«Щоб вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його»

1—3. а) Що роздратувало Павла в Афінах? б) Чого ми можемо навчитися з прикладу Павла?

ПАВЛО в Афінах — місті, в якому колись навчали такі світила грецької філософії, як Сократ, Платон і Аристотель. Афіняни надзвичайно релігійні, вони поклоняються багатьом богам. Скрізь, хоч куди кинь оком,— у храмах, на площах і на вулицях,— Павло бачить ідолів. Він ледве стримує своє обурення, адже знає, як Єгова, правдивий Бог, ставиться до ідолопоклонства (Вих. 20:4, 5).

² Особливо вразило Павла, мабуть, те, що він побачив на агорі, тобто ринковій площі Афін. Неподалік від головного входу, з північно-західної сторони, стоїть багато колон, прикрашених фалічними зображеннями бога Гермеса. Крім того, на ринковій площі — сила-силенна різних святинь. Як же ревний апостол буде проповідувати людям, які пройняті пошаною до ідолів? Чи зможе він опанувати свої емоції і знайти спільну мову з афінянами? Чи допоможе комусь знайти правдивого Бога?

³ Промова Павла, з якою він виступив перед вченими чоловіками Афін, записана в Дії 17:22—31. Це чудовий зразок красномовності, тактовності і проникливості. На прикладі цієї промови ми навчимося, як знаходити спільну мову зі слухачами і допомагати їм розмірковувати.

4, 5. Де Павло проповідував, перебуваючи в Афінах, і ким були його слухачі?

⁴ Павло побував в Афінахa під час другої місіонерської подорожі приблизно 50 року н. е. Чекаючи на Силу і Тимофія, які мали прийти з Верії, Павло за своїм звичаєм «в синагозі... почав вести розмови, наводячи потрібні докази юдеям». Він також пішов туди, де можна було зустріти інших мешканців Афін,— «на ринкову площу», або агору (Дії 17:17). Афінська агора лежала на північний захід від Акрополя і займала приблизно 5 гектарів землі. Тут не просто вели торгівлю. Агора була центром економічного, політичного і культурного життя міста. Афіняни дуже любили приходити сюди і провадити інтелектуальні дискусії.

⁵ На ринковій площі збиралися зокрема прихильники двох філософських течій — епікурейці і стоїкиb. Проповідувати їм було нелегко. Епікурейці вважали, що життя виникло випадково. Суть їхніх поглядів можна коротко сформулювати так: «Не варто боятися Бога. Після смерті нічого немає. Задоволення можна отримати, зло витерпіти». Стоїки вважали, що Бог не є особою, і вчили, що треба керуватися розумом і логікою. Ані епікурейці, ані стоїки не вірили у воскресіння, про яке говорили Христові учні. Безумовно, філософські погляди епікурейців і стоїків були несумісні з вченнями правдивого християнства, які проповідував Павло.

6, 7. Що афіняни говорили про Павла і що люди говорять про нас?

⁶ Як афіняни відгукнулись на проповідування Павла? Вони назвали його «базікою», буквально «збирачем зерен». (Дивись коментар до Дії 17:18 в nwtsty.) Ось що про це слово написав один вчений: «Спочатку так називали маленьку пташку, яка літає і підбирає зерна. Потім цим словом стали називали людину, яка підбирала залишки їжі та різний мотлох на ринкових площах. Зрештою його почали вживати образно, маючи на увазі людину, що збирала розрізнені відомості, яких до кінця не розуміла». По суті, філософи назвали Павла неуком, який привласнює чужі ідеї. Але, як ми побачимо далі, це його не зупинило.

⁷ Свідків Єгови теж часто називають образливими словами за те, що вони ґрунтують свої вчення на Біблії. Наприклад, чимало викладачів стверджує, що еволюція є фактом і що це визнає будь-яка розумна людина. Так вони показують, що той, хто заперечує еволюцію,— неук. Вони намагаються схилити інших до думки, що ми «базіки», оскільки говоримо про те, що написано в Біблії, і вказуємо на докази існування Творця. Але нас такі образи не зупиняють. Навпаки, ми впевнено захищаємо свою віру в те, що життя на землі з’явилося завдяки Творцю, Богу Єгові (Об’яв. 4:11).

 8. а) У чому звинуватили Павла? б) Чому Павла повели на Ареопаг? (Дивись примітку.)

⁸ Однак на адресу Павла звучали й інші звинувачення: «Здається, він проповідує чужих богів» (Дії 17:18). Чи справді Павло розповідав афінянам про чужих богів? Кілька століть тому Сократу висунули подібне звинувачення і засудили його до смерті. Тож не дивно, що Павла повели на Ареопаг і зажадали, щоб він пояснив невідомі афінянам вченняc. Як апостол буде захищати добру новину перед людьми, які не знають Писань?

9—11. а) Завдяки чому Павло зміг знайти спільну мову з афінянами? б) Як наслідувати Павла в служінні?

⁹ Не забуваймо: Павло дуже обурився, коли побачив в Афінах багато ідолів. Але він не вибухнув гнівом, а спокійно і тактовно звернувся до слухачів, намагаючись знайти з ними спільну мову. Павло почав так: «Афіняни! З того, що я бачу, в усьому ви боїтеся богів більше, ніж інші люди» (Дії 17:22). Інакше кажучи, Павло сказав: «Я бачу, що ви дуже релігійні». Так він похвалив своїх співрозмовників. Павло добре розумів, що серед афінян, осліплених фальшивими вченнями, можуть знайтися ті, хто відгукнеться на його проповідування. Зрештою, він теж колись поводився неправильно «через незнання і брак віри» (1 Тим. 1:13).

¹⁰ Для того щоб знайти спільну мову з афінянами, Павло сказав, що побачив доказ їхньої побожності — жертовник, присвячений «Невідомому Богові». Як говориться в одній книжці, «у греків та інших народів було прийнято присвячувати жертовники “невідомим богам”, оскільки вони боялися образити якогось бога». Афіняни визнавали, що існує Бог, якого вони не знають. Звернувши увагу на жертовник, Павло перейшов на добру новину: «Саме про того, кого ви не знаєте і кому поклоняєтесь, я вам звіщаю» (Дії 17:23). Отже, Павло зумів, нікого не ображаючи, спростувати висунуте йому звинувачення. Він проповідував не про нового або чужого бога. Він розповідав про правдивого Бога, який був для них невідомим.

¹¹ Як нам наслідувати Павла в служінні? Скажімо, подивившись на людину чи побачивши її помешкання або подвір’я біля нього, ми помітимо щось, що свідчить про її побожність. Тоді можна було б сказати: «Бачу, що ви побожна людина. Я саме сподівався поговорити з кимось, хто серйозно ставиться до релігії». Поважаючи релігійні почуття людини, ми зможемо знайти з нею спільну мову. Не забувай, що не слід наперед засуджувати людей за їхні вірування. Серед Свідків Єгови є багато тих, хто раніше щиро підтримував фальшиве поклоніння.

12. З чого видно, що Павло пристосовувався до слухачів?

¹² Павло зміг завоювати увагу слухачів, але чи вдасться йому втримати її? Він розумів, що афіняни добре знайомі з грецькою філософією і зовсім не знають Писань. Тому Павло, по-перше, розкривав суть біблійних істин, не цитуючи прямо з Писань. По-друге, він говорив «нас» та «ми» і цим показував, що не відділяє себе від слухачів. По-третє, він наводив цитати з творів грецької літератури, які перегукувалися з тим, про що він говорив. Розгляньмо детальніше промову Павла. Що він розповів афінянам про Бога, якого вони не знали?

13. Що Павло сказав про походження Всесвіту і в чому була суть його слів?

¹³ Бог створив Усесвіт. Павло сказав: «Бог, який створив світ і все, що в ньому, який є Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах»d (Дії 17:24). Світ не виник сам по собі. Його Творцем є правдивий Бог (Пс. 146:6). Слава богині Афіни та інших богів залежить від пишноти храмів, святинь та жертовників, які для них будують люди. А Всевладному Господу неба і землі не потрібні храми; вони не можуть його вмістити (1 Цар. 8:27). Суть Павлових слів була цілком зрозумілою: правдивий Бог величніший за будь-яких ідолів у збудованих людьми храмах (Ісаї 40:18—26).

14. Як Павло довів, що Бог нічого не потребує від людей?

¹⁴ Бог нічого не потребує від людей. Ідолопоклонники одягали своїх богів у пишні шати, підносили їм коштовні дарунки, їжу і напої, ніби їм усе це було потрібно. Однак дехто з філософів, які слухали Павла, мабуть, вважали, що богові нічого від людей не треба. Безсумнівно, вони погодились з твердженням Павла про те, що Бог «не вимагає служіння людських рук, начебто він чогось потребує». Справді, не існує матеріальних речей, яких Бог потребував би від нас. Навпаки, це він дає людям «життя, і дихання, і все інше», в тому числі сонце, дощ і родючу землю (Дії 17:25; Бут. 2:7). Отже, Бог, який дає усе, не може бути залежним від людей.

15. Як Павло торкнувся питання про ставлення греків до інших народів і який приклад він подав нам?

¹⁵ Бог створив людину. Афіняни вважали, що греки вищі за інші народи. Однак упередженість до якоїсь нації чи раси не узгоджується з біблійними вченнями (Повт. 10:17). Павло торкнувся цього питання дуже майстерно. Коли він сказав: «Від одного чоловіка [Бог] створив усі народи», його слухачі, мабуть, задумались (Дії 17:26). Павло мав на увазі розповідь про Адама, прабатька всіх людей (Бут. 1:26—28). Оскільки люди мають спільного предка, жодна раса чи нація не може вивищуватися над іншою. Ці слова Павла не могли не привернути до себе уваги. Коли ми проповідуємо, нам теж слід бути тактовними і розважними. У той же час ми «не розбавляємо» біблійну правду, щоб догодити співрозмовникам.

16. З якою метою Бог створив людей?

¹⁶ Бог хоче, щоб люди мали з ним близькі стосунки. Філософи, які слухали Павлову промову, давно сперечалися про мету життя, але ніхто з них не міг вичерпно пояснити, в чому вона полягає. Павло ж сказав, що Бог створив людей, «щоб вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:27). Бога, який був невідомим для афінян, можна пізнати. Він недалеко від тих, хто щиро хоче знайти і пізнати його (Пс. 145:18). Зверни увагу, що Павло використав слово «нас», зарахувавши себе до людей, яким треба «шукати» і «знайти» Бога.

17, 18. Чому люди повинні горнутися до Бога і який приклад подав нам Павло?

¹⁷ Люди повинні горнутися до Бога. Павло зазначив, що завдяки Богу «ми живемо, рухаємося та існуємо». Деякі дослідники вважають, що Павло посилається на слова критського поета Епіменіда (VI століття до н. е.), думка якого щодо релігійних питань була дуже авторитетною серед афінян. Потім Павло навів ще одну причину, з якої люди повинні наближатись до Бога: «Декотрі ваші поети говорили: “Усі ми — його діти”» (Дії 17:28). Люди повинні відчувати, що їх з Богом поєднують дуже міцні узи, адже він створив чоловіка, від якого походить усе людство. Щоб зворушити слухачів, Павло процитував твір грецького автора, якого вони, без сумніву, поважалиe. Наслідуючи апостола, ми іноді можемо наводити цитати з праць істориків, з енциклопедій чи інших достовірних джерел. Наприклад, розмовляючи з людиною про походження певних релігійних звичаїв чи традицій, можна навести влучну цитату з авторитетного джерела.

¹⁸ До цього моменту Павло розкривав основні істини про Бога, майстерно пристосовуючись до слухачів. Який висновок з його слів мали зробити афіняни? Саме про це Павло повів мову далі.

19, 20. а) Як Павло тактовно показав, наскільки безглуздо поклонятись ідолам? б) Що повинні були зробити афіняни?

¹⁹ Тепер Павло хоче спонукати слухачів до дій. Знову посилаючись на слова грецького автора, він каже: «А оскільки ми Божі діти, то не повинні думати, що Боже Єство подібне до золота, срібла чи каменю або до чогось вирізьбленого завдяки майстерності та задуму людини» (Дії 17:29). Справді, якщо Бог є Творцем людей, то чи може він бути ідолом, якого створили люди? Тактовні доводи Павла викривають безглуздість поклоніння ідолам (Пс. 115:4—8; Ісаї 44:9—20). Сказавши: «Ми... не повинні», Павло дещо пом’якшив своє зауваження.

²⁰ Апостол прямо сказав афінянам, що́ їм слід робити: «І, хоча колись Бог не зважав на часи такого незнання [коли вважали, що можна догодити Богові, поклоняючись ідолам], тепер він скрізь звіщає всім людям, щоб вони покаялися» (Дії 17:30). Заклик покаятися міг вразити деяких слухачів. Але у своїй блискучій промові Павло показав, що вони завдячують життям Богу і несуть перед ним відповідальність. Їм треба шукати Бога, навчатися правди про нього та узгодити свій спосіб життя з його вимогами. Тож афіняни мусили визнати, що ідолопоклонство — це гріх, і покинути його.

21, 22. Якими словами Павло закінчив свою промову і яке значення вони мають для нас?

²¹ Павло закінчив свою промову такими словами: «[Бог] визначив день, коли має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка, і дав усім людям гарантію цього, воскресивши його з мертвих» (Дії 17:31). Надходить Судний день, і це означає, що слід без зволікань шукати правдивого Бога. Павло не сказав, хто є призначеним Суддею, але зауважив, що він жив на землі, помер і воскрес.

²² Павлові заключні слова мають глибоке значення і для нас. Ми знаємо, що Суддя, призначений Богом,— це воскреслий Ісус Христос (Ів. 5:22). Ми також знаємо, що Судний день, який триватиме тисячу років, швидко наближається (Об’яв. 20:4, 6). Ми не боїмося Судного дня, адже розуміємо, що він принесе величезні благословення для тих, хто буде вірний Богові. Запорукою сповнення нашої надії на чудове майбутнє є найбільше чудо — воскресіння Ісуса Христа.

23. Як афіняни відгукнулися на промову Павла?

²³ Афіняни по-різному сприйняли промову Павла. Почувши про воскресіння, «дехто почав насміхатися». Інші були ввічливими, однак байдужими. Вони казали: «Розкажеш нам про це ще раз» (Дії 17:32). Але «деякі люди приєднались до нього і стали віруючими. Серед них були Діонисій, член суду на Ареопазі, жінка, на ім’я Дамара, та інші» (Дії 17:34). Подібно реагують люди і сьогодні. Одні нас висміюють, інші ввічливо відмовляються з нами розмовляти. Але ми дуже радіємо, коли знаходимо людей, які приймають звістку про Царство і стають служителями Бога.

24. Чого ми можемо навчитися з промови Павла, яку він виголосив на Ареопазі?

²⁴ Проаналізувавши промову Павла, ми побачили, як логічно викладати думки, наводити переконливі докази, а також знаходити спільну мову зі слухачами. Крім того, з цієї промови видно, наскільки важливо бути терпеливими і тактовними з людьми, які осліплені фальшивими віруваннями. Ще один важливий висновок: нам ніколи не слід викривляти біблійні істини на догоду співрозмовникам. Наслідуючи апостола Павла, ми всі можемо поліпшити своє служіння, а наглядачі — стати кращими вчителями у зборах. Ми зможемо допомагати людям «наполегливо шука[ти] Бога і таки знай[ти] його» (Дії 17:27).