Вони виконували волю Єгови

Павло тріумфує над нещастями

ПАВЛО потрапив у розпачливе становище. Разом з 275 іншими пасажирами він опинився на борту корабля, підхопленого евроклідоном — найнебезпечнішим вітром Середземномор’я. Буря лютувала так, що вдень не видно було сонця, а вночі — зірок. Зрозуміло, пасажири корабля боялися за своє життя. Але Павло заспокоїв їх, розповівши про те, що Бог відкрив йому уві сні: «Ні одна душа з вас не згине, окрім корабля» (Дії 27:14, 20—22).

На 14-ту ніч від початку бурі моряки зробили разюче відкриття: глибина води навколо них була лише 20 сажнівa. Через деякий час вони ще раз перевірили глибину. Цього разу вона становила 15 сажнів. Земля поруч! Але у цій добрій звістці крився тривожний підтекст. Якщо корабель цілу ніч безладно носитиметься по мілководді, він може напоротися на скелі й розбитись. Виявивши мудрість, моряки опустили якорі. Дехто з них хотів спустити на воду шлюпку й так спробувати врятувати своє життяb. Але Павло зупиняє їх. Він говорить офіцеру та солдатам: «Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!» Офіцер слухається Павла, і тепер усі 276 пасажирів з тривогою чекають світанку (Дії 27:27—32).

Корабельна аварія

Наступного ранку пасажири корабля побачили затоку з пласким берегом. З відновленою надією моряки відрубали якорі та підняли фок. Під радісні вигуки корабель почав просуватися до берега (Дії 27:39, 40, СМ).

Проте раптово корабель сів на мілину й загруз. Ускладнило ситуацію ще й те, що шалені хвилі билися об його корму, ламаючи її на друзки. Усі мали полишити корабель! (Дії 27:41). Але це виявилося нелегко. Багато людей на судні були в’язнями, як і сам Павло. Згідно з римським правом, якщо охоронник не вгледів утечі в’язня, то він повинен понести ту кару, яка призначалась утікачеві. Наприклад, якщо б утік убивця, то недбалий охоронник мусив би поплатитися за це своїм життям.

Побоюючись таких наслідків, солдати вирішують убити всіх в’язнів. Проте втручається офіцер, який добре ставиться до Павла. Він наказує всім, хто може, стрибати у воду та плисти до землі. Ті, хто не вміє плавати, мають триматися за дошки або за якісь інші предмети з корабля. Один за одним пасажири з приреченого корабля вибираються на берег. Слова Павла справдилися, бо ніхто з них не втратив життя! (Дії 27:42—44).

Чудо на Мальті

Виснажені люди знайшли притулок на острові Мальта. Там мешкали «тубільці», буквально «варвари» (грецьке ба́рбарос)c. Але мальтійці не були кровожерливими дикунами. Навпаки, Лука, який супроводив Павла у подорожі, повідомляє: «[Вони] нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь,— ішов бо дощ і був холод,— і прийняли нас усіх». Сам Павло приєднався до мешканців Мальти, збираючи хмиз та підтримуючи вогонь (Дії 28:1—3; 28:2, примітка в НС).

Раптом Павлові на руку почепилася змія! Острів’яни вирішили, що Павло, напевно, є вбивцею. Можливо, вони гадали, ніби Бог карає грішників, вражаючи їх у ту частину тіла, яка вчинила гріх. Але що це! На невимовне здивування місцевих мешканців, Павло скинув змію у вогонь. За розповіддю очевидця Луки, «вони сподівалися, що він [Павло] спухне або впаде мертвий умить». Відтак острів’яни змінили свою думку та почали казати, що Павло є богом (Дії 28:3—6).

Наступних три місяці Павло проводить на Мальті і за цей час виліковує батька начальника острова Публія, який гостинно прийняв Павла, та всіх, хто приходив зі своїми хворобами. Крім того, Павло сіє насіння правди, яке принесло багато благословень гостинним мешканцям Мальти (Дії 28:7—11).

Урок для нас

Протягом свого служіння Павло зустрів багато труднощів (2 Коринтян 11:23—27). Вище розповідалось, що він був в’язнем заради доброї новини. Тоді йому довелося пережити несподівані випробування — люту бурю та корабельну аварію. Але все це анітрохи не похитнуло рішучості Павла бути ревним проповідником доброї новини. З власного досвіду він написав: «Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:12, 13).

Ніколи не дозволяймо, щоб життєві проблеми послабили нашу рішучість бути ревними служителями правдивого Бога! Коли виникає непередбачене випробування, ми кладемо свій тягар на Єгову (Псалом 55:23). Відтак терпляче чекаємо, аби побачити, як він дасть нам можливість знести це випробування. І продовжуємо вірно служити йому, упевнені, що він дбає про нас (1 Коринтян 10:13; 1 Петра 5:7). Залишаючись непохитними у будь-яких обставинах, ми, як Павло, можемо тріумфувати над нещастями.

[Примітки]