Оскільки моряки в першому столітті не мали приладів, навіть компаса, вони орієнтувалися лише по тому, що бачили. Тож подорожування було найбезпечнішим у час найліпшої видимості — переважно від кінця травня до середини вересня. Торговці іноді наважувались вирушати в плавання впродовж двох місяців до й після того періоду. Але в зимовий час через імлу та хмари часто було важко побачити берегові орієнтири, сонце вдень та зорі вночі. Мореплавство вважалось закритим (з латинської mare clausum) від 11 листопада до 10 березня. У таку пору плавали лише у разі абсолютної необхідності або нагальності. Ті, що подорожували пізньої пори, ризикували зимувати в чужому порту (Дії 27:12; 28:11).

Очевидно, Павло знав про небезпеки плавання в невідповідну пору. Він навіть радив не плисти наприкінці вересня або на початку жовтня, кажучи: «Мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ» (Дії 27:9, 10). Однак відповідальний за цю подорож сотник не звернув уваги на його слова, і, як наслідок, коло Мальти корабель розбився.