говориться про «день перший тижня» (неділю), коли Павло зустрівся зі своїми товаришами, щоб разом пообідати. Проте це було лише маленькою деталлю. Ні в цьому тексті, ні в інших віршах у Біблії не вказується на те, що ця подія мала значення прикладу, який повинні були наслідувати християни, звичайно, це не є обов’язком. Безсумнівно, недільне святкування ша́башу не має біблійної підтримки.

Що ж тоді є відпочинком для християн?

Хоч християни не зобов’язані святкувати щотижневого дня відпочинку, однак їх заохочується святкувати інший вид відпочинку. Павло пояснює це своїм єврейським співхристиянам словами: «Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок... Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку» (Євреїв 4:4—11). Ці євреї, перед тим як стати християнами, жили згідно з Мойсеєвим Законом настільки скрупульозно, як тільки могли. Тепер Павло вже не заохочував їх до пошуку спасіння через діла, але, замість цього,— до «спочинку» від їхніх мертвих діл. Відтепер їм треба було мати віру в Ісусову жертву, що є єдиним засобом, за допомогою якого людство може бути праведним в очах Єгови.

Як сьогодні ми можемо виявити подібну повагу до Божого погляду? Свідки Єгови, як і інші люди, є врівноваженими і цінять щотижневий вихідний від світської роботи день, визначений законами багатьох країн. Це дає їм можливість присвячувати час сімейному спілкуванню та відпочинку. Але понад усе, це є періодом християнської діяльності іншого роду (Ефесян 5:15, 16). Маються на увазі зібрання та участь у проповідницькому служінні, яке полягає у відвідуванні сусідів, щоб поділитися біблійною інформацією про наближення часу, коли віруюче людство по всій землі насолоджуватиметься миром. Якщо ви бажали б знати про це, Свідки Єгови залюбки допоможуть вам, чи в суботу, чи в неділю, чи в будь-який інший день тижня.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Ісус досконало дотримувався закону про ша́баш, а не єврейських традицій.

[Ілюстрація на сторінці 29]

У вихідні від світської роботи дні християнська діяльність сприяє відпочинку.