Безшлюбність — шлях до діяльності без озирання
«Щоб пристойно й горливо трималися ви Господа [«без озирання», Кул.]» (1 КОРИНТЯН 7:35).
1. Які тривожні вісті дійшли до Павла від християн у Коринті?
АПОСТОЛ Павло був занепокоєний своїми християнськими братами в Коринті (Греція). Приблизно п’ять років до того він заснував збір у цьому багатому та уславленому своєю неморальністю місті. Тепер, десь 55 року н. е., перебуваючи в Ефесі (Мала Азія), він отримав тривожні вісті з Коринта про поділення, спричинені прихильністю до окремих людей, а також про терпимість до тяжкої неморальності. Крім того, Павло отримав листа від коринтських християн, в якому вони прохали вказівок стосовно статевих стосунків, целібату, шлюбу, відокремлення і переодруження.
2. Як поширена в Коринті неморальність, очевидно, впливала на християн цього міста?
2 Здавалося, що груба неморальність, поширена в Коринті, впливала на місцевий збір двома способами. Декотрі християни підпадали під вплив моральної розбещеності й виявляли терпимість до неморальності (1 Коринтян 5:1; 6:15—17). Інші ж, через повсюдне наголошення в цьому місті на тілесному задоволенні, очевидно, вдавалися до крайнощів, рекомендуючи навіть подружнім парам повністю стримуватися від статевих зносин (1 Коринтян 7:5).
3. Про що вів мову Павло у вступній частині свого Першого послання до коринтян?
3 У своєму довгому посланні до коринтян Павло спершу розглянув проблему роз’єднаності (1 Коринтян, розділи 1—4). Він перестеріг їх не йти за людьми, бо це може довести до згубного розколу. Вони мали бути об’єднаними як Божі «співробітники». Відтак він дав їм конкретні вказівки, як утримувати збір морально чистим (розділи 5, 6). Після цього він розглянув їхнє послання.
Радиться безшлюбність
4. Що мав на увазі Павло, кажучи: «Добре було б чоловікові не дотикатися жінки»?
4 Він почав: «А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки» (1 Коринтян 7:1). Вислів «не дотикатися жінки» означає тут уникати фізичного контакту з жінкою для статевого задоволення. Оскільки перед тим Павло засудив розпусту, тепер він говорив про статеві зв’язки в подружжі. Отже, вищенаведеними словами Павло радив залишатися неодруженими. (1 Коринтян 6:9, 16, 18; порівняйте Буття 20:6; Приповістей 6:29). Трохи далі він написав: «Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я» (1 Коринтян 7:8). Павло був неодруженим, можливо, вдівцем (1 Коринтян 9:5).
5, 6. а) З чого видно, що Павло не радив чернецького способу життя? б) Чому Павло радив безшлюбність?
5 Очевидно, християни з Коринта були трохи обізнані з грецькою філософією, декотрі школи якої звеличували крайній аскетизм, або самозречення. Чи ж саме тому коринтяни питали Павла, чи було б «добре» християнам стримуватися від статевих зносин? У Павловій відповіді не відбивається грецька філософія (Колосян 2:8). На відміну від католицьких теологів, він зовсім не згадував про целібат та аскетичне життя в кляшторі, буцімто самотні особливо святі й можуть спастися завдяки своєму способу життя і молитвам.
6 Павло радив безшлюбність «заради сучасних потреб» (1 Коринтян 7:26, Дерк.). Він, мабуть, говорив про скрутні часи, в яких жили християни, а шлюб міг би ще більше ускладнювати ситуацію (1 Коринтян 7:28). Його порада неодруженим християнам — «добре їм, як вони позостануться так, як і я». Вдівцям він сказав: «Розв’язався від дружини? Не шукай дружини». Про християнських вдів він написав: «Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа» (1 Коринтян 7:8, 27, 40).
Не змушені залишатися неодруженими
7, 8. З чого видно, що Павло не змушував нікого із християн залишатися неодруженим?
7 Немає сумніву, що, коли Павло давав цю пораду, ним керував святий дух Єгови. У всьому сказаному ним про безшлюбність і подружжя відчувається зрівноваженість і стриманість. Він не пов’язує її з вірністю або невірністю. Натомість це питання вільного вибору, в якому дається порада на користь безшлюбності для тих, хто може залишатися невинним у цьому стані.
8 Відразу ж після слів «добре було б чоловікові не дотикатися жінки» Павло додав: «Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка» (1 Коринтян 7:1, 2). Порадивши неодруженим особам і вдовам ‘залишатися такими, як він’, Павло швидко додав: «Але якщо не можуть стримуватися, то нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися» (1 Коринтян 7:8, 9, Дерк.). І знову він порадив вдівцям: «Не шукай дружини. А коли ти й оженишся, то не згрішив» (1 Коринтян 7:27, 28). У цій зрівноваженій пораді відбивається свобода вибору.
9. Чому подружжя та безшлюбність, за словами Ісуса й Павла, є дарами від Бога?
9 Павло показав, що як подружжя, так і безшлюбність є дарами від Бога. «Хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар,— один так, інший так» (1 Коринтян 7:7). Безумовно, він мав на думці слова Ісуса. Довівши, що подружжя походить від Бога, Ісус показав, що добровільна безшлюбність заради служіння Царству є особливим даром: «Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити,— нехай вмістить» (Матвія 19:4—6, 11, 12).
Вмістити дар безшлюбності
10. Як людина може «вмістити» дар безшлюбності?
10 Хоча як Ісус, так і Павло говорили, що безшлюбність є ‘даром’, жоден з них не сказав, що це є надприродним даром, доступним лише для декотрих. Ісус говорив, що його «вміщають не всі», і заклика́в тих, хто може це зробити, «вмістити» цей дар так, як вмістили його Ісус і Павло. Щоправда, Павло написав: «Краще одружитися, ніж розпалюватися», але він говорив це про тих, що «не можуть стримуватися» (1 Коринтян 7:9, Дерк.). У своїх ранніх посланнях Павло показав, що християни можуть уникати пожадливості (Галатів 5:16, 22—24). Ходити за духом означає давати духу Єгови керувати всіма нашими кроками. Чи можуть це робити молоді християни? Так, якщо вони старанно дотримуються Слова Єгови. Псалмоспівець написав: «Як юнак [або дівчина] берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом» (Псалом 119:9, Хом.).
11. Що означає ‘ходити за духом’?
11 Слід остерігатись ідей про вседозволеність, які сіються телепрограмами, фільмами, журнальними статтями, книжками й текстами пісень. Це плотські ідеї. Молоді християни й християнки, що хочуть вміщати безшлюбність, повинні ‘ходити не за тілом, а за духом. Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом — про духовне’. (Римлян 8:4, 5). Духовні речі є праведними, чистими, любими й чеснотними. Добре, коли молоді й старші християни постійно ‘думають про це’ (Филип’ян 4:8, 9).
12. Що здебільшого потрібно, аби вміщати дар безшлюбності?
12 Щоб вмістити дар безшлюбності, здебільшого потрібно зосереджувати своє серце на цьому й молитися до Єгови про допомогу (Филип’ян 4:6, 7). Павло написав: «Хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину [«своє дівоцтво», НС], той робить добре. Тому й той, хто віддає свою дівчину [«своє дівоцтво», НС] заміж, добре робить, а хто не віддає — робить краще» (1 Коринтян 7:37, 38).
Безшлюбність з наміром
13, 14. а) Як апостол Павло порівняв одружених та неодружених християн? б) Коли неодружений християнин «робить краще», ніж одружені?
13 Безшлюбність сама по собі не є тим, за що слід хвалити. Як же тоді вона є ‘кращою’? Усе залежить від того, як людина використовує свободу, котру дає безшлюбність. Павло написав: «Я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо трималися ви Господа [«без озирання», Кул.]» (1 Коринтян 7:32—35).
14 Християнин, який, будучи неодруженим, переслідує егоїстичні цілі, не робить «краще», ніж одружені християни. Він залишається неодруженим не «ради Царства», але через особисті причини (Матвія 19:12). Неодружений чоловік або жінка повинні ‘клопотатися про речі Господні’, клопотатися, як «догодити Господеві», й ‘горливо триматися Господа [«без озирання», Кул.]’. Це означає приділяти неподільну увагу служінню Єгові та Ісусу Христу. Тільки тоді неодружений християнин або християнка роблять «краще», ніж одружені християни.
Діяльність без озирання
15. Яка суть аргументації Павла в 7-му розділі 1 Коринтян?
15 Суть Павлових слів у цьому розділі така: хоча шлюб є законним і для декого за певних обставин доцільним, безшлюбність дає великі переваги тим християнам і християнкам, які хочуть служити Єгові без озирання, або відволікань. Одружений християнин «поділений», а неодружений може вільно зосереджувати свою увагу на ‘речах Господніх’.
16, 17. Наскільки неодружений християнин може ліпше зосереджуватися на ‘речах Господніх’?
16 Яким Господнім речам неодружений християнин може приділяти більшу увагу, ніж одружені люди? В іншому випадку, коли Ісус говорив про «Боже», він мав на увазі те, що́ християни не можуть віддавати кесареві (Матвія 22:21). Ці речі, по суті, стосуються християнського життя, поклоніння і служіння (Матвія 4:10; Римлян 14:8; 2 Коринтян 2:17; 3:5, 6; 4:1).
17 Неодружені, як правило, спроможні приділяти більше часу служінню Єгові, а це може благотворно впливати на їхню духовність і масштаби їхнього служіння. Вони можуть проводити більше часу за особистим вивченням і роздумами. Неодруженим християнам часто набагато легше, ніж одруженим, пристосовувати читання Біблії до свого розкладу. Вони можуть ліпше готуватися до зібрань і проповідницького служіння. Усе це йде їм на «пожиток» (1 Коринтян 7:35).
18. Як можуть багато неодружених братів виявляти своє бажання служити Єгові «без озирання»?
18 Багато неодружених братів, які вже виконують обов’язки службових помічників, можуть сказати Єгові: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Вони можуть подати заяву до Школи службового вдосконалення, призначеної для неодружених старійшин і службових помічників, які можуть служити там, де більша потреба. Навіть брати, обставини котрих не дозволяють їм покинути їхній збір, таки можуть виявляти готовність допомагати своїм братам як старійшини або службові помічники (Филип’ян 2:20—23).
19. Яке благословення має багато незаміжніх сестер і яким чином вони можуть бути благословенням для зборів?
19 Незаміжні сестри, які не мають чоловіків, з котрими вони могли б порадитись і котрим могли б довіритись, мабуть, є більш схильні ‘класти свого тягара на Господа’ (Псалом 55:23; 1 Коринтян 11:3). Робити це особливо важливо для сестер, які через любов до Єгови залишаються незаміжніми. Якщо вони з часом і виходять заміж, то «тільки в Господі», тобто тільки за того, хто присвячений Єгові (1 Коринтян 7:39). Старійшини тішаться, коли в їхніх зборах є неодружені сестри, бо ці сестри часто відвідують хворих старших осіб і допомагають їм. Це приносить усім радість (Дії 20:35).
20. Яким чином багато християн показують, що вони ‘горливо тримаються Господа [«без озирання», Кул.]’?
20 Багато молодих християн влаштовують свої справи так, щоби ‘горливо триматися Господа [«без озирання», Кул.]’ (1 Коринтян 7:35). Вони служать Єгові повночасними піонерами, місіонерами або працівниками філіалів Товариства Вартової башти. І якою ж радісною групою є вони! Як же відсвіжає їхня присутність! В очах Єгови та Ісуса вони «немов та роса» (Псалом 110:3).
Не потрібно обітниці довічної безшлюбності
21. а) З чого видно, що Павло не заохочував складати обітниці безшлюбності? б) Що він мав на увазі, кажучи: «Мине розквіт молодості»?
21 Головним пунктом поради Павла є те, що християни роблять «добре», вміщаючи у своєму житті безшлюбність (1 Коринтян 7:1, 8, 26, 37). Однак він у жодному випадку не заохочує їх складати обітницю безшлюбності. Навпаки, він написав: «Як думає хто про дівчину свою [«своє дівоцтво», НС], що соромно, як вона переросте [«мине розквіт молодості», НС], і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче,— не згрішить: нехай заміж виходять» (1 Коринтян 7:36). Одне грецьке слово (ги·пе́·ра·кмос), перекладене висловом «мине розквіт молодості», буквально означає «за найвищу точку» і стосується проминання найсильнішого сплеску статевого потягу. Тому ті, хто прожив кілька років неодруженим і зрештою вважає, що потрібно одружитися, можуть побратися із співвіруючим (2 Коринтян 6:14).
22. Чому християнину з усіх поглядів корисно не одружуватися зарано?
22 Роки, які молодий християнин (чи християнка) проводить у служінні Єгові без відволікання,— це розумний внесок. Ці роки дозволяють йому або їй здобути практичну мудрість, досвід і проникливість (Приповістей 1:3, 4). Людині, яка залишається неодруженою заради Царства, пізніше буде значно легше, якщо вона вирішить одружитися та взяти на себе відповідальності, пов’язані з подружнім життям і, можливо, з батьківством.
23. Що може взяти до уваги той, хто думає одружитися, і які питання ми розглянемо в наступних статтях?
23 Декотрі християни, що вже провели кілька років у повночасному служінні Єгові неодруженими, уважно вибирають свого майбутнього партнера, аби продовжувати повночасне служіння. Це, безперечно, гідне всілякої похвали. Декотрі, навіть вступаючи в шлюб, не дозволяють, щоб одруження якимось чином відволікало їх від служіння. Але чи повинен одружений християнин або заміжня християнка вважати, що далі можуть так само зосереджуватися на служінні Єгові, як колись? Це питання ми розглянемо в наступних статтях.
Повторення
◻ Чому апостол Павло відчував потребу написати до збору в Коринті?
◻ Звідки ми знаємо, що Павло не радив чернецького способу життя?
◻ Як людина може «вмістити» безшлюбність?
◻ Як незаміжні сестри можуть скористатися своїм безшлюбним станом?
◻ Як неодружені брати можуть скористатися своєю свободою служити Єгові «без озирання»?