Яків цінував духовний спадок

У ЖИТТІ Якова панували неспокій та лихо. Щоб врятуватися з рук свого розлюченого брата, він змушений тікати. Замість коханої дівчини йому спочатку підступно віддають за дружину іншу. Зрештою Яків стає чоловіком чотирьох жінок, і це приносить численні проблеми (Буття 30:1—13). Двадцять років він працює на людину, яка немилосердно його визискує. Яків бореться з ангелом і назавжди залишається кульгавим. Його доньку ґвалтують, а сини вчиняють масове душогубство. Крім того, Яків оплакує трагічну загибель улюбленого сина і коханої дружини. У похилому віці, змушений переїхати до чужого краю через голод, він визнає, що дні його «короткі та лихі» (Буття 47:9). Але попри всі ці страждання Яків залишається духовною людиною, яка завжди покладається на Бога. Чи була віра Якова марною? Чого можна навчитись, розглянувши кілька моментів з життя цього чоловіка?

Різні, хоч і брати

Яків цінував свій духовний спадок. Його ж брат Ісав, навпаки,— ставився до духовного з презирством. Це і було причиною незгоди між ними. Яків цікавився обітницею Авраамової угоди і віддано піклувався про інтереси родини, яка, за волею Бога, мала успадкувати цю обітницю. Тому Єгова «покохав» Якова. Його названо «бездоганним», що свідчить про високу моральність. Ісав натомість зовсім не дорожив своїм духовним спадком і за безцінь віддав його Якову. І, коли Яків, маючи Боже схвалення, заявив свої права на первородство й отримав призначене для Ісава благословення, той запалився гнівом і забажав помститися. Якову довелося покинуте все, що було дороге його серцю. Однак те, що трапилося потім, розвіяло його смуток (Малахії 1:2, 3; Буття 25:27, НС; 25:28—34; 27:1—45).

Яків побачив сон, в якому ангели піднімалися і спускалися по драбині, або сходах, між небом і землею, а Бог запевняв, що захищатиме Якова та його нащадків. «Благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (Буття 28:10—15).

Яке ж підбадьорення для Якова! Єгова підтвердив, що обітниці, дані Аврааму та Ісаку, перейдуть в духовний спадок і до його родини. Яків побачив, що тим, хто має Боже схвалення, служитимуть навіть ангели, і впевнився, що сам Бог охоронить його. З вдячністю і благоговінням Яків заприсягнув свою вірність Єгові (Буття 28:16—22).

Аж ніяк не можна сказати, що Яків зухвало захопив спадок Ісава. Ще до їхнього народження Єгова сповістив, що «старший молодшому буде служити» (Буття 25:23). Дехто може дивуватись: чи не було б усе набагато простіше, якби Бог дозволив Якову народитися першим? З того, що відбулося, ми можемо навчитися важливих істин. Бог не приберігає благословень для тих, хто вважає, ніби має на них право, але виявляє незаслужену ласку тим, кого обирає сам. Тож право первородства отримав Яків, а не його старший брат, який знехтував цим привілеєм. Подібно сталося з євреями: коли вони як народ виявили такий самий склад розуму, який мав Ісав, їх було замінено духовним Ізраїлем (Римлян 9:6—16, 24). Сьогодні добрі стосунки з Єговою неможливо просто отримати в спадок, навіть якщо хтось і народився в релігійній сім’ї чи оточенні людей, які служать Богу. Кожен, хто прагне мати Божі благословення, повинен розвивати благочестя та по-справжньому цінувати духовне.

Зустріч з Лаваном

Прибувши до Падану арамейського, щоб знайти дружину серед своїх родичів, Яків зустрічає біля криниці двоюрідну сестру, Рахіль, дочку Лавана. Він відкочує важкий камінь з отвору криниці і напоює її отаруa. Рахіль біжить додому, щоб сповістити про прихід Якова, і Лаван поспішає йому назустріч. Однак якщо Лаван сподівається дорогих подарунків, пригадуючи багатства, які колись отримала його родина від слуги Авраама, то на нього чекає розчарування. Яків прийшов з порожніми руками. І все ж Лаван бачить щось таке, з чого міг би мати зиск,— працьовитого робітника (Буття 28:1—5; 29:1—14).

Яків розповів про себе. Невідомо, чи він згадав, яким чином отримав право первородства. Однак, почувши про «всі ті пригоди», Лаван сказав: «Поправді, ти кість моя й тіло моє!» На думку одного вченого, цей вислів виражав сердечне запрошення Лавана залишитись і жити в нього або міг означати те, що Лаван визнавав родинний обов’язок захищати Якова. Хоч би як там було, невдовзі Лаван складає плани, як йому використати свого племінника.

Тепер Лаван підняв питання, яке стало причиною незгод протягом наступних двадцяти років. «Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? — спитав він.— Скажи ж мені, яка плата тобі?» Удаючи з себе добродійного дядька, Лаван звів кровне споріднення до звичайних ділових стосунків. Яків же, закоханий у Рахіль, відповів: «Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою» (Буття 29:15—20).

У ті часи викуп за наречену впливав на те, чи відбудуться заручини. Пізніше Мойсеїв Закон визначив ціну в п’ятдесят шеклів срібла за збезчещену дівчину. Біблеїст Ґордон Венем вважає, що це стало «максимальним викупом за наречену» і що здебільшого він був «набагато меншим» (Повторення Закону 22:28, 29). Яків же не міг нічого заплатити, тому він запропонував Лавану сім років служби. «Оскільки за часів Вавилону тимчасові робітники отримували від половини до одного шекля щомісяця [це складає від 42 до 84 шеклів за сім повних років],— повідомляє пан Венем,— Яків запропонував Лавану дуже щедрий дар за руку Рахілі». Лаван відразу погодився (Буття 29:19).

Яків сильно кохав Рахіль, тож сім років для нього пролетіло, наче «кілька днів». Коли вийшов час, він вимагав, щоб йому привели наречену. За традицією, вона була вкрита покривалом, тому Яків і не здогадувався про підступ свого тестя. Уявіть, який приголомшений він був, коли зранку побачив, що біля нього не Рахіль, а її сестра Лія! Він обурився: «Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?» А Лаван відказав: «У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других» (Буття 29:20—27). Яків почувався безпорадним і загнаним в кут. Не було іншого виходу, як погодитись на таку умову.

На противагу першим семи рокам наступні сім були для Якова дуже гіркими. Як же він не помітив підлого обману тестя? А як йому тепер ставитись до Лії, котра свідомо пішла на це? Лавану було байдуже, що внаслідок його дій на Лію та Рахіль чекало несолодке майбутнє. Його головною турботою була особиста вигода. Коли Лія народила один за одним чотирьох синів, у Рахілі, крім почуття образи, з’явилася ще й заздрість, оскільки вона була безплідною. Тоді Рахіль, відчайдушно прагнучи дітей, віддала Якову свою невільницю, щоб та завагітніла і виносила їй нащадка. У відповідь Лія зробила те саме. Тепер у Якова було чотири дружини і дванадцятеро синів, однак уся ця сім’я не була щасливою. Єгова ж мав на меті вивести з Якова великий народ (Буття 29:28—30:24).

Збагачений Єговою

Попри всі незгоди Єгова, як і обіцяв, не залишив Якова. Це бачив і Лаван, адже в руках племінника його нечисленна отара перетворилася на силу-силенну худоби. Лаван не хотів відпускати Якова і запропонував йому ще залишитись і працювати на нього. Яків погодився і, коли домовлялися про платню, попросив для себе худобу незвичної строкатої масті, яка народиться в Лаванових отарах. Зазвичай у тих краях вівці були білі, а кози — чорні або ж темно-коричневі; лише невелика кількість тварин була плямистою. Лаван охоче погодився, бо міркував, що це вигідна угода. Він швидко відділив усю строкату худобу і відіслав подалі від отар, за якими наглядав Яків, щоб тварини не злучалися. Лаван, мабуть, сподівався, що Яків небагато заробить на цій угоді і навіть не матиме своїх двадцяти відсотків з приплоду, які зазвичай отримували пастухи в давнину. Але він помилявся, адже Якову допомагав Єгова (Буття 30:25—36).

З Божого благословення Яків вивів міцних і здорових тварин потрібної масті (Буття 30:37—42). Звичайно, його уявлення про методи розведення тварин були, по суті, неправильні. А втім, як пояснює вчений Нейгем Сарна, «з погляду науки, бажаного результату можна було досягти шляхом систематичного схрещування... тварин одноколірної масті, які є носіями рецесивного гена, відповідального за плямистість. Ці тварини вирізняються... [своєю] «гібридною силою».

Побачивши такий успіх, Лаван не раз змінював умови угоди про те, які тварини належатимуть його племіннику — чи то смугасті, крапчасті, чи рябі. Він шукав власної користі. Та хоч би як Лаван крутив, Єгова подбав, щоб усе виходило на добро Якову. Лаван лише скрипів зубами. Невдовзі Яків нагромадив великі статки, мав багато отар, слуг, верблюдів та ослів. Але так сталося не через його особливі здібності, а завдяки підтримці Єгови. Пізніше він розповів Рахілі та Лії: «Батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле... Відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені». Єгова запевнив Якова, що йому не слід непокоїтись, бо він бачить усі хитрощі Лавана. «Вернися до Краю свого, і до місця свого народження,— і Я зроблю тобі добре»,— сказав Бог (Буття 31:1—13; 32:10).

Нарешті, звільнившись від лицемірного Лавана, Яків вирушає додому. Однак він усе ще боїться Ісава, хоча і минуло вже двадцять років. До того ж він почув, що його брат іде назустріч з чотирмастами чоловіками. Що Якову робити? Цей духовний муж виявляє віру і, як завжди, покладається на Бога. В молитві він смиренно визнає, що не заслуговує на великодушність Єгови і, посилаючись на Божу обітницю, благає врятувати його із сім’єю від руки Ісава (Буття 32:3—13).

Далі трапилось щось несподіване. Чужинець, який насправді був ангелом, боровся вночі з Яковом і лише одним дотиком вивихнув йому суглоб стегна. Яків же не відпускав ангела доти, доки той не благословив його. Пізніше пророк Осія сказав, що Яків «плакав — і прохав у нього ласки» (Осії 12:2—4; 12:5 Хом.; Буття 32:25—30). Яків знав, що в минулому з’явлення ангелів було пов’язане зі сповненням Авраамової угоди через його насіння. Тож Яків змагався з усіх сил та виборов благословення. Тоді Бог дав йому нове ім’я — Ізраїль, що означає «богоборець» або ж «Бог бореться».

Чи будеш і ти боротись?

Змагання з ангелом і зустріч з Ісавом не єдині тривожні події, які довелось пережити Якову. Але вони чітко показують, якою людиною він був. Тимчасом як Ісав не захотів лише трохи потерпіти і зберегти право первородства, Яків усе своє життя боровся, щоб отримати благословення, і навіть змагався з ангелом. Як пообіцяв Бог, Яків мав його керівництво і захист. Крім того, він став засновником великого народу і прабатьком Месії (Матвія 1:2, 16).

Чи готовий і ти докладати зусиль, аби здобути прихильність Єгови, так би мовити, боротись за неї? Сьогодні життя тих, хто хоче виконувати Божу волю, сповнене труднощів і випробувань. І деколи прийняття правильних рішень вимагає справжньої боротьби. А втім, чудовий приклад Якова є для нас великим заохоченням міцно триматися майбутньої нагороди, яку поставив перед нами Єгова.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 31]

Яків усе своє життя боровся, щоб отримати благословення.