Павло згадав про ще один важливий принцип, коли написав: „Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду... бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить ,амінь’ на подяку твою? Не знає бо він що ти кажеш”. (1 Коринтян 14:14-16) За Павлових днів декотрі християни одержали чудесний дар промовляти чужою мовою і здається, декотрі з них молились цими мовами перед збором. Але, так як Павло сказав, збір не розумів їх.

Сьогодні, у нас такого чудесного дару немає. Але коли християни моляться за інших, то повинні так молитись, щоб інші зрозуміли їх. Наприклад, спочатку публічного зібрання, ми запрошуємо публіку приєднатись з нами в молитві до Бога. Певно, в такій молитві не слід уживати слова або теми, яких гостям буде трудно розуміти.

[Рамка на сторінці 22]

Чи це правильно для слухачів казати „Амінь” вголос при кінці публічної молитви?

Так, якщо хочуть або є спонукані відповісти Амінь. Павло говорив про „Амінь” слухачів молитви, хоч не каже чи вони відповідали вголос, чи потиху в серцях своїх. (1 Коринтян 14:16) Проте, під Мойсеєвим Законом, були оказії, коли ізраїльтянам точно було наказано казати „Амінь!” вголос. (5 Мойсеєва 27:14-26) Отже, коли людина, яка молиться й при кінці молитви каже „Амінь”, то це правильно для слухачів теж казати „Амінь” у їхніх серцях або виразно але тихим голосом. Батьки повинні привчити своїх дітей оцінювати молитву своїм прикладом як вони висловлюють „Амінь” м’яким голосом.