Хай наше світло сяє постійно

¹ Що таке світло? Згідно зі словником, це певна енергія, що «робить видимим навколишнє». Але насправді, незважаючи на досягнення у галузі технології, людина все ще не повністю знає відповідь на запитання Єгови, записане у Йова 38:24 (Хом.). Чи могли б ми жити без світла? Ні, без світла наше існування було б неможливим. Світло необхідне для нашого фізичного зору, і в Біблії говориться, що в духовному розумінні «Бог є світло» (1 Івана 1:5). Ми повністю залежимо від Того, хто ‘дає нам світло’ (Пс. 118:27, Кул.).

² Це є правдою у фізичному розумінні, але це ще більше виявляється правдивим у духовному. Фальшива релігія ввела в оману безліч людей, залишивши їх у духовній темряві, і вони ‘мацають, мов невидющі за стіну’ (Ісаї 59:9, 10). Єгова, спонуканий своєю неперевершеною любов’ю і співчуттям, ‘посилає Своє світло та правду’ (Пс. 43:3). Буквально мільйони вдячних людей відгукнулися і вийшли ‘із темряви до його дивного світла’ (1 Петра 2:9).

³ Ісус Христос відіграє важливу роль у тому, щоб приносити це світло у світ. Він сказав: «Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався» (Івана 12:46). Він увесь свій час, енергію та ресурси направив на те, щоб проповідувати світло правди. Він подорожував по всій своїй батьківщині, проповідуючи і навчаючи фактично у кожному місті та селі. Він зносив невпинне переслідування різного роду, але залишився непохитним, виконуючи своє доручення поширювати світло правди.

⁴ Ісус зосередив свою увагу на тому, щоб вибрати, навчити та організувати своїх учнів для особливої мети. У Матвія 5:14—16 ми читаємо про те, як він наставляв їх: «Ви світло для світу. ...Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі». Подібно до Ісуса, їм треба було стати ‘світлами в світі’, поширюючи світло правди по всій землі (Флп. 2:15). Вони з радістю прийняли ту відповідальність, вважаючи її головною метою у своєму житті. Трохи пізніше Павло міг сказати, що добра новина була «проповідана всьому створінню під небом» (Кол. 1:23). Цілий християнський збір був об’єднаний у виконанні тої величної праці.

⁵ Сьогодні ми повинні бути вдячними, що перебуваємо серед тих, хто ‘відкинув вчинки темряви’ (Римл. 13:12, 13). Ми можемо виявити нашу вдячність, наслідуючи приклад Ісуса і вірних християн, які жили у минулому. Зараз у людей існує більш настійна і невідкладна потреба чути правду, ніж будь-коли раніше у людській історії. Жодна інша діяльність не може навіть порівнятися з цією працею щодо своєї невідкладності і далекосяжної користі.

⁶ Як ми можемо сяяти як світла? Найважливіший спосіб дати нашому світлу сяяти — брати участь у праці проповідування про Царство. У кожному зборі регулярно організовуються зустрічі для проповідування на призначеній території. Також у зборах є в наявності величезна кількість різноманітної літератури багатьма мовами. Через зібрання ми отримуємо всебічну освіту, і досвідчені особи персонально допомагають у навчанні інших. Чоловіки, жінки, старші особи і навіть діти мають можливість брати участь у цьому. Кожна людина у зборі, незалежно від своїх здібностей і обставин, запрошується для цієї праці. Уся діяльність збору зосереджена на проповідуванні з наміром допомогти кожному членові збору в якійсь мірі брати у ньому участь. Постійне близьке спілкування зі збором — це найважливіша запорука того, що наше світло і далі буде сяяти.

⁷ Ми можемо сяяти не тільки через словесне свідчення. Нам можна привернути увагу інших навіть своєю поведінкою. Саме те мав на увазі Петро, коли наставляв: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб... вони... побачивши добрі діла, славили Бога» (1 Петра 2:12). Багато людей судять про діяльність або організацію за поведінкою її членів. Коли спостерігачі бачать людей, які є морально чистими, чесними, мирними та слухняними законові, то роблять висновок, що ці люди відрізняються від інших і живуть згідно з нормами, котрі набагато вищі від загальноприйнятих. Тому чоловік дає своєму світлу сяяти, коли шанує свою дружину і з любов’ю ставиться до неї; дружина так само робить це, коли поважає головування свого чоловіка. Діти виділяються з-поміж інших, коли слухаються своїх батьків, уникають статевої неморальності і не вживають наркотиків. Дуже цінують того працівника, який сумлінно ставиться до своєї роботи та є чесним і уважним до інших. Виявляючи ці християнські риси, ми даємо своєму світлу сяяти і рекомендуємо іншим людям наш спосіб життя.

⁸ Проповідування свідчить іншим про те, чого ми навчилися з Божого Слова. Воно робиться публічно зі сцени або біля дверей, проте проповідувати можна не лише у таких випадках. Щодня, займаючись буденними справами, ми можемо спілкуватися з багатьма людьми. Скільки разів на день ти розмовляєш зі своїми найближчими сусідами? Як часто хтось стукає у твої двері? Скільки різних людей ти зустрічаєш під час закупок у магазині, їзди в автобусі чи на своїй світській роботі? Якщо ти молода людина і вчишся в школі, то підрахуй, зі скількома однокласниками ти розмовляєш кожного дня? Нагод говорити іншим є дійсно необмежена кількість. Усім нам треба пам’ятати декілька біблійних думок, мати із собою Біблію і деякі буклети, а також виявляти ініціативу і вступати в розмову тоді, коли випадає нагода.

⁹ Хоча неформальне свідчення є досить простим, деякі вісники неохоче вдаються до нього. Вони можуть виявляти стриманість, вважаючи себе занадто соромливими чи нервовими для того, щоб підходити до незнайомих людей. Вони, можливо, побоюються привернути до себе увагу або отримати негативну відповідь. Ті, хто має досвід у неформальному свідченні, можуть розповісти тобі, що дуже рідко існує якась підстава для неспокою. Інші люди в основному подібні до нас; вони мають такі ж потреби й турботи і бажають того ж самого для себе і своїх сімей, що і ми. Більшість людей відповідає доброзичливо на веселу усмішку чи дружнє вітання. Щоб розпочати, тобі, мабуть, необхідно ‘відважитися’ (1 Сол. 2:2). Зробивши це, тебе можуть дуже вразити і втішити наслідки такого свідчення.

¹⁰ Ми благословляємося, коли даємо своєму світлу сяяти. Розгляньмо декілька дуже підбадьорливих випадків неформального свідчення. Одна 55-річна жінка намагалася перейти вулицю. Її мало не збила автомашина, але наша сестра вчасно схопила цю жінку за руку і потягнула на себе, кажучи: «Будь ласка, будьте обережні. Ми живемо у небезпечні часи!» Потім вона пояснила, чому ці часи є такими небезпечними. Жінка запитала: «Чи ви є Свідком Єгови?» У неї була наша книжка, яку колись отримала від своєї сестри, і вона хотіла зустрітися з кимось із Свідків Єгови; і ось завдяки цій несподіваній зустрічі це стало можливим.

¹¹ Одна сестра почала розмову з якоюсь жінкою у приймальні лікаря. Ця жінка уважно слухала і потім сказала: «Я вже декілька разів зустрічалася зі Свідками Єгови, але якщо колись у майбутньому я сама стану Свідком Єгови, то це тільки через те, що́ ви саме тепер розповіли мені. Коли слухаю вас, то начебто починаю бачити світло у темному місці».

¹² Добрий вчинок теж може дуже посприяти, щоб інші навчилися правди. Повертаючись додому після проповідницького служіння, дві сестри помітили стареньку жінку, яка виходила з автобуса і виглядала хворою. Вони зупинилися і запитали, чи їй потрібна допомога. Жінка була дуже зворушена тим, що дві зовсім незнайомі їй людини цікавляться нею, і тому захотіла дізнатися, що саме спонукало їх зробити цей добрий вчинок. Це дало нагоду для свідчення. Жінка охоче дала свою адресу і сердечно запрошувала відвідати її. Розпочалося вивчення. Незабаром ця жінка почала відвідувати зібрання і зараз ділиться правдою з іншими людьми.

¹³ Одна старша сестра віддає перевагу свідченню на місцевому пляжі рано-вранці. Вона зустрічає там хатніх робітниць, нянь, котрі доглядають за дітьми, банківських службовців та інших, які прогулюються по дощаному настилі на пляжі. Сестра проводить біблійні вивчення на лавках. Декілька молодих людей вже пізнали правду від неї і тепер є Свідками Єгови.

¹⁴ На світській роботі наша сестра почула, як співпрацівниця говорила про одну політичну партію, що, на її думку, могла б вирішити світові проблеми. У відповідь сестра розповіла про обіцянки Божого Царства. Ця розмова на роботі привела до регулярного домашнього біблійного вивчення, і зрештою та жінка і її чоловік стали Свідками.

¹⁵ Ніколи не забувай, що ти є Свідком! Коли Ісус говорив про своїх послідовників як про «світло для світу», він пояснив, що вони повинні допомагати іншим людям брати користь від духовних знань з Божого Слова. А як ми розглядатимемо своє служіння, якщо застосовуємо пораду Ісуса?

¹⁶ Шукаючи роботу, деякі люди віддають перевагу праці з неповним робочим днем. Вони обмежують свій час і зусилля, які вкладатимуть у цю працю, оскільки їм краще присвячувати свій час чомусь іншому, що, з їхнього погляду, принесе їм більшу нагороду. Чи ми поділяємо цей погляд на наше служіння? Хоч ми можемо відчувати зобов’язаність і навіть охоче відкладати деякий час для свого служіння, чи було б правильно, якби наші головні інтереси зосереджувалися довкола чогось іншого?

¹⁷ Розуміючи, що неможливо бути християнином не повний робочий день, ми присвятилися, ‘зреклися самих себе’ і погодилися йти за Ісусом «постійно» (Матв. 16:24, НС). Наше бажання — і далі робити все «від душі», використовуючи кожну нагоду, щоб давати своєму світлу сяяти, й досягати людей усюди, незважаючи на місце їхнього перебування (Кол. 3:23, 24). Нам треба протистояти світському впливові й підтримувати свою першу ревність так, щоб наше світло продовжувало сяяти яскраво. Дехто, можливо, допускає, щоб його ревність охолола і світло лише тьмяно сяяло і було видиме тільки з близька. Кожній такій людині треба допомогти, щоб відновити ревність до служіння, яка була втрачена.

¹⁸ Інші вісники можуть бути схильними стримуватися від проповідування, оскільки наша вістка непопулярна для багатьох людей. Павло сказав, що вістка про Христа було «глупота тим, що погибають» (1 Кор. 1:18, Хом.). Однак, незважаючи на те що говорили інші люди, він переконливо заявив: «Я не соромлюсь Євангелії» (Римл. 1:16). Той, хто соромиться, відчуває, що є гіршим або недостойним. Як ми можемо відчувати сором, коли говоримо про Найвищого Суверена всесвіту і все те, що він зробив для нашого вічного щастя? Ні в якому разі ми не повинні думати, що є негідними або недостойними говорити про ці істини іншим людям. Навпаки, ми повинні відчувати спонуку робити все можливе, виявляючи своє переконання у тому, що нам нема «чого червоніти» (2 Тим. 2:15, Хом.).

¹⁹ Світло правди, яке зараз сяє у країнах по цілій землі, несе яскраву надію на вічне життя у райському новому світі. Виявляймо, що ми прийняли до серця заклик давати своєму світлу сяяти постійно! Якщо так робимо, то у нас буде така ж радість, як в учнів Христа, котрі щоденно «безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа» (Дії 5:42).