Погляд Біблії

Чи знання Бога є тільки для добірних народу?

ОДНОГО вечора в липні 1987 року відбулась дивна подія в паризькій Палаті конгресу, в Франції. На стінах аудиторії блимають світила, в супроводі низьких, урочистих електронних звуків, яких різноманіють луни дзвонів, наповнюючи велику кімнату. На підмостках два чорнозамасковані чоловіки легенько гойдають човноподібним пальником. З лаштунків платформи вивергується кольоровий дим. У той же самий час, перед аудиторією з 4000 присутніх появляються дюжини білоодягнених чоловіків і жінок.

Яка ж це оказія? Концерт «рок» музики? Ні, це вступна церемонія руху розенкройцерів, присвячений втаємничій мудрості. Проте, для новаків це був тільки перший крок у серії посвячень у цей світовий братерський орден.

В деякі способи таємниче товариство розенкройцерів є подібне до сект агностиків у другому столітті н. е., суперник християнства. Гностики вірили, що спасіння здобувається з допомогою містичних знань і що таку таємничу мудрість приділяється тільки добірним у суспільстві. Але, чи знання Бога є тільки для таких? Чи воно обмежується тільки до малої групи присвячених у цей орден?

Чи християнство є таємниче братерство?

Декотрі автори вірять, що до певної міри християнство є втаємничене, або тільки для кількох. У своїй книжці Лезотирізме (франц.), Лук Бенуа, шановний хоронитель французького музею, написав: «Інші вказівки потайного навчання зберігаються в Посланнях святого Павла: „Я годував вас молоком а не твердою їжею... хто живиться тільки молоком нічого не розуміє про лекцію мудрості“. [Переповіджено з 1 Коринтян 3:2 і Євреїв 5:12]. Писання ранніх [церковних] отців говорять про „правду якої жоден новак не може зрозуміти“».

Але, чи ж апостол Павло писав про таємне знання? Ні, зміст Павлових слів виявляє, що він докоряв його християнським друзям, які не були новонавернені. Павло писав християнам, які не прогресували духовно, і які вже «повинні бути вчителями» інших людей «беручи до уваги час», який вони вже були у вірі (Євреїв 5:12, НС).

Отже, Павло не говорить про правди, яких бажав би затаїти але про пояснення яким бажав поділитись з ними. Вони не розуміли духовних справ, тому що не прогресували в духовному знанні. Павлову ситуацію між тими християнами можна порівняти до вчительки математики, яка сподівається прогресу від своїх студентів. Коли б студенти не виконували домашніх завдань і повністю не зрозуміли простих принципів додавання й множення, то як же вона може допомогти їм зрозуміти алгебраїчні рівняння.

Знання для всіх

Правда, знання Біблії не є нерухоме. З присвяченням часу й зусиль можливо краще зрозуміти правду й глибші духовні справи. Крім того, Біблія показує, що Єгова прогресивно виявляв Його наміри Своїм слугам, але ніколи не згадує про якісь «заховані правди» досяжні тільки декотрим, але утаєні від інших щирих шукачів правди тієї самої ери (Псалом 147:19, 20; Приповістей 2:1-11; 4:18; Ісаї 45:19). Так то бувало, не тільки в Божих стосунках з народом Ізраїлю, але також коли Його Син, Ісус Христос, заложив основи християнства.

Протягом трьох з половиною років Його служби на землі, Ісус проповідував по різних частинах ізраїльської території. Чи він організував таємні зустрічі або відвідував тільки закриті кола присвячених? Ні. Він проповідував Свою звістку публічно, і виступав з промовами перед натовпом. Незабаром перед його смертю, на розпиті перед єврейською релігійною владою про спосіб Його проповідування, Він пояснив: «Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив» (Івана 18:20).

Чи помітили? Ісус не проповідував Свою звістку тільки жителям Палестини? Ця звістка є для цілого світу! Ісус не казав: «Я промовляв слово всім людям», тобто, всім євреям. Будучи пророчим, він вибрав точне слово «світ»a. Ісус не проповідував таємничих доктрин; Його звістка була для всіх людей, цілого світу.

Правда, Ісус деколи навчав притчами або ілюстраціями. Він користувався цим методом, щоб тільки вибирати декотрих з-поміж Його слухачів. Ті що дійсно не цікавились Ісусовим навчанням, вислухавши Його притч, відходили геть і не розглядали справи вглиб. Ті що прагнули знання залишались, щоб Ісус повністю пояснював їм Свої притчи. Отже, всі щирі шукачі знання могли здобути його (Матвія 13:13, 34-36).

З решти Святого Письма теж бачимо, що християнство було для всіх людей. Наприклад, в одному з останніх віршів Біблії поміщається Боже запрошення, щоб «приходити й брати воду життя дармо». У цьому вірші точно каже: «І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!». З цього знову виходить, що знання Біблії було досяжне всім людям. (Об’явлення 22:17; порівняйте з Ісаї 55:1).

Незважаючи на те, що всі люди можуть здобути знання Бога, то все ж таки треба потрудитись. Біблія заохочує нас «шукайте його немов срібла, і немов захованих скарбів... шукайте його» (Приповістей 2:4, НС). Отже, знання необхідно здобувати з Божого Слова, Біблії, і мудрість виявиться запровадженням її принципів та наказів у практику.

Чи це варта наших зусиль? Так, тому що така мудрість здобуває «добру волю від Єгови» й може довести до вічного життя. Який же скарб! Чи ви вже почали шукати цього всеважливого знання? (Приповістей 8:34-36; Псалом 119:105).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 22]

На підмостках два чорнозамасковані чоловіки легенько гойдають човноподібним пальником.