Павло «вів з присутніми розмови, наводячи докази з Писань»

1, 2. Хто подорожує з Філіпп до Фессалонік і про що, напевно, думають ці мандрівники?

ЧЕРЕЗ гористу місцевість пролягає зручна римська дорога, вимощена камінням. На ній дуже гамірно: крик віслюків і стукіт коліс зливається з голосами солдатів, торговців та ремісників. Троє подорожніх — Павло, Сила і Тимофій — ідуть цією дорогою з Філіпп до Фессалонік, які лежать на відстані понад 130 кілометрів одне від одного. Ця подорож нелегка, особливо для Павла і Сили. Адже в них ще не загоїлись рани від різок, якими їх висікли у Філіппах (Дії 16:22, 23).

² За приємною розмовою час у дорозі минав швидше. Ще свіжими були спогади про те, як тюремний наглядач і його домашні стали християнами. Цей випадок додав братам ще більшої рішучості в проповідуванні Божого слова. І все ж, наближаючись до прибережного міста Фессалонік, вони могли непокоїтись, як їх приймуть місцеві юдеї. Чи на них знову нападуть, а то й висічуть різками, як у Філіппах?

 3. Чим цінний для нас приклад Павла?

³ Згодом Павло написав про свої переживання у листі до християн у Фессалоніках: «Як ви чули, спочатку ми зазнали страждань і знущання у Філіппах, але з допомогою нашого Бога набралися сміливості звіщати вам Божу добру новину, стикаючись з великою протидією» (1 Фес. 2:2). З цих слів можна зрозуміти, що Павло побоювався йти до Фессалонік, особливо після того, що сталось у Філіппах. Чи тобі знайомі почуття Павла? Чи тобі колись було страшно проповідувати добру новину? Павло вірив, що Єгова додасть йому сил і відваги. Те, чого ти навчишся з прикладу Павла, допоможе тобі наслідувати його (1 Кор. 4:16).

 4. Чому можна припустити, що Павло пробув у Фессалоніках довше, ніж три тижні?

⁴ З книги Дії ми довідуємось, що у Фессалоніках Павло проповідував у синагозі три суботи. Чи це означає, що він провів у цьому місті лише три тижні? Необов’язково. Передусім невідомо, чи Павло пішов у синагогу відразу після прибуття у Фессалоніки. З листів Павла також видно, що він і його товариші працювали в цьому місті, щоб заробляти собі на життя (1 Фес. 2:9; 2 Фес. 3:7, 8). Крім того, під час перебування у Фессалоніках Павло двічі отримував допомогу від братів з Філіпп (Філ. 4:16). Отже, у Фессалоніках Павло, мабуть, пробув довше, ніж три тижні.

 5. Який підхід до слухачів обрав Павло?

⁵ Набравшись мужності, Павло почав проповідувати в синагозі. За своїм звичаєм він «вів з присутніми розмови, наводячи докази з Писань. Він пояснював і доводив, посилаючись на Писання, що Христу необхідно було постраждати і воскреснути з мертвих, говорячи: “Христос — це Ісус, про якого я вам звіщаю”» (Дії 17:2, 3). Зверни увагу, що Павло не намагався впливати на емоції слухачів; він спонукував їх до роздумів. Він знав, що вони знайомі з Писаннями і поважають їх. Їм просто бракувало розуміння. Тому Павло вів розмови, пояснював і доводив з Писань, що Ісус з Назарета є обіцяним Месією, або Христом.

 6. Як Ісус вів розмови на основі Писань і як це вплинуло на учнів?

⁶ Павло наслідував Ісуса, який навчав, спираючись на Писання. Наприклад, Ісус сказав своїм послідовникам, що, згідно з Писаннями, Син людський має зазнати страждань, померти і воскреснути (Матв. 16:21). Воскреснувши, Ісус з’являвся своїм учням, і це вже доводило правдивість його слів. Однак Ісус надав більше доказів. Про те, що він сказав деяким своїм учням, ми читаємо: «Почавши від Мойсея та всіх пророків, він пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях». Вислухавши Ісуса, учні вигукнули: «Хіба наші серця не палали, коли він дорогою розмовляв з нами та докладно пояснював Писання?» (Луки 24:13, 27, 32).

 7. Чому, навчаючи людей, треба спиратися на Писання?

⁷ Боже Слово справляє могутній вплив (Євр. 4:12). Тому в наш час християни навчають людей з Божого Слова, так само як це робив Ісус, Павло та інші апостоли. Ми ведемо розмови, пояснюючи Біблію, і доводимо правдивість своїх слів, зачитуючи співрозмовникам біблійні вірші. Ми говоримо не від себе. Часто послуговуючись Біблією, ми показуємо людям, що несемо не свої ідеї, а правду від Бога. Звістка, яку ми проповідуємо, ґрунтується на Божому Слові. Вона цілком достовірна. Коли ми самі твердо в цьому переконані, це додає нам такої ж відваги, яка була в Павла.

 8—10. а) Як відгукнулися на добру новину мешканці Фессалонік? б) Чому деякі юдеї заздрили Павлу? в) Що зробили розгнівані юдеї?

⁸ Павло вже переконався в правдивості Ісусових слів: «Раб не більший від свого господаря. Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас. Якщо дотримувались моїх слів, будуть дотримуватись і ваших» (Ів. 15:20). Реакція людей у Фессалоніках була саме такою — одні дотримувались слова, а інші чинили опір. Про тих, хто відгукнувся позитивно, Лука написав: «Декотрі з них [юдеїв] повірили [стали християнами] і приєдналися до Павла та Сили; те саме зробили дуже багато греків, які поклонялися Богу, і чимало видатних жінок» (Дії 17:4). Безумовно, нові учні раділи, що здобули правдиве розуміння Писань.

⁹ Однак дехто розгнівався на Павла. Деякі юдеї у Фессалоніках заздрили йому через те, що він прихилив на свою сторону «багато греків». Юдеї навчали язичників Єврейських Писань, щоб зробити їх прозелітами, і вважали, що ті греки вже належать їм. І ось Павло робить їх своїми учнями просто в синагозі! Це страшенно розлютило юдеїв.

¹⁰ Лука розповідає, що було далі: «Юдеї ж, охоплені ревнощами, взяли кількох лихих людей, які без діла тинялися по ринковій площі, зібрали натовп та зчинили в місті галас. Вони напали на дім Ясона і шукали Павла й Силу, щоб вивести їх до юрби. Але, не знайшовши їх, вони витягли Ясона й деяких братів до начальників міста і почали вигукувати: “Ці люди збаламутили всю населену землю, а тепер прийшли ще й сюди, і Ясон їх гостинно прийняв. Усі вони бунтують проти постанов цезаря і кажуть, що є інший цар — Ісус”» (Дії 17:5—7). Що ж буде з Павлом та його товаришами?

11. У чому звинувачували Павла та його товаришів і які постанови мали на увазі юдеї? (Дивись примітку.)

¹¹ Розлючений натовп страшний; він суне, наче розбурхана ріка, що вийшла з берегів. Юдеї використали його як зброю проти Павла і Сили. Здійнявши бучу, вони намагалися переконати начальників міста, що Павло і Сила — небезпечні злочинці. Павла з товаришами звинувачували в тому, що вони «збаламутили всю населену землю», хоча вони не спричиняли жодних заворушень у Фессалоніках. Друге звинувачення було набагато серйознішим. Юдеї стверджували, що місіонери проголошували Ісуса царем, а отже, порушували постанови імператораa.

12. Що вказує на те, що звинувачення, висунуті християнам у Фессалоніках, могли мати для них серйозні наслідки?

¹² Подібне звинувачення колись висунули Ісусу. Його вороги сказали Пилату: «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ... і говорить, що є Христом, царем» (Луки 23:2). Очевидно, Пилат побоювався, що імператор вважатиме його зрадником, і тому засудив Ісуса до страти. Звинувачення проти християн у Фессалоніках справді були дуже серйозними. Як говориться в одній книжці, їм загрожувала величезна небезпека, адже в ті часи людину могли стратити лише за те, що її підозрювали в зраді імператора. Чи вдався юдеям їхній підступний задум?

13, 14. а) Чому напад юрби не зупинив проповідування? б) Як Павло прислухався до поради Христа бути обережним і як нам наслідувати його приклад?

¹³ Напад юрби не зупинив проповідування у Фессалоніках. Чому? Павла і Силу так і не знайшли. Крім того, начальники міста, мабуть, не повірили обвинуваченням. Взявши «відповідну заставу», вони відпустили Ясона та інших братів (Дії 17:8, 9). Павло ж, пам’ятаючи пораду Ісуса бути обережними, як змії, і невинними, як голуби, уникнув небезпеки, щоб продовжувати проповідування деінде (Матв. 10:16). Павло був мужнім, але не безрозсудним. Як нам наслідувати його приклад?

¹⁴ У наш час представники духівництва часто підбурюють натовпи людей проти Свідків Єгови. Висуваючи звинувачення в заколоті і державній зраді, вони спонукують урядовців діяти проти Свідків. Цими противниками, як і юдеями в I столітті, керує заздрість і ревнощі. Але правдиві християни без потреби не наражають себе на небезпеку. Якщо можливо, ми уникаємо суперечок з розгніваними людьми. Ми повертаємось до них пізніше, коли можна буде спокійно порозмовляти.

15. Як верійці відгукнулися на добру новину?

¹⁵ Заради безпеки брати послали Павла і Силу до Верії, що лежала приблизно за 65 кілометрів від Фессалонік. Прибувши туди, Павло пішов до синагоги і виступив перед присутніми. Вони його уважно слухали. Лука написав, що верійці «були шляхетніші від фессалонікійців, бо прийняли слово з величезним за́палом, щодня ретельно досліджуючи Писання, щоб переконатися, чи так є насправді» (Дії 17:10, 11). Чи ці слова якось принижують фессалонікійців, які прийняли правду? Зовсім ні. Згодом Павло написав їм: «Ми постійно дякуємо Богові, бо ви, почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога, що й діє у вас, віруючих» (1 Фес. 2:13). Чому ж Лука написав, що верійські юдеї шляхетніші?

16. Чому Лука назвав верійців шляхетними?

¹⁶ Мешканці Верії почули від Павла чимало нового, але не критикували його і водночас не погоджувались з ним бездумно. Спочатку вони все уважно вислухали. Потім звірили пояснення Павла з Писаннями. Більше того, верійці старанно вивчали Боже Слово не тільки по суботах, а щодня. І робили вони це з «величезним за́палом», ретельно досліджуючи Писання у світлі нового вчення. Вони були настільки смиренними, що з готовністю змінювались, адже «багато з них... стали віруючими» (Дії 17:12). Ось чому Лука назвав верійців шляхетними.

17. Чим корисний для нас приклад верійців і як нам наслідувати їх, навіть якщо ми вже давно охрестилися?

¹⁷ Верійці й подумати не могли, що в Божому Слові буде написано, як вони відгукнулись на добру новину. Вони подали нам чудовий приклад, адже зробили саме те, чого від них сподівався Павло, і те, що подобалось Богу Єгові. Ми теж заохочуємо людей робити те, що зробили верійці,— старанно вивчати Писання, щоб саме на них ґрунтувати свою віру. Чи потрібно з таким же запалом вивчати Боже Слово після хрещення? Безсумнівно! Нам слід вивчати Біблію навіть ще старанніше і відразу виконувати Божі настанови. Так ми дозволимо Єгові навчати нас і формувати згідно зі своєю волею (Ісаї 64:8). Завдяки цьому ми зможемо бути придатними у служінні нашому небесному Батькові, і він буде нами задоволений.

18, 19. а) Чому Павло пішов з Верії і як нам наслідувати його наполегливість? б) Кому Павло збирався проповідувати далі?

¹⁸ Павло не залишився у Верії надовго. Ми читаємо: «Коли ж юдеї із Фессалонік довідались, що Павло звіщає Боже слово у Верії, то прийшли і туди, щоб намовити й підбурити натовпи. Тому брати відразу відправили Павла до моря, тимчасом як Сила і Тимофій залишились у Верії. Ті, хто супроводжував Павла, довели його до Афін, а потім повернулися, отримавши від Павла наказ, щоб Сила і Тимофій якнайшвидше прийшли до нього» (Дії 17:13—15). Якими ж запеклими були вороги доброї новини! Їм було мало того, що вони вигнали Павла з Фессалонік; вони пішли до Верії і намагались зчинити там таке ж заворушення. Павло знав, що може проповідувати в іншому місці, і покинув Верію. Наслідуймо його приклад — сміливо проповідуймо попри намагання противників зупинити нашу працю.

¹⁹ Проповідуючи євреям у Фессалоніках і Верії, Павло переконався, наскільки важливо сміливо свідчити і вести розмови на основі Писань. Цього слід навчитися і нам. Як тепер Павло проповідуватиме язичникам в Афінах? Про це дізнаємось з наступного розділу.