Вірно і віддано служіть з організацією Єгови

«З вірними ти будеш поводитись вірно» (2 САМУЇЛА 22:26, НС).

 1, 2. Які приклади вірності й відданості усі ми можемо знайти у своєму зборі?

ПІЗНО ввечері старійшина готує промову для християнського зібрання. Йому хочеться припинити роботу і відпочити, але він далі працює, шукає біблійні приклади й ілюстрації, які б дійшли до серця і заохотили отару. У день зібрання двоє змучених батьків з того ж збору із задоволенням провели б вечір вдома, але вони терпеливо збирають своїх дітей і йдуть на зібрання. Після зібрання група християн обговорює промову того старійшини. Одній сестрі кортить розказати, що цей брат колись образив її почуття, але вона із запалом говорить про певну думку, яку почула в його промові. Чи ви знаєте, що об’єднує усі ці випадки?

² Їх об’єднує риса, яку можна визначити словами вірність і відданість. Старійшина віддано працює, щоб послужити Божій отарі; батьки вірно відвідують зібрання збору; сестра вірно й віддано підтримує старійшин (Євреїв 10:24, 25; 13:17; 1 Петра 5:2, Дерк.). Так, у всіх аспектах життя видно, що Божі люди сповнені рішучості вірно й віддано служити з організацією Єгови.

 3. Чому дуже важливо залишатися вірними земній організації Єгови?

³ Коли Єгова дивиться на цей зіпсутий світ, він бачить дуже мало вірності й відданості (Михея 7:2, НС). Як же радіє, мабуть, його серце, коли він бачить вірність і відданість серед своїх людей! Так, ваша вірність і відданість тішать його. Однак це розлючує Сатану, споконвічного бунтаря, і доводить, що він неправдомовець (Приповістей 27:11; Івана 8:44). Можна сподіватися, що Сатана захоче розхитати вашу вірність Єгові та Його земній організації. Розгляньмо кілька способів, якими Сатана робить це. Тоді ми краще зрозуміємо, як нам залишитися вірними й відданими до кінця (2 Коринтян 2:11).

Зосередження на недосконалостях може руйнувати вірність

 4. а) Чому легко критикувати відповідальних осіб? б) Як Корей виявився невірним організації Єгови?

⁴ Коли брат займає відповідальне становище, його недоліки більше видно. Як легко прискіпуватися до соломинки в оці брата, нехтуючи колодою у власному оці! (Матвія 7:1—5). Однак постійні думки про недоліки можуть довести до невірності. Для прикладу розгляньмо різницю між Кореєм і Давидом. Корей мав великі відповідальності і, мабуть, багато років був вірним, проте він став честолюбним. Його почала дратувати влада Мойсея та Аарона, які доводилися йому двоюрідними братами. Хоча Мойсей був найлагіднішим з усіх людей, Корей, можливо, почав дивитися на нього критичним оком. Він, мабуть, бачив недоліки Мойсея. Однак ті недоліки не оправдували Кореєвої невірності до організації Єгови. Він був знищений з-посеред збору (Числа 12:3; 16:11, 31—33).

 5. Чому Давид, можливо, відчував спокусу повстати проти Саула?

⁵ З другого боку, Давид служив під правлінням царя Саула. Саул, хоча раніше і був добрим царем, тепер став злим. Давидові потрібно було віри, витривалості й навіть винахідливості, щоб пережити Саулові заздрісні напади. Однак коли Давиду випала нагода помститися, він сказав: «Борони мене, Господи» вчинити невірність проти помазанця Єгови (1 Самуїла 26:11).

 6. Чого нам не слід робити, навіть якщо ми бачимо слабкості й недоліки старійшин?

⁶ Коли нам здається, що хтось із братів, які беруть серед нас провід, помиляється, різко висловлюється або виявляє упередженість, чи ми будемо нарікати на них і цим самим, можливо, вносити у збір критиканський дух? Чи ми вирішимо не ходити на зібрання у знак протесту? Звичайно, що ні! Подібно як Давид, ми не дозволимо, щоб недоліки інших порушували нашу вірність і відданість Єгові та його організації! (Псалом 119:165).

 7. Яке зіпсуття можна було бачити в Єрусалимському храмі і як Ісус ставився до цього?

⁷ Найбільшим взірцем вірності й відданості був Ісус Христос, пророчо названий «вірним і відданим» Єгови (Псалом 16:10, НС). Зіпсуття і зловживання в Єрусалимському храмі, мабуть, були випробуванням вірності й відданості. Ісус знав, що праця первосвященика і жертвоприношення були прообразами його служіння і жертовної смерті, і він знав, наскільки необхідно людям вчитися з цього. Тому він був сповнений справедливого обурення, коли побачив, що храм перетворили у «печеру розбійників». З даною Богом владою він двічі вжив заходів, щоб очистити йогоa (Матвія 21:12, 13; Івана 2:15—17).

 8. а) Як Ісус виявляв вірність храмовому розпорядку? б) Як ми можемо показати, що цінуємо можливість поклонятися Єгові з його чистою організацією?

⁸ І все-таки Ісус вірно підтримував храмовий розпорядок. Від самого дитинства він відвідував свята у храмі й часто у ньому навчав. Він навіть платив храмовий податок, хоча насправді не був зобов’язаний це робити (Матвія 17:24—27). Ісус похвалив бідну вдову за те, що вона поклала в храмову скарбницю «свій прожиток увесь». Невдовзі Єгова назавжди відкинув той храм. Але до того часу Ісус залишався вірним йому (Марка 12:41—44; Матвія 23:38). Божа земна організація сьогодні набагато перевищує ту єврейську систему з її храмом. Звичайно, вона недосконала, тому деколи робляться поправки. Але вона не зіпсута, і Бог Єгова не збирається замінювати її. Не допускаймо, щоб недосконалості, які ми бачимо в ній, озлоблювали нас чи породжували критиканський, негативний дух. Краще наслідуймо вірність і відданість Ісуса Христа (1 Петра 2:21).

Наші власні недосконалості

 9, 10. а) Як Сатанинська система речей використовує наші недосконалості, щоб довести нас до невірності? б) Що слід робити людині, яка вчинила серйозний гріх?

⁹ Сатана намагається довести нас до невірності, використовуючи також наші власні недосконалості. Його система речей грає на наших слабкостях, спокушуючи чинити неправильне в очах Єгови. На жаль, кожного року тисячі осіб піддаються неморальності. Деякі збільшують таку невірність, ведучи подвійне життя, вони продовжують грішити, але роблять вигляд, ніби є вірними християнами. Прочитавши статті на цю тему в рубриці «Молоді люди запитують...» журналу «Пробудись!», одна молода жінка написала такий відгук: «Ці статті точно описують моє життя». Вона таємно підтримувала дружбу з молодими людьми, які не мали любові до Єгови. Яким був результат? Вона пише: «Я опустилася, втягнулась у неморальність і отримала докір у зборі. Мої взаємини з Єговою були порушені; батьки і старійшини перестали мені довіряти»b.

¹⁰ Старійшини надали цій молодій жінці допомогу, і вона знову почала вірно служити Єгові. Але багато інших, на жаль, зносять гірші наслідки, а деякі так і не повертаються до збору. Наскільки ж ліпше бути вірним і не піддаватися спокусам цього злого світу! Слухайтесь попередження журналів «Вартова башта» і «Пробудись!» стосовно таких справ, як світські друзі та нездорові розваги. Не попадіться в пастку невірності. А якщо це трапиться, ні в якому разі не робіть вигляду, ніби нічого не сталося (Псалом 26:4). Краще попросіть допомоги. Звертайтеся до християнських батьків і старійшин (Якова 5:14).

11. Чому було б неправильно вважати себе безнадійно поганим і який біблійний прецедент допоможе нам виправити свій погляд?

¹¹ Наші недосконалості криють у собі ще іншу небезпеку. Деякі, вчинивши невірність, не намагаються більше задовольняти Єгову. Пригадайте Давида, який вчинив серйозний гріх. Однак і через багато років після Давидової смерті Єгова згадав його як вірного служителя (Євреїв 11:32; 12:1). Чому? Тому що Давид і далі намагався задовольняти Єгову. Приповістей 24:16 каже: «Праведний сім раз впаде — та зведеться». Безсумнівно, якщо ми чинимо невеликі гріхи — навіть повторно — через слабкість, з якою боремося, ми все ще можемо бути праведними в очах Єгови, якщо продовжуємо ‘зводитися’, тобто щиро каємось і поновлюємо вірне й віддане служіння. (Порівняйте 2 Коринтян 2:7).

Остерігайтеся прихованих форм невірності!

12. Як жорсткий, законницький спосіб мислення фарисеїв довів їх до невірності?

¹² Невірність набуває також прихованих форм. Вона може навіть маскуватися під вірність! Наприклад, фарисеї Ісусових днів, мабуть, вважали себе дуже вірнимиc. Але вони не бачили різниці між вірною людиною і невблаганним поборником людських правил, тому що були жорсткими, різкими й осудливими. (Порівняйте Екклезіяста 7:16). По суті, у цьому вони виявляли невірність — невірність людям, яким повинні були служити, духові Закону, якого вони, на їхню думку, навчали, і самому Єгові. Ісус, навпаки, був вірний духові Закону, який базувався на любові. Тому він зміцнював і підбадьорював людей, що і передрікалось у Месіанських пророцтвах (Ісаї 42:3; 50:4; 61:1, 2).

13. а) Як християнські батьки можуть виявитися невірними? б) Чому батькам слід уникати надмірної жорсткості, критичності і прискіпливості у вихованні дітей?

¹³ Християнам, які мають деяку міру влади, дуже корисно розглядати взірець Ісуса. Наприклад, віддані батьки знають, що вони мусять вживати до своїх дітей виховних заходів (Приповістей 13:24). Однак вони стараються не дратувати дітей жорстокими гнівними покараннями чи постійним критикуванням. Діти, які мають відчуття, що їхніх батьків неможливо задовольнити або що поклоніння робить батьків лише прискіпливими і критиканськими, можуть занепасти духом і в результаті відвернутися від правдивої віри (Колосян 3:21).

14. Як християнські пастирі виявляють вірність отарі, якій служать?

¹⁴ Подібно і християнські старійшини та роз’їзні наглядачі звертають увагу на проблеми й небезпеки, з якими зустрічається отара. Як вірні й віддані пастирі, вони при потребі дають поради, пересвідчившись, що знають усі факти, і все, що кажуть, старанно базують на Біблії та публікаціях Товариства (Псалом 119:105; Приповістей 18:13). Вони знають також, що вівці сподіваються від них духовного зміцнення і поживи. Тому стараються наслідувати Ісуса Христа, Доброго Пастиря. Тиждень за тижнем вони вірно служать вівцям на християнських зібраннях, не руйнуючи їх, а збудовуючи, а також зміцнюючи їхню віру (Матвія 20:28; Ефесян 4:11, 12; Євреїв 13:20, 21).

15. Як деякі люди у першому столітті виявляли недоречну вірність?

¹⁵ Ще одною прихованою формою невірності є недоречна вірність. Правдива вірність і відданість у біблійному значенні не дозволяють ставити вірність комусь іншому вище вірності Богу Єгові. Багато євреїв у першому столітті завзято трималися Мойсеєвого Закону і єврейської системи речей. Однак прийшов час, коли Єгова переніс своє благословення з цього бунтівного народу на народ духовного Ізраїлю. Лише відносно небагато залишилися вірними Єгові та пристосувались до цієї значної зміни. Навіть серед правдивих християн деякі прихильники єврейських звичаїв наполягали на поверненні до «слабих та вбогих стихій» Мойсеєвого Закону, який сповнився у Христі (Галатів 4:9; 5:6—12; Филип’ян 3:2, 3).

16. Як вірні й віддані слуги Єгови реагують на поправки?

¹⁶ На відміну від них, люди Єгови нашого часу виявилися вірними у час перемін. У міру того як світло відкритої правди яснішає, робляться відповідні поправки (Приповістей 4:18). Недавно «вірний і мудрий раб» допоміг нам покращити своє розуміння терміну «покоління», вжитого в Матвія 24:34 (СМ), і часу суду «овець» та «козлів», згаданих у Матвія 25:31—46, а також мати ясніший погляд на деякі види цивільної служби (Матвія 24:45). Немає сумніву, що деякі відступники хотіли б, щоб багато Свідків Єгови вперто трималися попереднього розуміння цих питань і відмовились прогресувати. Нічого такого не трапилося. Чому? Тому що люди Єгови вірні й віддані.

17. Як близька нам людина може випробовувати нашу вірність?

¹⁷ Проблема недоречної вірності може торкнутися нас особисто. Коли близький друг або член сім’ї стає на шлях порушення біблійних принципів, у нас може з’явитися відчуття роздвоєності. Звичайно, ми відчуваємо відданість до членів сім’ї. Але ніколи не ставмо таку відданість вище відданості Єгові! (Порівняйте 1 Самуїла 23:16—18). Ми не будемо допомагати правопорушникам приховувати серйозні гріхи і не ставатимемо на їхній бік проти старійшин, коли ті намагаються ‘виправити їх духом лагідности’ (Галатів 6:1). Це було б невірністю до Єгови, його організації і до самої особи, яка згрішила. Зрештою, не дати, щоб грішник отримав необхідне покарання, означає не допустити до нього вияв любові Єгови (Євреїв 12:5—7). Пам’ятайте також, що «побої коханого вірність показують» (Приповістей 27:6). Відверта, дана з любов’ю порада на основі Божого Слова може вразити гордість близької нам особи, що згрішила, але така порада у кінцевому підсумку може врятувати їй життя!

Вірність витримує переслідування

18, 19. а) Чого Ахав хотів від Навота і чому Навот не погодився? б) Якщо взяти до уваги наслідки, то чи Навотові варто було залишатися вірним? Поясніть.

¹⁸ Деколи Сатана відкрито атакує нашу вірність і відданість. Розгляньмо випадок Навота. Коли цар Ахав змушував його продати йому виноградник, він відповів: «Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків» (1 Царів 21:3). Навот виявив не впертість, а вірність. Мойсеїв Закон забороняв ізраїльтянам назавжди продавати землю, яку вони отримали в спадщину (Левит 25:23—28). Навот, безумовно, знав, що цей злобний цар може наказати вбити його, тому що Ахав уже дозволив своїй дружині Єзавелі вигубити багатьох пророків Єгови! Однак Навот залишався непохитним (1 Царів 18:4).

¹⁹ За вірність деколи доводиться платити. Єзавель з допомогою кількох «негідних людей» висунула йому звинувачення в злочині, якого він не вчинив. У результаті цього він та його сини були страчені (1 Царів 21:7—16; 2 Царів 9:26). Чи це значить, що Навотова вірність була помилковою? Ні! Навот є серед багатьох вірних чоловіків і жінок, які зараз «живуть» у пам’яті Єгови, сплять у могилі до часу воскресіння (Луки 20:38; Дії 24:15).

20. Як надія може допомагати нам залишатися вірними?

²⁰ Та сама обіцянка додає сьогодні людям, вірним Єгові, впевнення у воскресінні. Ми знаємо, що наша вірність і відданість можуть у цьому світі дорого нам коштувати. Ісус Христос життям заплатив за свою вірність, і він сказав своїм послідовникам, що з ними будуть поводитися не ліпше (Івана 15:20). Його надія на майбутнє підтримувала його, так само і нас підтримує наша надія (Євреїв 12:2, СМ). Таким чином ми можемо залишатися вірними, незважаючи на будь-яке переслідування.

21. Яке запевнення Єгова дає своїм вірним?

²¹ Правда, відносно мало з нас сьогодні зустрічають такі прямі напади на вірність. Але цілком імовірно, що перш, ніж прийде кінець, Божі люди зазна́ють більшого переслідування. Як нам зберегти вірність? Залишаючись вірними тепер. Єгова дав нам величне доручення: проповідувати і навчати про його Царство. Вірно виконуймо цю працю (1 Коринтян 15:58). Якщо ми не дозволимо людським недосконалостям руйнувати нашу вірність організації Єгови й остерігатимемось таких прихованих форм невірності, як недоречна вірність, тоді ми будемо краще підготовані, якщо нам доведеться зносити більш суворі випробування вірності. У будь-якому випадку ми можемо завжди залишатися впевненими, що Єгова є незмінно вірним до своїх вірних слуг (2 Самуїла 22:26, НС). Він збереже своїх вірних! (Псалом 97:10, Хом.).

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Як ми можемо залишатися вірними, незважаючи на недосконалості інших?

◻ Як наші власні недосконалості можуть довести нас до невірності?

◻ Як нам не піддатися схильності до недоречної вірності?

◻ Що допоможе нам залишатися вірними навіть у час переслідування?

[Рамка на сторінці 9]

Вірне і віддане служіння в Бетелі

«Усе нехай поважно та до ладу робить ся». Так писав апостол Павло (1 Коринтян 14:40, Кул.). Павло знав: щоб збір міг діяти, йому потрібен «лад», організованість. Подібно й сьогодні старійшини мусять приймати конкретні рішення, як-от призначати членів збору в різні групи книговивчення, організовувати зустрічі для проповідницького служіння та перевіряти, як опрацьовується територія. Такі організаційні розпорядки деколи можуть стати випробуванням вірності. Вони не є натхненими заповідями і не можуть задовольнити уподобання кожного.

Чи такі організаційні розпорядки у християнському зборі деколи випробовують і вашу вірність та відданість? Якщо так, вам може допомогти приклад Бетелю. Кожен зі 104 філіалів Товариства Вартової башти, у тому числі всесвітній центр в США, називається Бетель — єврейське слово, яке значить «Божий дім»*. Добровольці, які живуть і працюють у комплексах Бетелю, бажають, щоб ці місця віддзеркалювали благоговіння й пошану до Єгови. Це вимагає вірності й відданості від кожного з них.

Гості Бетелю часто звертають увагу на порядок і чистоту, які бачать там. Працівники організовані й щасливі; їхня мова, манери і навіть зовнішній вигляд свідчать про зріле, навчене Біблією християнське сумління. Усі члени родини Бетелю вірно й віддано дотримуються норм Божого Слова.

До того ж вони отримали від Керівного органу посібник під назвою «Жити разом у єдності», в якому доброзичливо викладаються практичні розпорядки, необхідні, щоб така велика родина добре співпрацювала (Псалом 133:1). Наприклад, там розглядаються питання стосовно місця проживання, харчування, гігієни, одягу й зовнішнього вигляду і тому подібних справ. Члени родини Бетелю вірно й віддано підтримують такі розпорядки, навіть коли їхні особисті уподобання зовсім інші. Вони дивляться на цей посібник не як на список жорстких правил та інструкцій, а як на збірку корисних настанов, що сприяють єдності й гармонії. Наглядачі вірно й віддано підтримують ці розпорядки, що базуються на Біблії, і використовують їх для зміцнення і підбадьорення родини Бетелю, щоб вона могла продовжувати своє священне служіння.

* Ці друкарські, офісні та житлові комплекси не є Божим величним духовним храмом, або домом. Духовний храм Бога — це сукупність його заходів для чистого поклоніння (Михея 4:1). Тому цей храм не обмежується жодною матеріальною будівлею на землі.

[Рамка на сторінці 10]

Вірнопіддані і законники

Ще у 1916 році «Енциклопедія релігії та етики» (англ.) зазначала, що «відмінність між вірнопідданими і законниками можна прослідкувати в усі часи і в усіх місцевостях». Вона пояснила: «Законник робить те, що йому сказано, не порушує жодних правил; дотримує слова, яке було написане і яке можна прочитати. Вірнопідданий робить усе це, але від нього... можна сподіватися більшого; він віддає всі сили для виконання свого обов’язку, він приводить свій дух у відповідність із духом цілі, якій служить». Далі у тій самій праці говориться: «Бути вірнопідданим — це щось набагато більше, ніж тільки бути законослухняним... Вірнопіддана людина відрізняється від законослухняної тим, що служить цілим своїм серцем і розумом... Вона не дозволяє собі свідомих порушень, упущень чи невігластва».