Віра і вчинки ведуть до праведності

 1. Яке запитання в нас може з’явитися, коли ми роздумуємо про віру Авраама?

АВРААМ. Хоча це дуже відомий біблійний персонаж, більшість людей майже нічого про нього не знає. Але цього не скажеш про вас. Вивчаючи Біблію, ви дізналися, яку сильну віру мав цей чоловік. Таку сильну, що його навіть названо «батьком для всіх, хто... має віру» (Рим. 4:11). Чи ви хотіли би мати таку ж віру, як у Авраама? Мабуть, ви подумали: «Так, але чи це можливо?» Запевняємо вас, що можливо.

 2. Чому нам важливо досліджувати Авраамове життя? (Якова 2:22, 23).

² Для того щоб розвинути таку ж віру, як у Авраама, спершу потрібно дослідити його життя. Авраам завжди слухався Бога. Він переселився в далекий край, провів не один десяток років у наметах і був готовий принести в жертву свого улюбленого сина Ісака — і все заради того, щоб виконати Божу волю. Вчинки Авраама яскраво свідчили про його тверду віру. І саме завдяки вірі та вчинкам він здобув схвалення Єгови і став його другом. (Прочитайте Якова 2:22, 23.) Єгова хоче, щоб кожен його служитель мав з ним такі ж близькі стосунки. Тому він надихнув Павла і Якова згадати приклад Авраама у своїх листах. Розгляньмо деякі думки з 4-го розділу Павлового листа до римлян і з 2-го розділу Листа Якова. В обох уривках ми знаходимо важливу цитату, яка стосується Авраама.

 3. Який уривок з Писань процитували і Павло, і Яків?

³ І Павло, і Яків процитували слова з Буття 15:6, де сказано: «Аврам повірив Єгові, і Бог зарахував йому це як праведність». Праведність, по суті, є синонімом бездоганності. Лише уявіть: недосконалі, грішні люди можуть бути бездоганними в Божих очах! Чи ви хотіли б отримати таку високу оцінку? Звичайно, що так. Але як цього досягти? Щоб знайти відповідь на це запитання, нам треба з’ясувати, на якій підставі Авраама було визнано праведним.

 4. Що заважає людям бути праведними?

⁴ У своєму листі до римлян Павло написав, що всі люди грішні (Рим. 3:23). Як же тоді ми можемо стати праведними в очах Бога і здобути його схвалення? Власне це питання Павло і роз’яснив, навівши приклад Авраама.

 5. На якій підставі Єгова визнав Авраама праведним? (Римлян 4:2—4).

⁵ Єгова визнав Авраама праведним, коли той жив у ханаанському краю. На якій підставі Бог це зробив? Може, тому що Авраам досконало дотримувався Мойсеєвого закону? Звісно, ні (Рим. 4:13). На той час цього закону ще навіть не існувало, він з’явився чотирма століттями пізніше. Авраама було визнано праведним, тому що він мав міцну віру. (Прочитайте Римлян 4:2—4.)

 6. Як грішник може стати праведним у Божих очах?

⁶ Павло пояснив: якщо людина має віру в Бога, то ця «віра зараховується їй як праведність» (Рим. 4:5). Потім він написав: «Подібно й Давид говорить про щасливу людину, яку Бог визнав праведною незалежно від її вчинків: “Щасливі ті, кому прощено беззаконні вчинки і вибачено гріхи. Щаслива людина, якій Єгова не зарахує гріха”» (Рим. 4:6—8; Пс. 32:1, 2). З цих слів ми бачимо, який є зв’язок між вірою і праведністю. Якщо людина вірить в Бога, то він прощає їй провини. А якщо Бог прощає гріхи, то вже більше їх не згадує. Таким чином завдяки своїй вірі людина стає бездоганною в його очах, або, іншими словами, праведною.

 7. В якому розумінні Божі служителі давнини були праведними?

⁷ Звичайно, Авраам, Давид та інші вірні служителі Бога були недосконалими людьми, грішниками. Однак з огляду на їхню віру Бог вважав їх бездоганними, особливо в порівнянні з тими, хто в нього не вірив (Еф. 2:12). Тож, як бачимо, у своєму листі Павло хотів показати, що віра є обов’язковою умовою для близьких стосунків з Богом. Так було колись і так є сьогодні.

8, 9. Який висновок дехто зробив з листів Павла та Якова і що до цього призвело?

⁸ Що важливіше: віра чи вчинки? Суперечки на цю тему не вщухають вже кілька століть. Деякі церкви навчають, що для спасіння достатньо лише вірити в Господа Ісуса. Можливо, ви чули висловлювання на кшталт: «Прийми Ісуса — і будеш спасенний». На доказ цього проповідники часом цитують Павлові слова про те, що Бог визнає́ людину праведною «незалежно від її вчинків» (Рим. 4:6). Але є й такі релігії, які навчають, що для спасіння треба обов’язково ходити на прощу і робити все, що каже церква. Прихильники цього погляду наводять як аргумент слова з Якова 2:24: «Людина визнає́ться праведною завдяки вчинкам, а не лише завдяки вірі».

⁹ Під впливом цих вчень деякі теологи дійшли висновку, що Павло і Яків мали різні погляди на те, як досягається праведність. Мовляв, Павло вважав, що достатньо лише віри, а Яків наголошував на важливості вчинків. Один професор богослов’я написав: «Яків не погоджувався з Павлом і не розумів, чому Павло так наполягав на тому, що [людина визнається праведною] не на підставі вчинків, а лише на підставі віри». Однак ми знаємо, що і Павло, і Яків писали під Божим натхненням (2 Тим. 3:16). Тож мусить бути простий спосіб узгодити їхні твердження. І такий спосіб є — треба взяти до уваги контекст.

10. Про які вчинки писав Павло? (Римлян 3:21, 28). (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁰ Про які саме вчинки йдеться в 3-му і 4-му розділах Листа до римлян? Павло здебільшого говорив про «учинки, яких вимагає закон», тобто закон, який Мойсей отримав на горі Сінай. (Прочитайте Римлян 3:21, 28.) Схоже, що в часи Павла деякі християни-євреї ніяк не могли змиритися з тим, що Мойсеїв закон відійшов у минуле і більше не потрібно його дотримуватися. Тому Павло й звернув їхню увагу на Авраама, чий приклад доводить, що праведність перед Богом досягається не вчинками, яких вимагає Закон, а вірою. Це дуже підбадьорлива думка, адже кожен з нас може розвинути віру в Бога і в Христа, а значить, кожен з нас може здобути Боже схвалення.

11. Які вчинки мав на увазі Яків?

¹¹ А про що тоді говориться в 2-му розділі Листа Якова? Там ідеться не про ті самі вчинки, що в листі Павла. Яків писав про добрі діла, які є невід’ємною частиною життя християнина і які доводять його щиру віру в Бога. У своєму листі він пояснив, чому вони важливі. Звернімо увагу на деякі думки.

12. Як Яків показав зв’язок між вірою і вчинками? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹² На початку 2-го розділу Яків говорить, що християни мають бути неупереджені. Він наводить приклад брата, який ставиться з прихильністю до заможної людини і дивиться з погордою на бідну. Може, цей брат і каже, що має віру, але де відповідні вчинки? (Як. 2:1—5, 9). У другій половині цього розділу Яків застерігає нас від лицемірства. Він згадує християнина, який бачить, що «брат чи сестра не має у що вдягнутися або... їм не вистачає їжі», але не надає їм допомоги. Знову ж таки, цей християнин може стверджувати, що має віру, але оскільки вона не підкріплена вчинками, від неї немає жодної користі. Як написав Яків, «віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва» (Як. 2:14—17).

13. На чиєму прикладі Яків пояснив, що наша віра має підтверджуватися вчинками? (Якова 2:25, 26).

¹³ В кінці 2-го розділу Яків згадує Рахав. (Прочитайте Якова 2:25, 26.) Вона знала, хто такий Єгова, і розуміла, що він підтримує ізраїльський народ (Іс. Нав. 2:9—11). Рахав мала віру і показала її ділами: вона захистила двох ізраїльських розвідників, коли їхнє життя було в небезпеці. Завдяки цьому ця грішниця, яка навіть не належала до ізраїльського народу, була, так само як і Авраам, визнана праведною. Її приклад яскраво показує, що важлива і віра, і вчинки.

14. Як пояснити розбіжність у листах Павла і Якова?

¹⁴ Як бачимо, Павло і Яків говорили про трохи різні речі. Павло пояснював, що Божого схвалення не здобути, якщо просто дотримуватись Мойсеєвого закону. А Яків наголошував на тому, що віра християнина має виражатися в добрих ділах.

15. Якими вчинками ми можемо довести свою віру? (Дивіться також ілюстрації.)

¹⁵ Для того щоб нас, як колись Авраама, було визнано праведними, нам зовсім не обов’язково вирушати в далекі краї. Є багато інших вчинків, якими ми можемо довести свою віру в Бога. Наприклад, можна радо приймати нових у зборі, допомагати братам і сестрам, які опинилися в нужді, і піклуватися про своїх домашніх. Все це Бог схвалює і благословляє (Рим. 15:7; 1 Тим. 5:4, 8; 1 Ів. 3:18). І, звичайно, нам не можна забувати про проповідування доброї новини (1 Тим. 4:16). Ці вчинки служать доказом нашої віри в те, що Божі обіцянки сповняться і що його вказівки найкращі. Чи вам такі вчинки під силу? Звичайно. Якщо ви вже їх робите, то можете не сумніватися: в Божих очах ви праведні люди, він вважає вас своїми друзями.

16. На що Авраам надіявся?

¹⁶ У 4-му розділі Листа до римлян Павло пояснює, чого ще ми можемо навчитися з прикладу Авраама. Він пише про важливість надії. Єгова пообіцяв, що в Авраама з’явиться «потомство», через яке «багато народів» отримають благословення. Яка прекрасна обіцянка! (Бут. 12:3; 15:5; 17:4; Рим. 4:17). Однак минали роки, Аврааму виповнилося 100, Саррі — 90, а обіцяний син так і не народився. Могло здаватися, що в них вже не буде дитини. Для Авраама це було справжнім випробуванням. Але він «усе ж надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів» (Рим. 4:18, 19). І його надія не була марною. Лише уявіть, як він радів, коли в нього народився довгоочікуваний син, Ісак (Рим. 4:20—22).

17. Що запевняє нас у тому, що ми можемо бути праведними в Божих очах?

¹⁷ Приклад Авраама показує, що кожному з нас під силу здобути схвалення Бога і стати праведним в його очах, стати його другом. Павло наголосив на цьому, написавши: «Слова “це зарахувалося йому” були написані не тільки для [Авраама], але й для нас — тих, кому це зарахується, оскільки ми віримо в того, хто воскресив з мертвих нашого Господа Ісуса» (Рим. 4:23, 24). Втім, як і Аврааму, нам потрібні не тільки віра та вчинки, але й надія. І саме на ній Павло зосереджується далі, у 5-му розділі Листа до римлян. Думки з цього розділу ми розглянемо в наступній статті.