БЕЗСМЕРТЯ

Грецьке слово атанасı́а походить від слова та́натос (озн. «смерть») із заперечним префіксом а-. Тому зазвичай воно означає «безсмертя» і стосується певної особливості життя, а саме того факту, що воно ніколи не припиниться і його неможливо знищити (1Кр 15:53, 54; 1Тм 6:16). Грецьке слово афтарсı́а (озн. «нетління») стосується непідвладності тлінню, нищенню чи псуванню (Рм 2:7; 1Кр 15:42, 50, 53; Еф 6:24; 2Тм 1:10).

Спадкоємці Царства отримують безсмертя. Помазані християни, яких покликано правити разом з Христом на небі (1Пт 1:3, 4), отримали обіцянку, що об’єднаються з ним «таким же воскресінням» (Рм 6:5). Отже, подібно до їхнього Господа і Голови, помазані члени християнського збору, залишившись вірними до самої смерті, отримують воскресіння до безсмертного духовного життя; таким чином «смертне» одягається «в безсмертя» (1Кр 15:50—54). Як і для Ісуса, для них безсмертя означає не просто вічне життя, або свободу від смерті. Апостол Павло пов’язав безсмертя з нетлінням, а це показує, що їм, як співспадкоємцям Христа, теж дається «сила, завдяки якій [вони мають] незнищенне життя» (1Кр 15:42—49). «Над ними друга смерть не матиме жодної влади» (Об 20:6; див. НЕТЛІННЯ).

Дар безсмертя, обіцяний спадкоємцям Царства, особливо дивовижний з огляду на те, що навіть Божі ангели є смертними (хоча й мають духовні тіла, а не фізичні). Про це свідчить смертний вирок, винесений духовному синові Бога, який став його Противником (Сатаною), та всім іншим ангелам, котрі пішли за Сатаною і «не зберегли свого початкового становища, а покинули своє місце проживання» (Юд 6; Мт 25:41; Об 20:10, 14). Дар «незнищенного життя» (Єв 7:16), який отримують християни, що мають честь правити з Божим Сином у небесному Царстві, яскраво свідчить про те, що Бог цілковито в них упевнений. (Див. НЕБЕСА, НЕБО, Шлях до небесного життя; ЖИТТЯ.)