«Ви... будете моїми свідками»

 1—3. Що відбулось під час останньої зустрічі Ісуса з апостолами і які постають питання?

УПРОДОВЖ кількох останніх тижнів відбулося чимало хвилюючих подій. Серед учнів панував піднесений настрій. І не дивно, адже з воскресінням Ісуса їхній відчай змінився на невимовну радість. Ісус з’являвся ось уже 40 днів, щоб навчати і підбадьорювати їх. Однак сьогодні учні побачать його востаннє.

² Апостоли стоять на Оливковій горі та уважно слухають свого вчителя. Вони намагаються запам’ятати кожне його слово. Їм хочеться, щоб він залишався з ними якнайдовше, але Ісус закінчив говорити, підняв руки і благословив їх. Відтак він почав підніматися у височінь. Затамувавши подих, апостоли дивляться йому вслід. І ось Ісуса закрила хмара. Його вже не видно, але вони все ще вдивляються в небо (Луки 24:50; Дії 1:9, 10).

³ Цей момент став переломним у житті Ісусових апостолів. Їхній Господь піднявся на небо. Що ж їм тепер робити? Ми можемо не сумніватися: Ісус підготував учнів до діяльності, яку розпочав. Як він зробив це і як апостоли поставились до отриманого завдання? Як це стосується сучасних християн? Про це можна дізнатися з першого розділу книги Дії.

 4. Як Лука починає свою розповідь у книзі Дії?

⁴ Книга Дії починається зі звертання Луки до Теофіла, чоловіка, для якого він написав Євангелієa. Лука зазначає, що продовжує свою розповідь, потім стисло переказує події, викладені наприкінці Євангелія, а тоді наводить нові подробиці.

5, 6. а) Що зміцняло віру Ісусових послідовників? б) На яких переконливих доказах ґрунтується віра християн у наші дні?

⁵ Що зміцняло віру Ісусових послідовників? У Дії 1:3 говориться, що Ісус «з’являвся їм... даючи багато переконливих доказів того, що він живий». Тільки «улюблений лікар» Лука вжив слово, що перекладається як «переконливі докази» (Кол. 4:14). Це був спеціальний термін, яким лікарі називали очевидні й беззаперечні підстави для висновків. Саме такі переконливі докази надав Ісус. Він багато разів з’являвся своїм послідовникам: іноді одному-двом, іноді всім апостолам, а одного разу понад 500 учням (1 Кор. 15:3—6). Що могло бути переконливішим?

⁶ Сьогодні віра правдивих християн також ґрунтується на багатьох «переконливих доказах». Наприклад, чи є в нас докази того, що Ісус жив на землі, помер за наші гріхи і воскрес? Безперечно! Це надійні свідчення очевидців, записані в Божому Слові. Вивчаючи їх та з молитвою роздумуючи над ними, ми зміцнимо свою віру. Справжня віра, на відміну від легковір’я, ґрунтується на беззаперечних доказах. Без такої віри ми не зможемо отримати вічного життя (Ів. 3:16).

 7. Який приклад у навчанні та проповідуванні Ісус залишив своїм послідовникам?

⁷ Ісус також «розповіда[в] про Боже Царство». Скажімо, він пояснив учням пророцтва про те, що Месія мав зазнати страждань і померти (Луки 24:13—32, 46, 47). Ісус допоміг своїм учням зрозуміти, яку роль він, як Месія, має відіграти в Божому Царстві. Він завжди проповідував про Царство. Сьогодні його послідовники теж проголошують добру новину про Боже Царство (Матв. 24:14; Луки 4:43).

8, 9. a) Які неправильні погляди мали апостоли? б) Що Ісус відповів на запитання апостолів і чого ми вчимося з його слів?

⁸ Перед тим як зійти на небо, Ісус востаннє зустрівся з апостолами на Оливковій горі. Вони запитали: «Господи, чи не тепер ти відновиш царство Ізраїля?» (Дії 1:6). З цього запитання видно, які помилкові міркування мали учні. По-перше, вони вважали, що Боже Царство почне правити над ізраїльським народом. По-друге, апостоли сподівались, що воно буде встановлене вже незабаром. Як Ісус відповів на їхнє запитання?

⁹ Він знав, що помилковість свого першого міркування його учні невдовзі зрозуміють самі. Усього через 10 днів вони мали стати свідками народження нового народу, духовного Ізраїля. Єгова от-от мав розірвати особливі стосунки з тілесним Ізраїлем. Що ж стосується другого помилкового міркування, Ісус нагадав апостолам: «Вам не дано знати часи й пори, право встановлювати їх Батько залишив за собою» (Дії 1:7). Тільки Єгова визначає, коли відбуватимуться ті чи інші події. Незадовго до своєї смерті Ісус сказав, що навіть Син не знає «про день той чи годину», коли прийде кінець, а «тільки Батько» (Матв. 24:36). Якщо сьогодні хтось із християн надмірно тривожиться тим, коли прийде кінець цього злого світу, то переймається тим, чим не повинен, адже це справа Бога.

10. Який склад розуму нам потрібно мати і чому?

¹⁰ І все-таки нам не варто ставитись до апостолів Ісуса скептично, адже вони мали сильну віру. Вони смиренно прийняли виправлення. Більше того, попри деякі хибні міркування апостоли мали правильний склад розуму. Ісус неодноразово заохочував своїх послідовників: «Пильнуйте» (Матв. 24:42; 25:13; 26:41). Вони пильнували і хотіли зрозуміти, чи Єгова не починає діяти. Такий же склад розуму потрібно мати і нам. У ці вирішальні «останні дні» треба пильнувати, як ніколи раніше (2 Тим. 3:1—5).

11, 12. a) Яке доручення Ісус дав своїм учням? б) Чому перед тим, як дати завдання проповідувати, Ісус нагадав учням про святий дух?

¹¹ Ісус нагадав апостолам, що́ тепер для них має бути найважливішим. Він сказав: «Проте коли на вас зійде святий дух, ви отримаєте силу і будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Звістка про воскресіння Ісуса найперше мала проповідуватись в Єрусалимі — місті, де його стратили. Потім вона мала поширитись по цілій Юдеї, згодом у Самарії і зрештою в інших країнах.

¹² Перед тим як дати це доручення, Ісус повторив учням свою обіцянку послати їм на допомогу святий дух. Цікаво, що в книзі Дії вислів «святий дух» трапляється понад 40 разів. У ній постійно підкреслюється, що ми не зможемо виконати волю Єгови без допомоги святого духу. Як же важливо, щоб ми постійно просили в молитві про цей дух (Луки 11:13). Сьогодні ми особливо його потребуємо.

13. У яких масштабах має виконуватись праця проповідування і чому нам потрібно повною мірою брати в ній участь?

¹³ Вислів «у найвіддаленіших куточках землі» в наші дні набув нового значення. Як було згадано в попередньому розділі, Свідки Єгови від усього серця проповідують добру новину про Царство усіляким людям, знаючи, що в цьому полягає воля Бога (1 Тим. 2:3, 4). Чи ти повною мірою береш участь у цій рятівній праці? Жодна інша справа не є настільки важливою та приємною. Єгова обов’язково дасть тобі сили для її виконання. З книги Дії ми довідаємось, який склад розуму і які методи проповідування допоможуть ефективно виконувати доручене нам завдання.

14, 15. a) Що ангели сказали про повернення Христа і що вони мали на увазі? (Дивись примітку.) б) У якому розумінні Христос повернеться «так само, як піднімався в небо»?

¹⁴ На початку цього розділу йшлося про те, що Ісус вознісся на небо і став невидимим. Але 11 апостолів продовжували стояти і дивитись у небо. Зрештою з’явились два ангели та лагідно докорили їм: «Галілеяни, чому ви стоїте та вдивляєтесь у небо? Ви бачили, як Ісус був забраний від вас до неба. Прийде він так само, як піднімався в небо» (Дії 1:11). Чи ангели мали на увазі, що Ісус повернеться в тілі, як навчають прихильники деяких релігій? Ні. Розгляньмо докази.

¹⁵ Ангели сказали, що Ісус повернеться не в такому самому тілі, а таким самим способом — «так само, як піднімався»b. А як Ісус піднявся в небо? Коли ангели говорили з апостолами, Ісус вже був невидимий. Тільки Ісусові апостоли зрозуміли, що він залишив землю та піднявся в небо до свого Батька. Повернутися Христос мав таким самим чином. І справді, сьогодні лише ті, хто має духовну проникливість, знають, що Ісус уже присутній в царській владі (Луки 17:20). Нам потрібно розпізнавати ознаки його присутності та розповідати про них іншим людям, щоб і вони розуміли, в який час ми живемо.

16—18. a) Що ми дізнаємось про християнські зібрання з Дії 1:13, 14? б) Чого можна навчитися з прикладу Марії, матері Ісуса? в) Чому християнські зібрання надзвичайно важливі сьогодні?

¹⁶ Не дивно, що апостоли «повернулися в Єрусалим з великою радістю» (Луки 24:52). Як вони відгукнулись на вказівку Христа? У 13-му і 14-му віршах першого розділу Дії розповідається, що апостоли зібрались у «горішній кімнаті». З цього уривка ми можемо довідатись, як відбувалися зібрання християн у I столітті. У той час будинки в Палестині зазвичай мали верхній поверх, на який піднімалися сходами з вулиці. Можливо, що це була «горішня кімната» в домі, який належав матері Марка (Дії 12:12). У будь-якому разі це було просте та зручне місце для зустрічей послідовників Христа. Але хто туди прийшов і чому?

¹⁷ Цікаво, що там зібрались не лише апостоли і не лише чоловіки. Прийшли також «декотрі жінки», в тому числі Марія, мати Ісуса. Це остання пряма згадка про неї в Біблії. Марія не шукала слави, а смиренно поклонялась Богові разом з духовними братами і сестрами. Як же її потішало, що четверо синів, які раніше не вірили в Ісуса, тепер стали його послідовниками (Матв. 13:55; Ів. 7:5). Після смерті та воскресіння Ісуса (їхнього брата по матері) вони змінили своє мислення (1 Кор. 15:7).

¹⁸ Також зверни увагу, для чого зібрались учні: «Усі вони однодумно перебували в молитві» (Дії 1:14). Зібрання завжди відігравали важливу роль у поклонінні християн. Ми збираємось, щоб підбадьорювати одне одного, отримувати настанови й поради і, щонайголовніше, поклонятися небесному Батькові, Єгові. Наші молитви та пісні хвали під час зібрань дуже приємні йому і важливі для нас. Ніколи не покидаймо цих священних зібрань, на яких ми духовно зміцняємось (Євр. 10:24, 25).

19—21. a) Про що свідчить той факт, що Петро взяв провід в обговоренні важливого питання? б) Чому потрібно було замінити Юду і про що говорить спосіб вирішення справи?

¹⁹ Коли постало важливе організаційне питання, провід у його обговоренні взяв апостол Петро (вірші 15—26). Відтоді як Петро тричі зрікся Ісуса, минуло всього кілька тижнів. Як сильно він змінився! (Марка 14:72). Усі ми схильні до гріха і потребуємо нагадування, що Єгова добрий і вибачає тим, хто щиро кається (Пс. 86:5).

²⁰ Петро зрозумів, що потрібно знайти заміну для Юди, апостола, котрий зрадив Ісуса. Хто мав зайняти його місце? Нового апостола потрібно вибрати серед тих, хто супроводжував Ісуса в служінні і був свідком його воскресіння (Дії 1:21, 22). Це узгоджувалось з обіцянкою самого Ісуса: «Ви, ті, хто пішов услід за мною, також сядете на 12 престолах і будете судити 12 племен Ізраїля» (Матв. 19:28). Очевидно, Єгова хотів, щоб 12 апостолів, які ходили з Ісусом під час його служіння на землі, сформували «фундамент... із 12 каменів» для Нового Єрусалима (Об’яв. 21:2, 14). Бог допоміг Петру збагнути, що пророцтво: «Хай його обов’язки наглядача візьме на себе хтось інший» — стосується Юди (Пс. 109:8).

²¹ Як було вибрано нового апостола? За допомогою поширеного в біблійні часи звичаю кидати жеребок (Присл. 16:33). Це останній раз, коли в Біблії згадується про використання жеребків. Схоже, що після вилиття святого духу на християн цей звичай вийшов з ужитку. Проте зверни увагу, для чого кинули жеребок. Апостоли молилися: «Єгово, ти знаєш серця всіх. Вкажи, кого з цих двох ти вибрав» (Дії 1:23, 24). Вони хотіли, щоб вибір зробив сам Єгова. Він вказав на Маттія, який, імовірно, належав до 70 учнів, яких Ісус посилав проповідувати. Маттій став одним з «12 апостолів»c (Дії 6:2).

22, 23. Чому ми слухаємося тих, хто бере провід у християнському зборі, і підкоряємося їм?

²² Описані події показують, наскільки важливо, щоб діяльність Божого народу велась організовано. Як і в I столітті, сьогодні наглядачами християнських зборів призначають духовно зрілих чоловіків. Старійшини ретельно розглядають викладені в Біблії вимоги для наглядачів та моляться про керівництво святого духу. Тому збір вважає, що наглядачі призначені святим духом. Ми виявляємо їм слухняність і покору і так підтримуємо єдність у зборі (Євр. 13:17).

²³ Зустрічі з воскреслим Ісусом та впровадження організаційних змін підбадьорили його учнів і підготували до події, яка їх чекала попереду. Про неї піде мова в наступному розділі.