Запитання читачів
У Римлян 9:3 апостол Павло написав: «Я бажав би сам бути відлучений [наче проклятий, НС] від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом». Чи він мав на увазі пожертвування власного життя заради спасіння ізраїльтян?
Ісус дав найвизначнійший приклад любові. Він добровільно пожертвував свою душу, або життя, за грішне людство. Під час свого публічного служіння він віддав себе співвітчизникам — євреям — для того, щоб якомога більше людей скористалося з викупної жертви (Марка 6:30—34). Їхнє несприйняття звістки спасіння та протидія їй ніколи не зменшували Ісусової ніжної турботи про єврейський народ (Матвія 23:37). І він «залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21).
Чи можливо для недосконалих людей наслідувати Ісусів приклад любові? Так, і ми можемо побачити це з прикладу апостола Павла. Він настільки турбувався про євреїв, що з любові до них, за його словами, волів би «сам бути відлучений [наче проклятий, НС] від Христа».
Тут Павло вжив гіперболу, або перебільшення, щоб підсилити свою думку. Сам Ісус вжив подібне перебільшення у Матвія 5:18, НС, коли сказав: «Скорше проминули б небо і земля, аніж проминула б найменша літера або частка літери із Закону і все це не збулося». Ісус знав, що небо і земля не проминуть. Так само Павло ніколи не став би проклятим, як і всі євреї ніколи б не прийняли християнства. Але Павло мав на думці, що він фактично робитиме все можливе, щоб допомогти євреям скористатися з Божих постачань на спасіння через Ісуса Христа. Не дивно, що апостол міг підбадьорювати християнських братів: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1 Коринтян 11:1).
Сьогодні християни повинні турбуватися про невіруючих так само, як Ісус і Павло. Нам у жодному випадку не можна допустити, щоб відсутність зацікавленості або пряма опозиція з боку людей у нашій проповідницькій території зменшила любов до наших ближніх, а також наше палке бажання допомагати їм пізнавати шлях спасіння (Матвія 22:39).