Витривалість, яка здобуває перемогу

«Бо вам терпеливість [витривалість, НС] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (ЄВРЕЇВ 10:36).

 1. Чому всі слуги Бога Єгови мусять тривати в наш час?

ВЕСЬ світ лежить під владою бунтарського бога. Невидимий правитель світу цього, Сатана Диявол, не шкодує зусиль чинити Єгові опір і вести боротьбу проти виправдання всесвітнього суверенітету Єгови Месіанським Царством. Тому цей світ постійно чинить опір усім дюдям, які присвячують себе служити Богові й обстоюють Його суверенітет (Івана 15:18​-20; 1 Івана 5:19). Тому, ми всі мусимо підбадьорюватися, щоб тривати аж поки цей світ не буде знищений в Армагеддоні. Щоб зостатися між Божими переможцями, які перемагають світ вірою й вірністю, ми конче мусимо наполегливо тривати аж до самого кінця (1 Івана 5:4). Але як же нам тривати?

 2, 3. Як Бог Єгова й Ісус Христос є найкращими прикладами витривалості?

² По-перше, можна підбадьорюватися двома видатними прикладами витривалості. Котрими прикладами? Один — Ісус Христос, «роджений перш усякого творива», Який наполегливо продовжував служити Богові ще від Його творіння. Своїм вірним і наполегливим служінням, Ісус дав приклад усім інтелігентним створінням, які пізніше будуть створені до життя на небі й на землі (Колосян 1:15, 16). Проте найкращий приклад витривалості є Сам Бог Єгова, Який вже так довго терпів бунтові проти Його всесвітнього суверенітету й буде терпіти аж поки остаточно не полагодить спірне питання стосовно Свого суверенітету.

³ Єгова є досконалим прикладом витривалості в справах у які входять Його повага й палкі особисті почуття. Він стримував Себе всупереч великому роздратуванню й не діяв проти образників — а навіть Сатани Диявола. Ми вдячні Богові за Його терпіння і Його милосердність. Без цих рис ми ніколи не існували б. Справді своєю витривалістю Бог Єгова відзначається від усіх інших.

 4, 5. (а) Як у Павловій ілюстрації про ганчаря виявляються Божа витривалість і милосердя? (б) Як виявиться, що Бог не витрачав марно Своє милосердя?

⁴ Апостол Павло звертає увагу на Божу витривалість як і Його милосердя, коли каже: «Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь а одну на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган» (Римлян 9:21​-24).

⁵ Як бачимо з того, що Павло тут говорить, у цей час Своєї витривалості, Єгова завершує Свій славетний намір і виявляє милосердя над деякими людськими посудинами. Він приготовляє ці посудини до вічної слави й таким чином переборює лукаві заміри Свого великого противника, Сатани Диявола й всіх його прихильників. Не всі люди виявилися посудинами гніву, які заслуговують знищення. Це є гарним доказом терпеливої витривалості Всемогутнього Бога. Він не виявляє милосердя даремно. Воно здійснить (1) славетну царську родину на небі під владою Ісуса Христа, улюбленого Сина Єгови, і (2) поновлене та досконале людство, яке житиме в раю на землі успадкує вічне життя.

Тривання до самого кінця

 6. (а) Чому християни не можуть уникнути випробування їхньої витривалості? (б) Що значить грецьке слово на «витривалість»?

⁶ Маючи таку чудесну майбутню надію, ми ніколи не повинні забувати цих Ісусових підбадьорюючих слів: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13). Дуже важливим є покласти добрий початок християнського учнівства. Проте найважливішим є наша витривалість, як ми закінчимо наш життєвий християнський шлях. Апостол Павло підкреслив, це коли сказав: «Вам терпеливість [витривалість, НС] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36). Українське слово «витривалість» перекладається з грецького гі·по·мо·ніʹ. Звичайно це слово значить бути відважним, непохитним, або терпіти з витривалістю, яка не втрачає надії всупереч перешкодам, переслідуванню, випробуванню, і спокусам. Якщо маємо надію спастися, то конче мусимо бути випробувані відносно витривалості.

 7. Якої помилкової думки нам слід уникати, і чий приклад допоможе нам тривати?

⁷ Не обманюймо себе самокорисливою думкою, що наше випробування скоро закінчиться. Єгова не шкодував зусиль, але рішуче відповів на спірне питання стосовно всесвітнього суверенітету й вірності людини. Він терпів неприємностям хоч відразу міг знищити їх. Ісус Христос був зразком витривалості. (1 Петра 2:21; порівняйте Римлян 15:3​-5). Маючи такі яскраві приклади наслідувати, ми теж будемо охоче тривати до самого кінця (Євреїв 12:2, 3).

Потрібна кваліфікація

 8. Яка риса, каже апостол є потрібна нам усім?

⁸ Усі Божі слуги, а навіть у давнину, мусили доказати їхню вірність витривалістю. Відомі особи біблійної історії, які вірно тривали до самої смерті й стали достойні одержати вічне життя на небі мусили доказати їхню непохитну позицію. Наприклад, колишній фарисей, Савл тарсянин, сказав коринтянам: «Ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо. А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах, і чудах та в силах» (2 Коринтян 12:11, 12). Незважаючи на те, що Павло дуже трудився, то так дорожив своїм служінням, що все витерпів, не стягнувши докору на Нього (2 Коринтян 6:3, 4, 9).

 9. (а) Як помазаний останок виявляв витривалість, і з якими наслідками? (б) Що спонукує нас вірно продовжувати наше служіння Богові?

⁹ У наш час, помазані християни, які служили Богові ще перед першою світовою війною знали, що в 1914 році закінчаться часи поган, і багато з них сподівалися одержати їхню небесну нагороду в той незабутній рік. Але вони не одержали нагороди. Так як факти тепер виявляють, вони ще мали багато років тривати. Протягом цього несподіваного продовження їхнього земного життя, Єгова Бог удосконалював їх (Захарія 13:9; Малахії 3:2, 3). Витривалість виявилася виправленням для них. Будучи слугами Єгови, вони дуже зраділи, коли стали народом для Його Ім’я (Ісаї 43:10​-12; Дії 15:14). У наш час, виживши дві світові війни і численність менших сутичок, вони дуже радіють з того, що їм допомагає у проповідуванні доброї новини великий натовп інших овець, який вже налічується на понад чотири мільйони осіб. Духовний рай в якому вони розкошують уже поширився по цілому світі, навіть на віддалені морські острови. Ця привілейована позиція, яку ми все більше й більше оцінюємо чим довше живемо, спонукувала нас вірно служити Єгові аж поки Він повністю не завершить Свою волю й намір.

10. Що конче треба регулярно робити, щоб не ослабнути духовно?

¹⁰ Тому що наша нагорода залежна від витривалості, то нам завжди потрібне підбадьорення (1 Коринтян 15:58; Колосян 1:23). Щоб слуги Єгови не ослабли духовно, то конче мусять регулярно підбадьорюватися, не покидати правди й дорогоцінного привілею проповідувати її, так як новоорганізовані збори в першому столітті підбадьорювалися повторними відвідинами Павла й Варнави (Дії 14:21, 22). Рішуче постановім щоб, як сказав апостол Іван, правда пробувала в нас, і «повік була з нами» (2 Івана 2).

Ждіть і непохитно тривайте

11. Яке, здається, є Боже правило для Його слуг, і як це можна бачити з того що трапилося Йосипові?

¹¹ Треба багато часу, щоб зовсім випробуватися (Якова 1:2​-4). Ждіть! Ждіть! Ждіть! Здається, це було Боже правило, для Його слуг у давнину під час випробування їхньої постанови продовжувати вірно служити Йому. Але в кінці ждання ті вірні слуги завжди одержали нагороду. Йосип, наприклад, ждав 13 років ув’язнений як раб, але такий досвід удосконалив особливості його характеру (Псалом 105:17​-19).

12, 13. (а) Як Авраам був гарним прикладом вірної витривалості? (б) Як Авраамова віра й витривалість є прикладом для нас?

¹² Авраамові вже сповнилося 75 літ, коли Бог покликав його з Ура Халдейського піти в Обітований край. Йому було близько 125 років, коли клятвою Бог підтвердив йому Свою обіцянку — після того як Авраам довів свою сильну віру й майже пожертвував улюбленого Ісака, зупиняючись тільки тоді як ангел Єгови стримав його (Буття 22:1​-18). Авраам ждав п’ятдесят довгих років тимчасовим перебуванням у чужій країні, але був вірним ще 50 років аж до його смерті, коли йому сповнилося 175 літ. Увесь цей час, Авраам служив вірним свідком і пророком Бога Єгови (Псалом 105:9​-15).

¹³ Авраамова віра й витривалість є добрим прикладом усім Божим слугам, які бажають одержати обіцяне благословення через Ісуса Христа, насіння Авраамове (Євреїв 11:8​-10, 17​-19). Про нього в Посланні до євреїв 6:11​-15 читається так: «Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю. Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, говорячи: «Поблагословити — Я конче тебе поблагословлю, та розмножити — розмножу тебе!» І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю».

14. Чому ми не повинні думати, що випробування нашої витривалості ніколи не закінчиться, і що нагорода ухильна?

¹⁴ Уже минуло 77 років від закінчення часів поган у 1914 році, в якому помазаний останок сподівався прославлення правдивого християнського збору на небі. Ми не знаємо скільки останок ще буде ждати. Чи ж нам вагатися й думати, що жданню кінця немає, а нагорода ухильна як той блукаючий вогник (щось облудне, невловиме)? Ні! Коли б ми вагалися, то не оправдували б Божого суверенітету й не славили б Його Ім’я. Він не був би виправданий перед світом, коли дасть нам перемогу й результатну нагороду вічного життя. Байдуже скільки часу ще мусимо тривати, то останок, разом з їхніми вірними вівцеподібними друзями, постановили чекати на Єгову, щоб Він діяв у Свій час. Цим шляхом зразкової наполегливості вони наслідують приклад Авраама (Римлян 8:23​-25).

15. (а) Яке є наше гасло, і які переживання Бог допоміг нам зносити? (б) Яке напучування апостола Павла є дуже придатне в наш час?

¹⁵ Гасло таке саме, тобто, непохитно тривайте й виконуйте Божу волю (Римлян 2:6, 7). У минулому Бог підтримував нас під час суворих страждань, а навіть ув’язнень у тюрмах і концтаборах, давши нам перемогу на славу Свого Ім’я та наміруa. Єгова також підтримуватиме нас протягом залишаючого часу, щоб докінчити наше випробування. Павлове напучування стосується нашого дня: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36; Римлян 8:37).

16. Чому ми не повинні думати, що наше присвячення служити Єгові є обмежене стриманістю?

¹⁶ Поки Єгова ще має працю для нас виконувати серед цього лукавого світу, то, як Ісус Христос, ми хочемо брати участь у ній аж поки вона не закінчиться (Івана 17:4). Ми не присвятили себе Єгові служити Йому тільки якийсь короткий час, до Армагеддону. Ми присвятили себе служити Йому навіки. Божа праця для нас не закінчиться в Армагеддоні. Тільки коли закінчимо працю, яка мусить виконатися перед Армагеддоном, то аж тоді побачимо всі ті чудеса, як закінчиться та велика війна. Тоді, крім щасливого привілею продовжувати Його працю, ми одержимо нагороду давножданих обіцяних нам благословень (Римлян 8:32).

Любов до Бога допомагає нам тривати

17, 18. (а) Під час тяжкої напруги, що допоможе нам тривати з Божою похвалою? (б) Що допоможе нам здобути перемогу, і що ми не говоримо про час який ще залишається?

¹⁷ Під тягарем напруження, ми можливо питаємо: «Як же нам довше тривати?» Яка ж відповідь на те запитання? Тільки коли будемо любити Бога цілим серцем, розумом, душею, і силою. «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,— усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1 Коринтян 13:4, 7, 8). Якщо не будемо тривати тому, що любимо Бога, то наше тривання не матиме значення. Але, коли зносимо тягарі через відданість Єгові, то витривалість заглибить нашу любов до Нього. Любов до Бога, Отця Свого, допомогла Ісусові тривати (Івана 14:30, 31; Євреїв 12:2). Якщо правдива любов до Бога, Отця, спонукує наше служіння, тоді зможемо все витерпіти.

¹⁸ Наша непохитна любов до Бога Єгови перемагає світ у цей критичний час випробування. І Єгова, через Ісуса Христа, дасть нам потрібну допомогу байдуже як довго Він ще дозволить цій системі існувати (1 Петра 5:10). Звичайно, ми не передрікаємо скільки часу ще залишається, і не призначаємо точного дня в який ця система закінчиться. Цю справу залишаємо з Великим Табельником, Богом Єговою (Псалом 31:15).

19, 20. (а) Як ми повинні вважати кожний минаючий день? (б) Якої безглуздості ми хочемо уникати, і чому?

¹⁹ Покоління яке Ісус сказав бачитиме й зазнає «закінчення системи» уже постарілося (Матвія 24:3, 32​-35, НС). Ніколи не забуваймо, що кожен день нашого тривання є один день менше Сатані з його демонами забруднювати всесвіт своїм існуванням і день ближче того часу в який Єгова вже не буде терпіти «посудинам гніву, що готові були на погибіль» (Римлян 9:22). Незабаром довготерпіння Єгови закінчиться, і Він виллє Свій гнів на безбожних чоловіків і жінок. Цим чином, Він виявить Своє божественне несхвалення їхніх вчинків, хоч дозволив їм продовжувати весь цей час.

²⁰ Перестати добиватися славетної нагороди, яку Бог дає нам через Ісуса Христа було б дуже необачно. Краще ми постановили продовжувати вірне служіння як Свідки Єгови в цей дуже критичний час в який Єгова незабаром виправдить Себе як Всесвітній Суверен.

[Примітка]

Як ви відповіли б?

◻ Чому ми не можемо уникнути випробовування нашої витривалості?

◻ Якої помилкової думки ми хочемо уникати?

◻ Що є потрібне, щоб не ослабнути?

◻ Яке є наше гасло?

◻ У час тяжкої напруги, що допоможе нам тривати?

[Ілюстрація на сторінці 11]

Божі люди, як ті Свідки в Порт-оф-Спейн, Трінідаді, завжди охоче чекали на Єгову.