Бог виявляє нам свою любов

«[Буде] царювати... незаслужена доброта через праведність, яка приведе до вічного життя» (РИМ. 5:21).

1, 2. Про які два дари йдеться і який з них цінніший?

«НАЙБІЛЬШОЮ спадщиною римлян, яку вони залишили наступникам, був їхній закон і погляд, що життя слід вести відповідно до закону»,— сказав Дейвід Вільямс, вчений з Мельбурнського університету в Австралії. Проте існує спадщина або дар, що має значно більшу цінність. Це дар від Бога, завдяки якому можна мати його схвалення, бути праведними в Божих очах і сподіватися на спасіння та вічне життя.

² Те, як Бог дав людям цей дар, у певному розумінні пов’язане з правовими вимогами. У 5-му розділі Листа до римлян апостол Павло не викладає ці вимоги в сухому юридичному стилі. Натомість він починає розділ зворушливими словами: «Коли ми визнані праведними на основі віри, перебуваймо в мирі з Богом завдяки нашому Господу Ісусу Христу». Ті, хто отримав дар Бога, відчувають спонуку відповісти йому любов’ю. Саме так робив Павло. Він написав: «Бог влив свою любов у наші серця й зробив це через святий дух» (Рим. 5:1, 5).

 3. Які запитання виникають?

³ Чому ж цей чудовий дар був необхідний? Як Бог міг справедливо й неупереджено дати його? І що кожен має робити, аби отримати дар? Знайдімо вичерпні відповіді та побачмо, як вони розкривають Божу любов.

Божа любов на противагу гріху

4, 5. а) Як Єгова велично виявив свою любов? б) Знання чого допоможе нам зрозуміти слова з Римлян 5:12?

⁴ З великої любові Єгова послав свого єдинородного Сина допомогти людям. Ось як про це сказав Павло: «Бог виявляє нам свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5:8). Подумаймо над щойно згаданим твердженням: «Ми ще були грішниками». Усім варто дізнатись, як це сталося.

⁵ На початку Павло наводить таке пояснення: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Рим. 5:12). Ми можемо розуміти це, адже Бог подбав, щоб було записано, як почалося людське життя. Єгова створив двох людей, Адама та Єву. Творець є досконалим, і такою була перша пара, наші прабатьки. Бог дав їм лише одну вказівку і сказав, що непослух тому закону приведе до смертного вироку (Бут. 2:17). Однак Адам і Єва вибрали згубний шлях, порушивши розсудливу вказівку Бога. Так вони відкинули його як Законодавця і Володаря (Повт. 32:4, 5).

 6. а) Чому Адамові нащадки помирали перед тим, як Бог дав Мойсеїв закон, і після того? б) Що можна пояснити на прикладі такої хвороби, як гемофілія?

⁶ Тільки після того, як Адам згрішив, він народив дітей, передавши їм гріх з усіма його наслідками. Звичайно, вони, на відміну від Адама, не порушили Божого закону, а отже, не були звинувачені в тому самому гріху; також Адамові нащадки ще не мали жодного зводу законів (Бут. 2:17). А втім, вони успадкували гріх. Отож гріх і смерть панували й тоді, коли Бог дав ізраїльтянам закони, які чітко показували, що вони грішники. (Прочитайте Римлян 5:13, 14). Наслідок успадкованого гріха можна пояснити на прикладі певної спадкової хвороби чи вади, як-от середземноморської анемії або гемофілії. Ви, мабуть, читали, що син російського царя Миколи II і Олександри Федорівни, Олексій, успадкував кровоточивість, гемофілію. Щоправда, від такої спадкової хвороби страждають не всі діти в сім’ї, але вони можуть бути носіями. Цього не скажеш про гріх. Переданий Адамом гріх не оминає нікого. Він уражає кожного, завжди має фатальні наслідки і передається всім дітям. Чи можна визволитися з цього скрутного становища?

Що Бог дав через Ісуса Христа

7, 8. Які наслідки мало життя кожного з двох досконалих чоловіків?

⁷ Єгова з любові подбав про те, щоб люди могли визволитися з-під влади успадкованого гріха. Павло пояснив, що це стало можливим завдяки ще одному досконалому чоловікові, по суті, другому Адамові (1 Кор. 15:45). Але життя кожного з цих двох чоловіків по-різному позначилося на людях. Як саме? (Прочитайте Римлян 5:15, 16).

⁸ «Щодо дару, то з ним справи стоять не так, як з проступком»,— написав Павло. Адам був винен у тому проступкові і справедливо отримав суворий вирок — смерть. Але помер не лише він. Ми читаємо: «Проступок одного чоловіка приніс багатьом смерть». Справедливий вирок, винесений Адамові, стосується і всіх його недосконалих нащадків, у тому числі нас. Все ж потішає те, що досконалий чоловік, Ісус, залишив людям зовсім іншу «спадщину». Яку користь це принесло? Відповідь міститься в Павлових словах, що «усілякі люди були визнані праведними, щоб мати можливість отримати життя» (Рим. 5:18).

 9. Що зробив Бог для того, аби визнати людей праведними, як записано в Римлян 5:16, 18?

⁹ Що означають грецькі слова, що лежать в основі вислову «визнані праведними»? Один перекладач Біблії написав: «Це юридична метафора, яка не є суто правовим терміном, але має юридичний підтекст. Йдеться про зміну в стосунках Бога з людиною, а не про внутрішню зміну людини... За допомогою цієї метафори Бога зображено як суддю, який приймає рішення на користь обвинуваченого, котрий немовби постав перед Божим судом як звинувачений у неправедності. А Бог знімає це звинувачення».

10. Що зробив Ісус, аби люди могли бути визнані праведними?

¹⁰ На основі чого «Той, Хто всю землю судить» справедливо, міг виправдати неправедну людину? (Бут. 18:25). З любові Бог найперше послав на землю свого єдинородного Сина. Ісус досконало виконав волю Батька, незважаючи на спокуси, злісне висміювання і наругу. Він зберігав свою непорочність до кінця, навіть померши на стовпі мук (Євр. 2:10). Ісус пожертвував своїм досконалим людським життям і так дав викуп, який міг звільнити, тобто відкупити, Адамових нащадків від гріха й смерті (Матв. 20:28; Рим. 5:6—8).

11. Чо́му відповідає викуп?

¹¹ В іншому місці Павло називає Ісусову жертву «відповідним викупом» (1 Тим. 2:6). Чо́му відповідав цей викуп? Адам приніс недосконалість і смерть мільярдам своїх потомків. Ісус же, як досконалий чоловік, міг би дати початок мільярдам досконалих людейa. Тому вважалося, що життя Ісуса і всіх його потенційних досконалих нащадків становило викупну ціну, яка рівноцінно покривала те, що втратив Адам та його недосконалі потомки. Однак Біблія не говорить, що якісь можливі нащадки Ісуса разом з ним заплатили викуп. У Римлян 5:15—19 сказано, що смерть лише одного чоловіка принесла звільнення. Так, Ісусове досконале життя відповідало Адамовому. Головна увага звертається і повинна звертатися на самого Ісуса Христа. «Через один вчинок [Ісуса], який привів до виправдання», через його слухняність і непорочність аж до смерті, усілякі люди мають можливість отримати безкоштовний дар та життя (2 Кор. 5:14, 15; 1 Пет. 3:18). Як це стало можливим?

Виправдання на підставі викупу

12, 13. Чому люди, які визнані праведними, потребують Божого милосердя і любові?

¹² Бог Єгова прийняв викупну жертву свого Сина (Євр. 9:24; 10:10, 12). Проте учні Ісуса на землі, включаючи його вірних апостолів, залишались недосконалими. Навіть якщо вони намагалися поводитись правильно, це їм не завжди вдавалось. Чому? Тому що вони успадкували гріх (Рим. 7:18—20). Але Бог не пустив усе на самоплив. Він прийняв «відповідний викуп» і хотів злити благословення викупу на своїх земних служителів.

¹³ Річ не в тім, що Бог був зобов’язаний застосувати викуп на благо апостолам та іншим людям, бо вони чинили певні добрі діла. Бог дає людям можливість черпати з викупу блага, оскільки виявляє до них милосердя і велику любов. Він вирішив зняти з апостолів та інших людей засуд, вважаючи їх вільними від успадкованої провини. Павло пояснив: «З огляду на цю незаслужену доброту ви були врятовані завдяки вірі; і це не ваша заслуга, а Божий дар» (Еф. 2:8).

14, 15. Яка нагорода очікувала людей, котрих Бог визнав праведними, і що ще вони мусили зробити?

¹⁴ Подумаймо, яким даром є те, що Всемогутній прощає людині успадкований гріх, а також вчинені нею проступки! Важко собі уявити, скільки гріхів люди чинили, перш ніж стати християнами, але Бог на основі викупу може їх пробачити. Павло написав: «Дар, який люди отримали після багатьох проступків, послужив тому, що їх було визнано праведними» (Рим. 5:16). Апостоли та інші особи, які одержали цей чудовий дар (визнання праведними), змогли поклонятися правдивому Богові з вірою. Яка нагорода чекає їх у майбутньому? «Ті, хто сповна отримує незаслужену доброту й дар праведності, матимуть життя і царюватимуть завдяки одному — Ісусу Христу». Дійсно, дар праведності приносить блага, які цілком протилежні наслідкам Адамового гріха. Цей дар пов’язаний з життям і благословеннями. (Рим. 5:17; прочитайте Луки 22:28—30).

¹⁵ Ті, кому дістався цей дар, визнані праведними і стають Божими духовними синами. Будучи співспадкоємцями з Христом, вони плекають надію воскреснути для життя в небі як справжні духовні сини, щоб «царювати» з Ісусом Христом. (Прочитайте Римлян 8:15—17, 23).

Бог виявляє любов до інших

16. Як ті, хто має земну надію, можуть отримати дар?

¹⁶ Не всі віддані християни, які вірять у Бога і служать йому, сподіваються «царювати» з Христом у небі. Багато людей мають біблійну надію, яку плекали Божі служителі і в дохристиянські часи. Вони надіються жити вічно в раю на землі. Чи можуть ці люди вже тепер отримати дивовижний дар від Бога і так бути визнаними праведними, сподіваючись на земне життя? За словами Павла, які він написав римлянам, можна чітко сказати «так»!

17, 18. а) Як Бог ставився до Авраама з огляду на його віру? б) Чому Єгова міг вважати Авраама праведним?

¹⁷ Павло згадував про чудовий приклад Авраама, чоловіка віри, котрий жив перед тим, як Єгова дав Ізраїлю звід законів, і задовго до того, як Христос відкрив шлях до небесного життя (Євр. 10:19, 20). У Біблії сказано: «Обітниця, що Авраам успадкує світ, була дана йому і його потомству не через закон, а через праведність, яка походить від віри» (Рим. 4:13; Як. 2:23, 24). Отож Бог вважав вірного Авраама праведним. (Прочитайте Римлян 4:20—22).

¹⁸ Це не означає, що під час свого багатолітнього служіння Авраам ніколи не грішив. Ні, мова не йде про таку праведність (Рим. 3:10, 23). А втім, з огляду на свою безмежну мудрість Єгова брав до уваги виняткову віру Авраама і вчинки, до яких його спонукувала віра. Наприклад, Авраам вірив в обіцяне «потомство», яке мало вийти з його роду. Цим потомством, нащадком, став Месія, тобто Христос (Бут. 15:6; 22:15—18). І «на основі викупу, який заплатив Христос Ісус», величний Суддя може пробачати колишні гріхи. Завдяки цьому Авраама та інших вірних людей дохристиянських часів очікує воскресіння. (Прочитайте Римлян 3:24, 25; Пс. 32:1, 2).

Уже тепер тішмося праведним становищем

19. Чому Божий погляд на Авраама підбадьорює сьогодні багатьох?

¹⁹ Те, що Бог з любові вважав Авраама праведним, має підбадьорювати теперішніх правдивих християн. Єгова не проголосив його праведним у тому розумінні, в якому він це робить стосовно помазаних духом «співспадкоємців з Христом». Члени тієї невеликої групи «покликані бути святими» і визнані «синами Бога» (Рим. 1:7; 8:14, 17, 33). Авраам же став «другом Єгови» і його було так названо ще до принесення викупної жертви (Як. 2:23; Ісаї 41:8). А як щодо правдивих християн, які надіються жити у відновленому земному Раю?

20. Чого Бог очікує від тих, кого сьогодні вважає праведними, як і Авраама?

²⁰ Ці люди не отримують «дару праведності» з надією на небесне життя через «визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус» (Рим. 3:24; 5:15, 17). Проте вони глибоко вірять у Бога та в усі його дари, і виявляють віру добрими вчинками. До таких вчинків належить те, що ці служителі «проповідують... про Боже царство і навчають про Господа Ісуса Христа» (Дії 28:31). З огляду на це Єгова може вважати їх праведними в тому ж розумінні, що й Авраама. Дар, який отримують такі особи — дружба з Богом, відрізняється від «дару» для помазанців. Все ж вони приймають цей дар з великою вдячністю.

21. Які благословення нас очікують завдяки любові і справедливості Єгови?

²¹ Якщо ви маєте надію втішатися вічним життям на землі, вам слід визнати, що ця можливість не залежить від ненадійних обіцянок людського правителя. Швидше, вона віддзеркалює мудрий намір Володаря всесвіту. Єгова крок за кроком сповняє свій намір. Ці кроки відповідають його справедливості. Крім того, вони свідчать про велику Божу любов. Отже Павло слушно сказав: «Бог виявляє нам свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5:8).

[Примітка]

Чи ви пригадуєте?

• Яку спадщину отримали нащадки Адама і з яким результатом?

• Як було заплачено відповідний викуп і в якому розумінні він став відповідним?

• На що сподіваєтесь ви, отримавши дар бути визнаними праведними?

[Ілюстрація на сторінці 13]

Досконалий чоловік Адам згрішив, а досконалий чоловік Ісус приніс «відповідний викуп»

[Ілюстрація на сторінці 15]

Яка ж це добра новина, що завдяки Ісусу ми можемо бути визнані праведними!