«Постійно зосереджуйтесь на небесному»

1, 2. а) З чого видно, що ранньому збору в Колосах загрожувала небезпека? б) Яка порада допомогла братам у Колосах залишатися непохитними?

РАННЬОМУ християнському збору в Колосах загрожувала небезпека. Декотрі члени збору спричиняли по́діли, наполягаючи на дотриманні Мойсеєвого закону. Інші обстоювали язичницьку філософію аскетизму, яка включала в себе крайнє самозречення. Апостол Павло, намагаючись перешкодити поширенню цих лжевчень, написав підбадьорливого листа, в якому застерігав колосян: «Стережіться, щоб вас хтось не захопив, немов здобич, уживаючи як принаду філософію чи оманливі, пусті ідеї, що ґрунтуються на людських традиціях, на прописних істинах цього світу, а не на вченні Христа» (Кол. 2:8).

² Якби ті помазані християни зосереджувалися на «прописних істинах цього світу», то відкидали б те, що Єгова дає для спасіння (Кол. 2:20—23). Щоб допомогти їм зберегти цінні стосунки з Богом, Павло напучував їх: «Постійно зосереджуйтесь на небесному, а не на земному» (Кол. 3:2). Авжеж, Христові брати мали пам’ятати про свою надію отримати нетлінну спадщину, яка чекала їх у небі (Кол. 1:4, 5).

 3. а) На якій надії зосереджуються помазані християни? б) Які запитання ми розглянемо в цій статті?

³ У наш час помазані християни також постійно зосереджуються на Божому небесному Царстві і на надії стати «співспадкоємцями з Христом» (Рим. 8:14—17). А що сказати про тих, хто має земну надію? Як Павлові слова стосуються їх? В якому розумінні «інші вівці» зосереджуються на небесному? (Ів. 10:16). І чого кожен з нас може навчитися з прикладів таких вірних чоловіків давнини, як Авраам і Мойсей, котрі попри особисті труднощі зосереджувались на небесному?

 4. Як інші вівці можуть зосереджуватися на небесному?

⁴ Хоча інші вівці не мають небесної надії, вони теж можуть зосереджуватися на небесному. Як саме? Ставлячи Бога Єгову та справи Царства на перше місце у своєму житті (Луки 10:25—27). Для цього ми беремо за приклад Христа (1 Пет. 2:21). Подібно до наших братів у першому столітті, ми стикаємося з хибними ідеями, світськими філософіями і матеріалістичним складом розуму, які поширені у світі Сатани. (Прочитайте 2 Коринфян 10:5). Якщо ми хочемо наслідувати Ісуса, то мусимо постійно остерігатися таких небезпек, бо вони загрожують нашій духовності.

 5. Як перевірити, чи наше мислення не зосереджене на гонитві за грошима і статками?

⁵ Чи світські погляди на гроші і статки впливають на наше життя? Зазвичай наші думки і вчинки свідчать про те, що́ ми любимо. Ісус сказав: «Де скарб твій, там буде і серце твоє» (Матв. 6:21). Щоб визначити, куди нас веде серце, було б добре час від часу робити самоперевірку. Запитай себе: «Скільки часу я роздумую про справи, пов’язані з грошима? Чи забирають у мене багато часу турботи про ділові перспективи, про інвестиції або способи досягнення комфортнішого життя? Чи моє око зосереджене на духовних справах?» (Матв. 6:22). Ісус пояснив, що особи, які зосереджуються передусім на тому, щоб «складати собі скарби на землі», наражають себе на серйозну духовну небезпеку (Матв. 6:19, 20, 24).

 6. Як ми отримаємо перемогу в боротьбі з плотськими прагненнями?

⁶ Через гріх, який панує в нашому тілі, ми схильні потурати своїм бажанням. (Прочитайте Римлян 7:21—25). Якщо Божий святий дух не впливає на нас, ми можемо вдатися до «вчинків, притаманних темряві». Цими вчинками є «гульбища, пиятики, статева неморальність, розгнузданість» (Рим. 13:12, 13). Щоб отримати перемогу в боротьбі із «земним» — бажаннями грішного тіла, нам необхідно зосереджуватися на небесному. Це вимагає зусиль. Тому апостол Павло написав: «Я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба» (1 Кор. 9:27). Поза всяким сумнівом, не можна поблажливо ставитися до себе, якщо ми хочемо продовжувати біг за життя. Розгляньмо приклад двох вірних чоловіків давнини, як вони «догоджали Богові» (Євр. 11:6).

7, 8. а) З якими проблемами стикалися Авраам і Сарра? б) На чому зосереджувався Авраам?

⁷ Коли Єгова звелів Авраамові перебратися з рідними до ханаанського краю, він охоче погодився. Завдяки вірі та послуху Авраама Єгова уклав з ним угоду, сказавши: «Народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе» (Бут. 12:2). Минали роки, але Авраам і Сарра залишалися бездітними. Чи Єгова забув обіцянку, яку дав Авраамові? Крім того, життя в Ханаані не було легким. Авраам і його домашні покинули свій дім та рідних в Урі, багатому місті Месопотамії. Щоб прийти до Ханаану, їм довелося подолати понад 1600 кілометрів. Там вони жили в наметах, зазнавали голоду і нападів грабіжників (Бут. 12:5, 10; 13:18; 14:10—16). Проте Авраам і Сарра не хотіли повертатися до затишного Ура. (Прочитайте Євреїв 11:8—12, 15).

⁸ Авраам не зосереджувався на земному, а «ввірував... Господеві» (Бут. 15:6). Він зосередився на небесному, на Божих обіцянках. У результаті Всемогутній Бог винагородив Авраама за його віру. Бог з’явився йому і сказав: «“Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити”. І до нього прорік: “Таким буде потомство твоє!”» (Бут. 15:5). Як же це, мабуть, підбадьорило Авраама! Щоразу, коли він дивився на зоряне небо, то пригадував собі обіцянку Єгови помножити його потомство. У визначений Єговою час Авраам став батьком, як і пообіцяв Бог (Бут. 21:1, 2).

 9. Як Авраамів приклад заохочує нас бути зайнятими в служінні Богові?

⁹ Так само як і Авраам, ми чекаємо виконання Божих обіцянок (2 Пет. 3:13). Якщо ми не зосереджуємося на небесному, нам може здаватися, що виконання цих обіцянок затримується, і ми можемо сповільнити свою духовну діяльність. Наприклад, чи в минулому ти йшов на жертви заради того, щоб служити піонером чи ще якось розширити своє служіння? Якщо так, то ти заслуговуєш похвали. А що ти робиш тепер? Пам’ятай, Авраам зосереджувався на «місті зі справжньою основою» (Євр. 11:10). Він «повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність» (Рим. 4:3).

10. Яким було життя Мойсея в юному віці?

¹⁰ Іншим чоловіком, який зосереджувався на небесному, був Мойсей. В юному віці його «навчили всієї мудрості єгиптян». Це не була звичайна освіта. Мойсей не тільки жив у наймогутнішій на той час державі, але й виховувався при дворі фараона. Не дивно, що завдяки такій вищій освіті, він став «сильний у слові та ділі» (Дії 7:22). Уявіть, які можливості відкривалися перед Мойсеєм. Але він зосереджувався на чомусь важливішому — на виконанні Божої волі.

11, 12. Якою освітою дорожив Мойсей і звідки ми це знаємо?

¹¹ Йохевед, рідна мати Мойсея, вірогідно, змалечку навчала його про Бога євреїв. Мойсей дорожив знаннями про Єгову і вважав їх більшим багатством, ніж будь-які скарби. Через це він відмовився від привілеїв і перспектив, які міг би мати, будучи членом фараонової родини. (Прочитайте Євреїв 11:24—27). Звичайно, духовна освіта Мойсея і віра в Єгову спонукали його зосереджуватись на небесному.

¹² Хоча Мойсей отримав найліпшу світську освіту, яка існувала в той час, він не використав її, щоб зробити кар’єру в Єгипті, стати відомою людиною чи набути багатство. Мойсей «відмовився називатись сином фараонової дочки: він хотів радше зазнавати знущань з Божим народом, ніж отримувати тимчасове задоволення від гріха». Безперечно, він використав здобуту духовну освіту, щоб сприяти наміру Єгови.

13, 14. а) Що допомогло Мойсеєві підготуватися до завдання, яке йому дав Єгова? б) Що нам, подібно до Мойсея, треба робити?

¹³ Мойсей щиро цікавився Єговою та його народом. У 40-річному віці він думав, що готовий визволити Божий народ з єгипетського поневолення (Дії 7:23—25). Однак перш ніж отримати це завдання від Єгови, Мойсей повинен був розвинути такі риси, як смирення, терпеливість, лагідність і самовладання (Прип. 15:33). Він потребував навчання, яке підготувало б його до майбутніх випробувань і труднощів. Кілька десятиліть Мойсей був пастухом, і це допомогло йому розвинути такі приємні Богові риси.

¹⁴ Чи використав він практичні знання, які здобув, будучи пастухом? Так. Боже Слово каже, що Мойсей став «найлагіднішим за всяку людину, що на поверхні землі» (Чис. 12:3). Він розвинув смирення, яке допомагало йому виявляти терпеливість до різних людей, котрі приходили до нього зі своїми проблемами (Вих. 18:26). Ми теж маємо розвивати духовні риси, які допоможуть нам пережити «велике лихо» і ввійти у праведний новий світ Бога (Об’яв. 7:14). Чи спроможні ми жити у злагоді з людьми, у тому числі з тими, кого вважаємо запальними або надто вразливими? Варто зважати на слова апостола Петра, який настійно радив одновірцям: «Шануйте всіляких людей, любіть усе братство» (1 Пет. 2:17).

15, 16. а) Чому важливо постійно зосереджуватися на тому, що правильне? б) Чому християни повинні далі добре поводитись?

¹⁵ Ми живемо в «скрутні часи, коли жити... дуже важко» (2 Тим. 3:1). Тож, аби залишатися духовно пильними, нам потрібно постійно зосереджуватися на тому, що правильне (1 Фес. 5:6—9). Подивімось, як можна це робити, коли йдеться про нашу поведінку, склад розуму і зусилля.

¹⁶ Поведінка. Петро розумів, наскільки важливо добре поводитись. Він сказав: «Далі добре поводьтеся серед інших народів, аби... вони, дивлячись на ваші добрі вчинки, прославили Бога» (1 Пет. 2:12). Хоч би де ми були — вдома, на роботі, в школі, в місцях відпочинку чи в служінні, докладаймо старанних зусиль, щоб своєю гарною поведінкою нести славу Єгові. Щоправда, ми недосконалі й допускаємося помилок (Рим. 3:23). Але якщо ми продовжуємо «вести добру боротьбу віри», то зможемо перемогти у битві з недосконалою плоттю (1 Тим. 6:12).

17. Як нам наслідувати склад розуму Христа Ісуса? (Дивіться малюнок на початку статті).

¹⁷ Склад розуму. Добра поведінка тісно пов’язана з правильним складом розуму. Апостол Павло написав: «Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса» (Фил. 2:5). Якою людиною був Ісус? Він був смиренним. Смиренність спонукувала його бути саможертовним у служінні. Передусім його цікавило проповідування доброї новини про Боже Царство (Марка 1:38; 13:10). Для Ісуса Боже Слово було найвищим авторитетом (Ів. 7:16; 8:28). Він ретельно вивчав Писання, щоб цитувати їх, обстоювати і пояснювати. Ми будемо ліпше віддзеркалювати склад розуму Христа, якщо виявлятимемо смиренність і ревність у служінні та особистому вивченні Біблії.

18. Як ми можемо підтримувати працю Єгови?

¹⁸ Зусилля. Намір Єгови полягає в тому, щоб «перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно тих, хто на небі [і] хто на землі» (Фил. 2:9—11). Маючи високе становище, Ісус смиренно підкориться волі свого Батька. У цьому ми повинні наслідувати Ісуса (1 Кор. 15:28). Як саме? Докладаючи всіх зусиль у праці, яку ми вчимося виконувати, праці підготовки учнів «з усіх народів» (Матв. 28:19). До того ж ми хочемо «чинити добро всім» — як нашим ближнім, так і нашим братам (Гал. 6:10).

19. Що ми повинні рішуче робити?

¹⁹ Які ж ми вдячні Єгові за нагадування постійно зосереджуватися на небесному! Ми повинні «витривало бігти в забігу, який нам визначено» (Євр. 12:1). Тож працюймо «від усієї душі, як для Єгови», і наш небесний Батько винагородить нас за наполегливі зусилля (Кол. 3:23, 24).